borys_javir: (Default)
мотивація буває несподіваною. але завжди приємна.

не сильно швидким кроком шпацерував нині містом у справах. задумався. і обігнав мене чоловік. я б і не звернув уваги, якби він не зупинився і глянув на мене допитливо - так, наче згадує, чи мене знає. так сталося, що через пару хвилин я здігнав його на пішохідному переході. чоловік знову на мене подивився допитливо, протягнув руку для вітання і, коли я потис його руку, він сказав "дякую". тепер дивився на нього допитливо я. а він мовив "дякую за білих хорватів"...

ми розговорилися - він перепитав, чи справді я Борис Явір, а я з приємністю виявив, що він та його товариші читають мої статті-дослідження про історію Галичини. і не просто читають, а дехто завдяки тим статтям "ще тримається". ми з хвилин п'ять говорили про джерела, торкнулися теми нових статтей. я дякував за увагу до моєї праці...

чоловік подякував ще раз і пішов далі... а я подумки згадував вже написані і ще недописані статті. як же це в житті буває - зустріч за межами Галичини стала поштовхом до майже періодичного висвітлення історії рідного краю, а зустрічі у межах Галичини дають розуміння, що моя праця потрібна...


borys_javir: (капелюх)
ЗЛОМЛЕНИЙ ДУХ
Борис ЯВІР, 2015-03-01

"Спочатку вони іґнорують тебе, потім сміють ся з тебе, потім борють ся проти тебе, а потім ти перемагаєш." © Магатма Ґанді



На днях мене намагали ся повчати.

Робив се один далекий знайомий, який тепер воює на фронті. Спочатку він до моїх дописів залишав недолугі і часто не в тему коментарі, які з часом зводили ся до особистих наїздів та нападок. Дійшло до спілкування через приватні повідомлення і там знайомий показав всю свою суть: погрози, цькування, обливання «гімном». Я не відповідав тим же, не повів ся на провокацію, бо особисті нападки — се ознака зломленої людини, ознака падіння духом і визнання поразки, коли нема що сказати як контраргумент до моїх доказів.

Ах, скільки пафосу було у його словах. Він захисник вітчизни? Ні. Захисниками Вітчизни були воїни Січових Стрільців та Галицької Армії, які після завершення військових дій стали культурною елітою нації. А риторика співрозмовника була схожою на риторику типового радянського солдафона-невдахи, який випив собі зайву чарку і знайшов для нападок начебто беззахисного інтеліґента.

Подібні нападки відбувають ся і на інших моїх знайомих, які не мовчать. Бо мовчати — остання стадія байдужости, остання стадія того бидла, яким нас робила і робить влада.
Говорити правду!
Зберігати честь!
Тримати ся духом!

"Я бачив ... юнаків з відірваними кінцівками, вони залишали ся без рук і без ніг, проте се не прирівняти зі знищеним духом - його не можна замінити протезом." © полковник Френк Слейд, «Запах жінки»
borys_javir: (ціхо)
ангел

Коли дивлюся в твої оченята,
Як твій погляд торкається очей,
Я бачу чудо, невимовне чудо...
Ти - чудо днів моїх, чудо ночей...

Колись мав страх пізнати невідоме,
Творити долю і віддатись їй...
Але подався щастя пізнавати -
Тепер твоя рука в руці моїй...

Чи чуєш ти тремтіння мого серця?
Чи чуєш ти тремтіння моїх рук?
Лишень для тебе воно, мила, б’ється,
Лишень для тебе його кожен стук...

Я бачу, день світає для нас но́вий,
Нові пісні складає для нас ніч.
Зійде́мось разом ми в танку життєвім,
І погляд мій торкнеться твоїх віч.

Хоча весь час і є кратний числу шість,
Годинник відмі́ряє нам щастя.
Тебе до себе міцно ще пригорну,
Пристрасно стисну твої зап’ястя...

© Борис Явір Іскра, 2014-04-10
borys_javir: (ціхо)


Я бу́ду тво́їм феромоном щастя,
Солодкий бу́ду, мов весняний мід.
Бу́ду щораз тобі я дарувати,
Свій глибокий безмежний небозвід.

Я бу́ду тво́їм феромоном щастя,
Незвичним, мов заморський шоколад.
Аби бажання тво́ї всі здійснились,
Влаштую я постійний зорепад.

Я бу́ду тво́їм феромоном щастя,
Наша зустріч, мов вічність промайне.
Тобі відкрию всі сво́ї таємниці,
А ти - пізнай мене. Люби мене.

Я бу́ду тво́їм феромоном щастя,
Мо́цним збудником сили кохання.
Міліони вогнів вмить я запа́лю,
Щоб в нас бу́ло постійне світання.

Я бу́ду тво́їм феромоном щастя,
Сенсів но́вих додам в тво́є життя.
Я цілуватиму га́ряче й ніжно,
Пульсом стану тво́го серцебиття.

© Борис Явір Іскра, 2014-03-07
borys_javir: (ціхо)


У нас буде сво́я планета,
Літати бу́дем сонцю услід.
На орбіті ясні комети
Спалахнуть, бо розжариться лід.

*Я відкрию храм твого тіла,
Я вивчу всі обряди таємні,
Я учиню все, що б хотіла,
Я учиню все, що приємно...

Тисячі наши́х зорельотів
Підкорятимуть дивні світи.
Ми зійдемось в шаленім польоті
Аби мить на віки зберегти.

*Я відкрию храм твого тіла,
Я вивчу всі обряди таємні,
Я учиню все, що б хотіла,
Я учиню все, що приємно...

Буде́мо летіти лиш ра́зом,
Мов спарені ті електрони.
Вся відстань розчиниться з часом -
Подолаєм фізичні закони.

© Борис Явір Іскра, 2014-04-03
borys_javir: (ціхо)
img_lysty1

уривки розмов про...

* * *
Я вірю в долю і в зірки... і зірки кажуть, що я з нею - чи не ідеальна пара. Вона то слухає з милим виразом лиця і мовчить... Дзвонить вночі і каже, що дзвонить, аби я послухав її голос... Каже, аби я шукав собі іншу, але додає, що буде ревнувати і не хоче мене втратити... Дивно це все...

* * *
Зараз світ такий - суцільний супермаркет. Ніхто не цінує людей, їх слів. Колись листи чекали днями і їх несли голуби чи карети, а тепер за один вечір можна написати все, що колись за тижні чи місяці... Колись придивлялися і вибирали, тепер - вибирають і придивляються... Колись - лагодили і зберігали, тепер - купують черговий ширпотреб...

* * *
За життя навчився одного - пробувати, робити кроки назустріч. Якщо кажуть ні, то йти дальше, стукати в інші двері, але не будь-які, а в ті, до яких тягне, наче магією... А тоді... Буде видко... Просто на світі стільки всього, що стоїть на заваді людського щастя, а тільки один клей - любов...

© Борис Явір Іскра, 2014-03-12
borys_javir: (ціхо)
IMG_20131122_074303

Намічався якийсь пластовий захід у Бучачі. Я хотів туди поїхати гостем - подивитися, що й до чого. А також погуляти містом - старим, трішки пошарпаним, але доволі милим галицьким містечком.

У станиці Тернопіль знайомі сказали, що до Бучача на захід має їхати Окся, моя давня коліжанка і співорганізаторка дійства. Я з нею зв’язався телефонічно і домовилися зустрітися коло Медичної академії.

Вечоріло. Було тепло. Засвітилися ліхтарі. Я прийшов завчасно. Ходив вулицею туди-сюди, іноді переходив на протилежну сторону. Мав багато роздумів про те, чому в житті так, а не інакше. Думав про те, що є надто багато обставин, які між людьми малюють умовні кордони, які перейти можна лиш маючи візу. Таку невидиму, але дієву візу…

Окся трішки запізнилася - її маршрутка затрималася в дорозі. Вечірніми вулицями ми попрямували до транспорту, який мав відвезти в Бучач. Дружні розмови про різні заходи, про літні табори та багато чого іншого… Раптом на моєму черевику розв’язалася шнурівка…

Жовте світло ліхтарів пробивало сірий туман вечірнього міста...

© Борис Явір Іскра, 2014-03-11/12
borys_javir: (molfar)
на основі скандинавських міфів та реальних подій

Давно то було... Ще як із засніжених вершин Асґарду чорні вóрони Одіна споглядали на світ, як біловолоса Фрея із льодових кристалів носила осяйне намисто, а хитрий Локі викладував рунами доріжки долі...
От тоді і починається наша історія...

Середземськi Вогнi
Стародавні рукописи відкривають таємницю...
Ніщо не сховається перед нею...
SVohni_fb
ПередісторіяПівденне королівствоІгри ЛокіРаґнарок • Країна Юності •
словник імен

Iгри Локi
В лісах дрімучих Середзем'я,
В суворих війнах, боротьбі
Ми здобували честь і славу,
Прекрасний Асґарде, тобі!..

Передісторія
Після успішної боротьби ґномів та веттів проти тролів, у Середзем'ї запанував мир та спокій. Народи Мідґарду жили собі добре у своїх королівствах та відбудовували рідний край. Нова весна приходила у їхні домівки. Але...
Ігри Локі )
borys_javir: (molfar)
на основі скандинавських міфів та реальних подій

Давно то було... Ще як із засніжених вершин Асґарду чорні вóрони Одіна споглядали на світ, як біловолоса Фрея із льодових кристалів носила осяйне намисто, а хитрий Локі викладував рунами доріжки долі...
От тоді і починається наша історія...

Середземськi Вогнi
Стародавні рукописи відкривають таємницю...
Ніщо не сховається перед нею...
SVohni_fb
ПередісторіяПівденне королівствоІгри ЛокіРаґнарок • Країна Юності •
словник імен

Південне королівство

Середзем'я... Безкінечні ліси, величні ріки, високі гірські хребти... Край людей, які споконвіку тут жили і трудилися...
Колись панував мир і спокій, злагода і добробут. Молоко з медом лилися у горлянки, які не знали спраги, сміливі мисливці із неполоханих хащів приносили щедру здобич. Рибалки ходили човнами далеко в море і поверталися обтяжені уловом. На золотистих полях колосилися хліби. І було так добре, що охоронці часом й засинали на мурах міст, не знаючи тривоги...
А тепер Мідґард має прийняти й нових поселенців — ґномів та веттів, які за підтримку Фьорадері були покарані вигнанням із Альфгейму.
-> Південне королівство )
borys_javir: (Default)
все проходить... злість і таке подібне.. якшо є любов у серці... :)
borys_javir: (Default)
Ксюха Липова:
кохання не шукають)

Boris Javir:
ну ну... прийде само? знайде і в 4х стінах? :))
його треба шукати, за нього треба боротися, здобувати, триматися, не віддавати нікому... а потім відпустити... і як твоє, то буде з тобою до кінця... :)
borys_javir: (Default)
   Хорошій подрузі присвячується... ;)  
 
Мені подобається творити: малювати, писати, ліпити, різьбити і навіть грати. Творчість зцілює мою душу і я отримую неймовірну насолоду... Я давно вже нічого такого не робив, хіба що дизайн для клієнтів... Але то інше - то для клієнтів, а хотілося чогось так, для душі... І в процесі розмов з одною панєнкою, вона сказала "то малюй мені"... Радий старатися!..
 
Творчість - то як магія. Не фокуси, бо у фокусу є секрет, і часто він стає нецікавим, коли секрет розкрито. А от магія... Навіть, як показати всю послідовність дій, то тільки думається - це ж прості дії, але в результаті виходить щось незвичайне...

От недавно мав нагоду порадіти в магічній дії творення (подаю знімки екрана і що вийшло за трішки більше, як годину насолоди):
 
 
14 листопада, 10:30 вечора, перші штрихи
 
14 листопада, 11:04 вечора, вишенька починає смачно виглядати
 
14 листопада, 11:44 вечора, останні штрихи
 

"Вишенька ;)"

Ну що ще сказати? Дякую подрузі за натхнення і змогу трішки почаклувати... ;)
borys_javir: (Default)

- а мене запросили рекламу для політиків на вибори робити... дизайнер політиків... гм... :)

- о-о... крутий :)

- нині на чорному джипі із затемненими вікнами катали... тіпочки у шкіряних куртках, всі директори фірм... панькалися зі мною... трохи стрьомно було, наче у лігво мафії попав... :)

- аххаха, а може так воно і було :)

 

[я одного з директорів запитав, чи є якесь гасло, сказали, що придумають... я запитав, від якої партії, сказали, що для кандидата це не проблема — він може собі дозволити купити будь-яку місцеву... я іронічно посміхнувся...]

 

- ага... і вони були на стрьомі, коли вперше мене побачили... а коли один знайомий директор сказав "він свій чоловік", то всі аж розслабилися... а я ґонорово всівся на м'якому диванчику, виставив вперед ноги, взуті в мештики за 80 євро, і зробив діловий вираз обличчя.... :)))

- *сміх*

 

[керівник штабу хотів реклами, не такої, як в інших, не такої, як у Васі (прізвище не публікується із етичних мотивів), а такої, аби пропхати їхнього кандидата, аби народ купився... от ціна реклами — аби народ купився...]

 

- так, так... мені відпустило аж в автобусі в Козову... їхав звичайним радянським лазіком часів наших дідусів і бабусь і спав, як немовля... :)))

- *посмішка*

 

з розмов з Оксьою

borys_javir: (Default)

Осінь...

Дощі омивають бруднуватий асфальт... Маленькі крапельки спускаються по ще зеленому листі... Ранкові хмари кличуть спати, продовжити свій сон і піддатися на любощі дрімоти...


А хтось рано просинається і хоче, чи не хоче, але чимчикує на роботу чи до школи і сидить в чотирьох стінах... І що їм дощ?..


А комусь приходиться бігати на різні зустрічі і дорогою заглядати в небо, відображене в калабаньках... А як виходить сонечко і завершує меланхолійну симфонію дощу, то в калабаньках видно його посмішки...


Небо в калабаньках... Його кольори стають більш приземлені, але від того і та височінь стає ближчою... Хоча, небо й ніколи не було далеким, адже воно починається зразу від землі...



2010-09-08
надихнула розмова з Оксьою

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

September 2017

M T W T F S S
    123
4567 8 910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags