6 Jan 2017

borys_javir: (обернув ся)
За мовними особливостями Галицько-карпатський регіон становить відносну єдність, суттєво відрізняючись від своїх слов'янських, а тим більше, неслов'янських сусідів. Звісно, останнє тисячоліття, проведене в рамках східнослов'янських впливів, залишило свій відбиток на мові та інших етнічних ознаках, зблизивши цей центральнослов'янський край із «руським світом» (східнослов'янським масивом), але особливості й надалі залишаються, що дозволяє на їх основі заглянути у ймовірне минуле краю. Минуле сербське та хорватське. Минуле, яке чекає майбутнього, сподіваюся, вільного від кривавих деспотій Сходу, в тому числі такого й близького.

Станом на 20 століття (час складання Атласу української мови) саме північна частина є найменш поділеною в мовному та етнічному плані (майже всю займають наддністрянці, також є лемки, але внаслідок історичних процесів вони в стадії швидкої асиміляції сусідами), а найбільше сучасних границь проходить по південній та закарпатських частинах (бойки, гуцули, гойналі, покутянці, буковинці).
В українських джерелах є дуже спрощена мапа говорів, яка не враховує всіх особливостей, часто суперечить досить деталізованому Атласу, але тим не менше, дає загальне уявлення про приблизні сучасні терени розселення носіїв того чи іншого наріччя.

mapa_hovory

Особливості галицьких говорів:
конструкції
• узяв ніж, перекинув віз,
• ми ся надіяли
• хлопець не має грошей
• хо́джу, но́шу
• людий, дітий
• стри[х]чи, печи
• мене болит голова
• сльози їй на очах
• журити ся, гризти ся за сином
• поїхав до ліса
• пішов за [водов, дохтором]
• питати ся за [гроші]
• чекати на гості
• вищий від [батька, брата]
• дві відрі, двоє відер
• дві руці, дві дівці
• шо, же, що: дівчина, же пасе гуси
• зі, зо [мнов]
• [то було] вліті
• [я дав] бим, [ти дав] бис, бись
• ходив єм, им; ходили смо, сьмо
• буду брав, робив, косив
• даш, їш, дась, їсь
• [година] пів третя, пів четверта
• молоді дівчині, на ті ялинці,

відмінки
• орудний в.: тов, том,
• тамта; тої, сеї;
• вона: нев, нем, ньом
• він: него
• на дверех; на грудьох, на грудех
• на зятьох, на коньох
• гості: гостий; гостєма
• коні, люди - дав.в.: коньом, конім; людьом, людем; [нема] коний
• гроші: гроший
• люди, діти, свині, гуси: людий, дітий, свиний, гусий
• сова, коза, баба: совів, козів, бабів
• порося, теля, ягня: поросятом, телятом, ягнятом; дав.в.: поросяту, поросяти, теляту, теляти, ягняту, ягняти;
• поле, серце - ор.в.: польом, серцьом
• у місяци, у кінци
• місц.в.: на дубі, на леді
• дав.в.: товаришеви, злодієви, коньови, дубови, лісови, братови, женихови,
• ор.в.: солев, тінев, ночев, долонев, землев; солем, тінем, ночем, долонем, земльом*
• р.в.: ночи, любови, соли, тіни

слова
• насінє, житє,
• той, сей
• кирницця
• памніть, мнєсо
• заслабла
• лиґати
• колисати
• мід - меду; лід - леду
• двіста; дев'ятесять; одинайціть, одинаціть; штири; їден, єден;
• челядь (сім'я)
• лапати
• пильнувати, стерегти (берегти)
• зачекай [на мене]
• здибати [ся]
• скорше, борше [бігчи]
• файний, ладний
• стид, встид
• цвинтар; трумло, трумбло
• мама, тато, стрийко, вуйко, цьотка/тета,
• груба, у тяжі
• посаг, віно
• весіля́, весілє́
• ґаздиня, ґосподиня
• наймит, слуга
• ріща
• трясовина
• зимно, студено, студінь
• хмара, туча (чорна хмара)
• бузьок, бусько
• довбач, жовна, дятел
• лилик (кажан)
• німина, маржина
• курє, курєто, ціпєто; кугут
• вивірка, вивюрка
• бурачиня, бурачанка
• бараболя, бульба, мандибурка; бараболиня, бульбиня, мандибуриня
• кавалок, кусень; байда (кавалок хліба); цілушка, окраєць
• житниско, стерня
• шприхи
• гойданка, колисанка
• пулярес
• ґудз
• ремінь, ремінець
• верета, плахта
• обрус
• горня, банячок
• горнець, гладущик
• стодола
• стайня, хлів; куча, карник (для свиней)
• стрих, під, гора
• обійстя, пляц
• жеби, жиби, аби
• най
• без, через
• [двері] нороствір
• афікси, частки: сі, сє [е, и]
• печут, дают; ходіт, носіт
• речіти, ричати, рикати
• солотший, солочший; висший
• здоровіший, біліший
• мамині [черешні]
• покрадьки
• легонький, легенький
• квасок
• лівак, лівшак
• мо́го, тво́го
• протетичний в: вострий, вогірок, ворати, (північ)
• цвітка цвите
• ґраната, бриґада
• зоря, звізда; буря,
• гончєр, кричев, стричєти
• пчола
• саджа
• войсько, військо
• хлопец, хлопець
• фіст, фалити, фасоля, фіра,
• паха, хороба
• вандрувати
• комнір, ковнір
• кирниця,
• кровавий, кирвавий
• лишка
• бубен,
• діброва, дуброва; глубокий
• горєчий, богатий
• місіць; тєшко
• видро, ведро

та багато інших...

Також, ймовірно, буде цікаво про галицьке [ф] та про заміну [т’]-[к’], [д’]-[ґ’].

_ _ _
© Борис Явір Іскра, 2013

borys_javir: (обернув ся)

Галицько-волинсько-чеські мовні паралелі в творах 16-19 столітть

© Юрій Повала, Борис Явір

Працюючи над деяким проектом, все більше виявляємо приналежність галицької мови до так званої чесько-словацької групи слов’янських мов.

Наприклад, на таке вказують особливості текстів Клірика Острозького, досліджені Юрієм Повалою. Клірик Острозький (рр. народження і смерті невідомі) — анонімний русинський письменник — полеміст, один із діячів Острозького літературно-освітнього гуртка. Написав дві відповіді на послання уніатського церковного діяча й полеміста І.Потія до князя К.Острозького (опубліковані в Острозі, перша — 1598 р., друга — 1599 р.). Цей псевдонім досі не розкритий.  В Полеміці Клірика Острозького, 16 ст, яка писана місцевим (галицько-волинським?) стандартом церковнослов’янської мови тих часів Юрій Повала помітив цікаві слова, які дуже виділяються з контексту того стандарту.

Зліва - слово в тексті, посередині чеський відповідник, справа - переклад українською літературною.
rychlý /рихлий — rychlý — швидкий
trvaty / трвати — trvat — тривати
opatrný / опатрний — opatrný — боязкий
přes / през — přes — через
ovoci — овочі
proroci — пророки
škaradý / шкарадий — škaredý — негарний
vedle / ведле — podle / vedle — стосовно
papež / папеж — papež — папа римський
mydlo / мидло — mýdlo — мило
tma / тма — tma — темрява
vspomenuty / вспоменути — vspomenout — згадати
vespol / веспол — spolu — разом
ku (як препозиція k-ku) — до
proto / прото — proto — тому
žrodlo / жродло — джерело
vím (já, vídaty) - знаю
patriarši / патріярші — patriarši — патріархи
horší / горший - horší - гірший
chuť / хуть — chuť — смак
panstvo / панство — stát - держава
sedm / седм — sedm — сім
tedy / теди — tedy — тоді
spojeně / споєнє — spojení — зєднання
kvoli / кволі — kvůli — через
вєзенє — vězení  — в'язниця

Доповнюють спостереження твори діячів 17 століття. Це - синкретична писемність, поезія, драматургія, белетристика: Мелетій Смотрицький (Острог); Ставровецький Кирило (Транквіліон) (Ставрів, Рівненська обл.); Захарія Копистенський – Перемишль; Касіян Сакович – Рава-Руська; Софроній Почаський – місце народження невідоме; Іоаникій Галятовський – Волинь; Антонія Радивиловського – місце народежння невідоме; Лазар Баранович – можливо Чернігівщина; Олександр Бучинський-Яскольд – місце народження невідоме; Іва́н Величко́вський – невідоме; Петро Попович-Гученський – Теребовлянський район; Дани́ло Братко́вський – Волинь; Климентій Зіновіїв – ймовірно, правобережна Україна.

Зліва - слово в тексті, посередині чеський відповідник, справа - переклад українською літературною.
Бадання – badání – дослідження
Валка – valka – війна (ймовірно полонізм)
Ведле – vedle – згідно, коло
Велице – velice – дуже
Вшитко – všechno – все
Же би – že by – щоб
Зде – zde – тут
Здрой – zdroj – течія
Ґди – kdy – коли
Ґмін – kmen – громада
Кольвек – sl. Koľvek – скільки
Лотр – lotr – негідник
Милосник - milenec – коханець
Навспак – naopak – навпаки
Неґдись – někdysi – колись
Ніґди – nikdy – ніколи
Овшем – ovšem – навпаки
Пак – pak – потім, знову
Пекний – pěkný – гарний
Пенязи – peníze – гроші
Погар – pohár – кубок
Поневаж – ponevadž – оскільки
През – přes – через
Прето – proto (sl. Preto) – тому
Рихло – rychle – швидко
Ряд – řád – порядок
Сице – sice – так
Сінь – síň – тінь
Склеп – sklep – підвал
Скутечний – skutečný – справжний, успішний
Сполечник – společník – спільник
Твар – tvář – обличчя
Худак – chudak – бідолага
Хуть – chůť – хіть, охота, смак

(на матеріалі книжки "Українська література 17ст". Київ, Наукова думка 1987р. Слова зі словника незрозумілих та діалектних слів в кінці книжки).

Що цікаво, слова так званої чесько-словацької мовної групи зустрічаються у творах і 18го століття. Серед авторів Феофан Прокопович, Стефан Яворський, Ігнатій Максимович, Іван Некрашевич, Митрофан Довгалевський, Георгій Кониський, Семен Дівович, Самійло Велично, Григорія Грабянка, Василь Григорович-Барський, Ілля Турчиновський.

Зліва - слово в тексті, посередині чеський відповідник, справа - переклад українською літературною.
Борзо – brzy – скоро
Брух – břicho – живіт (лем. Брих)
Варовати – varovat – попереджувати, берегти
Ведро – vedro – погода, спека
В’єзенє – vězení – в‘язниця
Веле – vele – багато
Весь, весі – ves/vesnice, vsi – село, села
Ґдиби – kdyby – коли б
Го – ho – його
Губи – houby – гриби
Дивий – divoký – дикий
Днесь – dnes – сьогодні
Дуфати – doufat – сподіватися
Дчура – dcera – дочка
Жадний – žadný – жоден
Жак – žák – учень
Же – že – що
Живот – život – життя (загальностарослов’янське)
Кронік – kronik – хронік
Ма – má – має
Мзд – mzda – оплата
Ми – mi – мені
Моц – moc – сильно
Му – mu – йому
Мя – mě – мене
Набиток – nábytek – майно, меблі
Нех – nech – нехай
Пец – péc – піч
Потрава – potraviny – їжа
Праздний – prazný – порожний
Преце – přece – однак
Преч – pryč – геть
Риж – rýže – рис
Скушений – skušený – досвідчений
Слічне – slečna (молода дівчина) – гарне
Тераз – teraz – зараз
Ти – ti – тобі
Тук – tuk – жир
Тя – tě – тебе
Черствий - čerstvý - свіжий
Хцу – chci – хочу

(на матеріалі книжки Українська література 18ст. Київ, Наукова думка, 1983р. Слова зі словника незрозумілих та діалектних слів в кінці книжки).

І навіть більше! Слова зустрічаються у творах авторів 19 століття. Поміж них: Дмитро Маркович, Стефан Ковалів, Олена Пчілка, Наталія Кобринська, Наталка Полтавка, Андрій Чайковський, Олександр Катренко, Уляня Кравченко, Яків Жарко, Любов Яновська, Трохим Зіньківський, Дніпрова Чайка, Тимотей Бордуляк, Вячеслав Потапенко, Модест Левицький, Володимир Леонтович, Михайло Грушевський та інші.

Зліва - слово в тексті, посередині чеський відповідник, справа - переклад українською літературною.
Баєчний – baječný – казковий
Будзік – budík – будильник
Бунда – bunda – куртка
Виїмок – výjimka – вийняток
Відай – viď – може
Затрацений – zatracení – пропащий
Когут – kohout – півень
Копець – kopec – велика купа, гора
Лед – led – лід
Обрус – ubrus – скатертина
Отвертий – otevřený – відкритий
Подобáти – podobát se – бути подібним
Покій – pokoj – кімната
Повідж – pověz – розкажи
Рамена – ramena – плечі
Розказ – rozkaz – наказ
Рура – roura – труба
Талер – talíř – тарілка
Фурт – furt – постійно
Шкаредий - škaredý - страшний

(на матеріалі книжки Українська література кін. 19ст. поч. 20ст. Київ, Наукова думка, 1989р. Слова зі словника незрозумілих та діалектних слів в кінці книжки).

За словами Бориса Явора, мовця та дослідника, частина тих слів і досі побутує в Галичині, вживається населенням у говорінці. Наприклад, до відносно часто вживаних належать през (через), шкарадний (страшний), мидло (мило), тьма (темрява), к [тобі] (до тебе), седмий (від седм - сьомий), вшитко (все), жеби (щоби), ґди (коли), льотр (негідний), навспак (навпаки), ніґди (ніколи), пенязи (гроші), погар (келих), борзо (швидко), го (його), губи (гриби), днесь (сьогодні), жадний (жодний), же (що), ми (мені), мя (мене), моц (сильно), набуток (майно), п'єц (піч), прецінь (однак), преч (геть), риж (рис), слічний (гарний), ти (тобі), тя (тебе), бунда (куртка), виїмок (виняток), відай (мабуть), когут (півень), лед (лід), обрус (скатертина), покій (кімната), рамена (плечі), рура (труба), фурт (постійно) та інші. Як зазначив Юрий, найцікавіше, що всі зазначені лексичні елементи присутні і в так званій чесько-словацькій мовній групі. Також форма vím вказує на розвиток дієслівних форм на -am, -ím, -em як в чесько-словацькій групі, русинів панонських і навіть підкарпатських. Збіг? Збігів не існує.

Більшість лінґвістів ті слова скинули би на полонізацію (подібні хибні погляди часто трапляються у мовознавчій літературі), але ж слова то не польські (хіба, можливо, зі згаданих - жродло). Тобто, навіть такий короткий перелік випадкових слів із місцевих джерел 16-19 столітть вказує на тісні зв’язки мови мови галичан та південних волинян із мовами чесько-словацької групи, що не дивно, беручи до уваги етногенез слов’ян (саме землі між Карпатами та Медоборами були заселені славенами), входження Галичини та частини Волині до Великоморавської держави, а також Великої Хорватії (детальніше про це написано у раніших публікаціях Бориса Явора). Наявні археологічні знахідки вказують (зокрема, це підтвердив і археолог О.Корчинський), що єдиний культурний простір, який в 7-11 століттях був від Лужиці на заході до Збруча та Середнього Подністров’я на сході почасти зберігався і до 14-16 століть. До нашого часу відголосками тих віків залишається як історична пам'ять, втілена в переказах й легендах, так і мова, яка досить добре зберігала свою специфіку, що єднає її з мовами як західних, так і південних слов'ян (за поширеним поділом), консервуючи давні, спільні для багатьох народів, риси. Мовні джерела відсувають часові рамки спільності ближче до сучасності, тобто, до того часу, поки українофіли не згубили паростків народної - галицкої - мови...

Тож пора відроджувати занедбану галицьку мову. Це не тільки повернення до свого, рідного, але й запобігання засиллю східнослов'янських мов. Справа має перспективу, адже мова ще жива - її часто можна почути у громадських місцях, вона є незамінним атрибутом  наших забав, і в  школі можна почути її від сільських діток, особливо тих, які ростуть при дідові і бабці. Ця мова не має зникнути. Треба знайти спосіб, а головне — бажання, щоб її зберегти і розвинути. Треба повернутися до свого рідного, але несправедливо відкинутого чи забутого галицького слова, спробувати хоча б на реґіональному рівні вживати і поширювати наші галицькі слова через пресу, радіо, телебачення. Інтелігенція і, насамперед, письменники мають бути попереду відновлення ширшого вживання галицизмів у своїх творах, філологи мають укласти словники і розробити мовні засади існування забутої галицької вимови. Перехід галичан на рідну мову (і навіть латинське письмо для її запису) би наблизив нас до наших західнослов’янських мовних, історичних та генетичних родичів, а, передусім, сприяв би відродженню рідної етнічності. Вірю, що все тілько сє зачинає. Шануймо рідне. Плекаймо рідне. Хто, як не ми, галичани?...



Про рідну мову: Деякі особливості мови галичан, Коли галичани говорили галльською мовою..., Галицько-волинсько-чеські мовні паралелі 16 століття, Кавка: до мовного питанє в Галичині, Ть - кь: до мовного питанє в Галичині, Ф: до мовного питанє в Галичині.

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

September 2017

M T W T F S S
    123
4567 8 910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags