borys_javir: (обернув ся)
Галичина, яка зникає...
Борис Явір

Роздуми у знимках та історіях

передрук моєї статті із інтернет-журналу Збруч
.

 

 

Час невблаганний... Здається, що він минає, забираючи нас із собою, але се не так. Не час минає, а ми минаємо, минає знайомий нам світ, а ми часто ще й помагаємо йому минати. Ми забираємо зі собою все, що було нам знайомим, усе, що було нам дорогим. А нові покоління приходять на сю благословенну (чи прокляту?) планету і приносять щось нове, щось незвичне, але часто й просто добре забуте старе... Минуле стрімко відходить у небуття. Хто чіпляється за нього, стають жертвами часу. Але чи є виправданим штучно розривати нитку спадковости між минулим і прийдешнім, що так легко робить сучасна людина? 

 

Я люблю мандрувати. Часто знимкую старі хати, хижі, шопи, хліви, обороги й інші будівлі, переважно збудовані сто і більше років тому. Більшість із них стоять покинуті, необжиті. Такі собі музеї під небом, музеї, які заростають бур'янами, травами та мохом. Свідки часів, які нам недоступні, свідки подій, про які ми лиш чули, свідки надій, які загубилися десь у Всесвіті...

 

Read more... )
borys_javir: (Default)
Сколе, єке сє загубило...
Борис ЯВІР



Десь в далеких горах, де колись жили славні галли-бойї, а потім — слов’єнізовані бойки, є містечко Сколе. Недалеко від него колись галицкі вої воювали проти орд хана Батия (перевал Тухольскі ворота). Воювали героїчно, то не фест ефективно — Батий таки пішов далі, в Европу... А років з майже триста п’єтдесєть до того в тих місцьох в Европу пройшли угри. Через Сколе лежит дорога в Европу, єка чомусь відкрита наразі лиш ордам зі сходу, но не місним жительом...

Єк приїхав им в Сколе, то було хмарно. Відав, від того було в місті малолюдно. Біля будинку культури на головнів вулиці, єка йде без всьо місто, мені поліцаї розповіли, єк пройти до «Гуцулки» (то такий комплекс, недалеко в горах). Будинок культури виглідає страхітливо, хоч і не є пошарпаним чи запустілим.
Read more... )


P.S. Ну, зрозуміли сте...

серпень-вересень 2014
не спеціально для Галичина.info
borys_javir: (ціхо)
Є майже в серци Свєщенної Галичини таке доволі значне містечко — Миколаїв. Перва згадка про него сє стосує 1570 року, но археологічні знахідки дают певність, же люди тут жили давніше. Правда, таке вражінє, же давніше тут сє жило як не ліпше, то більш по-ґаздівски.
DSCF5071_1
попереду - Миколаїв, а позаду - славнозвісний цементний завод
читати дальше про Миколаїв )
borys_javir: (ціхо)
певно, таким гірким сміхом, як і Борислав...

Типу передмова
Я люблю сво́ю Галичину. То аксіома, перевірена часом - настільки ї люблю, же навіть окупація УРСР не змусила ня покинути свій рідний край. І хоч у нас ситуація ліпша, ніж у наших східних братів та сестер по нещастю (вражає, коли видиш знимки зі Сходу, на яких фіґури з серпом і молотом просто перефарбовані в синьо-жовті барви - се концентрат суті сучасної України УРСР), але у домовину европейскої ментальності, яка так не хоче вмирати у галичан, часто забивают цвєки ще й деякі місцеві діячі - совковими є й так звані “націоналісти” (так лиш ся називают, но ніц не роблят для свого народу, який гордо величают “наційов” з ціллю омріяних перемог на будушних виборах), же культ одних вождів поміняли на культ інших, часто не знаючи ні історичних фактів, ні загалом ідеології, з ними пов'язаної. Є правдиві націоналісти, але їх наразі не так, на жаль нам та на радість воріженькам, які мают згинути, як роса на сонці®, і багато. Принаймні, при владі у краю.

За сотні літ ніц ся не міняє у сему світі. На Русі, яка колись давно впустила у своє лоно сім'я Азії й породила страшного мутанта з центром у Ро́сії, добре було жити котови й попови. Зіправди, так і зараз є. А ще в тої радше міфічної уже квазідержави було дві проблемі (вживаю форму двоїни, бо сі проблеми нероздільні межи собов, як дві руці одної людини) — дороги та ду́рні. Сі дві проблемі азійський монстр приніс й до нашого дому, породивши безконечне множення дурних доріг та ду́рнів. А корінне населення зіграло ролю сплячої красуні, яка все чекає із міфічного Заходу принца на білому коні™, же своїм цюлюнком має пробудити ослаблене ординсков заразов тіло. Нічого, колись нарід ся прокине з того летаргічного сну, й у наших краях сонце буде саме так світити й трава буде саме така зелена. А до тої пори ми будем брали участь в експериментальному підтвердженні теорії розбитих вікон.

читати та дивити ся далі )
borys_javir: (ціхо)
без імен, а лише дати та місця...

Знимки на пам'ять...
Я люблю мандрувати Галичинов, але не лиш нев. Про свої мандри пишу, розповідаючи іншим, що видів і чув. Часто я знимкую старі хати, хижі, шопи, хліви, обороги й інші будівлі, переважно збудовані чи не сто років тому, а мо' й більше. Багато з них стоят покинуті, здавна необжиті. Такі-си музеї під небом, музеї, які заростают бур'янами, травами, ріщом. Свідки часів, які нам недоступні, свідки подій, про які ми лиш чули, свідки надій, які ся загубили десь у Всесвіті... З каждов знимков пов'язана чиясь історія, чиясь радість, чийсь сум...

Тому півтора століття світом зачала ся ширити технологія фотографії. Вона перевернула образотворчу штуку і да́ла людям змогу впіймати мить, яку вже ніґде не ве́рнеш. Спочатку чорно-білі, а відтак і кольорові знимки заполонили сторінки преси, книжок, альбомів. Але час показав, що ні вони, ні відео не годні передати повноти то́ї миті, яку ловлят. Згадані технології є лиш ключом до дверей пам'яті, за якими сховані цілі клубки спогадів та асоціацій.

Я збираю тоті ключі. Ключі з людьми, природов, архітектуров. Можливо, через багато років будут панувати якійсь інші технології впіймання моменту, але як ми ся дивимо на знимки 19-20 століть, так і наші нащадки будут ся дивити на знимки наших часів. І в очах невідомих їм людей будут видіти радість та смуток, біль та щастя, увесь драматизм епохи, яку, може колись назвут “старими добрими часами”, як ми іноді називаємо епоху наших дідів та прадідів...
розповідь та знимки про старі будинки )
borys_javir: (ціхо)
без імен, а лише дати та місця...

Минулого не втримати... і не зберегти?..
Час невблаганний. Здає ся, що він минає, забираючи нас із собом, но то не так. Не час минає, а ми минаємо, минає знайомий нам світ, а ми часто ще й помагаємо му минати. Ми забираємо із собом усе, що було нам знайомим, усе, що було нам дорогим. А нові покоління приходят на сю благословенну планету і приносят щось нове, щось незвичне, але часто й просто добре забуте старе...

Я люблю мандрувати, мандрувати Галичинов, та й не лиш своїм рідним крайом...
Часто знимкую старі хати, хижі, шопи, хліви, обороги та інші будівлі, переважно збудовані чи не сто років тому. Більшість з них стоят покинуті, необжиті. Такі-си музеї під небом, музеї, які заростают бур'янами, травами та мохом. Свідки часів, які нам недоступні, свідки подій, про які ми лиш чули, свідки надій, які ся загубили десь у Всесвіті... З каждов знимков пов'язана чиясь історія, чиясь радість, чийсь сум...

Захоплення у мене викликає факт, що стародавні будівлі часто бережут стовпові конструкції, відомі ще тисячоліття тому: по периметру в материк забивали ся стовпи і між ними ставили стіни — з колод, з ріща, з вальків глини. Саме так багато народів світу, в тому числі й предки слов'ян будували собі житла та господарські приміщення. Саме так по селах і до сеї пори багато де будуют, але тепер вже частіше хліви, шопи, стодоли...
розповідь та знимки про старі будинки )
borys_javir: (ціхо)
короткі замітки про...

Потяги
Я люблю їздити потягами. Може тому, що їдеш наче вічність і встигаєш оглянути в черговий чи перший раз пів Галичини. А може і тому, що проїзд у потягу зазвичай дешевший від проїзду в автобусі. Чи навіть тому, що можна у вагоні сісти (інколи навіть лягти), витягнути ноги і поспати.
Також у потягах часто не так і багато народу — усе на відміну від інших видів громадського транспорту.
відчути совок )
borys_javir: (ціхо)
Якось я потрапив у місто Борислав. Яка причина мого приїзду туди - це тема окремої розмови. Сьогодні ж поговоримо про славетне місто та мої враження від нього.

Борислав у знимках та враженнях... )

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

July 2017

M T W T F S S
      12
3456 78 9
1011121314 1516
171819 202122 23
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags