borys_javir: (На згарищі)
Сьогодні я приймав сповідь...
Ні, я не священик. Навіть не християнин. Але...

читати дальше... )
borys_javir: (Default)
Твій запах - п'янить неначе кава,
Усмішка - як цукор солодкава,
І хоч печеш ти іноді словами,
Та хочу тя торкнутися губами...

Щічки твої рум'янами налиті,
Як сунички, що достига у літі,
І хоч гірчиш ти іноді словами,
Та хочу тя торкнутися губами...

Як свіжий терен - сині оченята,
Волоссячко твоє медком багате,
І хоч кислиш ти іноді словами,
Та хочу тя торкнутися губами...



11.01.2009
Борис Явір Іскра
"Надобраніч, Сонце Ясне!.."
borys_javir: (ціхо)

подих моря...


Старенька маленька каварня Di Cardarelli Antonio десь у вузькім провулкові via Ravecca 28 Rosso знайшла мене сама... Підстаркуватий, але завжди молодий власник привітно посміхнувся і приготував мені смачне капуччіно (досить дешево, як на ті краї), яке після невеличкої порції цукру стало просто божественним. Кілька столиків створювали відчуття домашнього затишку, що надавало мені внутрішньої умиротвореності. Здавалося, що час застиг у цьому благословенному місці...


Чорнява красуня не покидала моїх думок. Її б ніхто не відрізнив від корінної ґенуезки... Хіба, що очі видають... Світлі, як Середземне море під вечір. Гарні...


Підстаркуватий, але завжди молодий власник стояв у дверях і розмовляв із своєю подругою, а її італійська посмішка віддзеркалювалася у вітрині. Він розказував анекдоти та кумедні історії із життя, а вона гучно сміялася... Гучно і по-домашньому тепло...


Вечір кутав місто...

Останні промені сонця торкалися гір, що підковою огорнули бухту, в якій розляглася Genova. А та, мов лінива молодиця, мляво посміхалася та укладалася спати... Над морем...

У провулку темніло. Запалювалися ліхтарі так, наче хто спеціально покликаний для сеї роботи надавав їм вогню — по-черзі. Закривалися крамнички з одягом, технікою, продуктами, різноманітними прикрасами, а власники кафе, барів та ресторанчиків нікуди не поспішали — їхніх “жнив” то тільки початок. По ширших вулицях центру та коло порту ще кипіло життя, яке, можливо, згасне тільки під ранок, аби потім запалитися із ще більшою силою...

Тільки море не спало. Своєю безмежністю та звичним теплом огортало побережжя, лоскочучи хвилями каміння. Місяць додавав припливу сили, кидаючи свою славетну доріжку по воднім плесу. Ах, романтика!..


Чорнява красуня стояла на порозі каварні Di Cardarelli Antonio. Її б ніхто не відрізнив від корінної ґенуезки... Хіба що очі могли видати... Світлі, як Середземне море під вечір. Гарні...

Стояла у дверях і мило посміхалася мені...


По-домашньому тепла Ґенуя лягала спати. А для нас вечір тільки починався...


_ _ _

2011-08-09/10

Борис Явір Іскра

Genova

Кава

19 Jan 2011 12:22 am
borys_javir: (Default)

Сьогодні я забаг кави... Ну і що тут такого? Та от дивина, адже я не стільки, як давно її не пив, а стільки, як давно не хотів її пити... А сьогодні забаг...

 

Ти нині так глибоко дивила ся мені в очі... Глибоко-глибоко... Наче лізла в душу, наче хотіла вичитати у впорядкованому хаосі моїх думок щось, що для тебе буде мати вагоме значення... І я подивив ся в твої очі... Вони прекрасні... Я се знав... І ти се знаєш...

Я хотів щось пожартувати... Але... Але Міґе́ль де Серва́нтес Сааве́дра був правий*... І я не вимовив нічого... Павза... Тягуча і швидка...

 

І от, я прийшов додому і мої очі самі знайшли каву... Я хочу нею впити ся... Фройдисти мені пригадають асоціативні зв'язки та моделі, де фіґурує кава, і... і вони будуть мати рацію... Так, я хочу чорну, міцну і солодку-солодку каву із присмаком ванілі... Ніжну і терпку водночас...

 

Ти нині так глибоко дивила ся мені в очі... Глибоко-глибоко... Може, сей твій погляд і нічого такого не означає... А може, ти таки дійсно хотіла вичитати у впорядкованому хаосі моїх думок щось, що для тебе буде мати вагоме значення... Може...

 

Не буду вигадувати зайвого... про тебе і про мене... про нас... Краще піду поп'ю кави...

 

_ _ _

*У присутності предмету кохання німіють найсміливіші вуста, і залишається невисловленим саме те, що так хотілося б сказати. (Міґе́ль де Серва́нтес Сааве́дра)


_ _ _

2011-01-18

Борис Явір Іскра

borys_javir: (На згарищі)

Середина грудня...

Нині цілий день дощить... І вчора дощило... Війна затягнулася і перейшла в позиційну...

 

Сьогодні я застрелив кількох ворогів. Моя снайперка вчергове не схибила. Напарник випалює цигарку за цигаркою... Я п'ю гарячу каву і грію до свого металічного горнятка руки. Дим цигарок і моя кава зі смаком, наче цигарковий попіл, у цьому охмелілому від смертей Всесвіті зливаються наче у якусь абстрактну єдність, разом із грудневим дощем, зимнішим від снігу, та болотом окопів навколо...

 

А тому рік чи більше у таку саму пору я сидів з друзями у мене в кімнаті, пили хто каву, хто чай, розмовляли про різне. Мені чомусь думалося — хоч би не прийшлося воювати в таку погоду. Грали на гітарах, співали...

Хоч би не прийшлося воювати в таку погоду...

 

Звиклося...

На днях був в якомусь містечку — їздив за провізією... Усе таке поруйноване... Я ледве впізнав те місто... Вже не буде ні того тролейбуса, яким я їздив до вуйка, ні того кафе, в якому так було приємно з Нею сидіти... І я зловив себе на думці, що мені вже не хочеться кінця сій війні... Я просто звик... День в день одне й те саме... Дощ... Зимовий дощ... І краще вже най він пробирає до кісток, ніж повертатися у зруйновані домівки, впізнавати трупи знайомих, слухати плач та ридання нещасних... Вже не буде того минулого миру, який так любив і так кляв... Тому вже краще сей охмелілий від смертей Всесвіт, моя кава із смаком цигаркового попелу та їдкий дим напарника...

 

Мій напарник докурює не останню на нині цигарку... Я допиваю сю дешеву каву... І ми вирушаємо відстрілювати собі подібних вояків... Різниця лиш у відзнаках на однострої... А все решта - насправді така відносність, що й Айнштайну не снилося...

 

_ _ _

2010-12-09

Борис Явір Іскра

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

July 2017

M T W T F S S
      12
3456 78 9
1011121314 1516
171819 202122 23
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags