borys_javir: (поет)
війна

На війну? Додому? В пастку?
Керунки різні? Чи один?
А чи буде, куди вертатись?
Чи все загубиться, як дим?

Мости горять? Чи будуть нові?
По них поїдуть поїзди?
І знову ж - у який керунок
Вони будуть мене нести?

Війна розставить купу крапок?
Чи там будуть одні «але»?
Крапки «над і»? Потрібні коми?
Етап новий - тверде тире?

Чи буде хтось, хто почекає,
Поки закінчиться війна?
А чи буде, куди вертатись?
Яка ж призначена ціна?..

© Борис Явір Іскра, 2014-03-03
borys_javir: (поет)


Бо темний - день, а світла - ніч,
В якій захований мільйон облич,
Мільйони змін без вороття,
Мільйони хвиль, в яких - життя.

Бо ніч - світла́, а день - темни́й,
Пульсує в ній вогонь сильни́й,
Вогонь зірок, вогонь бажань,
Вогонь очей, вогонь зітхань...

Бо темний - день, а світла - ніч,
Його тепло летить навстріч,
Навстріч усмішкам чи журбі,
Навстріч мільйонам і тобі.

Бо ніч - світла́, а день - темни́й.
Він проминає - час швидкий.
В період змін без вороття
Світло в житті дам тобі я...

© Борис Явір Іскра, 2014-02-15
borys_javir: (поет)


Послухай мою тишу...
Вона дзюрчить потоками,
Бурхливими, глибокими,
Дзвінкими і шумливими,
Криштальними, грайливими...

Мов гомін лісу, шепіт вітру,
Вона із серця смуток витре,
І мов промінчик сонця з неба
Дарує радість все для тебе.

Немов річки ті швидкоплинні,
Вона минає похвилинно,
Об звуки вмить вона розб’ється
Як хтось заплаче чи засміється...

Послухай тишу. Мою тишу.
Її луги з квіток колишуть...
Вона бринить здавна струною...
Візьми частинку за собою...

© Борис Явір Іскра, 2014-02-14
borys_javir: (поет)


Чи знаєш ти, лисичко мила,
Що всеньке небо - то шляхи,
То є дороги між світами,
І між людьми непізнані стежки.

Плаї незнані й загадкові
Усипані зірками, наче бруком.
Вони ведуть замріяних сміливців
За щастям, за сердечним стуком.

Читати небо - гарне вміння,
Його непросто зо́всім досягти,
Але, якщо повірити у казку,
Поміж зірок до щастя легко йти.

Чи знаєш ти, лисичко мила,
Шляхів узори - всеньке небо?
Я вивчу сузір’я, через які
Дорога зіркова прямує до тебе.

© Борис Явір Іскра, 2014-02-13
borys_javir: (поет)


Вже пізній вечір малює на вікнах
Чарівні узори - як спогад весни.
За шибками - морок, тумани та холод.
Мабуть, не найкраща погода зими.

Та в лісі далеко у горах високих
В комірках тепленьких палають вогні.
Там снігурі, охоронці усмішок,
Складають казки. Тобі і мені.

Пташки ці крилаті, червоні на пузах
Зчинять галас коло тво́го вікна.
Я знаю, лисичко, від їхніх історій
У твоєму серці ще тьохне струна.

Вони ж бо принесуть у лапках тендітних
Запалені вогники, вогні чарівні -
Аби твоє серце теплом обігріти
І були радісні всі твої дні.

© Борис Явір Іскра, 2014-02-12
borys_javir: (поет)
375130_366571503455293_832254877_n

Лютневий місяць хмари розганяє,
І небо все засіяв вже зірками.
В його сіянні ілюзії зникають,
А все правдиве міцнішає з часами...

Тому попрошу ясно́го сво́го брата,
Аби тобі в житті подарував
Певнішу віру в тво́єму майбу́тті
Й стежки найкращі завжди застеляв.

Щоб сни писав для тебе лиш казкові,
А дні - лиш корисні й успішні,
Щоб розганяв життєві всі тумани,
А перемоги були - дуже втішні.

А місяць - брат таки старанний,
Лишень повір: йому, собі й мені.
І посміхнися: посмішка - це світло
Яке освітить усі наступні дні...

© Борис Явір Іскра, 2014-02-09
borys_javir: (поет)


День попрощався так недавно,
А вже спішиться в гості вечір,
Він коло тебе, лиско, сяде,
По-дружньому вбійме за плечі.

Не зчуєшся, як раптом в мандри
Тебе пове́де дивними світами -
Там, де зима гуляє в парі
Із завірюхами й вітрами.

Там, де ставки стоять у кризі
Під вартою засніжених ялинок,
Там, де ведмеді бурі-бурі
Вже полягали на спочинок.

Там у лісах, неначе ватри,
Горять на гіллі снігурі,
Вони вартують сни прекрасні
Аж до ранкової зорі.

Вони сокочуть теплі ранки,
Рум’янцем вкриті на щоках,
І ті гарячі сподівання,
Що заховались в милих снах.

© Борис Явір Іскра, 2014-02-07
borys_javir: (поет)


В зимовім лісі десь при ватрі
Зібралися якось солдати.
Почали пити гаряче пійло
Й історії свої розповідати.

Про те, в яких краях бували,
Що бачили, а що здобули,
Що втратили в боях, що відшукали.
Щось пригадали, щось забули.

Найстарший з них був в шкурі вовка,
І шрам глибокий - на лиці,
Ікло на ланцюжку висіло,
Меч гострий все стискав в руці.

Почав казати - всі замовкли.
Дивився в даль і говорив
Про ті краї, що здобував роками,
Де юність і красу згубив.

Він знав любов й поневіряння,
Він мав багатство, славу, дім,
Та все розтануло із часом,
Наче від ватри зранку дим.

Пройшли роки, та він шукає
У ті краї старі стежки,
Щоб повернутися в майбутнє,
Туди, де здійсняться казки.

Загасне ватра, заснуть солдати,
Лишень зірки світитимуть для них.
А цей вояк піде шукати
Країв знайомих - чарівних.

Чи знайде він - спитайся в серця,
Спитайся в мрій, спитайся в снів.
І, може, справді він віднайде
Те, що шукав, те, що хотів...

© Борис Явір Іскра, 2014-02-04
borys_javir: (поет)


На згарищах старих городищ,
На руїнах стародавніх міст,
Де все давно поросле мохом
І покрив усе осінній лист,

Поміж зарослих вже стежок,
Поміж ялинок-чатових,
Сховався вхід в казкове царство,
Його присипав білий сніг...

Прочитай закляття на воротах,
Розкрий із трепетом вуста -
Нехай із них, немов пташина
Лунає пісня - щира і проста.

Враз відбудуються руїни,
Через річки будуть мости,
А між ялинок-чатових
Понесуть голуби листи.

Листи в усі країни світу,
В усі держави та князівства,
Що з попелища знов постало
Забуте давнє Королівство...

Сніги зійдуть, розквітнуть квіти,
Пташок навколо - щебет й спів...
Можливо, саме так почнеться
Найліпший з твоїх снів...

© Борис Явір Іскра, 2014-02-03
borys_javir: (поет)
img_lysty1

Пливуть хмаринки темним небом,
Немов у морі — кораблі.
Напишу я листа для тебе
Принесе вітер його тобі.

А ніжний місяць-молодик
Тобі прошепче у цюю ніч
Найкращу в світі колискову
Для твоїх гарних ясних віч...

Пані Нічка вже світ зморила,
Спить у снігах уся земля.
Наповнить вітер хмарам вітрила,
Ними листа передам тобі я.

А ніжний місяць-молодик
Тобі прошепче у цюю ніч
Найкращу в світі колискову
Для твоїх гарних ясних віч...

І хоч вже б’ють нічні куранти,
Ніжні рядки напишу я.
В листа вкладу я «діаманти» -
Теплі і милі почуття.

А ніжний місяць-молодик
Тобі прошепче у цюю ніч
Найкращу в світі колискову
Для твоїх гарних ясних віч...

© Борис Явір Іскра, 2014-02-01
borys_javir: (капелюх)


колись давно,
а, може, і зовсім недавно
зарікся говорити деякі фрази
чи тільки слова
сам перед собою
страшною обітницею
майже прокльоном.
але іноді з’являються в житті
люди чи явища,
заради яких порушуються закони,
в тому числі і природи.
а що вже говорити про обітниці?
тим більше, що дані собі
і нікому більше...

© BJ 20140130
borys_javir: (поет)
Лисичко, завжди пам’ятай:
Якщо тобі важко, погано чи сумно,
А, може, і страшно, чим змучилась ти,
Вартує відкинути сумнів усякий
І лапку свою вперед простягти.

І де б я не був, куди б не подівся,
Часи і простори зовсім не важні -
Хоч зорі інакші там можуть сіяти,
Та я свою лапку простягну тобі.

Бо смуток чи сумнів, страх, а чи втома
Поділені надвоє ураз пропадуть.
А радість і щастя будуть зростати -
Ось, лисенятко, у чому є суть.

А коли лапка, лапка підтримки
Твою тримає, найкращу в світах,
Пітьма відступає і шириться світло,
І радість засяє у твоїх очах.

© Борис Явір Іскра, 2014-01-30

Лист

28 Jan 2014 11:14 am
borys_javir: (поет)
img_lysty1

Якось гуляв незнаними шляхами,
Ходив стежками древніх міст
Поклав в конверт, мальований руками
Простий в словах, але чарівний лист.

Як раптом хмара, чи туман на горбі,
А з неї - лицар на гарному коні.
Увесь у латах, із мечем при боці,
Честь даючи, ґратулює мені.

Спинив коня, зіскакує додолу,
І тисне руку, наче друг старий.
Та й каже, що тинятися віками
Закляв його давно чаклун якийсь.

Він возить вістки помежи людьми,
Уже, мабуть, віки, тисячоліття,
Єднаючи у задумах, ділах та мріях
В часи добра та в лихоліття.

Він взяв листа, вклонився низько,
Надів шолом і честь віддав.
І крикнув «вйо», пришпорив вороного,
В тумані зник, як поскакав.

Будеш гуляти якось у тумані,
Чи завірюха буде надворі
Твій шлях перелетять раптово
Мальовані червоним снігурі.

А з-за дерев, закутаних у біле
Враз виникне лицар на коні.
Він скине шолом, спуститься додолу
І лист чарівний вручить він тобі.

В тумані зникне, як й з’явився...
А ти з листом підеш додому.
Прості слова, та наче чарівні
Від мене написані у ньому...

© Борис Явір Іскра, 2014-01-26
borys_javir: (поет)
Згасає день. Погруз у снігу.
Десь за вікном літають круки.
Міцний мороз щипає носа.
Беру тебе злегка за руку.

Веду по стежці за край міста,
Де пропадають всі шляхи,
І де в полях, здається, безконечних,
Горять, мов ватрою, зірки.

Заходим в сніг. Бракує плаю.
Навколо - темінь, пустота.
Та піднімаєм очі вгору -
Краса там ідеальна, і проста.

Тривожно так - стояти в тьмі.
Та стоїмо під вічним небом.
Вгорі - зірки... Горить вогонь -
Запалю ватру я для тебе.

Нехай вночі, у тьмі, в тривозі,
Вона палає крізь роки.
Тримай же ти надію світла,
Поки горять вгорі зірки...

© Борис Явір Іскра, 2014-01-22

borys_javir: (поет)
В момент якийсь, коли будеш готова,
А може, зовсім не готова ти,
Від мене ворон подарує ключик,
Але замок сама ти маєш віднайти.

Якщо захочеш, мила, я розкажу,
Уривками із фраз, дивними словами,
Як в світ потрапити до того невідомий,
І як пройти незнаними стежками.

Цей світ тривожить, деколи лякає,
Та за дверима чекає відкриття.
Якщо захочеш, звісно, то поведу,
Крізь темряву і світло тебе я.

Уривками фраз, незнаними стежками...
Триматиму за руку міцно і надійно...
Поведу в світ, що повен відкриттів...
І завжди поруч буду я. Постійно...



© Борис Явір Іскра, 2013-01-13
borys_javir: (поет)


Зима... Закутана красуня...
Волосся біле, наче сніг...
Гуляють вітер з заметіллю -
В танку уже не чують ніг.

Її вуста такі червоні,
Неначе пуза в снігурів,
Неначе китиці калини,
Немов би тисячі вогнів.

Чомусь же стримано сміється,
Але в очах тепло горить,
Тепло розказаних історій,
Що серденько від них щемить.

І очі в неї темні-темні,
Адже у них - глибока ніч.
Але зіниці - ясні зорі,
Неначе блиски твоїх віч.

Оця закутана красуня
Казки приносить, лиш повір,
Лиш підніми свій погляд красний
Угору, до мільйонів зір.

Вона забе́ре в край світанків,
І в край чарівних вечорів,
Де сонце каже «на добраніч!»
Під цвіркотіння снігурів...

© Борис Явір Іскра, 2014-01-12
borys_javir: (поет)


У якіймсь далекім краю,
Де між гір сонце світає,
А у лісі лежить сніг,
Мандрівник на сон приліг.

Збоку десь горить багаття.
А на нім - стареньке шмаття,
Зношене в трудних шляхах,
По дорогах і стежках.

А що ж сниться у дорозі
При багатті, на морозі?
Read more... )

Ще...

8 Jan 2014 11:18 pm
borys_javir: (поет)
Ще прийде сніг, зима настане,
Ще діти всядуться на сани,
Ще завірюха все завіє,
Біленьким снігом світ засіє.

Ще прийде холод в міста й села,
Ще всі закриються в оселях,
Ще заховаються у пледи,
І будуть пити чай із медом.

Ще замете усі дороги,
Ще в снах загубляться тривоги,
Ще буду я листи писати,
А ти будеш в теплі читати.

Ще в якусь ніч зимову зимну
Ще пригадаєш все до сліз приємне,
Ще я візьму тебе за руку,
А ти відчуєш солодку муку...

2069_original

© Борис Явір Іскра, 2014-01-08
borys_javir: (поет)
Горить вогонь у теплій грубці,
Тобі читаю я вірші.
До нас у вікна заглядають
Червонопузі снігурі.

Тріщать поліна у багатті,
А тіні грають на стіні,
Даруєш посмішку несмілу
І щирий погляд ти мені.

Чарує нічка усе снами,
Твоя рука - в мої руці.
Я бачу усміх твій прекрасний
І жар легенький на щоці.

Погасне свічка. Ми заснемо.
Аж до ранкової зорі.
А сни казкові сокочуть вправно
Червонопузі снігурі...



© Борис Явір Іскра, 2014-01-04
borys_javir: (поет)
Поглянь, навколо - сині гори,
Та й туман - неначе море,
А твої очі - мов би зорі
У цім безмежному просторі.

Ти піднімаєш вгору носик,
Гортає вітер твої коси,
Летіти вгору серце просить,
Водночас в небі і тут досі.

Вже догорає ночі згадка.
В моїх очах - горить загадка.
В твоїх очах - горить відгадка,
Й хитринка у повіки складках.

Несміла усмішка крадеться
Личком, що уже сміється,
І сон чарівний вже спішиться,
Лиш ти засни, щоб подивиться.



© Борис Явір Іскра, 2014-01-03

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

July 2017

M T W T F S S
      12
3456 78 9
1011121314 1516
171819 202122 23
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags