borys_javir: (Default)
буває так, що на бачив друзів роками, а зустрівся і - наче бачилися тільки вчора. замість старих спогадів - нові мандри і пригоди, нові враження, які моментально перетворюються на спогади та історії для розповідей при ватрі. 
 
Варшава, 30 VI - 01 VII 2017
...є легенда, що між 30 червня та 1 липня насправді існує ще один день, магічний день - 31 червня. аби його прожити, варто опівночі 30 червня бути в якомусь чарівному місці. 
чому б тим місцем не стати історичному центрові Варшави? освітлений вогнями королівський замок, старенькі безлюдні вулички середмістя і ніч, якої нема. ймовірно, тому, що Варшава суттєво на північ від Галичини, тут світало чи не в пів 4 ночі. може, ранку? світло ліхтарів зливалося із передсвітанковими тінями і незвично малювало знайомі силуети... 
ніч минула швидко... може, це і не була ніч, а був той магічний день - 31 червня?..
 
денна Варшава - зовсім інша ніж нічна. інші барви, інший настрій. уся наповнена людьми, які щось купують, їдять, рухаються, знимкуються... хоча можна зайти за ріг будинку і потрапити у зовсім безлюдне, хоч і красиве місце... 

 
на з'їзді рідновірів була жінка з Житомира, яка вже віддавна жила у Польщі. почувши, що ми з України, чомусь з польської мови перейшла на російську. на коректне зауваження, що ми польську розуміємо, як і російську, не прореагувала. вона не була ватницею, просто в неї спрацював стереотип, що якщо ти з України (точніше, УРСР), то просто мусиш розуміти російську. 
а в трамваї зустріли приємного волиняку, який розповів, що не зміг влаштуватися у бурштинову мафію, тому подався на працю у Польщу. йому було приємно за довгий час зустріти не російськомовних і культурних вихідців з України. 
 
Ряшів, 02 VII 2017
дорога на Ряшів видалася із пригодами - брак квитків на польський бус, здоганяння того буса аж в Радомі, купівля квитка через інтернет за 5 хвилин до відправлення. мабуть, пригоди так і знаходять мене, коли я в компанії таких же ласих до пригод друзів. 
дощ, доїзд з пересадками, робота в автобусі і ось він - Ряшів. по-родинному тепла зустріч із друзями, прогулянки середмістям, зроблена своїми руками піца. так по-домашньому, як давно вже ніде не було... 


 
тепер лаванда для мене означатиме щось більше, ніж просто пахуча квітка... 
 
Перемишль, 03 VII 2017
вкотре у Перемишлі. але цього разу - вночі. безлюдні вулички старого міста навіюють спокій. здавалося, що от-от повз проїде карета, зупиниться і... але повз проїжджали тільки сучасні авто в сторону Польщі та пошарпані автобуси в сторону України. водії тих автобусів хотіли за дорогу до Львова в три рази більше грошей, ніж через касу чи бла-бла-кар. але я на хохляцькі хитрощі не повівся і доїхав до кордону безкоштовно, а до Львова за 20 гривень. дякуючи добрим полякові та галичанам. 

 
дякую Христі, Мар'янові, Марті, Ані та Вольдемарові за зустріч, гостину, мандри та пригоди у Польщі. до нових зустрічей! ;)
borys_javir: (Default)
мав нагоду та честь побувати на загальнопольському зїзді рідновірів - Ogólnopolski Zjazd Rodzimowierczy . зустріч була організована на Чарчому хуторі - Czarci Chutor, що не дуже далеко від Варшави, тривала 3 дні. щовечора були концерти для загалу, в суботу та неділю зранку - віча, на яких керівники громад та ініціативних груп обговорювали проблеми та перспективи розвитку рідновірських спільнот у Польщі, а протягом днів - літературні читання, лекції та неформальне спілкування. їжа готувалася на відкритому вогнищі у величезному казанку.
 
на вічі, на якому був присутній, обговорювалися актуальні особливості та проблеми розвитку руху. приємно відзначити, що у поляків нема значної частини тих проблем, які є в Україні: розрив із науковістю та визнання священними містифікації й підробки - поляки орієнтовані на наукові дослідження. звісно, між ними є всілякі фантазери, але вони перебувають на узбіччі руху. правда, проблем завдають крайні праві та крайні ліві, але вони також на марґінесі.
 
у вічі були взяли участь представники кількох конфесій, хоч найбільше керівників громад було від Рідновірського Костьолу Польського. було багато скарг на те, що незважаючи на відносну велику чисельність прихильників, мало хто виявляє бажання організовувати свята та бути у проводі громад. здається, це типова проблема багатьох організацій і не тільки світоглядно-релігійного спрямування.


 
в часі неформального обговорення були підняті геополітичні теми. говорилося, що країни центральної та східної Европи (слов'янські та балтійські) мали б об'єднатися для спільного захисту від віковічних ворогів - германців та росіян, а також для пожвавлення економічного розвитку реґіону.
 
було приємно познайомитися із однодумцями, поговорити із близькими за духом людьми. до нових зустрічей!
borys_javir: (Default)


Я дуже люблю гори. А осінні гори - надзвичайно красиві. Якось поїхав я перед фотоконкурсом Фотодром на полонину мого друга, там переночував, і спускався у Ворохту посеред ночі, бо з полонини кілька годин йти, а мав встигнути на 10 ранку у Станіславів на конкурс. На автобус встиг, на конкурс потрапив, наша з другом команда зайняла там призові місця, а дорогою встиг зазнимкати неймовірний передзимовий карпатський світанок.
Read more... )
borys_javir: (обернув ся)
ГП_Галицка ностальґія

Більшість порєдних галичєн сє вродило при других совітах. То були тоті самі, же перві, но прийшли вдруге і надовго. Галичєни пережили правдиве кріпацтво, перестройку і кілька років суцільної недостачі - товари були дешеві (славнозвісна «ковбаса по два двайцєть»), но їх мож було купити тілько за талонами і то по вистоюваню черги ще з ночи - «світле майбутнє»… Каждому порєдному галичєнинови поверхово патріотичні родичі розказували казки про козаків а гетьманів, про міфічну Україну, єка настане тогди, єк згинут вшиткі вороги, єк роса на сонци. І навчені на тих розповідьох галичєни із думков у свою щиру українскість йшли в школу, де сє виявлєло, же їхня мова - то не є правильна українска, а єкась «сільска», а вни не правильні українці, а гейби трохи полєки. Тоті протирічє єкось сє вживали у головах галичєн - єдні ставали щирішими украєнцєма, ніж правдиві, а єнші копали а копают глубше.

З того копанє у глубину і сє бере галицка ностальґія. Бо каждий порєдний галичєнин ще був застав на світі білому своїх прабабців чи прадідів, єкі памнітали кривавий прихід других совітів, братовбивчу борьбу партизанів, прихід німців, прихід первих совітів, прихід полєків, короткий спалах ЗУНР а довге урєдуванє Австрії. І каждий з предків, порімнєвши житє за всіх влад (а влади українскої теж), твердив, же за австрійскої таки жити було ліпше. І тоті старі чєси називают лагідно «за бабці Австрії», бо ніхто і ніґде за довгі столітє не пригрів був Галичину так, єк пригріла ся европейска пані, будуючи дороги від Віднє до найдальшого галицкого села, будуючи мости через Дністер і даючи людьом стілько свободи а можливостий, скілько вни не мали до того а по тім.

А є такі порєдні галичєни, єкі лізут ще глубше і ностальґуют за тими чєсами, коли в Галичині була своя держєва із великими містами (в десєтки разів більшими від руских столиць), коли галицкі кнєзі перемагали кнєзів руских, коли Галичина була колисков багатьох народів, єкі теперки говорє слов’єнскими мовами. Уєва порєдних галичєн малює образи мудрих королів минулого, єким би були раді й тепер, малює силу а міць тої давно втраченої між Карпатами а Медоборами держєви, єка б була приємним мітом чи казков для дітий, єкби не матеріальні підтвердженє ї існуванє.

Сі ностальґії чєсто доповнюют одна одну і порєдні галичєни десь у глубині душі щиро бануют за моцним бруком кнєзівско-королівско-цісарских доріг, їздєчи по постсовково-українскому розбитому асфальту, бануют за твердими стінами замків, в єких мож було сє сховати від завойовників із заходу а, тим більше, зі сходу, ходєчи містами, єкі їм не належат а підоймают іноді келихи із добротним домашнім вишнєком за здоровлє сво́є та нікому невідомого Короля нікому не потрібної країни. Порєдні галичєни чєс від чєсу сє паредивлєют старі знимки, на єких застигли на столітє їхні вусаті прадіди а добре доглєнуті прабабці і хочут повернути тоті чєси, коли потиск рук сє доповнєв піднєтьом капелюха а на вулицьох міста мож було стріти кого із блакитнов кірвов чи навіть самого цісаря, короля, кнєзя і поговорити з ним про долю рідного краю, а той би слухав поважно, єк нєньо свою дитину, і відповів би щось мудре, що б стало поживов для роздумів не в єден довгий зимовий вечір.

Галичєни ностальґуют… Мож, варто сесю ностальґію повернути в єнший бік і творити то казкове будушне, на єке заслуговує наша Свєщенна Галичина?

© Борис Явір Іскра, 2014-01-14
borys_javir: (поет)


Зима... Закутана красуня...
Волосся біле, наче сніг...
Гуляють вітер з заметіллю -
В танку уже не чують ніг.

Її вуста такі червоні,
Неначе пуза в снігурів,
Неначе китиці калини,
Немов би тисячі вогнів.

Чомусь же стримано сміється,
Але в очах тепло горить,
Тепло розказаних історій,
Що серденько від них щемить.

І очі в неї темні-темні,
Адже у них - глибока ніч.
Але зіниці - ясні зорі,
Неначе блиски твоїх віч.

Оця закутана красуня
Казки приносить, лиш повір,
Лиш підніми свій погляд красний
Угору, до мільйонів зір.

Вона забе́ре в край світанків,
І в край чарівних вечорів,
Де сонце каже «на добраніч!»
Під цвіркотіння снігурів...

© Борис Явір Іскра, 2014-01-12
borys_javir: (ціхо)


Одного разу я вирішив заварити варення. Назбирав малини з різних міст держави, та й поставив на невеликий вогонь. Що вийшло? Пальона хатка, речі, які пропадають в «Нарнії» і з часом знаходяться, ранок, протягом якого все, що може розлитися, то розливається, полуниця, яка росте при дорозі і просто теплий чай з лимоном - щодня... Купа ігор та мандрівок, стрілянина з гвинтівки, заговорена сокира і тріски, які летять по снігу. Це все на фоні зорянистих ночей та сонячних днів у найчарівніших горах краю.
Бажання, які збуваються, мрії, які втілюються у життя. Було солодко і тепло. Дякую, малинове варення!..
borys_javir: (ціхо)

Кінець липня і початок серпня був для мене по-особливому теплим. Я мав нагоду помандрувати із давніми добрими друзями, з якими здолав не одні гори, а також познайомитися із новими подругами. Дівчата в горах та ще й під сонцем - то завжди весело. Весело і файно!..
Мандри перевершили мої очікування. Я й побував на кордоні з Romania, на руїнах польської обсерваторії на Чорній горі, на древньому святилищі на Вухатому камені, лазив на смереку в Краснику, їв бринзу, афини та просто відіспався від робочих буднів... А остання ватра при свічках... Ну, хтось когось та й хвилює... А десь в душі та серці палає вдячність за прибутковий на радість час... ;)
borys_javir: (molfar)
на основі скандинавських міфів та реальних подій

Давно то було... Ще як із засніжених вершин Асґарду чорні вóрони Одіна споглядали на світ, як біловолоса Фрея із льодових кристалів носила осяйне намисто, а хитрий Локі викладував рунами доріжки долі...
От тоді і починається наша історія...

Середземськi Вогнi
Стародавні рукописи відкривають таємницю...
Ніщо не сховається перед нею...
SVohni_fb
ПередісторіяПівденне королівствоІгри ЛокіРаґнарок • Країна Юності •
словник імен

Раґнарок

Середзем'я... Безкінечні ліси, величні ріки, високі гірські хребти... Край людей...
Колись тут панував мир і спокій, злагода і добробут. Молоко з медом лилися у горлянки, які не знали спраги, сміливі мисливці із неполоханих хащів приносили щедру здобич. Рибалки ходили човнами далеко в море і поверталися обтяжені уловом. На золотистих полях колосилися хліби. І було так добре, що охоронці часом й засинали на мурах міст, не знаючи тривоги...
Але щастя таке тимчасове... Пітьма не дрімає...
Раґнарок )
borys_javir: (molfar)
на основі скандинавських міфів та реальних подій

Давно то було... Ще як із засніжених вершин Асґарду чорні вóрони Одіна споглядали на світ, як біловолоса Фрея із льодових кристалів носила осяйне намисто, а хитрий Локі викладував рунами доріжки долі...
От тоді і починається наша історія...

Середземськi Вогнi
Стародавні рукописи відкривають таємницю...
Ніщо не сховається перед нею...
SVohni_fb
ПередісторіяПівденне королівствоІгри ЛокіРаґнарок • Країна Юності •
словник імен

Iгри Локi
В лісах дрімучих Середзем'я,
В суворих війнах, боротьбі
Ми здобували честь і славу,
Прекрасний Асґарде, тобі!..

Передісторія
Після успішної боротьби ґномів та веттів проти тролів, у Середзем'ї запанував мир та спокій. Народи Мідґарду жили собі добре у своїх королівствах та відбудовували рідний край. Нова весна приходила у їхні домівки. Але...
Ігри Локі )
borys_javir: (molfar)
на основі скандинавських міфів та реальних подій

Давно то було... Ще як із засніжених вершин Асґарду чорні вóрони Одіна споглядали на світ, як біловолоса Фрея із льодових кристалів носила осяйне намисто, а хитрий Локі викладував рунами доріжки долі...
От тоді і починається наша історія...

Середземськi Вогнi
Стародавні рукописи відкривають таємницю...
Ніщо не сховається перед нею...
SVohni_fb
ПередісторіяПівденне королівствоІгри ЛокіРаґнарок • Країна Юності •
словник імен

Південне королівство

Середзем'я... Безкінечні ліси, величні ріки, високі гірські хребти... Край людей, які споконвіку тут жили і трудилися...
Колись панував мир і спокій, злагода і добробут. Молоко з медом лилися у горлянки, які не знали спраги, сміливі мисливці із неполоханих хащів приносили щедру здобич. Рибалки ходили човнами далеко в море і поверталися обтяжені уловом. На золотистих полях колосилися хліби. І було так добре, що охоронці часом й засинали на мурах міст, не знаючи тривоги...
А тепер Мідґард має прийняти й нових поселенців — ґномів та веттів, які за підтримку Фьорадері були покарані вигнанням із Альфгейму.
-> Південне королівство )
borys_javir: (molfar)
на основі скандинавських міфів та реальних подій

Давно то було... Ще як із засніжених вершин Асґарду чорні вóрони Одіна споглядали на світ, як біловолоса Фрея із льодових кристалів носила осяйне намисто, а хитрий Локі викладував рунами доріжки долі...
От тоді і починається наша історія...

Середземськi Вогнi
Стародавні рукописи відкривають таємницю...
Ніщо не сховається перед нею...
SVohni_fb
ПередісторіяПівденне королівствоІгри ЛокіРаґнарок • Країна Юності •
словник імен

Передісторія

Альфгейм... Країна ельфів... Духів лісу, гір і рік, духів вітру і дощу, грому та блискавки, дня і ночі... Повелителів драконів... Ще з прадавніх часів ці ельфи ділилися на світлих та темних. Світлі літали разом з вітрами, населяли ліси, ріки і хмари, були ельфами дня і сонячного світла. А темні ж жили у горах, були ельфами ночі і місячного світла... З кожного ельфійського роду по одному принцу чи принцесі було в ельфійській раді, в Старому місті (Ольденґарді).Передісторія )
borys_javir: (molfar)
на основі скандинавських міфів та реальних подій

Давно то було... Ще як із засніжених вершин Асґарду чорні вóрони Одіна споглядали на світ, як біловолоса Фрея із льодових кристалів носила осяйне намисто, а хитрий Локі викладував рунами доріжки долі...
От тоді і починається наша історія...

Середземськi Вогнi
Стародавні рукописи відкривають таємницю...
Ніщо не сховається перед нею...
SVohni_fb
ПередісторіяПівденне королівствоІгри ЛокіРаґнарок • Країна Юності •
словник імен
словник імен )
borys_javir: (ціхо)
Нині я попав під дощ. Літній. Зіправди літній - він був теплий і ніжний, немов поцілунки любаски на світанку.
І хоч надворі - весна...

Кожен такий дощ мені нагадує початок серпня 2009 року, коли на Театральній площі в Тернополі нас застала тепла злива. Чи не всі люди враз сховалися по магазинчиках чи установах, а ми зупинилися в центрі вмить спорожнілої площі і... як в найромантичніших, найказковіших фільмах про неземне фантастичне кохання, злилися в поцілунку...
Ох і пам’ять ця вибадлива - я забув імена своїх вчителів у школі та університеті, але пам’ятаю квіти на твоїй сукєнці, я забув мільйони дат з історії, але пам’ятаю блиск твоїх очей, я забув столиці країн світу, які колись так знав, але пам’ятаю смак твоїх губ...

ми

Минулого не повернеш.
Та й не треба.
Але я б знову отак в літню теплу зливу злився в поцілунку.
Нехай і не з тобою...

_ _ _
© Борис Явір Іскра
borys_javir: (ціхо)

2003 рік, гуаш; з часом стала обкладинкою для збірки «Розмова з вітром»

2010 рік, гуаш; малював для подруги
borys_javir: (ціхо)
Дух слов'янских королів - це, певно, єдине, що ся залишає у сих містах до нині...

Раненько [25 травня 2012 року] сів на потяг, яким доїхав им ді Львова. У столиці галицких королів пересів им на поїзд до Мостисьок. Спочатку було багато людей, але вже за годину-півтора вагони були майже порожніми. Недалеко від мене були якійсь спортсмени, які їхали у Польщу на змагання. А загалом, то їхало багато ґендлярів.
Крісла у потязі - м'які. Може, не настільки, як в нових Гюндаях, але досить нормальні, як на квиток за десять гривень. А от туалет був не дуже...

Від остатньої зупинки поїзда доста скоро зайшов им до пропускного пункту. Там поляк довго дивив ся на мій паспорт, перепитував, куди я їду і навіщо, але таки пустив мене до Польщі...

текст та знимки про мандрівку )
borys_javir: (ціхо)
кілька моїх робіт акварельними фарбами…
borys_javir: (ціхо)
мої роботи олівцем, початки навчання в університеті…
borys_javir: (ціхо)
Здається, я закохався у пору, яку можна назвати агонією осені чи пологами весни. Усе в тумані... І м'яке світло, пронизуючи вологу, торкається закутків душі...

100_6597_1
borys_javir: (radio)
Було колись. Сказав би хто, що неправда, але є відео. Троє молодих чоловіків (Влодко, Борис та Олег) співають про панночку. Все, як і має бути.

borys_javir: (Default)
Чим більше ми спілкуємося, тим більше я стаю таким, як тоді, та й ти стаєш такою, як тоді... Але нюанс в тому, що стосовно тебе мені вигідніше бути таким, як зараз, та й ти мені подобаєшся такою, як є зараз...

ми
Минулого не повернеш... Та й нікому не потрібно...
А майбуття малює щось зовсім інше, ніж те, про що ми мріяли тоді, та й мріємо тепер... Та й ніякого «ми» нема... Є я, є ти... І це наразі, певно, найкращий варіант ситуації... Принаймні, найзручніший для всіх... Принаймні, для мене теперішнього і для тебе теперішньої...

© BJ, 2012-12-17

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

July 2017

M T W T F S S
      12
3456 78 9
1011121314 1516
171819 202122 23
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags