borys_javir: (Default)


Тому багато років, коли ще навіть у Тарнополи стояв ідол Лєніна, мій вуйко працював у Чернігові — поїхав після інституту. Потрапив у приємну компанію, де його — западенця — дуже приязно прийняли. Після служби у совітському войску вуйко вже не вернувся у Чернігів, але всі ті роки його мучила ностальгія. Тому він підбив мене на подорож. А я ж мандрувати люблю. Поїхали ми до спілки — він зі мною на поліграфічну виставку у Києві, а я з ним — в Чернігів.

У місті вуйкової першої праці мені загалом сподобалося: приємні та щирі люди, хоча і не дуже багаті, багато природи і нема висоток, одно-двоповерхова забудова дає ефект містечковості. Правда, все доволі обшарпане, старе, але вулиці та парки прибираються. Людей на вулицях мало, а автівок — ще менше. Добре, що хоч міські автобуси курсують.

В Чернігові багато старовини. Вона не зібрана у якийсь такий комплекс, як у Львові, але за день можна з нею ознайомитися. Буде цікаво людям різних зацікавлень, бо тут і язичницькі святині та некрополі 10-11 століть (кургани Черна, Гульбище, Безіменний), і найдавніші із збережених руських церков, в тому числі в одну з них вбудували камінь, очевидно, язичницький, а в іншій чернігівці тому майже 500 років дружно схвалили об’єднання України та Росії...

Місто загалом справляє гарне враження, якщо, звісно, закрити очі на совковість чи не у всьому та деяку обшарпаність. Люди справили враження щирих та добрих, вони відразу читаються. Не те, що злегка хитрі житомирці чи ультрахитрі галичани (які настільки хитрі, що й самі себе перехитрили).

Чернігів - хороший, але нагадує діда, якому старість не в радість.

На знимках: я на святилищі-некрополі; види на центр міста; вид на курган Безіменний; вид на курган Черна; осіннє листя; свастичний орнамент на найдавнішій із збережених церков Русі (1036 р); постамент воїнам; моя рука на язичницькому камені, вмурованому в церкву; типові дерев'яні будинки Чернігова; узори на будинках; панорама некрополя та кургану.

borys_javir: (капелюх)


на майдані (не слов’янське навіть слово) Нєзавісімасті бідна кобіта махає вінком, стоячи на фалічному слупі. так горі вибралася, а така бідака.

повністю російськомовне місто. то так, якби хто питав. але цього разу мені траплялися виключно доброзичливі люди — саме російськомовна дівчина направила на добрий шлях у метрі і саме російськомовні партнери в ділі дали мені гарні пропозиції співпраці (я їздив на поліграфічну виставку). україномовні партнери в ділі — і то всі чи то з Галичини, чи Волині, тому це окрема тема. неприємними виявилися суржикомовні люди. зіправди трохи покручі. а з україномовних людей були дві студентки в метрі, і то з виду якійсь не карєнниє кієвлянкі, і ще друг, який також не вписується у той кієфській загал.

на багатьох станціях метра є недвозначна рекляма з набору персоналу в еліт-клюб, на якій зображена розпутна дівиця. хто б мав сумнів, чим там займаються танцівниці, офіціантки і так далі, маючи такі костюми, які у пристойних містах хіба в магазинах інтимних товарів мож купити. і то не завжди. :D

на одній станції метра є металічні зображення совітських часів, які показують, скільки добра совітська влада принесла українцям. окремо виділю стелу, на якій здибалися гейби українці та западенці, а над ними майорить бандера (стяг) зі святим ликом Ілліча. лик Ілліча декомунізували — намалювали вуса та козацьку чуприну. тепер у Кієфі є козак Ілліч, який благословляє Схід і Захід бути в єдінай странє. мі-мі-мі, справді.

ніколи не приховував, же Кієф мені не подобається. там багато приємних знайомих, друзів, трохи родичів, але саме місто — як вінегрет. ну, добрі люди Києва, тримайтеся і поширюйте добро. :)

на знимці: бідна бабця змушена торгувати квітами під написом "торгівля заборонена" в той час, коли порох торгує Україною; дівчина-бідака, стоячи на слупі, махає комусь навпроти; стела з декомунізованим ликом Ілліча та ідеєю #єдіная_страна; я на виставці; пошарпаний український стяг та російськомовна вивіска - як мимовільні символи столиці УРСР; я і Золоті ворота.

borys_javir: (ціхо)
Кедь покидаєш Свєщенну Галичину і заїжджєєш в Україну, то первим великим містом, єке випаде на шляху буде Проскурів. Мої друзі, єкі ту жиют сказали, же в місті до мого приїзду повалили два памнітники Лєніну (що то за жид, ви читали сте у попередні статті). Ся подія ня врадувала не на жарт.далі - про «притоку буха» )
Xm_DSCF4763_1
© Борис Явір Іскра, 2014-02-23/24
не спеціально для Галичина.info

borys_javir: (ціхо)
Кедь покидаєш Свєщенну Галичину і перетинаєш віковічний кордон з Поділєм, то перше місто, єке зазвичай сє трафлєє на дорозі — Волочиск. Єк збирав им сє в дорогу, то мої друзі з Проскурова сказали, же спеціально до мого приїзду ту скинули памнітник Леніну (то був такий жид-підорас, який брав пеньонзи в капіталістів і будував ілюзію комунізму). Для мене, порєдного галичєнина, та оказія - то була сердешна радість.
читати про *бать-копать )

DSCF4731_1
© Борис Явір Іскра, 2014-02-22
не спеціально для Галичина.info


Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

July 2017

M T W T F S S
      12
3456 78 9
1011121314 1516
171819 202122 23
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags