borys_javir: (обернув ся)
ГП_Курвізм_P1100838

...я не думаю, же всі жінки розпусні, я на се сє надію… © невідомий*

Єкби хто у Свєщеннів Галичині проводив рейтинґ продажности, то є велика певність, же галицкі курви, про єких тут і сказано, відав, багато не буде, би в тім списку сє впинили на єкімсь скромнім місцю. Перві місцє в рейтингу б зайнєли політики, історики, менти, судді, журналісти, податківці та всєкі там фест і не фест дрібонькі чиновники, єкі взєли в облогу галицкий нарід і ссут з него соки, ги п’євки кірвицю.

Колись давно, ще за Бабці Австрії, продажних політиків в Галичині називали хрунями. Правда, тогди вчителі, поліцаї та судді були більш чесними, інакше б слово хрунь стало позначєти всіх загалом продажних людий. Таких в Галичині не є багато, але єкийсь всесильний Зловмисник розставив їх поруч з ідійотами, же вни сє трафлєют на каждім кроці. Будь-єка місна рада будь-єкого населеного пункту Галичини (не лиш Галичини, але то вже єнша історія) прийме будь-єке рішенє, єке файно змащене. Файно змастити - то покласти в руки потрібної людини бажєну для неї суму. Людина буде мала нову шубку собі чи жінці, нове а́вто, новий поверх котеджу, новий басейн чи просто новий плюс до банкового рахунку. А той, хто мастит, буде мав, чєсто, ще більшу вигоду і наступним місцьом, де він буде мастив, буде рада вищого рівнє.

За гроші сє продают єк не всі, то багато хто. Під впливом партійних гроший і охоти до влади, люди сє змінюют в гіршу сторону, не чуют єнших людих, зраджуют давніх друзів. У борьбі за доступ до крихт з великого і недоступного більшости корита, є такі нечестивці, єкі ладні продати і самого себе і вшитку свою родиноньку, лиш би мати хвилинну вигоду. Так продают голоси на виборах, так продают історію во ім’є великих ідей та, чєсто, дрібоньких гроший, так продают справедливість во ім’є дрібоньких ідей та, чєсто, не дрібоньких гроший…

Правду кажучи, є ще гірша сторона курвізму. Ї мож окреслити словами «хто дорого сє продає, той тано сє віддає». То про людий, в єких низка самооцінка і єкі себе не цінуют, зато шукают цінуванє в єнших. Наприклад, єдна дівчина була із своїм хлопцьом троха стримана, а на людьох грала компанійську і кокетливу особу. Через що вони сє посварили? Звісно, через курвізм… Вона, відав, належєла до войска гордих красунь (такого типу є і хлопи), єкі жиют за руским принципом «возбудім і не дадім»: нормальний хлопец стоїт перед вибором потратити на таку красуню чєс і $ (квіти, ресторани, всєка романтиа), чи дати в 2-3-N разів меншу суму випадковій курві і отримати практично той самий результат, значний % єкого так чи інакше будут складали любощі. Но не всі порєдні хлопці готові чи хочут шукати дівчєт на єдну ніч, ходячи по сумнівних барах, клубах - є ж робота, єнші справи, а для житє сє хоче знайти Ту найкращу і, бажано, єдину. А от, єкби були борделі, то се єнше діло - тоді б кожен порєдний галичєнин міг би після тєжкого робочого дня піти до професійних сертифікованих провірених курвів. А надто горді кралі були б «в прольоті», і попит на дурних шмар би впав - всі б ґонорові чоловіки ходили до професійних курвів… Або, що зіправди ліпше, проводили б чєс із ніжними та люблєчими жінками, цінуючи єден їдного не за гроші, а за душевне тепло, єкого не купиш...

Сей курвізм - то не є причинов, то є наслідком. Причинами є позірна недоступність того, чого сє хоче, но змога то одержєти в доступний, но не все законний чи моральний спосіб хоча б того ілюзію. А за чєсів Бабці Австрії курви були леґалізовані: дієли офіційно замільдовані борделі та навіть відповідний супровід при войску - для піднятє бойового духу. Логіка зрозуміла - коли задоволений статевий інтерес, то значна чєстина суспільства буде хотіла тілько добре поїсти. І добре поспати. А єк і то задоволено, то робити революції, грати сє в продажних політиків (істориків, журналістів, суддів і так далі) будут єдиниці… Тому в Свєщеннів Галичині треба зробити борделі, ріжні такі борделі - із політиками, юристами, журналістами, істориками, ментами і так далі… А зібрати там вшитких продажних, вшитких, хто хоч раз сє продав за пачку гроший чи хвилинну вигоду. Така атракція, відав, б приносила файні прибутки Королівству, адже все сє знайде хтось, хто хоче за гроші отримати послуги, а не щирість, справедливість, правду, єких не знайдеш в склепі…

Дорогонькі порєдні галичєни, цінуймо себе, свій чєс, своїх близких та сє не продаваймо. Ні за гроші, ні за солодкі обітниці.. Ми - не товари на полицьох сільского склепу, ми - кірва і ґонор землі нашої - Свєщенної Галичини...

_ _ _
*ся цитата не синте має відношенє до статті, но закликана привернути увагу

© Борис Явір Іскра, 2014-03-13
borys_javir: (поет)
Іду вечірнім містом, гудять авто,
Позаду - станція львівського метро.
У вікнах сонно мерехтять телики,
А на вулиці - нічні метелики!..

читати про нічних метеликів дальше )
borys_javir: (ціхо)

важко відновлювати спалені мости...


Хтось сказав, що це місто важко не любити. Це не правда. Його можна не любити, якщо є на то причини. Але, незважаючи на все, Париж — приклад краси та витонченості, приклад поєднання різних культур та світів. Він відносно компактний (крім центру), але і великий-величезний водночас...


Цього разу я зупинився у Люка. Давній друг прийняв мене добре, незважаючи на його зайнятість Люсі. Вони були нерозлучні і, мабуть, через це Люк не міг знайти постійного місця праці. Аґентство — то інша історія. Але решту часу він мав працювати (аби себе не видати), що не дуже вдавалося. Люсі часом усвідомлювала цю особливість їхніх палких стосунків — постійна зайнятість одне одним, але також нічого поробити не могла...

Для спілкування з кожним з них окремо я виловлював рідкісні моменти...


Отже, Люк якогось дива винаймав квартиру недалеко від Монмартру. Не певен, що йому так подобалася творча атмосфера району чи Сен-Клер на горі, але чомусь саме тут йому було зручно.

З якогось часу тут почали селитися араби та інші не зовсім білі. Але як сказав один ледве знайомий чоловік, вони всі парижани, тільки фарбуються щоранку... Прості слова, які передають атмосферу багатонаціонального міста...


Я повернувся у Париж... Ненадовго... Але...

Пішов у центр, погуляв коло Лувру, Нотр Даму, Палацу Інвалідів. Пішов у район, де була стара квартира — то недалеко від відомої паризької вежі. Квартира ще є, але наразі до неї я не маю повертатися. Не дуже хочу. І повертатися наразі небезпечно...

На все свій час...


Милувався Ейфелевою вежею. Вона красива. Хоч то не той витвір архітектури, яким щиро захоплююся, але завжди кажу, що інженерний геній людини тут проявив себе як слід...

А що вже казати про королівські палаци та церкви, які колись потопали у надмірній розкоші? Краса, яку варто побачити туристу, але... Їхня велич наразі мертва... Їм бракує духу давніх епох, бракує духу імператорів, королів, війн, тріумфів та інтриґ... Їм бракує того життя, для якого вони були створені і яке б їх органічно наповняло...


Подзвонив Люк. Сказав, що їх з Люсі кілька днів не буде, тому я незалежний від них і можу приходити додому без хвилювання, що можу бути невчасно. Частково мене то засмутило, адже вечір у компанії з друзями за чаркою доброго вина кращий, ніж вечір самотності...


Повертався пізно. Життя у місті втихало... Але “Мулен Руж”, “Чорний кіт” та подібні кабаре й кафе тільки відкривалися... Якийсь мсьє ласкаво запрошував мане навідати його “дівочий” клуб, на що я чемно відповів, що після робочого дня йду спати. Він із розумінням посміхнувся...

“Шоколадки”-повії чекали клієнтів, але до нікого не чіплялися... “Мулен Руж” світився яскравими вогнями... Я покидав цей район і мені устріч якась парижаночка кинула посмішку. Безцінна посмішка у районі, де за приємне зазвичай платять... Вона ще довго гріла мені душу...


Коли дістався до помешкання, зробив собі санґрію. Така холодна і смачна — вона мене розслабила. Лежав... Слухав ритм засинаючого міста. Згадав тебе...

Вже давно себе запитую, чому ти тоді сіла у авто?.. Навіщо було вирушати у погану погоду до шато?..

З того часу Париж для мене спустів...


Довго не міг заснути...


Париж...

Я до тебе ще вернуся...

Колись...

_ _ _

24 серпня 2011 р.

Борис Явір Іскра

borys_javir: (Default)
Роман Задорожний:
знаєш, я зрозумів що друзі - це не люди з якими тобі круто, а це люди - які перевірені часом і навіть якщо життя їх трішки віддаляє - вони все ж таки залишаються друзями
а такі люди це так - тимчасово

Borys Javir:
ну, бачу ти починаєш робити правильні висновки... :)
кльово і з повіями може бути, пра? ;)
але ж не всі повії наші друзі... :)

Роман Задорожний:
так!!! оце істіну ти сказав!

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

September 2017

M T W T F S S
    123
4567 8 910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags