borys_javir: (molfar)
Руни (стародавнє письмо, язичницькі магічні знаки) в старовину часто писали на букових дощечках. Слово "бук" в слов'янські мови прийшло з германських (Buche німецькою), а в германських мовах назва дерева бук, на виробах з якого відбувалися записи рунами, дало назву книзі (Buch німецькою чи book англійською), а також у слов'янських та германських мовах з назви "бук" виникла назва "букви" (Buchstaben німецькою). Тобто, "букви" - це рунічні записи на букових дощечках, а книга (Buch) - це зібрання таких букових табличок з рунічними записами.

Монах Храбр тому більш як тисячу років писав, що слов'яни «чертами і різами читають та гадають, будучи язичниками». Арабський мандрівник Ахмад ібн Фадлан, що почав подорож з волзьких булгар 921 року, спостерігав обряд поховання знатного слов'янського (руського) воїна, на могильній плиті якого товариші висікли напис невідомими загадковими знаками. Інший арабський мандрівник Х століття Аль Масуді стверджував, що під час однієї зі своїх подорожей відвідав якийсь «слов'янський храм» (язичницький), написи в якому були зроблені незрозумілими слов'янськими знаками. Перський історик Фахр ад Дін стверджував, що Хозарське письмо походить від слов'янського знакового. І це лише мала дещиця фактів, які підтверджують те, що в слов'ян існувала своя власна, причому добре розвинена, система письма ще до введення християнськими монахами глаголиці та кирилиці.

Варто також відмітити, що слова «читати», «писати», «письмо», «книга» та інші загальні для всіх слов'янських мов (і навіть більше - також балтійських), і це показує, що слов'яни були знайомі з читанням та писанням досить давно - ще на етапі мовної спільності з балтами, тобто орієнтовно тому 2500 років. І значно раніше, ніж почали роздроблятися на розрізнені етноси, щонайменше «читали» і «писали» свої «черти» і «різи», які згадував Храбр. Спільність коренів доводить існування означуваних понять у час зародження слов'янських мов. Тільки собі уявіть - за півтори тисячі років до християнських кирилиці та глаголиці, за понад 500 років до виникнення на Близькому Сході нової релігії, слов'янам вже були відомі букви у формі чертів (писане) і різів (різане), які вони писали і читали з книг!

На жаль, наразі дуже мало відомих публіці записів слов'янськими мовами докириличним письмом. Тим не менше, вони є і більшість з них - рунами чи руноподібними символами (стаття "Дохристиянське письмо слав’ян: частина знайдених написів").

Знаймо, хто смо!



borys_javir: (Default)


Недавно дочитав колись розпочату книгу Карла Саґана, одного з найкращих астрофізиків сучасності, «Світ, повний демонів: наука, як свічка в темряві». Дуже цікава книга, в якій показано важливість критичного мислення. Деякі вирізки з останніх частин твору особливо сподобалися, адже стосуються загальної ідеї свободи.

Не так важливо, чи підтримуєте ви мене з тих чи інших позицій, але питання освіти як запоруки свободи мали б стати вам корисними - прочитайте їх (а
книгу - ще краще):

«Щоб раб був задоволений своїм становищем, йому не слід замислюватися, - писав згодом Бейлі. - Його розум і етичне чуття повинні дрімати, світло розуму бажано зовсім погасити в ньому». З цієї причини рабовласники намагалися контролювати, що раби чують і бачать, про що думають. При несправедливому соціальному устрої грамотність і зачатки критичного мислення - вже загроза.

«Не будемо вірити натовпу, який стверджує, начебто освіта личить лише вільним, але повіримо філософам, які кажуть, що лише освічені - вільні.» ~ Епіктет, римський філософ і звільнений раб. Бесіди

Тирани прекрасно розуміють, чим загрожують їхній владі грамотність, наука, книги і навіть газети - таким шляхом в голови підданих потрапляють бунтарські ідеї.
У 1671 р губернатор колонії Вірґінія писав: «Дякую Богові, що тут немає загальнодоступних шкіл і друкарства, і сподіваюся, вони не з'являться тут в найближчі сто років, бо з грамотністю в світі поширюються непослух, єресі, секти, а друк розносить їх і наклеп проти найкращого правління. Бережи нас Господь і від того і від іншого!». Але американські колоністи розгледіли обман такої псевдо-свободи і не стали чекати сто років... У перші роки існування Сполучених Штатів країна могла похвалитися одним з найвищих, якщо не найвищим у світі, рівнем грамотності ...

Ті, хто шукає влади будь-яким шляхом, намагаються відшукати якусь ваду в соціумі, широко поширений страх, на гребені якого вони могли б в'їхати в урядову резиденцію. Це можуть бути етнічні відмінності, ... більша або менша кількість меланіну у шкірі, або відмінності у філософії та релігії, або ж страхи, пов'язані з наркоманією, насильством, економічною кризою, обов'язковою шкільною молитвою або оскверненням прапора (тобто, буквально позбавленням цього символу святості).

Якщо ми впевнимо себе в тому, що наші переконання абсолютно правильні, а чужі - ні, що ми шукаємо блага, а всі інші - зла, що Повелитель Всесвіту говорить виключно з нами і ніколи - з прихильниками інших вір, що дурно навіть сумніватися в раз і назавжди встановлених догмах або задавати питання, що наш головний обов'язок - вірити і коритися, то полювання на відьом буде поновлюватися під новими масками знову і знову, поки не закінчаться люди на Землі.

…При повному контролі над ЗМІ і поліцією, виявляється, цілком можливо переписати спогади сотень мільйонів людей - на це буде потрібно всього лише одне покоління. Майже завжди це робиться з корисливою метою: зміцнити владу тих, хто вже при владі, потішити їх нарцисизм, мегаломанію або ж параною. В механізм, призначений для виправлення наших помилок, вставляються палки - стирається громадська пам'ять про серйозні політичні прорахунки, а значить, ті ж промахи будуть відбуватися знову і знову.
Зараз, коли технологічно цілком здійсненна фабрикація абсолютно реалістичних з вигляду фотографій, фільмів і відеозаписів, в кожному будинку стоїть телевізор, а критичне мислення в занепаді, цілком можливо реструктурувати суспільну пам'ять навіть без особливої ​​участі таємних служб. Не те, аби призначені державою психіатри на спеціальних терапевтичних сеансах вселяли кожному певний набір спогадів, але, швидше, вузьке коло людей може знайти таку владу над новинними програмами, складанням підручників з історії та образами, які врізаються в свідомість, що зуміють істотно змінити колективний настрій.

Серед тенденцій, що, принаймні почасти, сприяють впровадженню дуже вузького набору позицій, спогадів і думок, слід назвати контроль над найбільшими телеканалами та газетами в руках невеликого числа могутніх корпорацій та осіб, чиї інтереси загалом збігаються; зникнення з багатьох міст конкуруючої щоденної преси; заміна суперечок по суті обливанням бруду в політичних кампаніях; епізодичні (поки) порушення принципу поділу влади.

…Скептицизм кидає виклик традиційним інститутам. Якщо привчити до скептичного мислення всіх, в тому числі старшокласників, навряд чи вони обмежаться викриттям НЛО, реклами аспірину і парфумів віком 35 тисяч років. Вони почнуть пред'являти вимоги економічним, соціальним, політичним і релігійним структурам. Вони, зрештою, кинуть виклик тим, хто при владі. І що тоді?

У будь-якому правлінні на Землі ми бачимо присутність людських слабкостей, якесь насіння корупції та виродження, яке хитромудрість відшукає, зіпсованість непомітно використає, буде культивувати і зміцнювати. Вироджується всяке правління, яке покладається лише на правителів. Саме народ - єдине надійне джерело влади. А щоб це джерело був воістину надійним, необхідно вдосконалювати уми…

Одна з обов'язків громадянина - не давати залякати себе, чи не схилятися до конформізму. Добре б включити в присягу для нових громадян або в студентську клятву щось на зразок: «Обіцяю перевіряти все, в чому будуть переконувати мене правителі й вожді». Це цілком відповідає формулюванню Томаса Джефферсона: «Обіцяю використовувати здатність до критичного судження. Обіцяю розвивати в собі незалежність думки. Обіцяю вчитися, щоб мати власне судження».

Наукова стаття або популярна книга ... не може бути заборонена урядом, наскільки б скандальною вона не була: помилковому аргументу слід протиставити кращий аргумент, а не пригнічувати погані ідеї.

У знаменитому маленькому трактаті «Про свободу» (On Liberty) англійський філософ Джон Стюарт Мілль назвав придушення чужої думки «особливим гріхом». Якщо інша думка правильна, ми позбавляємося «можливості змінити оману на істину», а якщо думка неправильна, ми самі у себе віднімаємо шанс глибше зрозуміти істину «в її боротьбі з помилкою». Поки ми бачимо лише свою сторону у суперечці, ми навіть власну істину ледве знаємо: вона занепадає, заучується за звичкою, стає млявою і блідою.
І ще Мілль писав: «Якщо суспільство допускає, щоб істотна частина його членів виростала сущими дітьми, нездатними діяти за раціональним і далекоглядним планом, суспільство саме і понесе наслідки цього». Джефферсон висловлював думку більш агресивно: «Коли народ мріє бути одночасно неосвіченим і вільним, причому в цивілізованому стані, він вимагає того, чого ніколи не отримає». У листі Медісону він розвивав цю думку: «Суспільство, готове проміняти частинку волі на частинку порядку, втратить і те і інше - адже ні того, ні іншого не заслуговує».
borys_javir: (обернув ся)


Факти, які читач може знайти у більшості інших книг з історії.
Найбільша різниця - у погляді на події.
Погляд сей не прокиївський, не пропольський, не проугорський, а прогалицький.
І се - чудово!..

PS: можливо, і з-під мого пера (клавіатури) вийде також книга про історію Галичини... ех...
borys_javir: (molfar)


...давай, помовчимо... най замість нас говорять руни...

Так вже є на планеті Земля, що активне життя більшості істот протікає вдень, у світлу пору доби. В людей це - зустрічі із близькими, робота чи навчання. А як приходить темрява, то ми намагаємося включити хоч якесь освітлення, принаймні запалити навіть найменшу ледь ясну свічку. Чи не кожна жива істота інтуїтивно прагне світла, адже життя у темряві — то життя у невіданні.

Хоч всі прагнемо світла, але чи тією дорогою йдемо, чи не створюємо собі штучних світил замість правдивого?.. І чи відомо кожному, що шлях до світла лежить через тьму, бо тільки пізнавши тьму, можна належним чином пізнати цінність світла. Лише у всесвітньому хаосі народжується нова зоря, саме там ховається таємниця. У тумані, у тьмі сонце наче меркне, але і розсіює темряву з такою силою, яка гідна подиву...

Зловивши частинку світла, запалившись нею, стаєш новим джерелом, яке дає світло світу. Стаєш новою зорею із вічним полум'ям у серці, із світлим розумом та вільною душею. Для цього треба звільнитися від оков, підняти голову догори і з посмішкою зустріти сонце... Треба переродитися внутрішньо, народитися наче заново...
читати далі )
borys_javir: (radio)
В серпні 2012 року я дав інтерв'ю на радіопередачі "Поспілкуймося".
Автор програми - Юля Валах.

borys_javir: (radio)
В кінці 2011 року я дав інтерв'ю на радіопередачі "Поспілкуймося".
Автор програми - Наталя Бліхар.



borys_javir: (molfar)
присвячую тим, хто стає на шлях...

Руни. Для багатьох — це загадка, тайна. Для декотрих — це тайна, але така, яка відкрилася тією чи іншою мірою. Древнє письмо, древня система віщування, древній шлях мудрості та гармонії із світом...
читати далі про пізнання рун )_ _ _
2011-12-10
Борис Явір Іскра
borys_javir: (radio)

25 жовтня відбулося представлення збірки поезії та прози Бориса Явора Іскри "Шепіт Місяцю". Першим інформацію про захід опублікував інтернет-ресурс NTer.
borys_javir: (molfar)

...давай, помовчимо... най замість нас говорять руни...


Цей білий-білий цвіт,

І рун магічний світ,

І місяць срібний, і зірки,

І тільки я, і тільки Ти...


Руни

або замість вступу...

Руни — то такий таємничий магічний алфавіт. Прийшов, очевидно, від кельтських друїдів та розвинувся у германських й скандинавських народів. Саме слова “руна” позначає “таємниця”. Застосування рун не обмежується ворожінням та передбаченням. Суттєвою є і їх здатність впливати на долі людей, а також їхні охоронні властивості. Руни вишивають на одязі, прив'язують на шию немовлятам. Руни використовуються і в заклинаннях...


Магія ночі...

Ми сиділи під заквітчаною у білий цвіт яблунею, залитою срібним сяйвом місяця. Зірки моргали з неба. Сакральний спокій час від часу порушували хіба що якійсь пташки у лісі. Лиш ми і неймовірна краса ночі...

Твоє хвилясте золотаве волосся покривалося місяцевим інеєм, а очі блискотіли у передчутті таємниці. Сьогодні для тебе це вперше...


Повна зосередженості запихаєш руку у мішечок і витягуєш руну... Трактуємо разом... І я розумію, що відповідь на одне питання породжує ще одне... Наступна руна наче ставить крапки над “і”...

Ці руни, розпочаті на молодику, завершені на старому місяці та активовані в ніч на наступний молодик, пройшли усі етапи “народження”... Золотисно-чорні... Ясенові... Магічні...


А ти сидиш із таким зачудованим виразом лиця, наче щойно побувала у чарівному місці й відкрила магічну книгу. Так, наче у сяйві сторінок комусь невідомою (але тільки не тобі й мені) мовою ти вичитала найбільшу у світі таїну...


Зійшлося!.. Руни описали ситуацію саме так, як є в житті. Ти отримала цінні поради... Але найголовніше те, що сьогодні ти долучилася до тисячолітньої традиції рунічного мистецтва. Сьогодні ти перейшла межу, після якої тобі відкрився, може і нелегкий, але захопливий світ давніх казок, світ магії і чар... Ти ступила перший крок... А мені було приємно повести у цей світ тебе...


Здається, й не зчулися, як пройшло кілька годин і сиві тумани почали кутати небо...


Ігри рун

А в день ми пішли у ліс і під розлогим грабом грали у “ігри рун”...

Ти із свого мішечка, а я із свого витягували маленькі, наче пазурчик, різьблені патички із магічними написами і трактували, намагаючись знайти зв'язок між ними...

То було навчання, але поради рун завжди треба мати на увазі...


Даґаз

або замість післямови...

Ми ідемо мостом над проваллям. І цей міст горить. Він не може горіти швидше, не може повільніше. Він просто горить...

Але нам треба йти обачно і тільки вперед. Бо позаду - лише спалений міст, назад не повернешся, у нас є тільки майбуття. Настає день, минає ніч. Маємо навчитися бачити та відчувати шлях, незалежно від пори доби, аби й навіть ідучи у повній темряві, іти правильним шляхом...

І пам'ятати, що найтемніша ніч саме перед світанком... А день настане, незважаючи на все...




_ _ _

15-16 травня 2011

Борис Явір Іскра

borys_javir: (Default)

Таких як ти на світі одиниці... І не кожному щастить зустріти таких у своєму житті... Не кожен зміг би розпізнати в масі люду... А тим більше підійти... і заговорити...

Але якби б я міг, я б підійшов... і я б сказав...

Я б сказав, що таких я ти на світі одиниці і, можливо, я ціле життя чекав тебе... шукав тебе... мріяв про тебе...

Я б сказав, що усі попередні любові були лише репетиціями тієї, яка буде дарована тобі... що усі попередні любові були лише іскрами, а до тебе буде ватрою...

Я би сказав... Але ні... я би просто глянув в очі... але так, так, аби передати усю невимовну журбу замріяних у тебе вечорів і снів... аби передати увесь жар свого серця... аби передати усе тепло почуттів... і ніжність...

Можливо б ти тоді дозволила тебе любити...

Та попередити я мушу... В любові божевільний я...

Таку любов і в кінах не побачиш... В книжки іще не вписана вона...

Бо ця любов — немов весна, що греблі рве опісля зим морозних...

Бо ця любов — то грім і блискавиці у небі яснім і без змар...

Бо ця любов — то дзбанок чар і книга чарування...

Бо ця любов — то в темну ніч ясне світання...

Бо ця любов — вогонь в крові, що розквітає цвітом в серці...

 

Якби б я міг...

Але не так...

Якби б ти дозволила собі мені тебе любити, тоді б я міг...

 

_ _ _

2011-03-06

Борис Явір Іскра

borys_javir: (Default)
Дівчина має бути, як книжка на невідомій нікому мові. Але книжка, прочитавши яку, досягнеш щастя. І, наче шифратор, хлопець має працювати, має розшифровувати дбайливо знак за знаком, аби разом досягти щастя...
2008

Борис Явір Іскра

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

July 2017

M T W T F S S
      12
3456 78 9
1011121314 1516
171819 202122 23
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags