borys_javir: (Default)


Валькірії на полі брані.
Навколо - подоланая рать.
Один вояк смертельно ранен,
Але не згоден помирать.

У напівмаренні з знемоги
Своє бажання прокричав:
"Одну, одну ще перемогу
І кров на кінчику меча!

Один похід ще на драккарах!
Ще сотню вбитих ворогів!
Святковий мід в дзвінких погарах
В честь слави й величі Богів!

Один ще потиск рук від брата!
Один цілунок ще від дів!
Одні обійми від дитяти!
І лиш тоді - ваш чути спів..."

І здивувались валькірії...
Змахнули віялами крил...
І без одного ейнхерії
З'явились к Одіну на пир.

© Борис Явір, 2017-02-27

borys_javir: (molfar)
Вітаю, південцю! І не питай помо́чі:
Хоч спробуй відварів чи зілля зівсюди,
Кедь видів ти, які тут бувають но́чі, -
Північ не відпустить тебе вже нікуди.

Кедь видів ти, як Молочний шлях зімкнутий,
В'яззю рунічною над берегами фйорду, -
Вже не забудеш: більше тобі не заснути,
І не покинути сиві палати Норду.

Вітер і холод зіб'ють пиху з будь-кого:
Скоро дізнаєшся, що Боги зовсім як люди -
Щозими спускаються із небес додолу,
Ходять світом без таїнства та прелюдій,

П'ють разом з нами терпкий янтарний мед,
Зірки читають і в тавлі грати вчать...
Як на ніч співають, то чути завірюхи мет
Від пісень про яснооких як з льоду дівчат.

Не дивуйся, південцю, ти просто вір,
Північ віками точила тут натури -
Кожен з нас хоч чимісь Бог і трохи звір,
Тимчасово в кайданах людської шкури.

© Boris Javir, переспів вірша © Ann Autumn


borys_javir: (капелюх)


Білим вовком подамся у гори,
Де стежки вже замело в сніги,
Вітрів шепіт там зцілює горе
І лікує серця від туги.

Білим вовком подамся на Північ -
Край легенд і забутиих князів,
Там, де дух на високому рівні,
Честь і слава в пошані з віків.

Білим вовком я рвуся у далі,
Де панує правда Природи,
Там, де радість живе у печалі,
Де сягнути можна свободи...

© Борис Явір, 2014-12-30
borys_javir: (капелюх)
AWLUTLcI_RU_1

Я сірим вовком подамся у гори,
Там снігурі ще рахують світанки,
Де торкається до моїх думок
Муза - цнотлива і хтива коханка.

Я сірим вовком подамся над хмари,
Виростуть крила, неначе у птаха.
Я буду сонце стрічати у небі,
Місяць обніму без крапельки страху.

Я сірим вовком розчинюсь в тумані,
У сивім тумані, як сивим є я...
Для тебе ж світити буде ранкова
Душі мої іскра, гаряча зоря...

© Борис Явір Іскра, 2014-03-19
borys_javir: (капелюх)


Я хотів би стати вовком...
Згубитися у травах, забутися в лісах,
В гонитві смуток свій втопити,
Безслідно зникнути в снігах...


Я хотів би стати вовком...
В тумані розчинитися, в горах,
Об скали смуток свій розбити,
Назад вертатися лиш в снах...

Та де знайти таке прокляття,
Такії чари чи примовки,
Аби звільнити свою душу
І стати вовком? Стати вовком...

© Борис Явір Іскра, 2014-02-16
borys_javir: (поет)


В зимовім лісі десь при ватрі
Зібралися якось солдати.
Почали пити гаряче пійло
Й історії свої розповідати.

Про те, в яких краях бували,
Що бачили, а що здобули,
Що втратили в боях, що відшукали.
Щось пригадали, щось забули.

Найстарший з них був в шкурі вовка,
І шрам глибокий - на лиці,
Ікло на ланцюжку висіло,
Меч гострий все стискав в руці.

Почав казати - всі замовкли.
Дивився в даль і говорив
Про ті краї, що здобував роками,
Де юність і красу згубив.

Він знав любов й поневіряння,
Він мав багатство, славу, дім,
Та все розтануло із часом,
Наче від ватри зранку дим.

Пройшли роки, та він шукає
У ті краї старі стежки,
Щоб повернутися в майбутнє,
Туди, де здійсняться казки.

Загасне ватра, заснуть солдати,
Лишень зірки світитимуть для них.
А цей вояк піде шукати
Країв знайомих - чарівних.

Чи знайде він - спитайся в серця,
Спитайся в мрій, спитайся в снів.
І, може, справді він віднайде
Те, що шукав, те, що хотів...

© Борис Явір Іскра, 2014-02-04
borys_javir: (поет)


На згарищах старих городищ,
На руїнах стародавніх міст,
Де все давно поросле мохом
І покрив усе осінній лист,

Поміж зарослих вже стежок,
Поміж ялинок-чатових,
Сховався вхід в казкове царство,
Його присипав білий сніг...

Прочитай закляття на воротах,
Розкрий із трепетом вуста -
Нехай із них, немов пташина
Лунає пісня - щира і проста.

Враз відбудуються руїни,
Через річки будуть мости,
А між ялинок-чатових
Понесуть голуби листи.

Листи в усі країни світу,
В усі держави та князівства,
Що з попелища знов постало
Забуте давнє Королівство...

Сніги зійдуть, розквітнуть квіти,
Пташок навколо - щебет й спів...
Можливо, саме так почнеться
Найліпший з твоїх снів...

© Борис Явір Іскра, 2014-02-03
borys_javir: (поет)


У якіймсь далекім краю,
Де між гір сонце світає,
А у лісі лежить сніг,
Мандрівник на сон приліг.

Збоку десь горить багаття.
А на нім - стареньке шмаття,
Зношене в трудних шляхах,
По дорогах і стежках.

А що ж сниться у дорозі
При багатті, на морозі?
Read more... )
borys_javir: (поет)
У якійсь країні дальній,
Де лишень сніги одні,
Захотілося принцесі
Квіти свіжі, весняні.

І король, старенький батько,
Підписав такий указ,
Що пів царства і принцесу
Він віддасть тому ураз,

Хто захцянку тую сповнить.
І в усі кінці країни
В мить сміливці розбрелись
За квітками королівні.
читати віршовану казку далі )

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

July 2017

M T W T F S S
      12
3456 78 9
1011121314 1516
171819 202122 23
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags