borys_javir: (Default)
в одні із останніх вихідних червня (3 або 4 неділя, залежно в як якій країні), практично весь світ відзначає День батька.

на жаль, в суспільстві, яке тільки вважається патріархальним, а таким аж ніяк не є, роль батька у сім'ї часто применшується чи нівелюється. багато чоловіків залишаються тою чи іншою мірою витісненими із сім'ї, навіть якщо все здається "в порядку". досвід показує, що багато чоловіків ламаються швидше від жінок, неправильно шукаючи розради в поганих звичках. про це мовчать так звані захисники ґендерного рівноправ'я, а насправді просто писаки на замовлення ґрантодавців. :(
але є і гарні приклади, які виливаються у приємні життєві історії. :)

...з вдячністю своїм дідам, які, незважаючи на важкі життєві обставини, побудували доми і виростили своїх дітей (одна з дітей стала мені мамою, а інша дитина - мені татом). і з вдячністю татові, який продовжує їхню справу.

також вітаю всіх батьків. тримайтеся! ;)

хотів би мати знимку, на якій би були я, мій тато і мої діди. але нема. бо діди відійшли у кращий світ... поставлю знимку із сином, який, можливо, також стане батьком. :)


borys_javir: (Default)


бувають такі мандри, коли навіть квитки бережеш після них...

а історія починалася ще тоді, коли тому пару років я дізнався про проект "Дідова хатчина". в Яворові виходець з тих країв вирішив відновити хату діда. хатинка вдалася красивою, але мені не судилося її застати. тим не менше, все склалося навіть краще, ніж я очікував.

на запрошення свого друга Дмитра я взяв участь у психологічному таборі-семінарі, де був промовцем. загалом, там були цікаві заняття, але я був не на всіх. наприклад, для учасників проводили розслаблювальні медитації, на першій з яких я ледве не заснув. але я знайшов для себе іншу медитацію - я рубав дрова. це не тільки заспокоює нерви, не тільки корисно для душі, а й для тіла. я рубав дрова, а поряд бігали овечки, за гори сідало сонце і легкі хмари кутали небо...

до власника хатини приходили гості і тоді починалася не просто медитація по-чоловічому, а по-гуцульськи...
 
дякую всім, з ким в часі тої мандрівки зустрівся знову та всім, з ким вперше познайомився. радий бути другом. ;)

знимки в студію! 
Read more... )

borys_javir: (radio)
Зі мною вийшло інтерв’ю на сайті «Погляд»

Тернополянин Борис Явір відзначає Різдво за язичницькими звичаями

 

 

Найцікавіші Різдвяні свята  були в  дитинстві. Я їх проводив у селі, де ще під «обкладинкою» християнства збереглися рідні язичницькі святкування (майже так, як описано у книжках етнографів). Саме ці святкування спричинили моє зацікавлення історією, звичаями…

На Святвечір святкування починалося із внесення Дідуха чоловіками родини, ми проказували «Віншую вас в коляді, проживайте в гаразді без клопоту, без біди аж до другої коляди!». Опісля жінки стелили солому на підлогу, сіно – на стіл. Діти з тої соломи на підлозі вили гнізда, мукали, кокали, ґиґали, тощо – імітували звуки домашніх тварин, що символізувало приплід у наступному періоді «від коляди до коляди». Відтак – сідали за стіл, вечеряли. Співали колядок… На саме Різдво ходили у гості, або ж гості приходили до нас. На третій день вранці палимо солому, яку також називаємо дідухом – в знак єдності із Сонцем, яке стало сильнішим. Скачемо через вогонь, як і наші предки.

Не так давно я одружився, тому вважаю, що найдушевніші Різдвяні свята у мене ще попереду – зі своєю коханою та нашими дітьми, які нашу рідну старовинну традицію передадуть нащадкам.


Сумував на Різдво. У ті роки, коли втрачав когось з рідних.

Як вважали наші предки, в усьому має бути лад (гармонія). Саме тоді, коли є внутрішній лад, лад у справах, лад у сім’ї чи родині, коли і такі менш значні обставини, як погода, атрибутика доповнюють відчуття свята, відчувається так званий дух Різдва.

Улюблена колядка «Радуйся Земле, ясен Світ засвітився». Принаймні, дуже подобається зараз. Ця давня колядка була перекручена в 20 столітті на християнський лад, але по селах та у книгах ще зберігся її оригінал, в якому оспівується подібність сім’ї земної до сім’ї небесної і сповіщення про те, що варто радіти, адже Сонце «народилося» – ясен світ засвітився.

Оптимально, коли свята припадають на традиційні вихідні дні – в рамках неділі, бо, коли свята розривають тиждень, залишається багато незавершених справ, а відтак і до роботи не відразу годен приступити.

На свята не маю звички переїдати, адже стараюся вести здоровий спосіб життя. Зазвичай, у святкові дні голова відпочиває від роботи і є змога повернутися до справ з більшим ентузіазмом.

PostScriptum: стаття вперше була опублікована 5 січня 2016 року.
borys_javir: (Default)
щоденне обтирання снігом, рубання дрів, розповіді про магічних та міфічних істот, що начебто досі живуть у гірських лісах... сильні морози надворі та тепло у хатчині. це все - мій "Білий Ґруник". повторимо якось ще... ;)



borys_javir: (Default)


В лісах дрімучих Середзем’я
В суворих війнах, боротьбі
Ми здобували честь та славу,
Прекрасний Асґарде, тобі!


Знову і знову буду повертатися у те чарівне Середзем’я, яке живе у серці й наяву... Любов, інтриги, гроші, бої на мечах, стрільба з лука, нічні походи на супротивників... і, звісно, розбудова королівств... Цього року були деякі перешкоди, деякі труднощі, але вони тільки стали чинником зростання та гартування. Після пройденого у пам'яті залишається багато вражень...

А передовсім - друзі, помічники.
Поряд.
Разом.
Дякую!

Радість...
І якась незвична магія казки, оповита загадкою рун...

Во славу Асґарду!
До Раґнароку...



Read more... )
borys_javir: (поет)

Read more... )

Малий Ходачків, 25 вересня 2016 року. якраз завершився дощ. хмари у небі влаштували танок.

borys_javir: (Default)


Раненько 11 серпня прибув у Старе село, що біля Львова. Трохи довелося пройтися гостинцем, але це було того варте - мене чекав замок, залитий світанковим сонцем. До речі, найбільший за площею в околицях Львова.

За даними Вікі, п'ятикутний оборонний замок князів Острозьких побудований у 1584—1589 роках (за Шнайдером, не згаданими у Вікі, замок був ще пару століть до того, але дерев'яний). Був відновлений 1642 і 1654 у стилі східноєвропейського пізнього ренесансу князями Сенявськими. Був взятий козацько-татарськими військами у час першого походу Б.Хмельницького, але вистояв проти козацько-російських військ та турецьких військ у наступні десятиліття.

За даними castles.com.ua, до села мав стосунок князь Давид, друг і ворог князів Ростиславичів, найславетніших прогалицьких князів - на його честь названо частину давнього міста Черепів, яка поряд з Старим Селом, що також входило у згадане місто.

Навколо замку колись були мочарі. І хоч ґлобальне потепління ще не вкрало воду в околицях, але ґрунт на місці старого мокротиння вже ствердів. Та й стіни валяться, не знаючи доброго господаря.

А скромні ворота прикрашає не менш скромний герб із символом Лелі. Може, саме давня Богиня ще для чогось тримає більш нікому не потрібні стіни.













borys_javir: (Default)


З вечора 10 вересня до раня 11 вересня я перебував у Свіржі. Давно мріяв туди потрапити, і, ймовірно, ще не раз приїду. Місцина тут дуже гарна - горби і доли Гологорів створюють приємний та цікавий краєвид, а окремою родзинкою є замок.

За даними Вікі, перша письмова згадка про Свірж датується 1427 р., коли його відвідав польський король Володислав II Ягайло. На ті часи Свірж вже мав статус міста. 22 вересня 1449 р. було проведено розмежування між містом і селом Свірж. За різними даними, кам'яний замок було побудовано на зламі 15-16 століть. Тоді твердиня належала роду Свірзьких. Під час козацько-польської війни 1648–1654 рр. замок декілька разів здобували козацькі загони, зокрема в 1648 його спалили союзні козакам татари. Але у 1672 і 1675 років замок двічі витримав турецьку облогу. Під час другого походу турків на Львів в Свірзькому замку навіть переховувалась залога сусіднього Поморянського. Найбільшої руйнації замок зазнав під час першої світової війни — він був повністю спалений російськими військами. Та вже до 1926 року тодішній власник граф Роберт відновлює замок. В 1939 році, з приходом совітів, замок стає "народним" і потроху занепадає.

Що цікаво, першим власником гербу Свірзьких “Шалава” був лицар Галка, котрий приятелював із Рюриком. Яким саме Рюриком - чи легендарним зачинателем руської династії, чи не менш легендарним сином князя Ростислава, який на чолі галицького війська відвоював незалежність Галичині - невідомо.

Дальше буде багато знимок. Перегляньте. Сподобається. ;)

Read more... )
borys_javir: (Default)


10 вересня я здійснив невелику мрію - помандрував до Жовкви. За даними Вікі, поселення засноване у 1368 р, міські права отримало в 1603, відоме було як місто ремісників; в 17 столітті Жовква була резиденцією короля Речі Посполитої Яна III Собеського. Це також древня межа земель та князівств — Галичини та Волині, Звенигородського та Белзького князівств.

У місті доволі гарно зберігся замок, стіни якого оперізують центр. Старі брами і досі виконують своє призначення - крізь них дорогами рухаються люди та транспорт. Красива ратуша радує око любителя старовини. Загальний вид справляє приємне враження і вартує затрачених часу та зусиль.

Залишається ще багато чого у місті відновити, що і, сподіваюся, буде зроблено.



вид замку з Вічевої площі



ратуша з різних ракурсів, за нею - горбисті північні відроги Розточчя


вид на вежу ратуші та на частину міської забудови


частинки міської забудови
borys_javir: (Default)


ниніка взяв им участь у роверовому пробігу, який у селі, в якому я ріс, організував Сергій Дулібан. разом з Wlodko Korabel, організатором, сільським головов, політиками місцевого розливу та багатьма дітиськами проїхали ся від села Малий Ходачків до Костовецького ставу і назад до села.

окремо, проїхав им нині від міста Тарнопіль до села Малий Ходачків і назад (в одну сторону - понад 16 км) з середньов швидкістьов близько 26-30 км/год.

дуже радий, же в рідному селі є рух і люди, які готові розрухувати молодь. :)

знимки: Boris Javir, Wlodko Korabel
borys_javir: (radio)
Зі мною вийшло інтерв’ю на сайті «pro.te.ua»

Тернополянин Борис Явір дітей назвав за давнім язичницьким звичаєм

Явір

Тернополянин Борис Явір провів обряд наречення над молодшим сином Яромиром. Без гостей і фотоапарату. Вранці у своїй квартирі. Борис – одружений 2 роки. Дружина Юліана у декретній відпустці. Мають старшу дитину – Аріану, якій виповнився рік. 

Read more... )
borys_javir: (Default)





у вівторок, під покровом Тюра, коли ростучий Місяць та сходяче Сонце вітало Землю, побачив світ людей Яромир Явір. нехай честь, відвага та рішучість, передані предками, завжди будуть при тобі, Сину!

borys_javir: (Default)
мотивація буває несподіваною. але завжди приємна.

не сильно швидким кроком шпацерував нині містом у справах. задумався. і обігнав мене чоловік. я б і не звернув уваги, якби він не зупинився і глянув на мене допитливо - так, наче згадує, чи мене знає. так сталося, що через пару хвилин я здігнав його на пішохідному переході. чоловік знову на мене подивився допитливо, протягнув руку для вітання і, коли я потис його руку, він сказав "дякую". тепер дивився на нього допитливо я. а він мовив "дякую за білих хорватів"...

ми розговорилися - він перепитав, чи справді я Борис Явір, а я з приємністю виявив, що він та його товариші читають мої статті-дослідження про історію Галичини. і не просто читають, а дехто завдяки тим статтям "ще тримається". ми з хвилин п'ять говорили про джерела, торкнулися теми нових статтей. я дякував за увагу до моєї праці...

чоловік подякував ще раз і пішов далі... а я подумки згадував вже написані і ще недописані статті. як же це в житті буває - зустріч за межами Галичини стала поштовхом до майже періодичного висвітлення історії рідного краю, а зустрічі у межах Галичини дають розуміння, що моя праця потрібна...


borys_javir: (Default)


Мав нагоду взяти участь у весняній оранці. Працювати на землі, засіювати ґрунт - благородно. Здавна ця справа - чоловіча. Адже чоловік несе насіння, яке, поєднуючись із жіночим, дають нове життя. Існує міф про небесного Бога, який у вигляді дощу запліднює земну Богиню.

Read more... )
borys_javir: (radio)
Зі мною вийшло інтерв’ю на сайті «Погляд»

Тернополянин Борис Явір відзначає Різдво за язичницькими звичаями

 

 

Найцікавіші Різдвяні свята  були в  дитинстві. Я їх проводив у селі, де ще під «обкладинкою» християнства збереглися рідні язичницькі святкування (майже так, як описано у книжках етнографів). Саме ці святкування спричинили моє зацікавлення історією, звичаями…

На Святвечір святкування починалося із внесення Дідуха чоловіками родини, ми проказували «Віншую вас в коляді, проживайте в гаразді без клопоту, без біди аж до другої коляди!». Опісля жінки стелили солому на підлогу, сіно – на стіл. Діти з тої соломи на підлозі вили гнізда, мукали, кокали, ґиґали, тощо – імітували звуки домашніх тварин, що символізувало приплід у наступному періоді «від коляди до коляди». Відтак – сідали за стіл, вечеряли. Співали колядок… На саме Різдво ходили у гості, або ж гості приходили до нас. На третій день вранці палимо солому, яку також називаємо дідухом – в знак єдності із Сонцем, яке стало сильнішим. Скачемо через вогонь, як і наші предки.

Не так давно я одружився, тому вважаю, що найдушевніші Різдвяні свята у мене ще попереду – зі своєю коханою та нашими дітьми, які нашу рідну старовинну традицію передадуть нащадкам.


Сумував на Різдво. У ті роки, коли втрачав когось з рідних.

Як вважали наші предки, в усьому має бути лад (гармонія). Саме тоді, коли є внутрішній лад, лад у справах, лад у сім’ї чи родині, коли і такі менш значні обставини, як погода, атрибутика доповнюють відчуття свята, відчувається так званий дух Різдва.

Улюблена колядка «Радуйся Земле, ясен Світ засвітився». Принаймні, дуже подобається зараз. Ця давня колядка була перекручена в 20 столітті на християнський лад, але по селах та у книгах ще зберігся її оригінал, в якому оспівується подібність сім’ї земної до сім’ї небесної і сповіщення про те, що варто радіти, адже Сонце «народилося» – ясен світ засвітився.

Оптимально, коли свята припадають на традиційні вихідні дні – в рамках неділі, бо, коли свята розривають тиждень, залишається багато незавершених справ, а відтак і до роботи не відразу годен приступити.

На свята не маю звички переїдати, адже стараюся вести здоровий спосіб життя. Зазвичай, у святкові дні голова відпочиває від роботи і є змога повернутися до справ з більшим ентузіазмом.

borys_javir: (Default)


Так вже склало ся, що чи не кожного грудня протягом багатьох років я потрапляю у прекрасний світ Карпатської зими. То так, гейби потрапити на іншу планету, тим більше, коли на більшості терену Галичини нема снігу.

Сего разу погода видала ся переважно туманною, краєвиди наче малював депресивний чи меланхолійний художник. Вловити та відтворити настрій - завдання знимкача.

Я пішов не сам. Ми немов потрапили у інше (попереднє) тисячоліття - старі дерев’яні хати, опалення лиш в грубці, а освітлення - від Сонця чи свічки. І навіть у селі, куди ми спустили ся на ніч, грала музика середини 90х років. Мандрівка крізь кілометри у часі...

Дякую свому товаришеві за компанію, природі за постійно цікаву погоду та коханій дружині за смачний пляцок! :)

Файні знимки додають ся ;)
Read more... )

borys_javir: (Default)
Підйом з переворотом! 10. Ювілейний
10-15 серпня 2015 

Мандрівний табір із пригодницькою назвою почався тому 10 років. І з того часу ми неперервно мандруємо краями різними, торуємо стежки та дороги, якими ходили наші предки чи ще їх предки. За десятиліття ми встигли обходити найвищі вершини України, різноманітні замки, сплавитися по річці Стрий, полазити скалами. Попереду - хіба польоти у небі.


вид на гори з Виходу

Read more... )
borys_javir: (Default)
Середземські Вогні. 6. Удар грому
12-20 липня 2015

В чергове відбувся стаціонарний табір на основі леґенди у стилі фентезі «Середземські Вогні». Цього року ми мандрували замками коло Теребовлі, а за осідок мали ліс на околиці Теребовлянського замку. Ми відвідали замки, палаци та визначні місця у Струсові, Микулинцях, Буданові, Долині, Підгорі та Теребовлі. Цей табір був нетиповим із серії таборів «Середземські Вогні», але справжнім показником дружби та співпраці.

таборові будні
Read more... )
borys_javir: (Default)


в житті чи не кожного чоловіка настає момент, коли з’являється інша жінка. зазвичай, вона чи не відразу галаслива, вперта, не хоче розуміти інших і ставить свої умови. безапеляційні. в принципі, поводиться, як типова жінка. але її від того любиш не менше, ніж кохану дружину, адже вона - твоя дочка. ^_^

borys_javir: (капелюх)


Білим вовком подамся у гори,
Де стежки вже замело в сніги,
Вітрів шепіт там зцілює горе
І лікує серця від туги.

Білим вовком подамся на Північ -
Край легенд і забутиих князів,
Там, де дух на високому рівні,
Честь і слава в пошані з віків.

Білим вовком я рвуся у далі,
Де панує правда Природи,
Там, де радість живе у печалі,
Де сягнути можна свободи...

© Борис Явір, 2014-12-30

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

September 2017

M T W T F S S
    123
4567 8 910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags