borys_javir: (Default)


Не золото — все, що сяє,
Не всі, хто блукає, — блудні.
Старе та тривке не зникає,
Глибокі коріння - міцні.

© Дж. Р. Р. Толкін "Володар перснів: Братство персня"

Read more... )
borys_javir: (molfar)
Руни (стародавнє письмо, язичницькі магічні знаки) в старовину часто писали на букових дощечках. Слово "бук" в слов'янські мови прийшло з германських (Buche німецькою), а в германських мовах назва дерева бук, на виробах з якого відбувалися записи рунами, дало назву книзі (Buch німецькою чи book англійською), а також у слов'янських та германських мовах з назви "бук" виникла назва "букви" (Buchstaben німецькою). Тобто, "букви" - це рунічні записи на букових дощечках, а книга (Buch) - це зібрання таких букових табличок з рунічними записами.

Монах Храбр тому більш як тисячу років писав, що слов'яни «чертами і різами читають та гадають, будучи язичниками». Арабський мандрівник Ахмад ібн Фадлан, що почав подорож з волзьких булгар 921 року, спостерігав обряд поховання знатного слов'янського (руського) воїна, на могильній плиті якого товариші висікли напис невідомими загадковими знаками. Інший арабський мандрівник Х століття Аль Масуді стверджував, що під час однієї зі своїх подорожей відвідав якийсь «слов'янський храм» (язичницький), написи в якому були зроблені незрозумілими слов'янськими знаками. Перський історик Фахр ад Дін стверджував, що Хозарське письмо походить від слов'янського знакового. І це лише мала дещиця фактів, які підтверджують те, що в слов'ян існувала своя власна, причому добре розвинена, система письма ще до введення християнськими монахами глаголиці та кирилиці.

Варто також відмітити, що слова «читати», «писати», «письмо», «книга» та інші загальні для всіх слов'янських мов (і навіть більше - також балтійських), і це показує, що слов'яни були знайомі з читанням та писанням досить давно - ще на етапі мовної спільності з балтами, тобто орієнтовно тому 2500 років. І значно раніше, ніж почали роздроблятися на розрізнені етноси, щонайменше «читали» і «писали» свої «черти» і «різи», які згадував Храбр. Спільність коренів доводить існування означуваних понять у час зародження слов'янських мов. Тільки собі уявіть - за півтори тисячі років до християнських кирилиці та глаголиці, за понад 500 років до виникнення на Близькому Сході нової релігії, слов'янам вже були відомі букви у формі чертів (писане) і різів (різане), які вони писали і читали з книг!

На жаль, наразі дуже мало відомих публіці записів слов'янськими мовами докириличним письмом. Тим не менше, вони є і більшість з них - рунами чи руноподібними символами (стаття "Дохристиянське письмо слав’ян: частина знайдених написів").

Знаймо, хто смо!



borys_javir: (molfar)
Вже давно в історіографії актуальним є питання про дохристиянське письмо, яким користувалися слов’яни. Знайдені писачки, знайдені восковані дошки, знайдено різні предмети та навіть камені з вигравіюваними написами.
У цьому дописі представляю частину знайдених артефактів.


Напис, відтворений ібн-аль-Недімом.

Read more... )
borys_javir: (molfar)
Для zaxid.net знявся у сюжеті про прогноз на 2015 рік. Яким буде наступний рік - дивіться та перевіряйте.

borys_javir: (molfar)


...давай, помовчимо... най замість нас говорять руни...

Так вже є на планеті Земля, що активне життя більшості істот протікає вдень, у світлу пору доби. В людей це - зустрічі із близькими, робота чи навчання. А як приходить темрява, то ми намагаємося включити хоч якесь освітлення, принаймні запалити навіть найменшу ледь ясну свічку. Чи не кожна жива істота інтуїтивно прагне світла, адже життя у темряві — то життя у невіданні.

Хоч всі прагнемо світла, але чи тією дорогою йдемо, чи не створюємо собі штучних світил замість правдивого?.. І чи відомо кожному, що шлях до світла лежить через тьму, бо тільки пізнавши тьму, можна належним чином пізнати цінність світла. Лише у всесвітньому хаосі народжується нова зоря, саме там ховається таємниця. У тумані, у тьмі сонце наче меркне, але і розсіює темряву з такою силою, яка гідна подиву...

Зловивши частинку світла, запалившись нею, стаєш новим джерелом, яке дає світло світу. Стаєш новою зорею із вічним полум'ям у серці, із світлим розумом та вільною душею. Для цього треба звільнитися від оков, підняти голову догори і з посмішкою зустріти сонце... Треба переродитися внутрішньо, народитися наче заново...
читати далі )
borys_javir: (molfar)
Перед Раґнароком наступить трирічна Велика Зима. Буде голод, конфлікти та ворожнеча вибухнуть поміж всіма людьми, а мораль зникне:
У розбраті кривавому брат губить брата;
Кровні родичі ріжуть один одного:
Множиться зло, сповнений гидоти світ.

Наскільки відомо, після ядерної війни так звана "ядерна зима" буде тривати три роки орієнтовно; в часі війни мораль справді зникає, а між людьми панує ворожнеча...

Вовки Сколь та його брат Гаті після пожиттєвого переслідування нарешті пожруть Соль та її брата Мані. Зірки зникнуть із неба, залишивши землю вкритою темрявою:
Сонце почорніло; землі канули в море,
Зірки зриваються вниз з високості...
...Лиже все небо пекучий вогонь.

Темрява закриє Сонце та Місяць внаслідок підняття пилу через бомбардування та, можливо, внаслідок підвищення активності вулканів; а "вогняні гіганти роздеруть небо" - чи не про метеори, а може і ракети мовиться?

Після всесвітнього знищення, нова земля вирине із моря, зелена та родюча. Несіяні злаки ростимуть на полях.
Двоє людей переживуть знищення світу і дадуть нове потомство. Вони молитимуться новим богам.

Звідки предки знали? Невже давні люди пережили якусь таку катастрофу?..
Чомусь мені здається, що питання риторичне...


...Пам'ятають аси про минулі діяння,
І про дані Одіном стародавні руни...
_ _ _
2012-06-24
Борис Явір Іскра
borys_javir: (molfar)
присвячую тим, хто стає на шлях...

Руни. Для багатьох — це загадка, тайна. Для декотрих — це тайна, але така, яка відкрилася тією чи іншою мірою. Древнє письмо, древня система віщування, древній шлях мудрості та гармонії із світом...
читати далі про пізнання рун )_ _ _
2011-12-10
Борис Явір Іскра
borys_javir: (molfar)

...руни обирають Тебе...


Чи приходила Тобі колись думка, що народившись, як усі, Ти відійдеш у світ предків уже частиною леґенди, балади, епосу чи саґи?..


Ти приходиш у світ і з першим криком випускаєш із себе не тільки чи не перший ковток повітря, а і згусток емоцій... Вони ідуть у ментальну сферу і відлунюються потім ціле життя... Першим криком Ти оголошуєш на весь світ, що нове життя перемогло тисячі небезпек і готове до подальшої боротьби...


А потім, якось пізнаючи світ (чи то з книги, чи з журналу, чи комп'ютера, чи в ході розмови), Ти помічаєш дивні знаки. Вони наче говорять саме до Тебе колись зрозумілою Тобі мовою... Але тепер чомусь тої мови Ти не можеш пригадати.

Коли та мова була зрозуміла? За яких умов? Що це за знаки?

Шукаєш далі...

Можливо, аби знайти потрібну відповідь підуть місяці, роки... а, аби навчитися призабутої мови, піде ще більше часу... але Ти шукаєш...

І знаходиш...

Перед Тобою відкриваються давні знання. Наче квітка зранку до сонця, так і вони до Тебе відкривають весь свій чар. Тобі ж залишається роль бджоли — зібрати “нектар”, дбайливо переробити на “мед” і подати для користі інших...


Спочатку нова сила може Тебе лякати. Але треба відкинути страх...

Спочатку нова сила може Тебе насторожувати... Але треба відкинути той трепет...

Спочатку нова сила може відвертати від Тебе інших... Але не варто переживати, адже залишаться саме ті, кого доля послала бути з Тобою...


Тисячі небезпек і підступів будуть стояти на Твоєму шляху, сотні схочуть Тебе зламати, знищити, передусім ментально... Але маєш пам'ятати, що саме завдяки Твоїй постійній боротьбі Ти живеш і саме вона приведе Тебе до успіху...


Усе добре пам'ятай... пізнавай... аналізуй... роби висновки...

Вчися знаходити джерела, аби мати владу навіть над великими потоками...

Вчися діставатися до коренів, аби впливати навіть на найвіддаленіші плоди...

Вчися пізнавати сили, які утримують цей світ... видимий і невидимий...


І одного разу два ворони сядуть Тобі на плечі. Свого часу у переказах вони отримали імена Думка і Пам'ять. Ці два помічники проведуть Тебе від найглибших закутків Тьми до найяскравішого Світла... І в той момент Ти зрозумієш, що приходить час, коли між богами минулого і майбутнього саме Ти стаєш богом теперішнього...


...руни обирають Тебе...



_ _ _

2011-08-14

Борис Явір Іскра

borys_javir: (molfar)

...навіть після руйнівної стихії життя відновлюється із ще більшою силою...

...і навіть найменший вогник прорізає найбільшу тьму...


* * *

Буває, я гадаю на рунах. То — звично. Звично для мене, як слов'янина. Ще Храбр тому тисячу років писав, що слов'яни “чертами і різами читають та гадають, будучи язичниками”... Ідуть тисячоліття, а моя славна кров не стигне у жилах, пробуджуючи тіло та розум до волі та свободи. У тому бою я постаю супроти найбільшого свого ворога — себе самого...

І лиш ти сам — друг собі самому,

І лиш ти сам — самому собі ворог...

Бгаґавадґіта, глава 6, вірш 5

І кличу в союзники усі відомі та невідомі мені сили. Передусім — непізнані сторони моєї сутності, названі психологами підсвідомим...

...підсвідоме — це внутрішній шукач істини,

якому треба помогти врятувати нас від нас самих...

др. Мартін Д. Рейнер

Саме тому, що підсвідоме — то місток між мною та інформаційним полем матінки Землі, яка наповняє мене мудрістю. Але лиш тоді, коли я приходжу до неї із чистим серцем та щирими намірами. Тоді вона відкриває для мене таємну книгу, книгу, де записане минуле, сучасне та майбутнє... Для читання книги я користуюся певним ключем, вік якого понад дві тисячі років — рунами...

Руни — це ... ключі до знань і сили...

...Читаючи плетиво Урд за допомогою рун,

можна зрозуміти минуле і теперішнє,

а також припідняти вуаль Скульд і побачити,

що затаює майбуття...

Томас Карлссон

У дитинстві мені наснився сон, наче я у спокійному місці, а на алтарі велика книга. Її сторінки здалеку виглядають без букв, але, коли я підійшов, то самі знаки почати писатися по ній. І вони стали мені знайомими та зрозумілими. Я пережив трепетні миті одкровення. Але час вийшов і сон завершився... І через багато років я його згадав, долучаючись до древньої азбуки, азбуки одночасно і практично-побутової, і магічної, азбуки, у якій кожен знак має вагу і своє глибинне значення...

Наразі лиш одне питання часом закрадається у голову — що є доля, яку я читав у Книзі? Чи то послідовність знаків-подій життя, які я сам ставлю у потрібному порядку із набору можливих, чи вона сама малює мені життєву дорогу та сходинки, якими я піднімаюся до мети?.. Мабуть, обидва явища мають місце, а між ними існує динамічна рівновага, вловивши яку стаєш володарем життя...

Єдине, що може стояти на шляху пізнання згаданої рівноваги — то страх. Страх невідомого, страх робити помилку. Помилку у майбутті...

Коли ви останній раз в житті робили помилку в майбутті?

Ральф Х. Блюм

Можете пригадати?

Відкиньте страх, полюбіть своє майбуття і довіртеся долі...


Пізнання

Зазвичай наше активне життя протікає в день. Зустрічі із близькими, робота та навчання. Усе у світлу пору доби. А як ні — то ми намагаємося включити освітлення, принаймні запалити навіть найменшу свічку. Ми інтуїтивно прагнемо світла, адже життя у темряві — то життя у невіданні. Всі прагнемо світла, але чи тою дорогою йдемо, чи не створюємо собі штучних світил замість правдивого?...

Просвітлення досягають,

не представляючи світло,

а вивчаючи тьму.

Карл Ґустав Юнґ

Чи не найбільше цінує затишок дому мандрівник. Тому, що він не раз спробував у дорозі холодний вітер, дощ чи спеку, камінь був йому за подушку, а неварені плоди ставали звичною їжею. Він пізнав голод, холод, невигоди, і тому цінує домашні зручності. Так і мандрівник до істини — він іде поміж труднощів буття та свідомості, через людську тьму та вигадки, знаходячи поживу для духовного росту. Ні, він не відмовляється від земних радостей, навпаки — переживши невигоди, він краще цінує ті радощі, які має. Він не відмовляється від будь-якого знання, але він його аналізує та вивчає, відбираючи добре зерно з-поміж бур'янів. Він пірнає у глибини життя, аби винести звідти ключ до дверей світла...

І лиш вдивляючись в глибину,

побачиш знаки, заховані на поверхні...

перефразований Томас Карлссон

Цей мандрівник поринає у найбільшу темряву, поринає у всесвітній хаос, але саме там народжується нова зоря, саме там ховається таємниця. Тільки пізнавши тьму, можна побачити, що є світло, шлях до світла завжди лежить через тьму... У тумані, у тьмі сонце наче меркне, але і розсіює темряву з такою силою, яка гідна подиву... Зловивши частинку світла, запалившись нею, стаєш новим джерелом, яке дає світло світу...

Стаєш новою зорею із вічним полум'ям у серці, із світлим розумом та вільною душею. Для цього треба звільнитися від оков, підняти голову догори і посмішкою зустріти сонце... Треба переродитися внутрішньо, народитися наче заново...

Ми народжуємося вмираючи і

вмираємо народжуючись...

Томас Карлссон

А руни допоможуть...

Ввібравши у себе кількатисячолітню традицію магії та самопізнання, вони є тим інструментом, за допомогою якого можна із первісного туману тьми та хаосу творити нові зорі та нести світло істини. Пізнаючи себе — пізнаєш світ. А пізнаючи світ — пізнаєш себе. Пізнаючи тьму — цінуєш світло, а пізнавши світло, розумієш вагу темряви у цьому процесі. Почавши свій хід від древньої стихійної енергії, долаєш ворота нового життя, пізнаєш знаки, прямуєш впевнено, викрешуєш творчий вогонь, отримуєш знання-дари, які приносять задоволення, але маєш відкинути старі цінності, зруйнувати старе мислення, пізнати своє призначення, визріти, мов озимина під снігом, аби потім був вдалий урожай, маєш вибрати ціль, пройти життєве посвячення, будучи обережним, досягти світла, яке стане твоїм мечем в особистісному зростанні, у подальшому русі вперед, адже ти — людина, яка вже інтуїтивно відчуває ритми світу, робить нові починання в дусі древньої традиції і досягає світла та благ...


Традиція і практика

Часом можна зустріти суперечки між представниками традиційного підходу до рун та рунології, і представниками різноманітних новітніх практик. З давніх-давен люди відмічали, що займатися тим, що більшість називає магією, мають знаючі. Слов'яни таких називали “відун”, “відьма” від слова “відати” - “знати”.

Рун не має різати

Той, хто в них не тямить.

В незрозумілих знаках

Всякий може збитися.

Саґа про Еґіля Скаллаґрімссона”

Тільки тут треба бути обережним і без надмірностей. Значення несе певний знак, а носій знака — тільки посилює його значення. Для пізнання себе та пізнання світла не тільки руни можна використовувати, але завжди треба бути налаштованим на єднання із Всесвітом. Руни — то тільки сіяння, а наша мета — джерело того сіяння. Руни — то дорога, якою можна дійти до Першопричини, то — човен, яким можна доплисти, то — кінь, який стає добрим другом у часто нелегкому шляху...

Тому їх треба пізнати і з ними подружитися, тоді вони прослужать довго, довіку...

На відміну від пізньої, західної традиції,

первісна магія не була суворою і зв'язаною різними законами,

радше була інтуїтивною та спонтанною...

Томас Карлссон

Руни можна робити із різних матеріалів, можна писати чи різьбити. Треба іти в ногу із часом, але за основу мати древню традицію. Адже кожній руні відповідає якесь значення. Коли витягаєш руну із мішечка, у Всесвіт посилається сиґнал тою мовою, яку знаєш, і Всесвіт на тій самій мові відповідає. І так руни “працюють”. Із розвитком зв'язку зі світом, відповіді стають більш насичені значенням, відкриваються нові невідомі грані та нюанси буття. Але на кожному етапі руни працюють так, як особисто зрозуміло, адже вони є другом-наставником, який може просто добре передавати знаки долі, а може і навчити — вибирати кожному...

А Ти готовий вирушити на зустріч світлу?..

Те, що ви хочете, знаходиться по ту сторону страху.

Лес Гьюіт


_ _ _

10 червня 2011

Борис Явір Іскра

Руни

30 May 2011 07:12 pm
borys_javir: (molfar)

Давнина

Поміж темних ялинок галявина заливала ся гарячим світлом ватри. Кілька зацікавлених постатей сиділо коло волхва, а той витягав з мішечка щось, що нагадувало камінці чи шматочки дерева з вишкрябаними буквами. Кілька осіб сиділи навколо вогнища, час від часу підкидали дрів і мляво розмовляли. Подалі від гурту співплемінників стояв чужинець. Він поважно спостерігав. Волхв давав якійсь поради, на що слухачі задумано кивали головами...


Пізніше мандрівник напише: «Передбаченню і киданню на долю вони приділяють увагу більше за інших. Їхній метод кидання на долю простий: вони зрубують гілку з плодового дерева і ділять її на маленькі шматочки, які маркують певними відмінними знаками і розкидують довільно на білу матерію. Після цього, священик громади, якщо з долею радилися привселюдно, або батько сім'ї, якщо це робиться для себе, після закликання богів і з очима, піднятими до небес, витягують три шматки, по одному за раз, і тлумачать їх відповідно до знаків, попередньо на них нанесених»*.


І ніч ховала у сивому від місячного сяйва тумані обвіяні гарячим полум'ям постаті...


Поклик

Тому багато років у комп'ютерному класі університету я побачив відкриту інтернет-сторінку про кельтську культуру взагалі і руни зокрема. Я зберіг її собі на флеш-пам'ять, хоч і не дуже орієнтував ся, що це таке. Я мав тверде відчуття, що ці відомості мені ще пригодять ся, але як і коли — най доля підкаже сама.


Через кілька років я з друзями проводили табір “Серце Вовка” на середньовічну тематику із використанням рольових ігор та елементів історичної реконструкції. В часі теренової гри було використано “магічні” знаки, які я називав рунами і які певним чином було подібні на колись побачений мною футарк...


Потім я готував подібний до попереднього табір “Викрадена корона”. Якось зайшов у магазин і дивив ся за цікавими книгами про Середньовіччя. Нічого цікавого не трапляло ся. Погляд впав на якусь велику книгу, я її хотів взяти, нахилив до себе. І враз, з поміж книжок прямо в руки влізла невеличка “Книга рун”. Саме з нею я пішов додому...


Я читав її вдома, в селі, в потязі. Я наче заповнював ту нішу у знаннях, яка вже віддавна великим знаком питання ятрила свідомість. Згадав за ті руни із сайту про кельтську міфологію та зробив свою першу книжечку із трактуваннями рун. А на таборі із бука, який за нордичною традицією символізує знання, витесав невеличкі пластинки, які й стали моїми рунами. Пофарбовані у синій колір неба, колір Одіна, вони служать мені й досі...

Зі мною і в дощі, і в грози, і в люту спеку, і міцні морози... Добрі помічники у життєвих ситуаціях мені й друзям... Знаю, що завжди можу розраховувати на їхню мудру пораду...

Мої руни...


Три руни

Вже добрих дві тисячі років існує спосіб гадання на рунах, коли із мішечка витягує ся три з них і їх трактує ся. Традиція давніх волхвів, знавців магії та мудрості, передає ся з покоління у покоління, творячи нерозривну єдність віків...


ᛊ, ᚷ, ᚹ. Ці три руни свого часу стали певним мислевірусом, леґендою, якими мають бути мої особисті стосунки. З якого боку б не читати цей розклáд (а традиційно читається з права на ліво), значення подібне: міцне радісне партнерство...


Ті руни є своєрідним дороговказом:

ᛊ — сонце. Символ цілісності та перемоги. Аби світити ся, сонце не докладає зайвих зусиль, воно просто світить ся, адже то його внутрішня суть. Так і в житті треба відповідати своїй внутрішній суті і не розтрачати свою цілісність на марне. Треба знайти свій шлях і бути собою.

ᚷ — дар. Символ партнерства. Спрямовує вивчати партнера і не перекладати свої обов'язки, свою роботу на когось, а також вимагати від інших менше, тоді буде кращий результат.

ᚹ — руна радості та задоволення, руна гармонії між людьми.

Знайшовши свій головний шлях у житті через партнерство отримуємо гармонію... І лиш через гармонію та партнерство можна знайти свій головний шлях у житті...


Якось раз і надовго ці руни стали тим зразком, якого я хочу досягнути. Адже щастя та мудрість — то не результат, а, радше, шлях, яким треба йти, і то постійна робота, передусім над собою...




- - -

* Тацит, «Ґерманія», розділі X.


_ _ _

2011-05-30

Борис Явір Іскра

borys_javir: (molfar)

...давай, помовчимо... най замість нас говорять руни...


Цей білий-білий цвіт,

І рун магічний світ,

І місяць срібний, і зірки,

І тільки я, і тільки Ти...


Руни

або замість вступу...

Руни — то такий таємничий магічний алфавіт. Прийшов, очевидно, від кельтських друїдів та розвинувся у германських й скандинавських народів. Саме слова “руна” позначає “таємниця”. Застосування рун не обмежується ворожінням та передбаченням. Суттєвою є і їх здатність впливати на долі людей, а також їхні охоронні властивості. Руни вишивають на одязі, прив'язують на шию немовлятам. Руни використовуються і в заклинаннях...


Магія ночі...

Ми сиділи під заквітчаною у білий цвіт яблунею, залитою срібним сяйвом місяця. Зірки моргали з неба. Сакральний спокій час від часу порушували хіба що якійсь пташки у лісі. Лиш ми і неймовірна краса ночі...

Твоє хвилясте золотаве волосся покривалося місяцевим інеєм, а очі блискотіли у передчутті таємниці. Сьогодні для тебе це вперше...


Повна зосередженості запихаєш руку у мішечок і витягуєш руну... Трактуємо разом... І я розумію, що відповідь на одне питання породжує ще одне... Наступна руна наче ставить крапки над “і”...

Ці руни, розпочаті на молодику, завершені на старому місяці та активовані в ніч на наступний молодик, пройшли усі етапи “народження”... Золотисно-чорні... Ясенові... Магічні...


А ти сидиш із таким зачудованим виразом лиця, наче щойно побувала у чарівному місці й відкрила магічну книгу. Так, наче у сяйві сторінок комусь невідомою (але тільки не тобі й мені) мовою ти вичитала найбільшу у світі таїну...


Зійшлося!.. Руни описали ситуацію саме так, як є в житті. Ти отримала цінні поради... Але найголовніше те, що сьогодні ти долучилася до тисячолітньої традиції рунічного мистецтва. Сьогодні ти перейшла межу, після якої тобі відкрився, може і нелегкий, але захопливий світ давніх казок, світ магії і чар... Ти ступила перший крок... А мені було приємно повести у цей світ тебе...


Здається, й не зчулися, як пройшло кілька годин і сиві тумани почали кутати небо...


Ігри рун

А в день ми пішли у ліс і під розлогим грабом грали у “ігри рун”...

Ти із свого мішечка, а я із свого витягували маленькі, наче пазурчик, різьблені патички із магічними написами і трактували, намагаючись знайти зв'язок між ними...

То було навчання, але поради рун завжди треба мати на увазі...


Даґаз

або замість післямови...

Ми ідемо мостом над проваллям. І цей міст горить. Він не може горіти швидше, не може повільніше. Він просто горить...

Але нам треба йти обачно і тільки вперед. Бо позаду - лише спалений міст, назад не повернешся, у нас є тільки майбуття. Настає день, минає ніч. Маємо навчитися бачити та відчувати шлях, незалежно від пори доби, аби й навіть ідучи у повній темряві, іти правильним шляхом...

І пам'ятати, що найтемніша ніч саме перед світанком... А день настане, незважаючи на все...




_ _ _

15-16 травня 2011

Борис Явір Іскра

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

July 2017

M T W T F S S
      12
3456 78 9
1011121314 1516
171819 202122 23
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags