borys_javir: (ціхо)

Ми забігли у будинок. Він був двоповерховий, подвір'я виходило на вулицю. Таку тиху спокійну вулицю невеликого містечка. Перед входом росли якійсь невисокі хвойні дерева — щось подібне на туї. На сильному вітрі вони хиталися й шуміли.

На задньому дворі не було нічого цікавого, крім кількох плодових дерев та старої гойдалки. Майже відразу починався схил гори, місцями трохи пологий, іноді переходив у скелі.


Нас було четверо — я, вона, мій брат та її сестра. Імен не буду називати навмисне, адже йдеться про цілком реальних осіб, хоча хто його знає, де вони більш реальні — у світі читача, чи у світі сновидінь.


Нас переслідували. Хто? Цікаве питання. Ще б і я знав. Ми у горах, звідки якраз спустилися, наткнулися на хатинку, де ті хлопці в чорному одязі дещо промишляли. Ніхто з нас толком так і не помітив, що саме (виглядало, наче щось пакують у сумки), але ми мали щире переконання, що “щось тут не чисто”. Мабуть, саме через те “не чисто” ті чоловіки за нами бігли. Не дуже довго, бо доволі скоро ми їх втратили з виду. Але параноя мого брата та страх її сестри змусили нас сховатися в домі.


Чиїм був будинок? Ще цікавіше запитання. З одного боку, я почувався у ньому, як господар, а з іншого боку — вона та її сестра також.

Після входу були великі сіни. Праворуч — вхід у кімнати, де жили (принаймні, тимчасово) її сестра та мій брат. Ліворуч — вхід у туалет, ванну, кухню та господарське приміщення. Також були сходи на мансарду, де жили я і вона.

Будинок був трохи занехаяний, можливо, ми його тільки обживали, а, може, й жили тут не часто - він міг бути своєрідним літнім чи зимовим домом.


Спочатку всі дуже метушилися, забарикадували двері. Але трохи згодом, коли до вечора ніхто чужий не навідувався, нам перейшло. Брат у себе на ліжку бавився в комп'ютерні ігри. Вона з сестрою у кімнаті останньої дивилися телевізор. Я трохи порався на кухні, а також витягнув на всяк випадок сокиру й поставив коло одвірків. Була й інша зброя, але я не хотів нагнітати обстановку.


Раптом хтось подзвонив у двері. Я підійшов і через невелике віконечко у них побачив двох хлопців підозрілої зовнішності (мені здалося, що вони наркомани). На мої запитання вони відповіли, що прийшли до її сестри. Я її покликав, а та підтвердила. Я її сестрі на вухо шепнув, аби вона була обережною. На це почув, що вона їх знає давно.

Вони пішли дивитися телевізор. Трохи шуміли.


Вона не дуже товаришувала із тими хлопцями, тому спочатку пішла на кухню. Я крутився у сінях. Коли вона вийшла з кухні й захотіла мене щось спитати, у двері знов хтось подзвонив. У неї був питальний вираз лиця, на що я лиш розвів руками.

Виявилося, що нас приїхала навідати одна тітка, яка у реальності читача є мамою одної моєї подруги, а у сні була тіткою дівчат. Та тітка є чудовою людиною, з нами гарно привіталася, почала трохи розпитувати про різне, а потім пішла дивитися телевізор.


Ми з нею пішли на кухню готувати вечерю. Коли усе було готове, я вирішив навідатися в туалет і виявив, що ті підозрілі друзі її сестри там нагадили. Я з криком зайшов у кімнату, їх посварив, її присоромив і відправив хлопців мити туалет. Ті пішли й неохоче виконали завдання.

Мій брат не хотів вставати з ліжка, аби повечеряти. Тітка також задивилися телевізор. Її сестра акуратно відправила своїх дружків під кайфом додому. І ледве всі почали збиратися на кухню, як у двері знов хтось задзвонив. Я глянув у віконечко і побачив двох наших переслідувачів.

Давши іншим знак, аби причаїлися, сам метнувся у підвал. Стіни були зеленкуваті, лежали якійсь труби та щось було накрите великими шматками тканини. Збоку розташовувалася одна кімната-схованка, в якій були три старі дивани. За одним з них в підлозі був захований обріз. Я його витягнув, зарядив, звів курок...


Дзвінки у двері тривали. Я зі зброєю наближався...



_ _ _

© Борис Явір Іскра, 2013-01-10

сни:

Космічна місіяПро війнуПро того, хто чинить шкодуПро жінокПригоди в ТернополіПовернення додомуАґентиНа руїнах...ВтечаРозіп’ятийНе убий!СовєтиСон зимової ночіУ пошуках скарбівЗникненняНа чужій планетіНезнайомкаВикрадення корабляБути напоготовіВійни з автохтонамиМене не впійматиПідкралися

borys_javir: (На згарищі)
вбиваючи дракона, стаєш на його місце...

...Сотник однієї із передових частин, які займалися виловом по селах залишків ворожої армії та які “прославилися” особливою жорстокістю до противника (така собі “служба безпеки”), зайшов у погріб. Там була облаштована кімната допитів. Якраз недавно зловили кількох диверсантів, які начебто несли із собою план контрнаступу. Плану в них не виявилося, правда, зловили не всю групу. Сотник вирішив особисто перевірити хід допиту. Відкрив двері, глянув на ворожого вояка і щось у грудях защеміло — він впізнав того, хто сидів перед ним...
читати дальше )
borys_javir: (Default)

То все починалося із неймовірного бажання кудись помандрувати... І не просто кудись, а в гори... Нестримні бажання або проходять, або здійснюються...

 

Приїзд у Львів... п'ятниця... вечірнє місто... зустріч з Ко та Співаком... потім Славко, Гуліч... міні-гулянка в Повара на хаті... ворожіння на рунах... після моїх розповідей мене називають мольфаром... запрошення на костюмовану вечірку... ночівля в Гуліча...

 

Читати далі... )

 

borys_javir: (На згарищі)
Я вечеряв... Зготував собі смачну вечерю і повільно смакував на кухні... Недільний вечір... Навіть, якесь свято... Не так і важливо, яке... Сьогодні на вулиці було мало людей... Мабуть, всі по селах...

Раптом за вікном почулися звуки, які нагадували феєрверки... Чулося, як завжди, чи то зі сторони Старого парку* чи то зі сторони центру... Гучні... Мабуть, хтось справляв день народження... Звуки усе сильніше стрясали повітря... Задзвеніли шибки... Раз, другий, третій... Звуки наближалися... Раптом джерело вибуху стало близько-близько... Шибки не витримали, маленькими кусочками розлетілися в різні сторони... Вечір сколихнувся полум'ям на вулицях... Я перестав вечеряти, підійшов до вікна... Залунала сирена повітряної тривоги...

То потім напишуть, що авіаналіт почався раптово і неочікувано...
То потім будуть числити кількість перших жертв і завдану шкоду...
А сьогодні ніхто б і не подумав...

Отак почалася війна...
А шматочок хліба в оливковій олії і з присмаком м'яса так і застиг в моїй пам'яті...

вечеря

* Старий парк - парк у місті Тернополі, найстаріший парк міста
_ _ _
23 травень 2010
Борис Явір Іскра

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

July 2017

M T W T F S S
      12
3456 78 9
1011121314 1516
171819 202122 23
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags