borys_javir: (поет)


чи я люблю читати вірші? тут я б посперечався. але я люблю їх писати і якщо випадає нагода представити твори публіці, то погоджуюся. ;)

дякую організаторам акції «Вільний мікрофон» за запрошення! :)
а Юліанці дякую за натхнення! :*

* * *
Я тво́їм буду холодним жаром,
Буду пекти всі серця струни,
Ти знай, що я не дався даром,
Бо даром є лиш воля руни.

Буду я тво́їм жаром в грудях,
Буду пекти глибоко всередині...
В якийсь момент ураз почуєш -
Крила виростають на твоїй спи́ні.

Буду льодовим жаром в лоні,
Буду пекти усі твої зітхання.
Ти знай, любитимеш до скону,
Поки для світу настає світання.

Я буду зимним жаром нервів,
Буду і болем, буду й чаром.
Ти ще проситимеш перерви,

Не спинюсь я. Я буду жаром...

© Борис Явір Іскра, 2014-02-28

borys_javir: (Default)
Про мене та мою пані Явір вийшла у газеті РІА стаття:

Також стаття є доступна на сайті видання у pdf-версії.

Для редакції РІА я подавав 10 лютого 2015 року трішки інший текст.
Його можна прочитати нижче.

Read more... )


borys_javir: (Default)


Ніч. Чарівна ніч допомогла влаштувати радість для коханої. Вирізані з червоного паперу сердечка покрилися компліментами для Юліанки. Вмілі руки згорнули сердечка у конвертики, які були поміщені всередину горішків. А тоді горішки покрилися золотком. А пізніше кожен горішок в часто незвичний та несподіваний спосіб був вручений коханій...

Нехай живе любов у серцях!
Дякую помічникам!
;)
borys_javir: (ціхо)


Твій сон намалює в уяві мене,
Мій сон тебе мені намалює,
У нім пригорну тебе я до серця.
Ніжно-ніжно, мила, поцілую...

Літо почнеться у наших обіймах,
Літо почнеться на наших вустах,
Розпалим сотні вогнів ми купальських
У наших, кохана, наших серцях...

Вогні полікують рани душевні,
І шрами минулі зникнуть навік.
Бу́ду тобі дарувати лиш щастя
Сяйво полине з-під твоїх повік.

Так дивно буває, зустріч єдина
Сенсу додасть у буденне життя.
Тобі я віддам дари свого серця,
Найкращі в світі - свої почуття.

Ми пройдем разо́м і там, де закрито,
Крізь небачених сотні́ перепон.
Знаєш кохана, ми все подолаєм,
До щастя минули вже рубікон...

© Борис Явір Іскра, 2014-04-18
borys_javir: (ціхо)
ангел

Коли дивлюся в твої оченята,
Як твій погляд торкається очей,
Я бачу чудо, невимовне чудо...
Ти - чудо днів моїх, чудо ночей...

Колись мав страх пізнати невідоме,
Творити долю і віддатись їй...
Але подався щастя пізнавати -
Тепер твоя рука в руці моїй...

Чи чуєш ти тремтіння мого серця?
Чи чуєш ти тремтіння моїх рук?
Лишень для тебе воно, мила, б’ється,
Лишень для тебе його кожен стук...

Я бачу, день світає для нас но́вий,
Нові пісні складає для нас ніч.
Зійде́мось разом ми в танку життєвім,
І погляд мій торкнеться твоїх віч.

Хоча весь час і є кратний числу шість,
Годинник відмі́ряє нам щастя.
Тебе до себе міцно ще пригорну,
Пристрасно стисну твої зап’ястя...

© Борис Явір Іскра, 2014-04-10
borys_javir: (ціхо)
colage2

Чудо, диво, як частина казки - то насправді легше, ніж думається. Я живу у казці і тому намагаюся час від часу втягнути в неї приємних мені людей: казка, поділена з близькими, збільшується. Збагачуються всі - той, хто дарує, той, хто отримує і навіть ті, хто помагає.

Таємна операція «вул. ТАКСКУЧАЮЗАТОБОЮ» почалася спонтанно - як і багато хорошого у житті. Малюнок на комп’ютері внаслідок вмілих рук майстра перейшов у реальність, а за допомогою швидких коліс авто доїхав до агентів, які вдало допомогли завершити процес перейменування вулицю та й навіть цілого міста.

Тепер на мапі, відомій двом серцям, з’явилася вулиця ТАКСКУЧАЮЗАТОБОЮ в місті ТВОЇХЗЕЛЕНИХОЧЕЙ.

Дякую Тій, хто надихає.
Дякую тим, хто підтримує та помагає.

Творіть дива!

© Борис Явір Іскра, 2014-04-09
borys_javir: (molfar)
scan_210_2m
текст )
хранителько мого серця і зірок моїх темних ночей!
Ти даруєш мені внутрішній спокій,
але, тим часом, збурюєш хвилі мого океану.
Твоя посмішка гріє моє серце,
освітлює мій всесвіт яскравим світлом.
Твій голос заворожує наче шепіт зеленого лісу.
Твої очі нагадують озера високих гір,
у них схована щирість та правда.
Я люблю тебе і хочу зупинити цей невловимий час,
час неймовірної солодкої радості.
borys_javir: (ціхо)
ми

Колись давно, коли Богиня-Мати
Заплакала зі щастя рясно,
З її очей зійшла сльоза гаряча,
Немов зоря - така прекрасна.

Сльозиночку назвала цю любов’ю,
Її надво́є поділила.
Та у серця частки тих половинок
Людині кожній помістила.

Як ра́зом половинки не з’єднати,
Одної й тої самої сльози,
Вони ятритимуть серця нещасних,
Мов кислота страшної гіркоти.

Хто ж пару віднайде тій половинці,
Тій, що нуртує всередині,
Пізнає щастя, лиш Богам знайоме,
Гаряче, мов сльоза Богині.

© Борис Явір Іскра, 2014-03-29
borys_javir: (ціхо)
1025130402a_20131025041633680

Відстань вимірюється не в кілометрах,
А в часі доставки простого листа,
Я тобі, мила, напишу їх сотні,
Щоб ти сміялась і раділи вуста...

Відстань вимірюється не в кілометрах,
А у дорозі в поїздах, у вагонах.
Я тобі, люба, подарую стрічання,
І теплі обійми на зимних перонах...

Відстань вимірюється не в кілометрах,
А в шепоту силі, що доносить слова.
Я тобі, мила, прошепчу на вушко,
Що ти, наче мавка моя лісова.

Відстань вимірюється не в кілометрах,
А у моєму й твоєму зітханні.
Я тобі, люба, життя подарую,
Тобі серце віддам, повне кохання...

© Борис Явір Іскра, 2014-03-28
borys_javir: (ціхо)


Я тво́їм буду холодним жаром,
Буду пекти всі серця струни,
Ти знай, що я не дався даром,
Бо даром є лиш воля руни.

Буду я тво́їм жаром в грудях,
Буду пекти глибоко всередині...
В якийсь момент ураз почуєш -
Крила виростають на твоїй спи́ні.

Буду льодовим жаром в лоні,
Буду пекти усі твої зітхання.
Ти знай, любитимеш до скону,
Поки для світу настає світання.

Я буду зимним жаром нервів,
Буду і болем, буду й чаром.
Ти ще проситимеш перерви,
Не спинюсь я. Я буду жаром...

© Борис Явір Іскра, 2014-02-28
borys_javir: (поет)


Вже пізній вечір малює на вікнах
Чарівні узори - як спогад весни.
За шибками - морок, тумани та холод.
Мабуть, не найкраща погода зими.

Та в лісі далеко у горах високих
В комірках тепленьких палають вогні.
Там снігурі, охоронці усмішок,
Складають казки. Тобі і мені.

Пташки ці крилаті, червоні на пузах
Зчинять галас коло тво́го вікна.
Я знаю, лисичко, від їхніх історій
У твоєму серці ще тьохне струна.

Вони ж бо принесуть у лапках тендітних
Запалені вогники, вогні чарівні -
Аби твоє серце теплом обігріти
І були радісні всі твої дні.

© Борис Явір Іскра, 2014-02-12
borys_javir: (поет)


Зима... Закутана красуня...
Волосся біле, наче сніг...
Гуляють вітер з заметіллю -
В танку уже не чують ніг.

Її вуста такі червоні,
Неначе пуза в снігурів,
Неначе китиці калини,
Немов би тисячі вогнів.

Чомусь же стримано сміється,
Але в очах тепло горить,
Тепло розказаних історій,
Що серденько від них щемить.

І очі в неї темні-темні,
Адже у них - глибока ніч.
Але зіниці - ясні зорі,
Неначе блиски твоїх віч.

Оця закутана красуня
Казки приносить, лиш повір,
Лиш підніми свій погляд красний
Угору, до мільйонів зір.

Вона забе́ре в край світанків,
І в край чарівних вечорів,
Де сонце каже «на добраніч!»
Під цвіркотіння снігурів...

© Борис Явір Іскра, 2014-01-12
borys_javir: (поет)


У якіймсь далекім краю,
Де між гір сонце світає,
А у лісі лежить сніг,
Мандрівник на сон приліг.

Збоку десь горить багаття.
А на нім - стареньке шмаття,
Зношене в трудних шляхах,
По дорогах і стежках.

А що ж сниться у дорозі
При багатті, на морозі?
Read more... )
borys_javir: (поет)
Поглянь, навколо - сині гори,
Та й туман - неначе море,
А твої очі - мов би зорі
У цім безмежному просторі.

Ти піднімаєш вгору носик,
Гортає вітер твої коси,
Летіти вгору серце просить,
Водночас в небі і тут досі.

Вже догорає ночі згадка.
В моїх очах - горить загадка.
В твоїх очах - горить відгадка,
Й хитринка у повіки складках.

Несміла усмішка крадеться
Личком, що уже сміється,
І сон чарівний вже спішиться,
Лиш ти засни, щоб подивиться.



© Борис Явір Іскра, 2014-01-03
borys_javir: (поет)
Снігом, вітром і дощем
Я зітру із серця щем,
Я зітру із серця біль,
Що ятрить, неначе сіль...

Я зберу нектар з квіток,
Із чарівних пелюсток
Й золотистим ніжним медом
Солодко зроблю для тебе.

Полум’ям, теплом старань
Я розпалю в серці грань.
У чарівну темну ніч,
Щоб горіло сяйво віч...

Сонцем, місяцем, зірками
Простелю стежки між нами
Без початку, без кінця,
Щоб єднали два серця...

© Борис Явір Іскра, 2013-12-21
borys_javir: (поет)
Горить зоря, мов той вогонь,
Немов карпатська ватра,
Ти лиш почуй її слова -
Прислухатися варто.

Вона тобі розкаже правду
Про всі дива на світі.
Ти лиш почуй її слова,
Що їх принесе вітер.

Ти лиш почуй, серце відкрий,
Для жару від зірниці.
Й нехай тобі у цюю ніч
Найкращий сон присниться.

Нехай веде тебе у вись,
Туди, де зорі ясні.
Ти лиш почуй її слова,
Й засни, засни, прекрасна.

Горить зоря, і світло - грань,
Тобі тепло дарує.
Серце відкрий, її почуй -
Най ніжно причарує...



© Борис Явір Іскра, 2013-12-17
borys_javir: (ціхо)
* * *
Чи багато тому років, а чи може у наш час, в тих краях великого Лісу, де розпочата у підніжжі південних гір Ріка з’єднує свої води із народженим на півночі Потоком, жили собі хлопець та дівчина. Люди кажуть, що вона була така гарна, що ні старий, ні малий не могли їй відмовити, як щось просила. А хлопець був такий дужий та кмітливий, що ніхто з ним і позмагатися не міг.

Дівчина була із хліборобського роду, її батьки мали поля, пасіку, сади. Часто їздили торгувати на ярмарки. А хлопець був зі старовинного роду, який жив лиш з того, що давав їм великий Ліс. Кажуть, в деяких кутках того краю таке розрізнення між людьми і досі є...

Вони здавна любилися, але їхні батьки не були тому раді. Тому доводилося їм переховуватися від стороннього ока темними ночами у далеких лісах. Хлопець знав усі стежки й дівчина не боялася відправлятися з ним, куди подалі.
Їхні очі осявало світло місяця, а їхню історію знали лиш вічні зірки. І тільки всюдисущі сичі могли виказати юних закоханих, але ніхто не розумів їхньої мови.
читати дальше драматичну історію )
borys_javir: (поет)
Зимовий вечір спускається тихо
Ра́зом із снігом, із вітром разо́м.
Все покриває мороком ночі,
Світ в ній ховає за твоїм вікном.

Заснули зорі в глибокому небі,
Місяць рогаликом десь покотився,
Темною ковдрою твоїх сновидінь
Спати лягаючи легенько вкрився.

Він щось чаклує - я знаю напевне.
Маю здогадку, що файні сни.
Щоб вони квітнули в твоєму серці,
У теплому серці твоєї весни.



© Борис Явір Іскра, 2013-12-09

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

July 2017

M T W T F S S
      12
3456 78 9
1011121314 1516
171819 202122 23
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags