borys_javir: (капелюх)


31 грудня 2014 року в потязі «Рахів-Київ» склалася така ситуація :
у вагоні їдуть п’яні чоловіки з Києва, які до частини пасажирів злегка чіпляються з розмовами. зазвичай же, спілкуються між собою, але так гучно, що чути на весь вагон. і от якось з варґів котрогось з них вилітає фраза:
- Рахів, Кієв, Украіна, Западная Украіна - ета же єдіная страна.

як я тоді писав, "чомусь я про «єдіную страну» зазвичай чую від от таких російсько та суржико-мовних осіб та осіб, які в геополітичних питаннях є явними неадекватами. мабуть, саме таким і потрібна ‪#‎єдіная_страна‬"

за рік часу нічого не змінилося, а навіть погіршало. в країні У триває «повзуча росифікація». і чергова ситуація, спостережена мною у потязі 3 січня 2016 року тому лиш підтвердження:
поїзд «Чернівці-Одеса», же їде через Коломию, Львів, Тернопіль. десь на під’їзді до Станіславова з потягового радіо лунає «за тєєєбя, за тєбя, ро́діна маая...». пасажирка у купе риторично і незадоволено запитує свого чоловіка:
- за чию «ро́діну» на російській мові ся співає
?

і від себе додам: шляк би трафив тя, #єдіная_страна, не тра ми такої «ро́діни»!..
borys_javir: (капелюх)
ЗЛОМЛЕНИЙ ДУХ
Борис ЯВІР, 2015-03-01

"Спочатку вони іґнорують тебе, потім сміють ся з тебе, потім борють ся проти тебе, а потім ти перемагаєш." © Магатма Ґанді



На днях мене намагали ся повчати.

Робив се один далекий знайомий, який тепер воює на фронті. Спочатку він до моїх дописів залишав недолугі і часто не в тему коментарі, які з часом зводили ся до особистих наїздів та нападок. Дійшло до спілкування через приватні повідомлення і там знайомий показав всю свою суть: погрози, цькування, обливання «гімном». Я не відповідав тим же, не повів ся на провокацію, бо особисті нападки — се ознака зломленої людини, ознака падіння духом і визнання поразки, коли нема що сказати як контраргумент до моїх доказів.

Ах, скільки пафосу було у його словах. Він захисник вітчизни? Ні. Захисниками Вітчизни були воїни Січових Стрільців та Галицької Армії, які після завершення військових дій стали культурною елітою нації. А риторика співрозмовника була схожою на риторику типового радянського солдафона-невдахи, який випив собі зайву чарку і знайшов для нападок начебто беззахисного інтеліґента.

Подібні нападки відбувають ся і на інших моїх знайомих, які не мовчать. Бо мовчати — остання стадія байдужости, остання стадія того бидла, яким нас робила і робить влада.
Говорити правду!
Зберігати честь!
Тримати ся духом!

"Я бачив ... юнаків з відірваними кінцівками, вони залишали ся без рук і без ніг, проте се не прирівняти зі знищеним духом - його не можна замінити протезом." © полковник Френк Слейд, «Запах жінки»
borys_javir: (обернув ся)
ГП_Курвізм_P1100838

...я не думаю, же всі жінки розпусні, я на се сє надію… © невідомий*

Єкби хто у Свєщеннів Галичині проводив рейтинґ продажности, то є велика певність, же галицкі курви, про єких тут і сказано, відав, багато не буде, би в тім списку сє впинили на єкімсь скромнім місцю. Перві місцє в рейтингу б зайнєли політики, історики, менти, судді, журналісти, податківці та всєкі там фест і не фест дрібонькі чиновники, єкі взєли в облогу галицкий нарід і ссут з него соки, ги п’євки кірвицю.

Колись давно, ще за Бабці Австрії, продажних політиків в Галичині називали хрунями. Правда, тогди вчителі, поліцаї та судді були більш чесними, інакше б слово хрунь стало позначєти всіх загалом продажних людий. Таких в Галичині не є багато, але єкийсь всесильний Зловмисник розставив їх поруч з ідійотами, же вни сє трафлєют на каждім кроці. Будь-єка місна рада будь-єкого населеного пункту Галичини (не лиш Галичини, але то вже єнша історія) прийме будь-єке рішенє, єке файно змащене. Файно змастити - то покласти в руки потрібної людини бажєну для неї суму. Людина буде мала нову шубку собі чи жінці, нове а́вто, новий поверх котеджу, новий басейн чи просто новий плюс до банкового рахунку. А той, хто мастит, буде мав, чєсто, ще більшу вигоду і наступним місцьом, де він буде мастив, буде рада вищого рівнє.

За гроші сє продают єк не всі, то багато хто. Під впливом партійних гроший і охоти до влади, люди сє змінюют в гіршу сторону, не чуют єнших людих, зраджуют давніх друзів. У борьбі за доступ до крихт з великого і недоступного більшости корита, є такі нечестивці, єкі ладні продати і самого себе і вшитку свою родиноньку, лиш би мати хвилинну вигоду. Так продают голоси на виборах, так продают історію во ім’є великих ідей та, чєсто, дрібоньких гроший, так продают справедливість во ім’є дрібоньких ідей та, чєсто, не дрібоньких гроший…

Правду кажучи, є ще гірша сторона курвізму. Ї мож окреслити словами «хто дорого сє продає, той тано сє віддає». То про людий, в єких низка самооцінка і єкі себе не цінуют, зато шукают цінуванє в єнших. Наприклад, єдна дівчина була із своїм хлопцьом троха стримана, а на людьох грала компанійську і кокетливу особу. Через що вони сє посварили? Звісно, через курвізм… Вона, відав, належєла до войска гордих красунь (такого типу є і хлопи), єкі жиют за руским принципом «возбудім і не дадім»: нормальний хлопец стоїт перед вибором потратити на таку красуню чєс і $ (квіти, ресторани, всєка романтиа), чи дати в 2-3-N разів меншу суму випадковій курві і отримати практично той самий результат, значний % єкого так чи інакше будут складали любощі. Но не всі порєдні хлопці готові чи хочут шукати дівчєт на єдну ніч, ходячи по сумнівних барах, клубах - є ж робота, єнші справи, а для житє сє хоче знайти Ту найкращу і, бажано, єдину. А от, єкби були борделі, то се єнше діло - тоді б кожен порєдний галичєнин міг би після тєжкого робочого дня піти до професійних сертифікованих провірених курвів. А надто горді кралі були б «в прольоті», і попит на дурних шмар би впав - всі б ґонорові чоловіки ходили до професійних курвів… Або, що зіправди ліпше, проводили б чєс із ніжними та люблєчими жінками, цінуючи єден їдного не за гроші, а за душевне тепло, єкого не купиш...

Сей курвізм - то не є причинов, то є наслідком. Причинами є позірна недоступність того, чого сє хоче, но змога то одержєти в доступний, но не все законний чи моральний спосіб хоча б того ілюзію. А за чєсів Бабці Австрії курви були леґалізовані: дієли офіційно замільдовані борделі та навіть відповідний супровід при войску - для піднятє бойового духу. Логіка зрозуміла - коли задоволений статевий інтерес, то значна чєстина суспільства буде хотіла тілько добре поїсти. І добре поспати. А єк і то задоволено, то робити революції, грати сє в продажних політиків (істориків, журналістів, суддів і так далі) будут єдиниці… Тому в Свєщеннів Галичині треба зробити борделі, ріжні такі борделі - із політиками, юристами, журналістами, істориками, ментами і так далі… А зібрати там вшитких продажних, вшитких, хто хоч раз сє продав за пачку гроший чи хвилинну вигоду. Така атракція, відав, б приносила файні прибутки Королівству, адже все сє знайде хтось, хто хоче за гроші отримати послуги, а не щирість, справедливість, правду, єких не знайдеш в склепі…

Дорогонькі порєдні галичєни, цінуймо себе, свій чєс, своїх близких та сє не продаваймо. Ні за гроші, ні за солодкі обітниці.. Ми - не товари на полицьох сільского склепу, ми - кірва і ґонор землі нашої - Свєщенної Галичини...

_ _ _
*ся цитата не синте має відношенє до статті, но закликана привернути увагу

© Борис Явір Іскра, 2014-03-13
borys_javir: (ціхо)
Кедь покидаєш Свєщенну Галичину і перетинаєш віковічний кордон з Поділєм, то перше місто, єке зазвичай сє трафлєє на дорозі — Волочиск. Єк збирав им сє в дорогу, то мої друзі з Проскурова сказали, же спеціально до мого приїзду ту скинули памнітник Леніну (то був такий жид-підорас, який брав пеньонзи в капіталістів і будував ілюзію комунізму). Для мене, порєдного галичєнина, та оказія - то була сердешна радість.
читати про *бать-копать )

DSCF4731_1
© Борис Явір Іскра, 2014-02-22
не спеціально для Галичина.info


borys_javir: (капелюх)


На знимках - типові для більшості галицьких міст (та й не тільки галицьких, а більшості на схід від польського кордону) види. Понищені чи недбало відремонтовані дороги, які сходять з першим снігом, старі хати, які пенсіонери не мають змоги відремонтувати через брак пенсії, покинуті літні театри, магазини, дитячі майданчики - бездарна організація життя загалом. З цим йти в Європу - те саме, що з польових робіт на бал не переодягнувшись. Звісно, Європа не є ідеальною, але в політико-економічному значенні вона є зразком, до якого варто прагнути. Принаймні, країнам на схід від Польщі. Але ні, головний герой вмив руки та лице, трішки напахнючився і думає, що й так пустять...

Так, тільки буде підписана угода, відразу виростуть зарплати до рівня європейських, ціни впадуть до рівня польських, в той же момент дороги вирівняються до рівня німецьких, парки будуть гарні, як в Люксембурзі, а люди відразу стануть ввічливими і будуть звертатися один до одного на пан та пані, а не по-азіатськи батькович чи батьківна... Відразу. В один момент. Як за помахом чарівної палички...

Якщо комусь захочеться звинуватити мене в нелюбові до Європи чи небажанні туди ввійти в якості політико-економічної частини, то я пригадаю, що одна з моїх проєвропейських публікацій свого часу увійшла в топ україномовної блогосфери. Для азіатів поясню: отримала чи не найвище визнання серед аналогічних за темою. Тому прошу подумати добряче, скинути брудний одяг, старанно вимитися, вдягнути новий одяг і тоді йти на бал. В один момент нічого не станеться. Годі вже мітингувати - час давно вже працювати!..

© Борис Явір Іскра, 2013-11-22
borys_javir: (На згарищі)
ішов у бій
Не так давно мав им презентацію свої творчости у Бережанах. Невелике галицке містечко, де багато людей має надмірні амбіції, але більшість - прості чудові й добрі галичани, особливо старші люди. Може тому, що знали біду.

Хтось з зали ся спитав, чи я планую написати щось про Бережани. На то я чесно відповів, що суто про місто наразі ні, але в планах на майбуття є випуск книжки про війну. Війну в паралельній реальности. Частина боїв ся відбуває коло Бережан. Публіка ся пожвавила і мені задали питання, чому саме їхнє місто. «Бо навколо багато стратегічно вигідних позицій» - щиро відповів я. На що специфічно амбітна частина зали відповіла іронічними посмішками.

Най Доля береже Галичину від того, що ся відбуває у моїй паралельній реальности, інакше чи не першими під горнило війни підут носії занадто амбітних посмішок...
borys_javir: (ціхо)
У мене в роді збережена родинна пам’ять. Мої кревні ще тримають актуальним те минуле, яке давно вже відійшло в кращі світи. Ніхто з моїх родичів не був великим магнатом, більшість ґаздували на землі та були вчителями — такий-собі «середній клас» як на сучасну мову. Вони зберегли пам’ять, як було за Австрії, Польщі, Німеччини, Союзу. Наприклад, колись прадід їздив практично вільно у Відень і Нойгамер, навіть під час 2 світової війни. А тепер?..

Я маю право на ностальгію, на родинну ностальгію за тими часами, коли були більші свободи та менші побори, коли був порядок.
І най шляк трафить тих, хто або не має такої родинної пам'яті (всі ті нащадки «асвабадітілєй» чи тих, які «понаїхали» в Галичину), або її втратили й мені роблять якійсь закиди.

_ _ _
© Борис Явір Іскра, 2013-03-30
borys_javir: (ціхо)

Частина політично стурбованих українців дуже стривожилася, коли Шимон Перес порадив українцям забути про свою історію. Часто небезпідставно вважають, що жиди впливають на політику, економіку не тільки своєї держави. Але вони впливають не тільки прямо, вони часто є тим прикладом, якому слідують інші — їхні фізичні та ментальні раби. Яка ознака раба? Найбільша в тому, що раб не стільки прагне волі, як прагне мати своїх рабів. Так і частина сучасних українців не стільки прагнуть волі, якої вони, до речі, ще аж ніяк не здобули, а прагнуть мати своїх рабів, прагнуть інших утримувати у такій злиденності, передусім ментальній, в якій самі живуть.

Ті українці кажуть галичанам та іншим етносам у межах сучасної маріонеткової імперії під назвою Україна, що історію, крім спільних духовних надбань культури та літератури, варто відкинути. Вони наголошують на «спільному походженні», хоча генетика показує протилежне. Вони наголошують на спільному минулому, хоч насправді історія показує інакше. Ми достатньо різні генетично, історично, мовно і ментально. Ми можемо жити в одному державному утворенні, але якщо воно буде сформовано за іншими принципами, ніж є нині. Але є варіанти, більш реалістичні:

* повна асиміляція і поглинання Галичини Азією,

* самостійність такої міри, аби Галичина не втратила своєї самобутності.

Перший варіант, на жаль, перемагає. Те, чого не змогли зробити кагани та варвари минулого, робить байдужість сучасного. Повторюся, але най так буде, бо нація, яка нині не має гідності, завтра не буде мати хліба й взагалі нічого. Якщо ми, галичани, забули про звитяжні бої предків-склавинів, про велич Білої Хорватії, про міста, свого часу більші від Києва в десятки (!) разів, про перемоги на Рожному полі, над Віґором, про королівський період, про славних опришків, то ми заслужили, що й про нас забудуть... І тільки сіро-чорні галки час від часу сколихуватимуть тишу своїм жалібним кряком за Галичиною...

Тому історію треба вчити! І треба вчити її у зв'язку із мовознавством, генетикою та іншими дисциплінами. Бо, як сказав той самий Шимон Перес, «коли відкриваються очі, починаєте більше бачити і більше створювати, і навіть сьогодні ми наполовину сліпі» ...

_ _ _

2012-11-29

Борис Явір Іскра

borys_javir: (ціхо)
короткі замітки про...

Потяги
Я люблю їздити потягами. Може тому, що їдеш наче вічність і встигаєш оглянути в черговий чи перший раз пів Галичини. А може і тому, що проїзд у потягу зазвичай дешевший від проїзду в автобусі. Чи навіть тому, що можна у вагоні сісти (інколи навіть лягти), витягнути ноги і поспати.
Також у потягах часто не так і багато народу — усе на відміну від інших видів громадського транспорту.
відчути совок )
borys_javir: (Default)
і насміявся досхочу!

про що тільки не говорять люди певних категорій:
* давні еллінці, які жили щонайменше за 500 років до скіфів перейняли у скіфів (яких тоді ще не було як таких) мову; абсурд, пра?
* пеласги (етнос, який жив на території сучасної Греції дуууже давно і етнічна приналежність якого не встановлена, є тільки теорії) брати кровні українців і говорили майже українською мовою; я сє волочу від того
* трипільці говорили українською мовою і мали алфавітне письмо, дарма, що його за понад сто років досліджень не знайдено; так, говорили, звісно, але "кляті жиди" стерли всі диктофонні записи!
* слов'яни виникли від українців тому багато-багато століть (дарма, що насправді слов'яни виникли від балто-слов'ян і почали оформлятися як етнос приблизно на зламі нової ери);
* склавени, венеди та анти жили приблизно на території між сучасними Києвом - Хмельницьким - Одесою і найсильнішими з них були анти; і це при тому, що венеди жили на території Польщі, склавени - в Галичині, а анти - між нижніми течіями рік Бог та Дніпро; візантійські джерела згадують війни між антами та склавенами в 6 ст.н.е, в яких виграли склавени
* усі індоєвропейські мови зберегли "священний" корінь РА у своїх словах; ну так, особливо в сРАка, дуРА, діРА, простиРАдло, РАдянський, РАк та багато РАінших... ойРА, щоРА цеРА заРА РА...........
* українська мова - то санскрит і давні брахмани говорили українською мовою; ага! ось як! і чому ж то сучасні українці не читають Веди мовою оригіналу, чому їм для цього треба вчитися і вчитися? знов "жидівські штучки"?
* слов'яни були ревними ідолопоклонниками!; ну так, аякже! по всій історичній території слов'ян знайдено коло 15 об'єктів, ідентифікованих як ідоли (статуї чи зображення божеств), і це на багатомільйонний мегаетнос, який простягався від Ельби і трохи за Дніпро! зараз навіть на невеличке місто купа "хрестів", "фіґур"... то хто ще ідолопоклонник?
* а ще люди жили 200-300 років і навіть не мали жодної освіти; ну це вже без коментарів...

дорогі читачі, не піддавайтеся на провокації, читайте книги тих, хто справді досліджує (займається археологією, мовознавством, а не сидить днями за комп'ютером і комплікує всілякі нісенітниці)... а на завершення, прочитайте статтю...

смійтеся, друзі!

_ _ _
2012-06-17
Борис Явір Іскра
borys_javir: (ціхо)
"Украина — это ложь!" - аналогічно тепер українці пишуть про Галичину: наче козаки - то "наше всьо", наче то українці дали галичанам мову і всі історичні події, забуваючи, що на цих землях ще до Русі були склавини, які в двох війнах в 6 ст.н.е. побили антів (навіть візантійські імператори про це згадують), забуваючи, що тут була Велика Хорватія, потім розквітнуло королівство Галицьке... і ми мали своїх опришків, перекази про яких і "та Довбуш ше жиє" ходять до сеї пори, а про козаків ні там, на сході, ні, тим більше, тут в простому народі майже ніхто не згадує, хіба ура-патріоти різних мастей - від мастистих брехунів-політиків до православних козацьких товариств чи неоязичницьких рідновірів...

Але най так буде, бо нація, яка нині не має гідності, завтра не буде мати хліба й взагалі нічого. Якщо ми, галичани, забули про звитяжні бої предків-склавинів, про велич Білої Хорватії, про міста, більші від Києва в десятки (!) разів, про перемоги на Рожному полі, над Віґором, про королівський період, про славних опришків, то ми заслужили, що й про нас забудуть...

І тільки сіро-чорні галки час від часу сколихуватимуть тишу своїм жалібним кряком за Галичиною...

_ _ _
2012-06-13
Борис Явір Іскра
borys_javir: (Default)
...Коли людині змалку сказали, шо її рідна мова - то мова села ("та ти село, ти як говориш?"), то з такою психікою, яка піддалася тиску і насильства, людина буде приймати відразу мову гнобителя: в обласних та частині районних центрів Галичини - українську, а східніше Збруча - російську...
Плюс є фактор економіки: мій кузен працює в Києві, зі мною переписується в мережі українсько-галицьким суржиком, але на роботі і в місті спілкується російською, бо:
а) на роботі шеф вимагає,
б) більшість російськомовних + звичка після робочого дня...

А хтось каже "галичани Київ зросійщують"... а турки, які їдуть в Німеччину на заробітки на роботі якою мовою говорять? а українці в Лондоні якою мовою говорять? та звісно, що тою, на якій платить роботодавець...
Відколи господарський розвиток різних народів на планеті став нерівним, то й появилися економічні (і вони стали чи не найважливішими) чинники вибору мови, культури і, зрештою, національності...

_ _ _
2012-06-12
Борис Явір Іскра
borys_javir: (Default)
суспільство хворе, якщо так легко піддається на брехню як чужинців, які мають нас за ніщо, так і ура-патріотів, які тисячами голосів говорять про "славне минуле" та, що "цивілізація почалася з нас"... а їх розвелося тисячі - отих пророків сучасності, які готові свою "панацею" товкмачити кожному з вас, кожному!.. вірте їм, ідіть в пітьму!..
ідіть, якщо не можете відрізнити світла сонця від світла сірника...


_ _ _
2012-06-07
Борис Явір Іскра
borys_javir: (Default)
Якась така мода пішла казати "я не ображаюся, я роблю висновки"...
Не ображатися на ті чи інші речі можна у двох випадках - коли ситуація справді не є образливою (тоді і так все ясно) і коли почуття образи ховається глибоко всередині, а назовні проектується вдавана байдужість і "роблення висновків".
Помітив, що люди зазвичай не роблять висновків, а якщо роблять, то радше деструктивні, а не продуктивні...

Колись я не вмів писати, плавати, їздити на ровері, водити авто, вигравати в Unreal Tournament... Мені здавалося, що люди, які це вміють робити, роблять це з легкістю і прийшли до успіху з легкістю. На опанування навичками перелічених вище вмінь ішов час. Я навчився писати, плавати, їздити на ровері, водити авто, вигравати в Unreal Tournament. Тепер я знаю, чого вартують ці вміння. Я отримав неоціненний досвід.
Я не вмів ображатися і не розумів, що відчувають люди, які ображаються... Але завдяки Їй я навчився ображатися. Навчився не заради когось, а - заради себе. Тепер я відчуваю тягар образи і я знаю, як є на душі, коли хтось скаже несправедливо криве слово, вчинить супроти мене негідний вчинок. І я зрозумів, як було на душі у кожного, кому свого часу я завдав болю. Мої пробачення тепер щирі, бо щиро співчувати чужому болю може лиш той, хто відчув власний.

А ті, хто "не ображається"?
Не вірте їхнім вибаченням - вони не щирі.
Коли людина не усвідомлює, якого болю завдала вам, не вміє перейнятися вашою бідою, то усі її перепрошення - лиш формальність, глуха стіна, за якою часто ховається ранима душа. Насправді, такій людині хтось і колись завдав болю, який, можливо, болить і досі, але й вона сама собі в тому не зізнається, намагаючись закритися вуаллю байдужості...

Робіть висновки...
Ображайтеся...
Прощайте...
А основне - не будьте байдужими...

_ _ _
2012-04-12
Борис Явір Іскра
borys_javir: (Default)
Сеся моя оповідка є з тої оказії, же певні панове-східнєки не визнают за Галичинов окремого розвою свої мови, свої говорінки, яков гуторили наші кревні… І ниніка я вам розповім про галицке «ф».
Передовсім хтів им би звернути вашу увагу на то, же в Україні звично говорити «хв» там, де порєдні галичєни кажут «ф» чи «х», для галицкої мови (на відміну до українскої) властивий звук «ф» (го алофон «ф’»). На довід сего можна привести властиві саме галицкі мові слова:
* файно, фустка, фіртка, фартух, фудульний, фукати, фуфала, флєшка, фест, фестунок, арифметика, фіґляр…
які або не властиві для українскої мови, або властиві із звуком «п», «х» чи звукосполученєм «хв» замість галицкого «ф»:
* хустка, хвіртка, пляшка, арихметика.
Те саме й спостерігаємо в іменах:
гал.: Филип, Федір, Фома.
укр.: Пилип, Хведір, Хома.
Галицка мова до насильної українізації на почєтку 20го столітє майже не знала слів із «хв»: хороба, хорий, фіртка, фустка, фіст та багато єнших. Киби галичєни не мали «ф» з давен віків, то би не прийнєли го, єк то були зробили українці, єкі замінєли іншомовне «ф» на рідне їм «хв» чи «п»: Хведір, Пилип, хвіртка, хвіст та єнші.
Наприклад, коли Іван Федоров приїхав ві Львів, то львівскі русини не назвали го Хведоров, а Федорович, додавши до прізвища галицке «-ич», але першої букви не змінили. То було в 16тім столітю. Киби було в Галичині «хвеканє», то б Федоров би став Хведоровом, но не Федоровичом.
Нарід зазвичай береже мовну традицію і у простонародні мові прийшлі слова перекручує на свій лад. Єк нарід зберіг давнє галицке «ф», єк нарід і в прийшлих словах го зберіг, отже сес звук властивий мові галичєн.

Післяслово: фана, фатів, фустка, фачлик, фіґлі, трафити, файний, штрімпфлі, шуфля, фалатнути, фурити, фасувати, фуширувати, фиркати, форкати, футрувати, футро, фашталакати, фарбаня, футір, френдзлі, фаврі, фашинє, фівкати, фленькати, флоєра, флякорниця, фляшкавиця, фоя, фолоситісє, фоскати, фуґа, фужделити.

_ _ _
2012-02-07
Борис Явір Іскра


borys_javir: (Default)
Я визнаю це... Це не моя поразка, це не твоя перемога — це визнання факту реальності...
Ти була права, що я надто добрий до людей...
Ти була права, що більшість тих, кого я називаю “друзями”, насправді лиш мене використовують... використовують як художника, який може намалювати чи не за дурняк красиву картину, використовують як дизайнера, який часто може зробити якісний дизайн “за файні очі” чи за тихе дякую, використовують як підписувача пластових проб, використовують як хорошого організатора різних заходів, використовують як людину, яка часто і злого слова не скаже, використовують, бо начебто і не ображаюся...
Можливо, ти цього не прочитаєш, але ти була права...
Тому най йдуть до дідькової матері ті “друзі”, які є друзями тільки “он-лайн”, які готові ставити віртуальні “подобається” і писати приємні слова, а в житті - цураються... Тому най йдуть до дідька лисого ті “друзі”, які вже роками “їдуть” зі мною в Карпати, на Дністровський каньйон чи взагалі у якусь мандрівку, які раками “йдуть” до мене в гості... Я не ображаюся, просто роблю висновки...
Най таких “друзів” шляк трафить...

Але ти була і не права...
Я навчився проводити час, може і не з найбільш приємними у світі людьми, але із тими, кому я цікавий як людина, які в мені не бачать особистісного зиску чи корисливого інтересу, мандрувати з тими, хто мандрує будь-де, аби зі мною, приймати в гості тих, хто йде до мене... І хоч таких не так і багато, але вони є... І тому я щасливий...
Друзі, дякую вам!

- - -
2011-11-25
Борис Явір Іскра

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

September 2017

M T W T F S S
    123
4567 8 910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags