14 Jan 2017

borys_javir: (molfar)


В останні роки поміж чоловіків, що намагаються продовжити чи відродити етнічний Звичай, стало поширеним запускати довгу бороду. Не кількаденну щетину, яка цілком вірогідно могла бути у предків, а власне довге волосся на бороді. Відроджувати рідне, етнічне — нормально і часто навіть позитивно, але чи справді так виглядали наші предки, зокрема до християнізації? У Середньовіччі так само, як і в давнину, і, взагалі, в традиційному суспільстві, питання зовнішності, зокрема зачіски, менш за все був справою моди та особистого вибору. Як правило, зовнішність людини визначалась його належністю - етнічною, конфесійною, становою (в язичницький період ці фактори могли зливатися, точніше, ще не розділилися). Відповідно, за зовнішнім виглядом можна було розрізнити слов’янина від скандинава, тюрка, іранця, грека чи кого іншого. Саме тому для відтворення автентичного образу слов’ян-чоловіків варто розглянути джерела — писемні та археологічні.

• Фігурки антських часів зі знаменитого Мартинівського скарбу зображують чоловіків з коротко підстриженим волоссям, вусатих і безбородих.

• Лев Діакон, 10 ст.: «Показався і Святослав ... він сидів на веслах і веслував разом із наближеними, нічим не відрізняючись від них. Ось якою була його зовнішність: помірного зросту, не надто високого і не дуже низького, з кошлатими бровами і ясно-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою.»

• Адемар Шабанський, 10 ст.: «Невдовзі прийшов на Русь якийсь єпископ з греків і навернув ту частину цієї провінції, яка до тих пір була віддана ідолищам, і переконав їх відпускати бороди, а також перейняти інші грецькі звичаї»

• Саксон Грамматик, 12 ст.: «У святині стояла велика статуя, яка своєю величиною перевищувала розміри людини. Гідна подиву височіла ця статуя. Вона мала чотири голови і чотири шиї, із яких дві були спрямовані вперед (на груди), а дві назад (за плечі), а кожна із голів зверталася своїм лицем одна направо, а друга наліво. Бороди були зображені побритими, а волосся підстрижене так, немов би митець бажав наслідувати звичаї і спосіб догляду за волоссям руянців. ... Священик цього Божества ... усупереч загальному звичаєві цієї країни, відзначався довгою бородою і волоссям.» (з загального контексту пам’ятки можна дізнатися, що жерці мали вигляд як звичайні чоловіки, а тільки головний жрець відпускав волосся після свого обрання).

• Збереглися прижиттєві зображення руських князів 10-11 ст. - на монетах Володимира I - сина Святослава - і його онука Святополка I. У Новгороді знайдено печатку Ярослава Мудрого з портретним зображенням князя. Зберігся барельєф, де, за припущеннями вчених, зображений ... Ізяслав Ярославович. На монетах неможливо розгледіти зачіску (бо під короною чи шапкою), але це не довге волосся (наприклад, на реверсі златника Володимира зображено Христа з довгим волоссям і бородою). Волосся князів не вибивається з-під корони або шапки. Бороди також немає, видно лише довгі вуса, що обрамляють голе кругле підборіддя.

• У наказах московських царів гоління бороди ставиться в один ряд з такими непристойними для християн діями, як кликання Коляди, Усеня і Плуга, виспівування "бісівських" пісень, скомороство, випікання обрядових хлібців у вигляді птахів і звірів і так далі - пережитками язичницького минулого.

• Життя Віленських мучеників 14 ст.: «Еустафий же юн беаше възрастом, еще възраст цветущ имея, мужествен и красен и доблествен якоже душею, такоже и телом. Душею же християньство възлюбив, крещается от прежереченнаго иерея Нестера, и пребываше оттоле, яко християн, подобающее житие добре и к Богови любовию приходя, постяся до конца. И ину всяку добродетель делая начальством же и властию князя. Некогда тому последуя о ловитвах пребыванию творящу, и виден бысть от него и возрастающа брады его и власы носяй уже на главе, ниже мало что от сих вредив. Сим огнь обычай служитель есть, отцу их доброненавистному и лукавому бесу узаконоположившему постризати убо яже на главе в долготу яже протяженыя власы, браду же аки бритвою отрезати. Он же яко нечювьствие телу сице злочестная и безумная всякого обычая плотная отложив и сия целы сохранив. Сице убо князь имуща видев, аще христианин есть, въпрашаше.» Князь, який впізнав в Еустафії християнина за відрослими вусами та бородою - правитель Литви Ольґерд.

Навіть з цих коротких, але яскравих свідчень можна зрозуміти, що у слов'янських чоловіків був звичай брити бороди, що відрізняло їх від германсько-скандинавських, грецьких та ірано-мовних народів. Навіть слов'янські волхви, як і більшість чоловіків, тому тисячу-півтори тисячі років зазвичай борід не носили, принаймні на землях Польщі, Галичини, Придніпров'я. Це засвідчено і спогадами тодішніх істориків, мандрівників, і археологічними пам'ятками. Звичай поголовно запускати бороди прийшов із релігією невмитих варварів у чорних рясах...

Ілюстрація.
Радзивилівський літопис, мініатюри: зверху вигляд чоловіків до християнізації (безбороді), знизу — після (бородаті).
Два відомих "кишенькових" ідоли: зліва з поморського міста Волинь, справа з сучасної Данії (безбороді).
Камінь із зображенням жерця з Аркони, острів Руян (безбородий).

PS: готується більш розширена стаття із більшою кількістю прикладів як писемних, так і археологічних.

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

September 2017

M T W T F S S
    123
4567 8 910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags