borys_javir: (Default)
Передранкова астрономічна краса: Венера, Місяць та Альдебаран близько один до одного на нічному небі. 
Венера ліворуч, Альдебаран праворуч від Місяця. 




 
Венера - друга планета Сонячної системи. За розмірами майже така, як Земля. За яскравістю є третім об'єктом на небі (після Сонця та Місяця). Її здавна називають світанковою зорею, уособленням Зоряниці, Утрені, Ушас, Астарти, Еостри - одного із втілень Богині. Внаслідок помітності стала персоніфікованим персонажем мітів та леґенд. 
 
Місяць - найбільший природний супутник Землі, другий за яскравістю об'єкт на небі. Внаслідок фізичної сили має неймовірний вплив на життя на планеті, який відзначено у мітах та леґендах про світобудову. В найдавніших слов'янських колядках виступає Господарем поряд із Сонцем-Господинею та Зірочками-Діточками. 
 
Альдебаран - червоний ґіґант, найяскравіша зоря у сузір'ї Тура та одна з найяскравіших зір на нічному небі - 14та за яскравістю. Через розташування у "голові" Тельця та червоний колір, її часто називають "Бичаче око". 

20 VII 2017, 4 ранку. 
Тарнопіль, Галичина. 
borys_javir: (Default)

повня Місяця - магічний час таємниць та незвіданого... 
borys_javir: (Default)


9 червня 2017 року - Місяць-малюк (Мікромісяць). Червнева повня названа в честь полуниці, якої найбільше дозріває протягом цього місяця.

Точка орбіти Місяця найближче до Землі, називається перигей, а найбільш віддалена точка відома як апогей. Коли повний Місяць наближається до перигею, він відомий як повний Місяць-велет (Супермісяць). Коли повний Місяць близько до апогею, він називається повний Місяць-малюк (Мікромісяць).

Повний Місяць-малюк відбувається, коли центр Місяця знаходиться далі, ніж 405,000 кілометрів від центру Землі. Попередній повний Мікромісяць був 22 квітня 2016 року, а наступний буде 27 липня 2018 року.

На фоні легких хмар та за гілками дерев Місяць виглядає дуже містично та романтично. Тепла літня ніч обіймає, наче чарівна любаска і не хоче відпускати спати. Та чи варто пускати такі ночі на сон, коли молодий?
borys_javir: (поет)
Коли ранкове місто обіймає дощ, то найкращими ліками від смутку є тепла верета та горнє теплої кави. Не фест моцної, не фест горєчої. Але такої, же гріє руки і душу. Бо коли ранкове місто обіймає дощ, на душі самотньо і навіть порожньо. Ні тепла верета, ні тепла кава, звісно, не лікують від самотності і не заповнять пустоти, але хоч на мить зігріють душу, ув'язнену у сірі бетони міста...



Тернопіль у дощах, 30 IV 2017

Read more... )

borys_javir: (Default)

містика повні: чорний кіт, фіолетово-рожеве небо, зірка Сіріус на півдні та яскраве світло власне Місяця.

Read more... )

borys_javir: (Default)


розуміє життя той, хто вчиться у природи, в якій все відбувається не просто так, хоч іноді й раптово. наприклад, у Тернополі деякі дерева розквітнули в ніч з 5 на 6 квітня. точніше, на світанку, бо десь в 3-4 ночі були тільки пуп'янки, а в 9-10 ранку - уже квітки. здається, раптово? ні. малими кроками рослини готувалися до цвітіння, проробивши велику і важливу роботу.
так і в житті - усе найкраще завжди є підготовленим. яким би несподіваним чи раптовим не здавалося... :)

Read more... )
borys_javir: (Default)




Стоять ялинки, як князівни,
Стоять в снігу дерева рівно,
Спить річка, скована льодами,
Лиш Місяць шепчеться з зірками...
© Boris Javir, 2009
borys_javir: (Default)


колишня княжа столиця...
застигла на мальовничих пагорбах над двома річками...

Теребовля.
Галичина.

borys_javir: (капелюх)


на майдані (не слов’янське навіть слово) Нєзавісімасті бідна кобіта махає вінком, стоячи на фалічному слупі. так горі вибралася, а така бідака.

повністю російськомовне місто. то так, якби хто питав. але цього разу мені траплялися виключно доброзичливі люди — саме російськомовна дівчина направила на добрий шлях у метрі і саме російськомовні партнери в ділі дали мені гарні пропозиції співпраці (я їздив на поліграфічну виставку). україномовні партнери в ділі — і то всі чи то з Галичини, чи Волині, тому це окрема тема. неприємними виявилися суржикомовні люди. зіправди трохи покручі. а з україномовних людей були дві студентки в метрі, і то з виду якійсь не карєнниє кієвлянкі, і ще друг, який також не вписується у той кієфській загал.

на багатьох станціях метра є недвозначна рекляма з набору персоналу в еліт-клюб, на якій зображена розпутна дівиця. хто б мав сумнів, чим там займаються танцівниці, офіціантки і так далі, маючи такі костюми, які у пристойних містах хіба в магазинах інтимних товарів мож купити. і то не завжди. :D

на одній станції метра є металічні зображення совітських часів, які показують, скільки добра совітська влада принесла українцям. окремо виділю стелу, на якій здибалися гейби українці та западенці, а над ними майорить бандера (стяг) зі святим ликом Ілліча. лик Ілліча декомунізували — намалювали вуса та козацьку чуприну. тепер у Кієфі є козак Ілліч, який благословляє Схід і Захід бути в єдінай странє. мі-мі-мі, справді.

ніколи не приховував, же Кієф мені не подобається. там багато приємних знайомих, друзів, трохи родичів, але саме місто — як вінегрет. ну, добрі люди Києва, тримайтеся і поширюйте добро. :)

на знимці: бідна бабця змушена торгувати квітами під написом "торгівля заборонена" в той час, коли порох торгує Україною; дівчина-бідака, стоячи на слупі, махає комусь навпроти; стела з декомунізованим ликом Ілліча та ідеєю #єдіная_страна; я на виставці; пошарпаний український стяг та російськомовна вивіска - як мимовільні символи столиці УРСР; я і Золоті ворота.

borys_javir: (molfar)
В останні дні літа можна поспостерігати прекрасне явище, коли в деяку геометричну фігуру складаються чи не найяскравіші в південній частині нічного неба “зірки”. Міщани ходять променадом коло міського ставу і не помічають. А жаль...



Сатурн - шоста за віддаленістю від Сонця та друга за розмірами планета нашої зоряної системи, має систему кілець та понад 60 супутників, найбільший з яких перевищує за розмірами Меркурій і на ньому наявна атмосфера. Планета присвячена богові Сатурнові, що опікується рільництвом. В його честь англи назвали день тижня суботу - saturday, а в Римі проводилися Сатурналії, які передували Різдву (в слов'ян той період називається Корочун, а зі старого спадку, пов'язаного з тим святом, є водіння плуга на Різдво).
На знимці - верхня світла плямка з трьох найяскравіших крапок на нічному небі.

Марс - четверта за віддаленістю від Сонця та сьома за розмірами планета. Має два супутники. Досі тривають дискусії про існування життя на Марсі, зокрема й розумного. Спочатку бог Марс, в честь якого названо планету, був в Римі богом рослинності та дикої природи, але відтак був переусвідомлений як бог війни. Вважається батьком Ромула та Рема — засновників Риму. В честь Марса названий місяць марець — березень.
На знимці — середня світло-червона плямка з трьох найяскравіших крапок на нічному небі.

А нижня світла плямка з трьох найяскравіших на нічному небі — зірка Антарес, названа в честь суперника Марса за уявленнями еллінів. Зірка є червоним надґіґантом і подвійною зорею. Пов’язана з чаклунськими практиками італійців, єгиптян та інших народів. Найяскравіша у сузір’ї Скорпіона.

З погляду астрології, таке розташування Сатурна, Марса та Антареса вказує на можливі затримки у ділах та підвищену агресивність. В цей період варто проявляти розважливість, спокій та налаштовуватися на добро.


PS: знимки роблені на мобільний телефон, Boris Javir
borys_javir: (Default)


вечоріє... місто важко дихає залізо-бетонними легенями... лиш тільки сонце малює хмари у неймовірні барви... на мить... аби потім зафарбувати усе небо в темінь...

Тарнопіль, Галичина
borys_javir: (Default)


ніч приходит у прохолодне місто спраглими до сну кроками...
вечорова заграва обперізує обрій...
перші зорі поволи виглядают у свої віконця, споглядаючи як... ніч приходит у прохолодне місто...

Тарнопіль, Галичина
borys_javir: (капелюх)
Сон «Крилатий вбивця»
Борис Явір, 2016-01-19

Перше вбивство сталося у квартирі.
Він явився в кімнату, розбивши вікно. Принаймні, так встановили слідчі і сказали нам, журналістам. Двері квартири були зачинені з середини, на килимку в коридорі були лиш сліди жертви, яка після роботи вернулася додому того дощового дня. Здавалося, коли ми зайшли, болото ще було свіжим...
В кімнаті було видно сліди боротьби - розкидані та побиті меблі. Жертва, ймовірно, чинила спротив, а вбивця шматував її гострими предметами (ножами?). Нападник тягнув її по підлозі майже через цілу кімнату, де, зрештою, під тумбою з телевізором і завдав смертельних ран. Тіло було пошматоване до невпізнання, наче працював збожеволілий м’ясник.
Одна з обставин, яка привернула увагу чи не відразу - у кімнаті було багато пір’я. Переважно в крові. Деяке - ні. Один із слідчих висловив версію, що це роздерта подушка, якою намагалася захиститися жертва, але її решток ніде не знайшли. Та й пір’я було завеликим як для подушок - моя бабця сама набивала подушки пір’ям, тому я з дитинства знав чи не весь процес, про що заявив слідчому. Тоді в когось з детективів виникла версія, що це все - релігійний  ритуал якоїсь з сект.
Зрештою, нам сказали не заважати слідству і витрутили з квартири...
Жертва жила сама. За словами сусідів, які і викликали поліцію після страшних зойків дівчини, вела тихий спосіб життя. Кожного будня йшла на роботу і верталася практично у той же час; годувала голубів, розкидаючи крихти хліба на пожежній драбині; годувала сусідських котів, залишаючи кавальчики ковбаси в спеціальній мисочці коло входу в під’їзд. Здається, була з провінції, але ніхто не знав звідки (думаю, слідчі мали знайти у базі даних).
Я вдруге прийшов в квартиру після того, як поліцаї звідти забралися, залишивши на дверях лиш стрічку із своїм лого. На ноги я вдів бахіли, аби не залишати зайвих слідів. Пройшовся квартирою. Зробив кілька знимок. Не виглядало, аби вбивця щось шукав. Складалося враження, що він піднявся пожежною драбиною, розбив вікно, напав на жертву, сталася сутичка... Можливо, якийсь маніяк... Але оте пір’я... Не давало спокою...
За словами слідчих (маю пару знайомих), ніхто з опитаних не бачив нападника - ні його проникнення, ні втечу (незважаючи на те, що будь-який рух пожежною драбиною би викликах гуркіт металу, а нападнику ж довелося подолати шість поверхів, якщо ліз з двору і вісім, якщо з даху). Чули крик дівчини, але... Ніхто ні з цього будинку, ні з будинку навпроти, не бачили і не чули руху драбиною... На всякий випадок, я ще спробував опитати жильців будинку - все те саме. Правда, якась жіночка із взагалі віддаленого дому, яка просто прийшла того дня в гості до когось з першого поверху, саркастично порадила зайти до квартири в сусідньому домі, чиї вікна виходили прямо на вікна жертви. Мені інші жильці пояснили суть жарту - там жила старенька жіночка-інвалід. Причина інвалідності - не сповна розуму. Ну, я, все-таки, пішов до неї - а раптом? Відкрила двері її доглядальниця, яка спочатку не хотіла пускати мене до старої, але на звуки нашої суперечки прийшла власниця квартири і, почувши, що я хочу дізнатися, сказала лиш два слова «ангел смерті». Коли я попросив описати, як він виглядав, вона лиш махнула рукою і пішла в свої покої...
А одну пір’їну я таки віддав на експертизу. Сказали, що не знають, що то за птах...

Друге вбивство сталося за подібних обставин. Але жодного свідка тепер взагалі не було. Навіть стареньких несповна розуму бабок...
Жертва була подібною до першої - мала середній ріст, темно-каштанової барви волосся.
І знову пір’я... Але небагато - не було слідів боротьби. Жертву вбивця застав на дивані сплячою - вона, може, й не проснулася взагалі...

І двох слів старої, які вона сказала не тільки мені, вистачило, аби містом поширилися чутки про якогось крилатого «янгола смерті». Після другого вбивства жінки старалися не бути самі, не виходити після сутінків і до світанку. На вулицях побільшало поліції, в якої не було ні підозрюваних, ні реалістичної версії подій...

Але всі заходи убезпечення не допомогли...

Третє вбивство сталося у промисловому районі.
Я якраз вертався із спортклубу, вирішив піти пішки, а так, як шлях додому був доволі далеким, довелося скоротити. Дорога проходила через район гаражів, складів та халуп бідноти. Не найспокійніший райончик, але, як поводитися чемно, то й ніхто тебе не зачепить. Тим більше, що я мав звідти кількох знайомих, з якими й займався в спортзалі.
Десь попереду йшли дві дівчини, відстань до них була далека настільки, що їхня розмова здавалася белькотанням. Раптом з-за якихось гаражів виринула крилата постать, вхопила одну з них і приземлилася з нею трохи далі - в покинутому будинку. Її подруга несамовито закричала. Я відразу витягнув телефон і подзвонив у поліцію, описуючи побачене. Спочатку виклик не хотіли прийняти, але, коли я їм представився, таки вирішили послати у той район патрульних.
Я дістав пістолет, який часто носив із собою, забіг у будинок. То були склади, дах яких давно обвалився. З невеликого приміщення в кінці великої зали чувся шум та гуркіт. Я звів курок і акуратно зайшов туди. Переді мною постав монстр у вигляді людиноподібної істоти з крилами зі спини. На його руках були величезні кігті, якими він шматував жертву. Я зробив кілька пострілів у спину, які відкинули «янгола» до стіни навпроти мене, але відтак він махнув крильми, перескочив через стіну і зник у темряві. Дівчина лежала мертва. Навколо було багато крові та пір’я...
Незабаром приїхали патрульні. Їхні колеги стикнулися із подругою жертви, встигли почути неймовірну історію, в яку спочатку не повірили, але після повідомлення диспетчера, забрали свідка з собою. Також мої слова підтвердили детективам відвідувачі бару неподалік, які здалеку бачили майже все, що відбулося і що годен було побачити...
Враховуючи різні свідчення, а також відсутність на мені крові та інших фактів, які б наштовхували на підозри, мені ніяких звинувачень не висунули, а опитали у якості свідка. Медики оглянули на наявність травм, запропонували заспокійливе, але я чемно відмовився. Якийсь поліцай навіть подякував, що я стріляв в ту тварюку...

Справа набула резонансу. Коротке інтерв’ю зі мною ледь не цілий день крутили по телебаченню (ніколи не хотів саме такої слави).
Чомусь поліція не спішила шукати вбивцю...

В різних частинах міста виникали загони самооборони. Їх переважно творили члени футбольних ультрас, спортивних чи патріотичних організацій.
Хлопці з одного із загонів самооборони запропонували мені долучитися до «полювання». Як пояснили - я один з небагатьох бачив того «янгола», а також мене «зауважали» за відвагу в ситуації. Ми домовилися про зустріч після моїх тренувань - в барі неподалік місця останнього випадку. Я самооборонівцям показав місце вбивства. Звідти ми попрямували до одного з них на квартиру - обговорювати план дій.
Неподалік жили мої друзі, то ж я запросив на «полювання» і їх.
Той, до кого ми йшли, жив на другом поверсі, вхід в квартиру був з двору. Будинок знаходився на схилі пагорба так, що від вулиці то був другий поверх, а з двору - перший. Ми зайшли у квартиру «гусячком», бо коридор під’їзду був вузьким. Пару хлопців відразу пішли з власником на кухню - готувати всім чай та каву. Ще двоє зайшли у кімнату сестер самооборонівця (були знайомими чи навіть «клинці підбивали», наскільки я зрозумів з ледь чутних вітань між ними), в якій ті з подругами дивилися телевізор. Я і ще один самооборонівець зайшли у кімнату власника, вмостилися на дивані в очікуванні кави, яку мали от-от принести з кухні...

Залунав звук будильника і я проснувся...


ілюстрація

borys_javir: (Default)
зимовий нічний місячний Львів. місто, в якому ходить Сон коло вікон і Дрімота коло підвіконня. а ще - ходить Казка...



2015.12.29, Львів.

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

July 2017

M T W T F S S
      12
3456 78 9
1011121314 1516
171819 202122 23
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags