20 Mar 2017

borys_javir: (обернув ся)
ГАЛИЦЬКІ ГОВОРИ В КОНТЕКСТІ ЗАХІДНО-СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ
© Юрій Повала, попереднє повідомлення

Питання розділу слов’янських мов на підґрупи, не зважаючи на давню гісторію цієї теми, є досі відкритим. Теж стосується різних наріч та говорів. Хоча більшість мовознавців погоджується на тому, що галицькі говори східно-слов’янські, існують теж і ті, хто бачить в них перехідну ланку. 

Найкраще буде почати зі звукових змін.
Найтиповішими змінами західно-слов’янських мов є:
1. Праслов’янскі tj, dj в c, dz/z   - noc, medza, pec Х. ніч, межа, піч  ( - )
2. Ґрупи слів tort, tolt, tert, telt в trat, tlat, tret, tlet (чи польський випадок – trot, tlot) – hrad, hlad, břeh, mléko X город, голод, берег, молоко (в цьому питанні є цікавий момент – приблизно останні сто років на теренах Галичини пробігає процес занепаду повноголосся : гəрóд, гəлóд, бəрег, мəлокó, приклади занепаду можна побачити ще в творчості Франка (прим. слово «кріль» в значення король, пор. чс. Král, пл. Król). Результатом занепаду повноголосся ці ґрупи можуть виглядати як tŕot, tĺot, tŕet, tĺot, таким чином ціла ланка розвитку буде виглядати так – tort, tolt, tert, telt – torot, tolot, teret, tolot – tŕot, tĺot, tŕet, tĺot). Варто ще згадати традиційну форму імені Володимир в Галичині – Ладимир, в котрій повністю відсутне повноголосся. ( +/- )
3. Відсутність епентетичного L: země, zdraví, robím X зем‘я, здоров’є, роб’ю/земля, здоровлє, роблю (тут розвиток неоднозначний, присутні обидва варіанти) (+/-)
4. Збереження сполуки dl: vedl, mýdlo, jídlo X вів, мило (але миделко ), їдло. (+/-)
5. Поява š при ІІ і ІІІ палаталізації: пл. wszytek, musze, чс. všechen, mouše Х вешь (весь), муші (мусі) (варто відмітити, що в цьому випадку в галицьких говорах з’являється дорзалізація, а не š в палаталізації, хоча фонетичний результат однаковий) (+/-)
6. Збереження kv, gv на початку слова перед передніми голосними: чс. květ, hvězda пл. kwiat, gwiazda X квіт/цвіт, звізда (якщо в сполуці kv зберігся і старший і новий варіант з cv, то сполука gv перейшла в східнослов‘янську zv, пор. рос. звезда) ( - )

Порівняння зі східнослов’янськими мовами
1. Редукція дієслова «бути»      ( - )
українська         галицькі говори             чеська        словацька
Я –   є             єм                 jsem            som
Ти – є             єс/си                jsi            si
Він – є            є                je            je
Ми – є             смо                jsme            sme
Ви – є             сте                jste            ste
Вони – є              сут/є                jsou            sú
2. Опускання дієслова «бути» в часуванні.  ( - )
українська            галицька                чеська
Я ходив у школу        Ходив єм до школи        Chodil jsem do školy
Де ти був?            Где сь був?                Kde jsi byl?
3. Перехід праслов’янського початкового je в о : jelen – (в)олень, jezero – (в)озеро, але jeden – єден. Слова базового лексикону до яких належать і найперші числівники це одна з найстабільніших частин словника, але через відсутність ізоґлосів єлень, єзеро (хіба в селах населених переважно людьми польської етнічності) важко констатувати «власність» слова «єден», Міхаель Мозер (нім. Michael Moser, австрійський славіст) подає слово «єден» як один з перших полонізмів в галицьких говорах. ( + )
4. Злиття частки «ся» з дієсловом. Ця риса є домінантною на східнослов’янському просторі укр. знатися, рос. знаться. В Галичині ж цієї риси немає, частка «ся» є окремою від дієслова та часто стоїть перед ним (препозиція). ( - )
5. Інфінітиви на –чи. Досить типова риса східно- та південно-слов’янських мов: печи, стричи (пор. рос. печь, стричь).

Серед інших звукових переходів притаманних галицьким говорам варто відмітити переходи е – і та о – і ( скоріше «и» ). Перехід е – і притаманний також не лише іншим українським говорам, але і чеській мові: bělý – bílý, mléko – mlíko (розмовне), тоді як перехід о-і з’являється лише в галицьких та інших українських наріччях. Варто також згадати про переходи о-у, чи у-кання. Ця риса більш притаманна говорам південної Галичини та Гуцульщини, яскраво виражена, зокрема, в Підгаєччині: кінь – кунь, мій – муй, дім – дум, міст – муст. Цікавим є факт розвитку такого явища, його основа – дифтонґізація давнього довгого «о» (ó), дифтонґізація пробігла з різними ступенями довершення в поліських говорах (вуол, дуом), підляських (вуол, муой), словацьких (kôň, dôm, môj), чеських (mój – muoj – můj, dóm – duom – dům, власне літера ů з‘явилася як ліґатура o+u) та ряді інших слов’янських говорів. Серед інших рис цікавою є теж риса опільского говору про нелітературність якої писали ще в 19-му столітті такі діячі як, наприклад, Головацький, а саме перехід а-е. Приклади: жаба – жеба, час – чес, як – єк. Найцікавішою особливістю цієї риси є її унікальність і наявність такої ж риси в словацькому наріччі Dolného Kubína: jäma, žäloba, žäba (див. Anton Havištiak Nárečie Dolného Kubína a okolia). До всього вище написаного слід додати також форму орудного відмінку на «ов» - ногов, руков, чс. nohou, rukou, сл. nohou, rukou. Така форма орудного відмінку розповсюджена на території від Чехії до Галичини, частково до Поділля, де більш виразніше наявна форма –ом.



Протетика
Ще однією яскравою рисою галицьких говорів є велика кількість протетичних звуків. Зазвичай протетичними звуками виступають й, в, г. Протетику можна розділити на три види: давню (йайце, вода), пізнішу (воко, возеро, вухо) та активну (вікно, він). Протетичні звуки притаманні більшості говорів від Чехії до Галичини. В говорах центральної та східної України також існує протетичне «в», але не в такій мірі як Галичині, що можна бачити з різнорідних форм в літературній мові (вухо, вулиця, око). Також в характеристиці цих говорів наголошується на майже повну відсутність протетики (ухо, ус, око).
 
Інші ґраматичні особливості
До таких можна віднести умовний спосіб. В східнослов’янських мовах дійшло до спрощення «би» в одну форму на всі особи (як і з дієсловом «бути»). В західних говорах ми бачимо іншу парадиґму:
українська        галицька            чеська
Я – би            бим/бих        bych
Ти – би             бис            bys
Він – би            би            by       
Ми – би             бисмо        bychom/bysme
Ви – би             бисте            byste
Вони – би        би            by

Збережені повні і короткі форми: йому/му, його/го
українська            галицька        чеська
номінатив       він        він            on
ґенетив    його        йéго/го        jeho/ho
датив        йому        йéму/му        jemu/mu
акузатив    його        йéго/го        jeho/ho
вокатив    -        -            -
локал        ньому        нїм            něm
інструментал  ним        ним            ním

Лексика
Слова творять основу будь-якої мови, хоч і не є такою сталою як ґраматика. Згідно даних дослідження Петри Новотної (Petra Novotná) та Вацлава Блажка (Václav Blažek), славістів з університету ім. Масарика, Брно, проведеного за списком Swadesh’а (100 слів базової найстабільнішої лексики на базі яких проводиться ґлоттохронолоґічне дослідження – формула оприділення віку розпаду мов) можна зробити висновки, що східнослов’янські мови існують як більш-менш однорідна одиниця.


З результатів видно, що близькі ґрупи мають результати на рівні +90%
Українська – білоруська = 99% українська – російська = 91,9% російська білоруська = 93,8%
Чеська – словацька = 96% чеська – польська = 90,8% польська словацька = 90,8%
Цікавими є результати подібного дослідження відносно галицьких говорів та сусідніх мов
Галицька – українська = 97% галицька – словацька/польська = 95% галицька – чеська = 93% З таких результатів можна констатувати, що галицькі говори займають проміжну позицію між західно- за східно-слов’янськими мовами, маючи результати високої близькості до обох ґруп.
До особливостей лексикону також варто додати старі слова, що вживалися православними полеміками в своїх працях проти католиків та уніатів. В цих працях вони намагалися писати більш народною мовою, аби більша кількість людей була в змозі без проблем їх прочитати. Серед таких слів варто привести в приклад
гал.        чс.        укр.
рихлий — rychlý — швидкий
трвати — trvat — тривати/наполягати
опатрний — opatrný — боязкий
през — přes — через
овоце - ovocе — фрукти
шкарадий — škaredý — негарний
ведле — podle / vedle — стосовно
вобец – vůbec – взагалі (sic!) східно-слов’янська форма виглядала б «вобеч»
мидло — mýdlo — мило
тма — tma — темрява
вспоменути — vspomenout — згадати
веспол — spolu — разом
ku (як препозиція k-ku) — до
прото — proto — тому
вїм - vím (já) - знаю
горший - horší - гірший
хуть — chuť — смак
седм — sedm — сім
теди — tedy — тоді
споєнє — spojení — зєднання
кволі — kvůli — через
вєзенє — vězení  — в'язниця
(Українська література XIV - XVI ст.)

Баданє – badání – дослідження
Валка – válka – війна (ймовірно полонізм)
Велице – velice – дуже
Вшитко – všechno – все
Же би – že by – щоб
Зде – zde – тут
Здрой – zdroj – течія
Ґди – kdy – коли
Ґмін – kmen – громада
Кольвек – sl. Koľvek – скільки
Лотр – lotr – негідник
Милосник - milenec – коханець
Навспак – naopak – навпаки
Неґдись – někdysi – колись
Ніґди – nikdy – ніколи
Овшем – ovšem – навпаки (sic!) східно-слов’янська форма мала б виглядати «овсем»
Пак – pak – потім, знову
Пекний – pěkný – гарний
Пенязи – peníze – гроші
Погар – pohár – кубок
Поневаж – ponevadž – оскільки
През – přes – через
Прето – proto (sl. Preto) – тому
Ряд – řád – порядок
Сице – sice – так
Сінь – síň – тінь
Склеп – sklep – підвал
Скутечний – skutečný – справжний, успішний
Сполечник – společník – спільник
Твар – tvář – обличчя
Худак – chudak – бідолага
(Українська література XVII ст.)

Борзо – brzy – скоро
Брух – břicho – живіт (лем. Брих)
Варовати – varovat – попереджувати, берегти
Ведро – vedro – погода, спека
В’єзенє – vězení – в‘язниця
Веле – vele – багато
Весь, всі – ves/vesnice, vsi – село, села
Ґдиби – kdyby – коли б
Го – ho – його
Губи – houby – гриби
Дивий – divoký – дикий
Днесь – dnes – сьогодні
Дуфати – doufat – сподіватися (вживане ще Франком)
Дчура – dcera – дочка
Жадний – žadný – жоден
Жак – žák – учень
Же – že – що
Живот – život – життя (загальностарослов’янське)
Ма – má – має
Мзда – mzda – оплата
Ми – mi – мені
Моц – moc – сильно
Му – mu – йому
Мя – mě – мене
Набиток – nábytek – майно, меблі
Нех – nech – нехай
Пец – pec – піч
Потрава – potraviny – їжа
Праздний – prazný – порожний
Преце – přece – однак
Преч – pryč – геть
Риж – rýže – рис
Скушений – zkušený – досвідчений
Слічне – slečna (молода дівчина) – гарне
Тераз – teraz – зараз
Ти – ti – тобі
Тук – tuk – жир
Тя – tě – тебе
Черствий - čerstvý - свіжий
Хцу – chci – хочу
(Українська література XVIII ст.)

Баєчний – baječný – казковий
Будзік – budík – будильник
Виїмок – výjimka – вийняток
Відай – viď – може
Затрацений – zatracený – пропащий (sic!)
Когут – kohout – півень
Копець – kopec – велика купа, гора
Лед – led – лід
Обрус – ubrus – скатертина (запозичення з німецької)
Отвертий – otevřený – відкритий
Подобáти – podobát se – бути подібним
Покій – pokoj – кімната
Повідж – pověz – розкажи
Рамена – ramena – плечі (загальнослов’янське)
Розказ – rozkaz – наказ
Рура – roura – труба (запозичення з німецької)
Талер – talíř – тарілка
Фурт – furt – постійно (запозичення з німецької)
(Українська література кін. XIX – поч. XX ст.)

Детальніше: Галицько-волинсько-чеські мовні паралелі в творах 16-19 столітть

До вищенаписаних слів також потрібно згадати вживане в Галичині та на Поділлі слово «стром» (дерево). Таке слово, окрім Західної України, зустрічається лише в словацькій та чеській мові.
В цілому позицію галицьких говорів відносно інших мов можна візуалізувати подібним чином:



де середня полоса – це перехідна область між західно- і східно-слов’янськими мовами, в яку також можна додати закарпатські, волинські, подільські, русинські (зокрема бачвано-русинські говори б займали позицію зліва від перехідної межі через свою повну західно-слов’янську природу) та лемківські, звісно в різних позиціях цієї перехідної межі. 

На основі короткого аналізу та порівняння основних рис галицьких та споріднених говорів із рисами найближчих мов, можна висновувати, що за найтиповішими звуковими змінами, галицькі говори мають риси західнослов’янських мов, хоча ті риси непевні, або ж виражені недостатньою мірою, та, водночас, східнослов’янські звукові зміни виражені так само слабко, проте наявність суто східно-слов'янських змін tj, dj в ч, ж та наявність повноголосся зближують галицькі говори до східно-слов'янської ґрупи. Галицьким говорам також властиві звукові зміни, що трапляються як в західних, так і східних слов’ян, або ж такі, що повноцінно розвинулися передусім у Галичині. За граматичними особливостями, галицькі говори ближчі до західнослов’янських мов, але лексично стоять зовсім трішки ближче до східнослов’янських, ніж до західнослов’янських. Загалом, підтверджуються висновки С. Смаль-Стоцького, О. Леути та Б. Явора, що галицькі говори можна назвати центральнослов’янськими.
borys_javir: (molfar)


У сакральній Традиції Европи в часі весняного рівнодення святкується Великдень, вшановується Ярило, Сонце весняне - потужна сила, яка пробуджує землю і дає енергію для розвитку й яріння всього живого.

Гучними дзвонами чоловіки вітають весну і символічно помагають відкривати небо - випускати сонячне тепло і птаство з Вирію.

Жінки завчасно роблять писанки й крашанки як символ родючості і побажання щедрого на дари землі й природи року, печуть солодкі обрядові хліби з солярними прикрасами, а для дітей випікають жайвори, з котрими малеча запрошує весну й птаство до повернення.

Зі святом вас, люди! Будьте благословенні! 

- - -
В 2017 році весняне рівнодення - 20 березня 12:29 пополудні за східноевропейським часом. Сонце в сузір'ї Риб.

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

September 2017

M T W T F S S
    123
4567 8 910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags