borys_javir: (radio)
Зі мною вийшло інтерв'ю у виданні Про.Те.ua


Чоловіки також хочуть, щоб їх любили, – вважає тернопільський митець Борис Явір




Роль батька у сім’ї часто применшується чи нівелюється. Так вважає тернопільський письменник і митець Борис Явір. Багато чоловіків залишаються витісненими із сім’ї. Досвід показує, що чоловіки ламаються швидше за жінок, шукаючи розради в шкідливих звичках.  Чому? Які причини? Може так склалося історично, що чоловіки воювали, заробляти тощо?

– Однією з основних причин є те, що ні жінка, ні чоловік не готові до шлюбу. – говорить Борис Явір. – В багатьох як жінок, так і чоловіків гіпертрофоване почуття важливості і їм здається, що партнер у шлюбі має якось по-особливому їх шанувати, і в той же час з їхнього боку партнерові приділяють мінімум уваги. Через телебачення та інтернет йде стереотипізація виявів любові. Ритуали залицяння та співжиття, буває, заміняють власне почуття. Часто у середовищі формування жінки: її сім’я, її подружки, загалом суспільство, зокрема жіночі групи та форуми в інтернеті тощо, йдеться про те, що чоловік – просто здобувач їжі, грошей і на тому кінець. Він нібито постійно щось мусить.

Але ні слова про те, що чоловік також хоче уваги до себе, хоче відчути жінчину любов. Якщо жінка формується у середовищі, де чоловіків зневажають, а наявні чоловіки самі ж не поводяться гідно, вона буде відповідним чином поводитися і в шлюбі, сприймаючи чоловіка дуже обмежено, не придаючи йому належної уваги, а вимагаючи ледь не зірок з неба.

Часто жінки, народивши дитину, ніби забувають про чоловіка, і водночас вимагають уваги і любові до себе. Але чоловіки настільки ж емоційні та вразливі, як і жінки. Правда, свої емоції переважно пускають «всередину». Коли чоловік потрапляє в таку ситуацію, він шукає місце, де отримає увагу, якої йому не вистачає від жінки. І ще добре, якщо він свою енергію віддає роботі – тоді у нього хоча би гроші є, але більшість чоловіків ламаються і шукають увагу в компаніях з випивкою, чи знаходять інших жінок, або ж у них починається апатія.

Багато жінок того не розуміють, що їхня любов до дітей заснована не тільки на усвідомленні, що то її дитина, а й на інстинктах. В чоловіка інший процес прийняття дитини – він з нею має познайомитися, полюбити через знайомство та усвідомлення, що це його кровинка. А деякі жінки думають, що чоловік має любити дитину тільки за те, що вона існує. Саме тому розумна мама ще з періоду вагітності сама вчиться розподіляти увагу між чоловіком та дитиною і, водночас, залучає чоловіка до виховання дитини, знайомить його з дитиною, яка ще навіть не народилася. Замість слів «ти поганий батько» чи «з тебе ніякий чоловік», можна, наприклад, разом читати дитині книжки чи щось розповідати ще в час вагітності, вчити тата міняти підгузки тощо –  зробити з нього хорошого батька і похвалити його за успіхи. І це більше треба самим батькам, ніж дитині, адже через спільну діяльність цементується шлюб.

Зрештою, якщо чоловік передусім саме заробляє, а жінка виховує дитину, чи це применшує його вклад в існування сім’ї, яка живе власне на його гроші? Жінка, зазвичай, починає розуміти це тільки втративши такого чоловіка.

Справа також і в самих чоловіках. Якщо чоловік дозволяє так із собою поводитися, значить, він цього і заслуговує. А якщо ж вважає, що все має бути інакше, то або спробує виправити ситуацію, або поміняє дружину чи буде взагалі без жінки.

В ідеалі, сходитися б мали люди, готові до шлюбу, зрозумінням того, що і чоловік, і жінка хочуть уваги до себе, а наявність у сім’ї дітей не означає, що варто забувати одне про одного. Навпаки, увага батьків одне до одного є чудовим прикладом дітям.

– Мені важко з вами погодитися, але ви кажете, що багато чоловіків ламаються швидше від жінок. Який саме досвід маєте на увазі? Яких помилок допускаються жінки?

– Типова помилка чоловіка чи жінки у шлюбі –  збайдужіння до партнера. Коли проблеми чи успіхи партнера відсуваються на чорт-знає який план. Тобто усе впирається у непідготовленість людей до шлюбу як форми співжиття. Власні амбіції стають переважати над спільними ідеалами, цілями, партнер починає сприйматися тільки як якийсь придаток чи навіть тягар. Логічно було б в такій ситуації розлучитися і не мучити один одного, але чомусь багато обирає варіант терпіння.

Чоловіки знаходять ілюзорну підтримку у колі собі подібних, де критикують жінок за чаркою горілки, жінки також в розмовах з коліжанками ганьблять чоловіків. Дві сторони забувають, що вірність та підтримка робить дива. Більшість багатіїв вважають, що саме підтримка їхніх жінок сприяє їхньому успіхові. І ці чоловіки вміють дякувати жінкам за це. Чим би людина не займалася, ким би не була, але власне підтримка, особливо у важкий час дуже цінується і потім винагороджується.

Як приклад, можу навести історії моїх знайомих. В одного чоловіка були погані часи. Його жінка у нього не повірила і кинула. Але він не поринув в пиятику, а завершив стажування, почав працювати і через якийсь час відкрив свою фірму. Купив квартиру, машину… Через спільних знайомих жінка дізналася про його успіх і попросилася назад. А він сказав: «Де ти була, коли мені було погано? То чому я маю тебе прийняти тепер, коли мені добре?».

Інша історія – щасливіша. Знайомий довгий час не міг себе знайти, змінював роботу за роботою. Але жінка, хоч їм було зле, його не кинула, а всіляко підтримувала. Через якийсь час він почав свій бізнес, до якого долучилася і вона. Практично енциклопедичною стала історія Ґенрі Форта та його дружини, яка підтримала його і завдяки цьому він став успішним та багатим підприємцем. А нещасних історій розповідати не буду – у всіх є знайомі, в яких через дурість того чи іншого партнера розвалився шлюб.

Сила і витривалість чоловіків є стереотипом, який часто не підтверджується. Зустрічав статистику, ніби особи чоловічої статі в 9 разів частіше вчиняють самогубство через розбите серце, ніж жінки. А те, що загалом чоловіки швидше вмирають, ніж жінки, взагалі всім відомо. Веду не до того, що чоловіків треба якось по-особливому шанувати, а до того, що вони заслуговують на увагу на рівні із жінками.

Є день жінок – а чому нема дня чоловіків? Є свято матері, а чому свято батька не так гучно святкують? Якщо хочемо рівності та того, аби чоловіки не ламалися, то варто й діяти відповідно: вивчати одне одного і любити одне одного, хоч і по-різному, але з однаковою силою.

– З чого починається ламання чоловіка жінкою? Які перші сигнали? Як себе почуває чоловік?

– З того, коли жінка має чоловіка за ніщо. Коли не приділяє уваги, а вимагає більше, ніж дає. Коли не дозволяє щось вирішувати, а намагається маніпулювати ним. Коли не підтримує його самостійності. В таких випадках чоловік дуже погано себе почуває. Той, хто більш самостійний – йде від такої дружини. А несамостійний, прив’язаний нібито залишається з нею, але насправді стає відстороненим, може почати пити чи шукати іншої розради.

Промовистою є історія знайомого військового. Жили вони в селі коло міста, в якому була його база. Чоловік дослужився до офіцера, йому дали в місті квартиру. Понад те, він ще й в селі дістав ділянку землі, на якій вибудував хату. І хату, в якій вони жили, розбудував. Жінка ревнувала його до всього – до друзів, до роботи, вигадувала коханок і боялася, що він її покине. Звісно, чоловік, який того всього досягнув, міг би собі знайти ще не одну жінку, але ж тримався її. Його жінка пішла у військову управу і сказала, аби забрали в нього квартиру в місті, бо в нього є вже в селі. Забрали. Також вона через скандали та тиск добилася того, щоб він покинув службу і пішов у село трактористом. Він відчував себе приниженим, почався депресивний стан, пиятика із трактористами і відносно рання смерть. Жінка трактора продала, друга хата в селі без догляду занепадає. Кому та жінка зробила добре? Якщо не хотіла переїжджати до міста, то ту квартиру могли б дітям чи внукам передати, а на пенсію військового офіцера могли віку доживати на старості…

Недарма Редьярд Кіплінґ колись писав: «Я щось та й видів в світі цьому, а в нім – родів жінок лиш два: хтось забирає силу чоловічу, а хтось – назад ї повертає».

– Як на чоловіків впливають їх матері?

– Вплив матері на сина є багатогранним. З одного боку, син бачить ставлення матері до його батька, аналізує зв’язок між поведінкою тата і діями мами, а, з іншого боку, це ставлення мами до сина. Звісно, є ще вплив інших членів сім’ї, також школи, вулиці, телебачення та інтернету.

Якщо мама не привчає сина змалку бути самостійним і брати відповідальність навіть за дурниці на себе – він росте безхребетним. Також і тато має виховувати в синові вміння бути самостійним і відповідальним як словами, так і власним прикладом. Саме на обох батьках лежить відповідальність у синові виховати майбутнього хорошого чоловіка і хорошого батька своїм дітям.

А мами часто надто балують своїх синів, роблять з них безхребетних, чи надто прив’язаних до них. Якщо мама добра, то діти б мали любити її, але не ставати її заручниками.

– А може чоловіки самі є причиною такого явища? Тобто самоусуваються від відповідальності батьківства.

– Згідний, багато чоловіків усуваються від батьківства самі. На жаль, частина дітей народжується небажаними, через помилку пари. Хотіли розважитися, а вийшла дитина. Часто і жінки потім зганяють на такій дитині злість за «перервану» молодість чи за вчинки її тата. А для тата дитина і шлюб стають тягарем, бо він хотів ще погуляти, ще полежати на дивані чи розважатися. Це важкий випадок, адже, якщо у раніше згадуваних ситуаціях жінка несла руйнацію, тут чоловік сам не має мотивації бути татом. Це наслідок неправильного статевого виховання та неправильної соціалізації. На жаль, багато популярних сторінок в інтернеті показує батьківство, як щось небажане, а головним в житті молодої людини – розваги, причому зазвичай тупі і беззмістовні. Замість пропаганди здорового способу життя, зорових та відповідальних стосунків, замість поваги до освіти, пропагується анархія, наркоманія, алкоголізм, безладні невідповідальні стосунки. А коли молоді люди стикаються з наслідками, стає пізно.

– Ви згадали про небажаних дітей. До слова, за спостереженням лікарів, більшість жінок не пішли б на аборт, якби відчували підтримку зі сторони батька дитини… Може і з цього починається батьківство – від вміння взяти на себе відповідальність і вміння захищати свою сімю?

– Люди починають стосунки, в тому числі і статеві, без належного усвідомлення наслідків та знання справи. Багато молодих людей не знає свого організму, думає, що контрацепція обмежується тільки презервативами… Сходяться молоді люди, які лише хочуть розважитися, а дівчина вагітніє. Зрозуміло, що хлопець, який ще часто не готовий не те, що сім’ю, а й себе утримати, дає задню.

Це зовсім не виправдання, а констатація типової ситуації. Він не готовий до шлюбу. Можливо і застрашений, в тому числі батьками, які і своїх синів, і дочок виховують неправильно. Замість того, аби погрожувати статевозрілій, але соціальнонезрілій дитині якимись покаранням чи вигнанням з дому, наприклад, батьки можуть, по-перше, на прикладах показати, що до стосунків варто ставитися відповідально (і хлопець, і дівчина мають знати про наслідки своїх дій і сходитися свідомо), а по-друге, дати зрозуміти, що навіть як щось в житті станеться, вони, батьки, підтримають. І тоді хлопець не буде боятися з’явитися перед батьками з проблемою, а прийде щонайменше за порадою чи допомогою. І правильні батьки не будуть вирішувати за нього все, але допоможуть йому здійснити його вибір. Те саме стосується і батьків дівчини. Аборти, самогубства – з відчаю. А хто, як не батьки та партнер мають бути підтримкою? Питання загалом стосується системи виховання, в якій мають бути задіяні і батьки, і школа, і телебачення та інтернет.

– Нині жінки на Тернопільщині часто є і прекрасними дамами, і золотошукачками по закордонах, і на мамонта йдуть, і три кути в хаті тримають… Чи лише на них відповідальність через це явище?

– Це проблема з типу замкнених кіл. Чоловік, який з різних причин (чи сам, чи з допомогою) відійшов від сім’ї і жінка, яка намагається дати всьому раду. Але і є випадки, коли навпаки. Багато що впирається у вміння вибрати собі партнера, у вміння розпізнати людину.

Звісно, ніхто не застрахований від змін у тому партнері, але розвинені згадані вміння стали б запорукою успішних шлюбів. А то вибирають, бо «вона класна чувіха» чи «він класний чувак». У чому класні? В тому, аби тусити? Чи в тому, аби дівчатам-хлопцям голову морочити? А наскільки та людина відповідальна? Чого в житті добилася?

Одружуються через хвилинне захоплення, а потім воно зникає і відчувається брак уваги один до одного. Завищені очікування і невміння будувати спільні цілі та невміння йти до них. Сім’ї розпадаються і залишаються батьки-герої та мами-героїні. Можливо, то іронія долі, що в епоху розвиненого зв’язку люди все менше знаходять спільну мову між собою.

Наталя ЛАЗУКА

borys_javir: (radio)


на запрошення
Богдана Боденчука та Іри Прокопишин взяв участь у телеетері про Купальські святкування. дата пов'язана, звісно, із християнізованим празником. співрозмовниця розповідала про християнські особливості, а я - про історію виникнення та розвитку, про язичницьку магію свята.

...донедавна вважалося, що найдавнішими згадками про святкування є запис за 1262 рік в Іпатіївському списку Літопису Руського та тексти із Густинського літопису 16 століття. але найдревніша назва свята зафіксована поміж стінописів Софійського собору в Новгороді і датується кінцем 11 - початком 12 віку. записана вона як "коупалиѧ", а в пізніших пам'ятках трапляється як Купалие чи Купалье...


7 VII 2017, Тернопіль
borys_javir: (капелюх)
на основі мого допису вийшла публікація у виданні Про.Те.ua.

Кого тернополянин хоче нагодувати російськомовними газетами, квитками і навіть паспортом

 
 

Борис Явір

Коли у початкових класах говорив ріднов мовов, то знижували оцінки і обзивали селюком. Російськомовним – не знижували.

Коли у середній школі задавав запитання з історії мови, чому у нас так, а в українців не так, то все списували на польський вплив, хоча польські слова – були аналогічні українським.

Коли в університеті говорив з акцентом – знижували бали. За російський акцент – не знижували.

 

Коли на курсі історії мови просив пояснити ті чи інші явища рідної мови, все списували на польський вплив, хоч польський вплив аналогічний українському.

В магазинах, двірцях, установах – цінники, бланки значною мірою російською мовою, а ріднов мовов навіть у рідному краї – нема.

І коли якийсь курвій мені каже: “Та хто не дає тобі говорити своїм діалектом?”, то так і хочеться нагодувати ідіота російськомовними газетами, квитками, бланками, і навіть паспортом.

і як смішно з недоумкуватості малоросів, які російську розуміють, а halіcku - ni. hovorít ridnou movou - to je najlípšým zachіstom о́d русскава міра.

Борис ЯВІР


borys_javir: (radio)
я став героєм статті в одному з Тернопільських інтернет-видань - Про.Те.ua.


Що розказує про характер відомих тернополян мелодія дзвінка на мобільному телефоні

 
Антоніна Богачук

Що можна дізнатися про характер людини, почувши мелодію її дзвінка на мобільному телефоні? Чи впливає психологічний стан, настрій на вибір музики? Дехто, придбавши новий гаджет, у першу чергу обирає мелодію, якою інші абоненти сповіщатимуть про бажання поспілкуватися, а інші ж, навіть відразу не пригадають, яка пісня чи звук «стоїть» у них на телефоні роками. Сьогодні, ми разом із психологом та арт-терпевтом Антоніною Богачук спробуємо припустити, яка ж людина «ховається» за тією чи іншою мелодією.

1. «Rosenrot», Rammstein – Ірина Скоробогата, журналіст, фотограф.
Mожна припускати, що ця людина обирає такі мелодії, тому що її дратує буденність, їй захотілось чогось драйвовішого, екстремального, андеграундного. Чогось, що буде виділятись на фоні того, що її оточує. Зрештою, можна висловити припущення, що наш персонаж і сам любить виділятися серед маси, хоча швидше за все він чи вона буде це заперечувати.

2. «Заводівське айфонівське тілі-тілі-тілі. І навіть якось не задумувалася над тим, щоби його змінити», –  Надійка Гербіш, письменниця, перекладачка.  
Це свідчить про консервативні погляди, а також швидше про аналітичний склад мислення, ніж про творчий. Можна також припускати, що людина достатньо зайнята для того, щоб обирати мелодію для дзвінка телефону, цьому просто не надає уваги. Є деякі речі, які просто лишаються поза увагою нашої героїні, як незначущі, але це не означає, що вона не зважає на дрібниці. Мені здається, що вона на дрібниці звертає увагу, але на досить вибіркові, а таке як дзвінок телефону – для неї просто фон.

3. «Свій телефон я тримаю на віброрежимі. У мене є блютуз слухавка і коли хтось дзвонить, то зі слухавки я чую системний гудок», – Борис Явір Іскра, письменник, мандрівник.

Явір
Наявність блютузу слухавки може свідчити про зайнятість людини, і такі допоміжні засоби допомагають економити час, полегшують розмову, наприклад, за кермом чи під час роботи. Ця людина, як і попередній персонаж, є досить зрілою, тому що підбір різних мелодій, композицій для дзвінка може свідчити про деяку інфантильність (якщо говорити про підбір хітів, пісень, я не маю на увазі коли людина обирає серед стандартних мелодій ту, яка приємніша для неї за звучанням). Також можна припустити, що коли людина ставить телефон на вібро дзвінок – вона не любить привертати зайвої уваги до себе у громадських місцях, транспорті, на роботі.

4. «У мене телефон майже весь час стоїть у режимі «без звуку». Авзагалі мелодія дзвінка «I know him so well» у виконанні Джона Баророумекна. Це арія із мюзикла «Chess»», – Олена Шонь, викладач університету.

Беззвучний режим може свідчити про зайнятість, специфіку роботи або про небажання привертати увагу дзвінком телефону в громадських місцях. Зрештою, тут може бути багато причин. А от стосовно мелодії, зразу вимальовується образ або романтичної людини, або музичного гурмана.

5. Matthew Koma «Kisses Back» – Ольга Олійник, тренер танців.
Персонаж стежить за музичними новинками, любить легку музику. Виникає асоціація, що людина відкрита, прагне чогось нового, легка на підйом.

6. Penelopa Kruz (Espaniolo) «Cocaino» – Юля Остапчук, візажист, стиліст.
Спадає на думку людина романтична, ніжна, з пристрасною душею.

7. Група «Натиск», «Скрипач» – Руслан Доротяк, блогер, дизайнер.
Одразу спадає на думку чоловічий образ з дуже вольовим характером. І вільним духом.

P.S. Правдивий чи ні наш психологічний «експеремент», уже вирішувати нашим героям та їхнім друзям. А читач може тепер поміркувати: «А що говорить моя мелодія на телефоні».

Ірина СКОРОБОГАТА

borys_javir: (radio)


5 березня мали смо запис передачі про родовід, про історії предків, про важливість знати своє походження. відмітили, що скоро стане легше шукати родичів завдяки проекту pra.in.ua від Igor Hoszowski.

хто має коріння, хто знає коріння, той і буде майбуття...




borys_javir: (radio)
Зі мною вийшло інтерв’ю на сайті «Погляд»

Тернополянин Борис Явір відзначає Різдво за язичницькими звичаями

 

 

Найцікавіші Різдвяні свята  були в  дитинстві. Я їх проводив у селі, де ще під «обкладинкою» християнства збереглися рідні язичницькі святкування (майже так, як описано у книжках етнографів). Саме ці святкування спричинили моє зацікавлення історією, звичаями…

На Святвечір святкування починалося із внесення Дідуха чоловіками родини, ми проказували «Віншую вас в коляді, проживайте в гаразді без клопоту, без біди аж до другої коляди!». Опісля жінки стелили солому на підлогу, сіно – на стіл. Діти з тої соломи на підлозі вили гнізда, мукали, кокали, ґиґали, тощо – імітували звуки домашніх тварин, що символізувало приплід у наступному періоді «від коляди до коляди». Відтак – сідали за стіл, вечеряли. Співали колядок… На саме Різдво ходили у гості, або ж гості приходили до нас. На третій день вранці палимо солому, яку також називаємо дідухом – в знак єдності із Сонцем, яке стало сильнішим. Скачемо через вогонь, як і наші предки.

Не так давно я одружився, тому вважаю, що найдушевніші Різдвяні свята у мене ще попереду – зі своєю коханою та нашими дітьми, які нашу рідну старовинну традицію передадуть нащадкам.


Сумував на Різдво. У ті роки, коли втрачав когось з рідних.

Як вважали наші предки, в усьому має бути лад (гармонія). Саме тоді, коли є внутрішній лад, лад у справах, лад у сім’ї чи родині, коли і такі менш значні обставини, як погода, атрибутика доповнюють відчуття свята, відчувається так званий дух Різдва.

Улюблена колядка «Радуйся Земле, ясен Світ засвітився». Принаймні, дуже подобається зараз. Ця давня колядка була перекручена в 20 столітті на християнський лад, але по селах та у книгах ще зберігся її оригінал, в якому оспівується подібність сім’ї земної до сім’ї небесної і сповіщення про те, що варто радіти, адже Сонце «народилося» – ясен світ засвітився.

Оптимально, коли свята припадають на традиційні вихідні дні – в рамках неділі, бо, коли свята розривають тиждень, залишається багато незавершених справ, а відтак і до роботи не відразу годен приступити.

На свята не маю звички переїдати, адже стараюся вести здоровий спосіб життя. Зазвичай, у святкові дні голова відпочиває від роботи і є змога повернутися до справ з більшим ентузіазмом.

PostScriptum: стаття вперше була опублікована 5 січня 2016 року.
borys_javir: (radio)
Зі мною вийшло інтерв’ю на сайті «pro.te.ua»

Тернополянина Бориса Явора у капелюсі за кордоном сприймають за свого

 

Борис Явір

– З дитинства не люблю, коли на вухах щось є, тому ношу короткі стрижки, а з головних уборів — капелюхи. На літо маю кілька світлих капелюхів – купив у Європі. Передусім, щоб захиститися від сонця. Елегантно виглядає і на вуха не залазить. – каже тернополянин Борис Явір. З головних уборів він носить лише капелюхи.


Read more... )
borys_javir: (radio)
Зі мною вийшло інтерв’ю на сайті «pro.te.ua»

Тернополянин Борис Явір дітей назвав за давнім язичницьким звичаєм

Явір

Тернополянин Борис Явір провів обряд наречення над молодшим сином Яромиром. Без гостей і фотоапарату. Вранці у своїй квартирі. Борис – одружений 2 роки. Дружина Юліана у декретній відпустці. Мають старшу дитину – Аріану, якій виповнився рік. 

Read more... )
borys_javir: (radio)
Зі мною вийшло інтерв’ю на сайті «Погляд»

Тернополянин Борис Явір відзначає Різдво за язичницькими звичаями

 

 

Найцікавіші Різдвяні свята  були в  дитинстві. Я їх проводив у селі, де ще під «обкладинкою» християнства збереглися рідні язичницькі святкування (майже так, як описано у книжках етнографів). Саме ці святкування спричинили моє зацікавлення історією, звичаями…

На Святвечір святкування починалося із внесення Дідуха чоловіками родини, ми проказували «Віншую вас в коляді, проживайте в гаразді без клопоту, без біди аж до другої коляди!». Опісля жінки стелили солому на підлогу, сіно – на стіл. Діти з тої соломи на підлозі вили гнізда, мукали, кокали, ґиґали, тощо – імітували звуки домашніх тварин, що символізувало приплід у наступному періоді «від коляди до коляди». Відтак – сідали за стіл, вечеряли. Співали колядок… На саме Різдво ходили у гості, або ж гості приходили до нас. На третій день вранці палимо солому, яку також називаємо дідухом – в знак єдності із Сонцем, яке стало сильнішим. Скачемо через вогонь, як і наші предки.

Не так давно я одружився, тому вважаю, що найдушевніші Різдвяні свята у мене ще попереду – зі своєю коханою та нашими дітьми, які нашу рідну старовинну традицію передадуть нащадкам.


Сумував на Різдво. У ті роки, коли втрачав когось з рідних.

Як вважали наші предки, в усьому має бути лад (гармонія). Саме тоді, коли є внутрішній лад, лад у справах, лад у сім’ї чи родині, коли і такі менш значні обставини, як погода, атрибутика доповнюють відчуття свята, відчувається так званий дух Різдва.

Улюблена колядка «Радуйся Земле, ясен Світ засвітився». Принаймні, дуже подобається зараз. Ця давня колядка була перекручена в 20 столітті на християнський лад, але по селах та у книгах ще зберігся її оригінал, в якому оспівується подібність сім’ї земної до сім’ї небесної і сповіщення про те, що варто радіти, адже Сонце «народилося» – ясен світ засвітився.

Оптимально, коли свята припадають на традиційні вихідні дні – в рамках неділі, бо, коли свята розривають тиждень, залишається багато незавершених справ, а відтак і до роботи не відразу годен приступити.

На свята не маю звички переїдати, адже стараюся вести здоровий спосіб життя. Зазвичай, у святкові дні голова відпочиває від роботи і є змога повернутися до справ з більшим ентузіазмом.

borys_javir: (radio)
Зі мною вийшло інтерв’ю на сайті Тернопільська Афіша!



Борис Явір Іскра - філософ, художник, мрійник і поет, але свою душу продав самому собі по той бік життєвого дзеркала…

Read more... )
borys_javir: (Default)
Про мене та мою пані Явір вийшла у газеті РІА стаття:

Також стаття є доступна на сайті видання у pdf-версії.

Для редакції РІА я подавав 10 лютого 2015 року трішки інший текст.
Його можна прочитати нижче.

Read more... )


borys_javir: (molfar)
Для zaxid.net знявся у сюжеті про прогноз на 2015 рік. Яким буде наступний рік - дивіться та перевіряйте.

borys_javir: (обернув ся)
передрук моєї статті із інтернет-журналу Збруч.

Ідентичності
Борис ЯВІР ІСКРА

Мати якусь ідентичність – нормально, звично і навіть добре, адже це свідчить про зрілість особистості: християни мають християнську ідентичність, язичники – язичницьку, волиняки – волинську, поліщуки – поліську і так далі. Можна мати багато ідентичностей: статеві, соціальні, етнічні, національні, професійні. Нюанс у тому, що деяким гарячим головам останнім часом заїлося на словах про «галицьку ідентичність».


Read more... )
borys_javir: (radio)
Одне із моїх оповідань вийшло у газеті «Вільне життя».

HP_scan_ZCN_1
borys_javir: (radio)
Одне із моїх оповідань вийшло у газеті «Вільне життя».
HP_scan_BZMD_1
borys_javir: (radio)
Одне із моїх оповідань вийшло у газеті «Вільне життя».
HP_scan_DJ
borys_javir: (radio)
Одне із моїх оповідань вийшло у газеті «Вільне життя».
HP_scan_HH_1

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

September 2017

M T W T F S S
    123
4567 8 910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags