borys_javir: (Default)
вечори у горах якось особливо прекрасні. здається, що вже день, як раптом Сонце починає вигравати останню і найкращу мелодію, водночас малюючи небо у надзвичайні барви...



...а коли, як не в травневу теплу ніч згадати про зимові пригоди? :)
Read more... )
borys_javir: (Default)






Березнева повня, перша повня весни - Місяць Черв'яків. Вважається останнім повним Місяцем зими і сповісником весни. Відомий як Пісний Місяць, Місяць Ворон (наприкінці зими - на початку весни прилітають ворони) чи Місяць Живиці (час збору врожаю кленового / яворового соку та виготовлення з нього сиропу), а також відомий як Місяць Черв'яків (через дощових хробаків, які вилазять в кінці зими і сповіщають про прихід весни).



Зірка коло Місяця - Юпітер.
Місяць та Юпітер в ці дні перебувають у сузір'ї Діви.

З астрологічного погляду, період, коли Місяць у Діві - невдалий час для романтичних стосунків: люди стають підозріливими, дріб'язковими, спливає минулий негатив, старі промахи та помилки, все частішими стають докори. Мабуть, це посилюється періодом ретроградної Венери, який характерний нестабільністю в симпатіях, антипатіях і у відношенні до людей. В цей час у людей «пливе» уявлення про те, що і хто їм насправді подобається. Тому не рекомендується заводити романи та купляти дорогі речі без нагальної потреби.

А Юпітер у Діві - час самодисципліни, час клопіткого наближення до досягнення мети, дрібної роботи над деталями. У період транзиту планети знаком Діви космічну підтримку отримають люди чесні, працьовиті, акуратні, що звертають увагу на деталі, люди з розсудливістю, не ризикові та ті, хто прагнуть досконалості в усьому. Таких людей не приваблюють авантюри, вони звикли зосереджено працювати, керуючись чіткими планами і домагаючись результатів завдяки працьовитості, а не через випадковий збіг обставин. В період транзиту в Діві має значення практично-орієнтоване навчання, підвищення професійної кваліфікації. Юпітер в Діві дає цілком тверезий погляд на соціальні та релігійні відносини, також породжує вимогливість і прискіпливість до будь-яких авторитетів. Варто зосередитися на здоровому способі життя, натуральних продуктах харчування, відчутті себе в гармонії з природою.

Знимка © Boris Javir
borys_javir: (Default)
світанки у горах особливо прекрасні...





~спогади про Білий ґруник
borys_javir: (Default)


Не золото — все, що сяє,
Не всі, хто блукає, — блудні.
Старе та тривке не зникає,
Глибокі коріння - міцні.

© Дж. Р. Р. Толкін "Володар перснів: Братство персня"

Read more... )
borys_javir: (Default)
нічне карпатське небо - просто казкове. на знимках над горами Чорногори: Місяць, Венера, Марс, сузір'я Оріон та інші. краще разу повидіти, тільки - більше разів повидіти...


Венера та Місяць

Read more... )

~спогади про Білий ґруник

borys_javir: (molfar)
День закоханих? Масниця!
© Борис ЯВІР, 2016-02-14.
Перепублікація давнішої статті з доповненням.

В середині лютого в Римі святкували Луперкалії - прообраз сучасного Дня закоханих. А слов'яни відзначали свято Велеса й тиждень відтак називали Колодієм, «бабськими святами», Чортовим. Загалом, в європейській традиції цей час пов'язаний із любов'ю та любощами.




Останніми роками з метою так званого підтримання "національної ідентичності" активізувалася боротьба зі святами, які є наслідком мас-культури. До таких належить і День закоханих, що припадає на 14 лютого. Борці із цим ґлобальним святом або лицеміри, або невігласи, адже свято має загальноєвропейську традицію, до того ж слов'яни в лютому відзначають цілий "тиждень любові" із переодяганням, іграми (в тому числі еротичного характеру), різноманітними співами й танцями. Святкування відомі як Колодія чи Масниця, Масляна.

Історія сучасного  свята Дня закоханих бере свій початок з Луперкалій Стародавнього Риму.
Луперкалії - свято родючості в честь богині «божевільного» кохання Юни Фебруата і бога Фавна (Луперк - одне з його прізвиськ), покровителя стад (для порівняння - слов’яни в ті дні вшановували Велеса - бога усієї живності). За легендою, оракул сповістив, що для підвищення народжуваності необхідний обряд тілесного покарання (прочуханки) жінок за допомогою жертовної шкіри. Тому щороку, орієнтовно 13-15 лютого у м
ісці, де вовчиця вигодувала Ромула і Рема (засновників Риму), проводилося свято «Lupercalia» (Lupa - «вовчиця»), під час якого різалися тварини, з шкур яких виготовлялися батіжки. Після бенкету молоді чоловіки (називалися - луперки) брали ці батіжки (ремінці шкіри) і голими (або ледь прикритими) бігали містом, б'ючи жінок, що попадалися на шляху. Жінки охоче підставляли оголені сідниці, вважаючи, що ці удари дадуть їм плодючість і легкі пологи. Наприкінці урочистостей жінки, що брали участь у святі теж роздягалися (оголеність є природною, тому предки її не соромилися).



Також п
ід час Луперкалій чоловіки знаходили собі пару на свято (або на період до наступних Луперкалій), розігруючи жіночі імена у лотерею. Ці свята були настільки популярні, що проводилися навіть після скасування християнськими правителями інших язичницьких свят.



У слов’ян святкування, пов’язані з родючістю, розтягувалися на майже тиждень опісля свята Велеса (зараз вважається, що 11 лютого). Збереглися назви свята - Колодія та Масниця, Масляна. Саме свято Колодія властиве лише для територій сучасних України та Білорусі і сягає своїми коренями ще глибоко язичницьких часів. Існують різні гіпотези щодо походження назви, але найбільш ймовірно, що вона виникла від обряду «волочити колодку», який тісно пов'язаний із шлюбною обрядовістю. Цей тиждень також називали Бабським тижнем або попросту Бабським, а Колодій, відповідно, Бабським святом. Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні збиткування.
Назва «Масляна» є більш сучасною (християнське духовенство ввело пости на всі святкові періоди, в які язичники зазвичай влаштовували братчини та святкові трапези, щоб відвернути свою паству від повернення до предківської віри, а найсуворіший піст припадає на період між Масляною та Великоднем - перед Масляною йде м’ясний тиждень, на якому вживаються в їжу будь-яке м'ясо, а перед самим постом люди вже переходять на молочні та кисломолочні продукти, звідки і походить назва Масляна (бо всю їжу вживали з маслом)). Обрядовою їжею в нас були пироги (вареники) з сиром і обов’язково в маслі.


ілюстрація: свято Колодія у Пирогові

Із кожним днем була пов'язана певна обрядовість - так зване «життя колодки», а головною суттю є жартівливе збиткування над нежонатими хлопцями (та, відчасти, дівчатами), чим займалися переважно одружені жінки. Неодруженим хлопцям (рідше також дівчатам) прив'язували до ноги дерев'яну колоду на знак засудження або покарання за те, що вони не одружилися в належний час (нежонатим хлопцям прив'язували до ніг колодки за те, що не носять інших "кайданів" - "колодок шлюбу"), а вони мали відкупитися частуванням. А молоді дівчата тим, кого вподобали, дарували вишиті хустки чи сорочки, неоднозначно натякаючи на бажання скорого шлюбу - вже цього року. Протягом святкувань проводилися різноманітні ігри та ритуали, що мали еротичний підтекст (колодка - символічний фалос, її носіння, волочіння - любовні походеньки; товкти молоко у ступі - символічні любощі).

Можна впевнено висновувати, що спільне у римських та слов’янських святах, крім стародавнього походження та символізму - обрядове (ритуальне) покарання молоді з метою стимулювання покращення народжуваності. Наші Предки найважливішу роль в житті відводили роду, родині та вихованню дітей (навіть смерть не звільняла від обов’язку одружитися: в нас і до сих пір дівчат ховають у весільній сукні, що є залишком архаїчних вірувань), — усе має бути в парі.

Святкуючи День закоханих, ми продовжуємо та відроджуємо тисячолітню загальноєвропейську язичницьку традицію. Аби підтримати і розвинути етнічну ідентичність, варто лише оновити свій слов'янський звичай "тижня любові", надавши йому сучасного забарвлення. Закохані, будьте рішучими, шлюбуйтеся і утворюйте родини, продовжуйте рід! Відродимо Традиції Предків!

З Луперкаліями вас, з Колодієм, з Днем закоханих! І нехай любов панує у серцях та керує тілами!

Післямова. Доповнюючи допис, можна зауважити, що якогось заохочення до всезагальної оголеності,як у Римі, на наших землях не було. В тому числі, і погода не дозволяла. Але навіть за часів пізнього Середньовіччя наші люди не соромилися своєї наготи, наприклад, при купанні. Варто мати на увазі, що є межа між оголеністю природною та оголеністю показною, грайливою. Всі натяки на секс були лиш для розігріву молоді і мотивування для пошуку пари за продовження роду. Цілком ймовірно, що це святкування було поширеним у Європі саме внаслідок природних циклів життя: тварини в той період «покотились», а сімейні люди натякали молодим брати приклад у природи, у тваринок.

- - -
Джерела:
• Вікіпедія: Колодій, Масниця, День свято́го Валенти́на
• Борис Явір "
День закоханих? Масниця!"
• Магура Чепурна "
Колодія"
• Олена Кузьмич "
Правда про День Валентина: шмагання пасками, жертовні цапи й еротична їжа"

В тему:
• Алесь Ясноок "
Язичницькі корені свята Валентина і його аналоги у слов'ян"
• Алесь Ясноок "Не Колодій а Масляна!"

borys_javir: (molfar)


Лютнева повня Місяця, повня так званого за західною традицією Снігового Місяця, відбулася в лютому в ніч на 11 число. Затемнення збільшувалося від 12:34:14 EET до 4:53:25 ЕЕТ, коли Земля, відкидаючи тінь, наполовину затіняла Місяць. Місяць проходив через найтемніші області півтіні Землі. В результаті Місяць виглядав значно темніше з одного свого боку, бо тінь було видно неозброєним оком - в хорошу погоду. Напівтіньові місячні затемнення, як правило, менш вражаючі, ніж повні місячні затемнення, також відомі як Криваві Повні.



Це півтіньове місячне затемнення було видно в більшості населених пунктів на Землі, в тому числі, на великій частині Північної та Південної Америк, Европі, Африці, і великій частині Азії.



Під час цього півтіньового місячного затемнення, основна тінь Землі не падала на Місяць. Так, як основна тінь Землі не попадає на Місяць під час півтіньового місячного затемнення, немає таких місць на Землі, де Місяць опиняється повністю затьмареним під час цієї події. Півтіньове місячне затемнення може бути трохи важко побачити, адже затемнена частина лише трохи слабкіша, ніж інша частина Місяця.

На погляд вікканки Олени, «період місячних затемнень можна використати, щоб позбутися старого, а сонячні затемнення – для утвердження нового. Зазвичай вплив затемнень на людей відчувається протягом трьох днів до і трьох днів після затемнення. Під час затемнення можна за собою помітити емоційну нестабільність, необґрунтовані переживання та страхи. Період затемнення ідеальний для того, щоби щось "відрізати" від себе у духовній сфері те, що ламає ваше життя – погані звички, непотрібних друзів, проблемні стосунки, – і "перепрограмувати" себе і своє життя на краще. Також це час для аналізу своїх дій та думок.»

За словами астролога Велеслава, «День сьогодні особливий. Вато бути з тими, з ким бажаєте пов'язати долю і хто вам дорогий - досить навіть однієї доброї смски: кармічний зв'язок зміцніє! У дні затемнення варто зайнятися справами, проектами, але планувати тільки важливі справи. Не треба думати про погане. Варто сіяти насіння добра і любові в ці дні».

На повню, найближчу до 1 лютого, в час кульмінації зими, після чого Земля починає прогріватися, вшановується Морена. Морена - уособлення зимової Землі, періоду символічної смерті (сну) планети, коли вона зморена. Це час переходу до нового Початку, адже після очищення від всього віджилого настає нова весна. Основні риси періоду: заспокоєння, очищення, розчинення, перетворення.

В рунічному ряді Морені відповідає руна Іса: вона загалом позначає зиму, період завмирання, протягом якого розвиток проходить приховано.

У слов'ян вона відома як Морена, Маржана, рідше Smrtka. В ірландців - Морріган (богиня війни, королева примар). Ім’я походить від давнього кореня *mr, що означає смерть, морок (з нього теж «мор», «мороз», «мерзнути», «марево», «примара», «кимарити», «хмара»). В галлів вшанування частково було перенесене на Імболк - Свято вогнів, святкування якого через втрату алгоритму вичислення було закріплене за 1 лютого.

Символом жару серця Морени, що помагає зігріти світ після зими, є запалення воню: свічок - вдома, ватр - надворі.
borys_javir: (Default)


бувають такі мандри, коли навіть квитки бережеш після них...

а історія починалася ще тоді, коли тому пару років я дізнався про проект "Дідова хатчина". в Яворові виходець з тих країв вирішив відновити хату діда. хатинка вдалася красивою, але мені не судилося її застати. тим не менше, все склалося навіть краще, ніж я очікував.

на запрошення свого друга Дмитра я взяв участь у психологічному таборі-семінарі, де був промовцем. загалом, там були цікаві заняття, але я був не на всіх. наприклад, для учасників проводили розслаблювальні медитації, на першій з яких я ледве не заснув. але я знайшов для себе іншу медитацію - я рубав дрова. це не тільки заспокоює нерви, не тільки корисно для душі, а й для тіла. я рубав дрова, а поряд бігали овечки, за гори сідало сонце і легкі хмари кутали небо...

до власника хатини приходили гості і тоді починалася не просто медитація по-чоловічому, а по-гуцульськи...
 
дякую всім, з ким в часі тої мандрівки зустрівся знову та всім, з ким вперше познайомився. радий бути другом. ;)

знимки в студію! 
Read more... )

borys_javir: (Default)




Стоять ялинки, як князівни,
Стоять в снігу дерева рівно,
Спить річка, скована льодами,
Лиш Місяць шепчеться з зірками...
© Boris Javir, 2009
borys_javir: (Default)


колишня княжа столиця...
застигла на мальовничих пагорбах над двома річками...

Теребовля.
Галичина.

borys_javir: (Default)
щоденне обтирання снігом, рубання дрів, розповіді про магічних та міфічних істот, що начебто досі живуть у гірських лісах... сильні морози надворі та тепло у хатчині. це все - мій "Білий Ґруник". повторимо якось ще... ;)



borys_javir: (Default)


Старий Місяць. Юпітер у сузір'ї Діви. Одна з найяскравіших зірок Діви - Спіка.
Розташування астрономічних об'єктів зліва направо і зверху вниз.



Юпітер у Діві - час самодисципліни, час клопіткого наближення до досягнення мети, дрібна робота над деталями. У період транзиту планети знаком Діви космічну підтримку отримають люди чесні, працьовиті, акуратні, що звертають увагу на деталі, люди з розсудливістю, не ризикові та ті, хто прагнуть досконалості в усьому. Таких людей не приваблюють авантюри, вони звикли зосереджено працювати, керуючись чіткими планами і домагаючись результатів завдяки працьовитості, а не через випадковий збіг обставин. В період транзиту в Діві має значення практично-орієнтоване навчання, підвищення професійної кваліфікації. Юпітер в Діві дає цілком тверезий погляд на соціальні та релігійні відносини, також породжує вимогливість і прискіпливість до будь-яких авторитетів.
Варто зосередитися на здоровому способі життя, натуральних продуктах харчування, відчутті себе в гармонії з природою.

Знимка © Boris Javir

borys_javir: (molfar)
Галичина поринає у період Різдвів. Та-так, в таких регіонах чи краях, як Галичина, існує не одне Різдво, їх є щонайменше два, а то й три - десь од зимового сонцестояння до другої декади січня в Галичині триває різдвяно-новорічна святкова пора. Період розтягнутий у часі, адже через помішання язичницьких і християнських традицій, через поділ християнських церков на різні конфесії, життя яких проходить за різними календарями, мало хто з порядних галичан святкує чи відзначає лише одне Різдво.



Найшвидше, астрономічне і релігійно язичницьке Різдво - на день зимового сонцестояння. Стародавні люди тисячоліттями слідкували за зорями, Місяцем та Сонцем. Пошановуючи вплив небесного світила, основної зірки нашого неба на життя на Землі, святково відзначаємо основні його положення й сьогодні. В часі зимового сонцестояння святкується Різдво - символічне народження Сонця. Народження світу, як мовиться у наших найстаріших колядках. Свято Різдва пов’язане із поворотом Сонця на весну, із уявленням про переродження світила як втілення Божества.

У багатьох селах Галичини ще зберігаються давні традиції, які віють такою старовиною, що їй поступаються літописи, глиняні таблички та багато археологічних артефактів, які пережили зміну не одного етносу та не одної релігії, але разом із водами краю потрапляють у кров жителів та проявляються зі світу невидимого у світі видимому. І навіть, якщо вже десь не стелиться солома на підлогу, не ставиться сіно на стіл, все одно, як і тисячоліття тому промовляється:

Віншую вас в Коляді,
Проживайте в гаразді,
Без клопоту, без біди,
Аж до другої Коляди!

В слов’ян Різдво - це родинне свято: готується 12 страв (як місяців у році), за столом на святвечір збираються найрідніші, челядь колядує, а на третій день палять на світанку у заїздах вогнища - символ перемоги нового Сонця над темрявою ночі. А тоді - ходять у гості, завжди пам’ятаючи, що першими гостями за столом у кожного з нас є Світила небесні та Предки наші.

...А що Першим гостем то Краснеє Сонце,
А що Другим гостем то Ясненький Місяць,
А що Третім гостем то Дрібненькі Зорі...
Ой радуйся Земле Ясен Світ засвітився!

Віншую вас в Коляді!
З Різдвом нас, будьмо благословенні!



- - -
В 2016 році нового літочислення Різдво (зимове сонцестояння) - обідом 21 грудня, отже Святвечір - ввечері 20 грудня (датування за григоріанським календарем).

Про рідне Різдво детальніше у статті «Галицькі Різдва».
Про европейських язичницьких палазників на Різдво у статті «Язичницька Европа».

На знимці - автор тре мак до куті, тому 30 років.

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

September 2017

M T W T F S S
    123
4567 8 910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags