borys_javir: (поет)


14 лютого. Вечір Еротичної поезії. На запрошення спраглих до поетичного слова організаторів читав свою хтиву поезію, присвячену коханій. Дякую слухачам за увагу!

* * *
Я тво́їм буду холодним жаром,
Буду пекти всі серця струни,
Ти знай, що я не дався даром,
Бо даром є лиш воля руни.

Буду я тво́їм жаром в грудях,
Буду пекти глибоко всередині...
В якийсь момент ураз почуєш -
Крила виростають на твоїй спи́ні.

Буду льодовим жаром в лоні,
Буду пекти усі твої зітхання.
Ти знай, любитимеш до скону,
Поки для світу настає світання.

Я буду зимним жаром нервів,
Буду і болем, буду й чаром.
Ти ще проситимеш перерви,
Не спинюсь я. Я буду жаром...

збірка "5 думок"

* * *
Як хтива ніч вуаль свою надіне,
Ми перетнем заборонені межі,
Мораль із законом залишим в спокої, -
Я буду гасити твої пожежі!..

В цю ніч не заснемо знов до світанку -
Мільйони зірок за нами же ж стежать,
Гріхам надамо нового відтінку, -
Я буду гасити твої пожежі!..

Відкриєм ми тайну древню науку,
Якої не вчать і в жоднім коледжі,
Злимося в єдність в солодкім цілунку, -
Я буду гасити твої пожежі!..

Горітимем разом, наче багаття -
Вимірам іншим тепер ми належим,
Ніч ця солодка - і дар, і прокляття, -
Я буду гасити твої пожежі!..

збірка "5 думок"

* * *
Тво́я спинка прогнеться, як в кішки,
І на вушко я ска́жу мур-мур,
Твоє личко осяє усмішка, -
Ех, солодкий між нами лямур.

Тво́я кров закипить ще у жилах,
Всередині буде ураган.
Я поне́су тебе, мов на крилах,
У екстазу гарячий вулкан.

Тво́ї вени наллються нестримно
Тим солодким кохання вином.
І думки усі тво́ї інтимні
Враз здадуться вмить здійсненим сном.

Ти пізнаєш страшну насолоду,
Що холодить і кидає в жар -
Тво́є тіло, мов з чистого льоду
Ще наповнить гарячий нектар.

Тво́ї пальці зігнуться судомно,
Міцно затиснуть пальці мої.
Ти застогнеш ще гучно, нескромно,
А я здійсню всі мрії твої...

збірка "5 думок"

* * *
також зачитав вірш "На моєму ліжку після тебе - рейвах" із збірки "У твоєму промінні" та вірш "Літній бриз..." із збірки "Шепіт Місяцю".
borys_javir: (ціхо)
Всім іноді хочеться… погратися… ;)

Міра

15 Dec 2012 07:31 pm
borys_javir: (поет)
Я маю міру на вино,
На каву, на горнятко з чаєм,
Та от проблема є давно:
На тебе міри я не маю...
 
Я маю міру на роботу,
І на безділля міру маю,
Та є одна така турбота:
На тебе міри я не знаю...
 
І маю міру я на сон,
І на безсоння міру знаю,
Та ти береш мене в полон,
На тебе міри я не маю...
2010-01-07
 
Я маю міру на кіно,
І на мутфільми міру знаю,
Але збагнути не дано,
Чому на тебе я не маю...

Я маю міру на книжки,
І на журнали міру знаю,
Але чи скажеш мені ти,
Чому на тебе я не маю...
 
Та й маю міру я на кекси,
І на печенько міру знаю,
Але ти в мене така сексі,
На тебе міри я не знаю...
2012-12-15



Борис Явір Іскра
borys_javir: (radio)
В кінці 2011 року я дав інтерв'ю на радіопередачі "Поспілкуймося".
Автор програми - Наталя Бліхар.



borys_javir: (Default)
На моєму ліжку після тебе - рейвах,
А як день без тебе - я зовсім на нервах,
І як не подзвониш, голос не почую -
За тобов скучаю, за тобов сумую...

Зранку моє ліжко - таке побурене,
Значить була, мила, вчора ти у мене,
Як все, недоїли пачку ми "Палітри",
І забули на ніч виключити світло...

Знаю, прийдеш знову пазлики складати,
Буду тебе, любко, в личко цілувати.
Чашка недопита лишиться із чаєм,
Бо коли ми разом - про все забуваєм...

2010-03-28
Борис Явір Іскра
"У Твоєму промінні..."
borys_javir: (Default)
Весняний вечір. Місяць. Парк.
Шепоче вітер у дерев у скронях.
Ховаєш ти свої ніжненькі руки
Від холоду в моїх долонях.

Пульсує тихо зимний став.
Стримлять тополі в небо сіре.
А ми злилися в поцілунку...
Тремтячі сутінки нас полонили...

2010-03-28
Борис Явір Іскра
"У Твоєму промінні..."
borys_javir: (Default)
Моє ліжко спустіло без тебе,
Лиш волосся вплелося в подушку,
І шепочу я вічному небу,
Що шептала мені ти на вушко...

Я шепочу до Сонця ясного,
Я звертаюсь до срібних зірниць,
Як я скучив без голосу твого,
І без твоїх прекрасних зіниць!..

Моє ліжко без тебе спустіло,
Але запах ще твій залишивсь,
Та обійму ще твоє я тіло,
І зігрієш мене ти колись...

листопад 2009
Борис Явір Іскра
"У Твоєму промінні..."
borys_javir: (Default)
Не плач...
Зітру із серця біль невдач,
Зітру поразок твоїх біль,
Із ран твоїх я повиймаю сіль...
Не плач...

Не плач...
Одне лиш прошу я - пробач,
І відпусти із серця жаль,
Й минулим більш його не край...
Не плач...

Не плач...
Хіба що з радості заплач...
Най сяє щастя у сльозах,
Мов роси на троянди пелюстках...
Заплач...

вересень 2009
Борис Явір Іскра
"У Твоєму промінні..."
borys_javir: (Default)
А тут дощить, як у Лондоні,
Лягають краплі на долоні,
І все у сірому тумані,
Як у вуалі львівська пані...

Блищить калюжами бруківка,
По ній - трамваї і автівки
Як метеори в темнім небі...
А я думками коло тебе...

Цей дощ отут немов навіки...
Ти мило змружуєш повіки,
Посмішка красить твоє личко,
І рожевіють ніжно щічки...

Усе покрилося хмарками
Понад будинками, дахами,
І парки, площі, калабані,
Мов аквареллю мальовані...

Налилось небо в очі твої,
В цім львівськім дивнім супокої,
В уяві моїй мов застиг
Твій радісний і щирий сміх...

20.06.2009
Борис Явір Іскра
"У Твоєму промінні..."
borys_javir: (Default)
Ах, зоряниста нічка, нічка,
І я цілую твої вічка,
І я цілую твої губи,
П'янкі, солодкі, аж до згуби!..

Гойда волосся легко вітер,
І пахнеш ти, як пахнуть квіти,
І я цілую твій нектар -
Магічна ти і повна чар!..

І місяць в небі виступає,
Тебе я ніжно обіймаю,
Із губ твоїх збираю мід...
Солодкий в пам'яті, ох, слід!..

06.06.2009
Борис Явір Іскра
"У Твоєму промінні..."
borys_javir: (Default)
Надобраніч! Сонце в горах,
Десь у тихих-тихих зворах,
За лісами, за верхами
Мило вкрилося хмарками...

Надобраніч! Місяць зійшов,
Ясний, срібний в небі вийшов,
І чарує зірки світлі,
Що як квіточки розквітлі...

Надобраніч! Русявочко,
Закривай вже ясні очка,
Най в цю теплу літню ніч
Сон торкнеться твоїх віч...

05.06.2009
Борис Явір Іскра
"У Твоєму промінні..."
borys_javir: (Default)
Раз художник молоденький
Малював картину,
І з уяви зобразив
Красиву дівчину.

Підбирав він різні фарби,
І кольори різні,
Зобразив дівчини риси
Тендітні і ніжні.

Усе пензликом проводив
Акуратно й рівно,
Скоро був на полотні
Образ неймовірний.

Була дівчина та красна,
Аж зачудувався,
Той портрет таким чудовим
Художнику вдався.

Приходили різні друзі,
Виділи картину,
І хвалив роботу кожен,
Хто бачив дівчину.

І хто би не подивився,
Чудувався дуже:
- То ж вона неначе справжня!
Як вдалося, друже

На полотні звичайному,
Фарбами простими
Зобразити такий образ?
Чарує очима...

Подивіться, то ж у неї
Наче справжні очі!..
- Сам не знаю. Цю загадку
Відгадати хочу...

І художник, мов в задумі,
Погляд все відводив.
Відповідь шукав, напевно,
Але не знаходив...

Він не знав, у чім загадка
Дівчини з картини,
Що мов дивиться на нього,
Мов водить очима...

І відколи ту картину
Він створив, небога,
То у серці все гризота,
В серці все тривога.

Довго сон його не брався,
Кожну ніч надворі
Він і плакав, і сміявся.
Бачили лиш зорі...

Він і думати забувся
Про дівчат тілесних.
Питав, що то за хвороба
У світил небесних.

Так, неначе закохався
Він у ту дівчину,
Що на нього все дивилась
Із його ж картини.

І бувало, що з розпуки
Вже хотів спалити
Ту картину. Та не міг він
От таке вчинити.

Так, мов сила невидима
Все його спиняла
І позбутися малярства
Йому не давала.

Він питав: - За що ж то кару
Мені небо дало,
Що дівчину не реальну
Серце покохало?

Так, старіть вона не буде,
І все буде мо́я,
Я від неї не діждуся
Ні біди, ні горя.

Але також не зігріє
В темну ніч зимову,
Не поведе ізо мною
Ласкаву розмову.

І зовсім не буду знати
Тепла поцілунків.
Який хосен, небо, маю
Від твого дарунку?

Нащо мені тая кара?
Най би то згоріло!
Я би все віддав на світі,
Аби не боліло...

Лиш зірки і місяць в небі
Чули ту розмову.
І мовчали... А як уже загорілась
Зоря світанкова,

Наче променем із неба
В ясному сіянні
Опустилась, мов богиня,
Крилатая пані.

- Пам'ятаєш, як колись, -
Та панна сказала, -
Знав ти дівчину одну,
Щиро тя кохала?

Говорив ти їй слова
Ніжні, про кохання,
Їй цілунки дарував,
Сердечні признання.

Пам'ятаєш, як все було
Так, у казці наче?
Ну а що ж ти учинив,
Відаєш, юначе?

Це була для тебе гра,
І за твоїм словом
Ніщо більше не стояло,
Воно - як полова.

Ти надію їй вселив
На спільне будушне,
А потім все сам розбив,
Юначе бездушний!

І не з нами вже давно
Дівчина та мила.
Ти лиш бавився у гру,
А вона - любила...

А тепер все навпаки,
Тепер ти кохаєш,
А дівчині цій з картини
Байдуже, ти ж знаєш.

За знівечене життя
Приймай цюю кару.
Бо любов - зовсім не гра,
Й не дається даром.

Так сказала. І пішла
У путь невідомий.
А його не покидав
Образ той знайомий.

І мов чар її очей,
Мов чар її тіла
Він відчув, згадав ураз
Про ту, що любила.

І до ранку хлопцю душу
Стискало се горе.
За вікном лиш сильний вітер,
Лиш скали і море.

- Що життя є у любові,
Коли не взаємна?
Як тепла того не чуєш,
Дотиків приємних?

Що життя в такій любові? -
Суцільні страждання!
Ох, чому ж я не зберіг
Те миле кохання?

Зіпсував її я долю,
І свою я втратив!
Якби знав тоді, що чиню,
То так б не потрафив...

Цінував би мить я кожну,
Що в обіймах милих,
Їй б усмішки дарував,
Щоб була щаслива...

Я б любив її найдужче,
Сильніш всього в світі!
Ну а так лиш залишилось
В журбі й горі жити...

Він картину зняв із стінки
І поніс з собою.
А надворі сильний вітер
І буря з грозою.

Моря хвилі б'ють об скали,
Земля стогне наче.
Та мов сталь от незворушне
Є лице юначе...

Подивився на картину:
- Ти - прокляття мо́є!
Тому в вічність з цього світу
Ти підеш зі мною!

Вдарив грім, сяйнуло в небі,
І скали блистіли,
А художника й картину
Море враз укрило...

А над ранок враз скінчились
Блискавки і громи.
Море стало таке тихе,
Не турбують шторми.

Розвиднілось, стало ясно,
Спав ранковий враз туман.
Там, де море грає синє
Чи то правда, чи обман -

Там на камені, що хвилі
Ріже в половину,
Обнімаючись сиділи
Художник й дівчина.

Та, яка колись любила,
І сильно кохала
Відтепер в його обіймах
Ніжних потопала.

Він ж неначе ізмінився,
Був тепер щасливий...
Але враз в тумані зникло
Те маривне диво...

Люди кажуть, рік за роком
І в ту саму пору
Можна їх в тумані стріти
В скалах понад морем.

А картини як не стало,
Так й тепер не чути,
Бо пропало те прокляття
Й вже йому не бути...

кінець лютого — початок квітня 2010
Борис Явір Іскра
збірки "З весною в серці...", "У Твоєму промінні..."

borys_javir: (Default)
Ти мій біль, й моя розрада,
Гіркий яд й солодкий хміль...
І тобі завжди я радий,
Хоч ти в ранах моїх сіль...

Ти мій сум і моя радість,
Моя смерть й моє життя...
І кохання, і ненависть,
Ти мій гріх і каяття...

Ти мій спомин незабутній,
Моя пристрасть і любов,
І минуле, і майбутнє,
Ти мій пульс і навіть кров...

2009-12-03
Борис Явір Іскра
збірка "У Твоєму промінні..."
borys_javir: (ціхо)
Зіграй зі мною в гру
Ціною у життя,
Люби мене, як вперше,
Без страху й каяття.

Зіграй зі мною в гру,
Якої ше не грала,
Кохай мене, немовби
Ніколи не кохала.

Зіграй зі мною в гру,
Зіграй зі мною в казку,
І ніжність подаруй,
Всю серця свого ласку.

Зіграй зі мною в гру,
І навіть не вагайся,
Ти виграєш у неї,
Я вірю. Постарайся.

Зіграй зі мною в гру,
Подай же свою руку,
Бо перемога - щастя,
Й любов без сліз і муки.

Зіграй зі мною в гру...

2010-03-05
Борис Явір Іскра
"У Твоєму промінні..."
borys_javir: (ціхо)
Раз у сні чи не в сні
Мов богиня прийшла,
У руках, мов зорю,
Щедрий дар принесла.

"На, - сказала, - бери,
З рук моїх оцей дар,
Будеш власть мать над всім,
І над всім будеш цар.

На, - сказала, - бери,
Вічно житимеш ти,
Буде час, наче пил.
Дар такий не знайти.

Та заввага одна,
Що ти втратиш любов,
Що у серці кипить
І палить твою кров.

Ти забудеш усіх,
Що до того любив,
Без кохання у серці
Будеш вічно ти жив.

Ти подумай лишень,
Це ж полегша тобі,
Без розлук і печалі
Коротать свої дні.

Бо любов - то є біль,
Це ніщо, це обман,
Лишень серце п'янить,
Наче сильний дурман.

А ти дар цей прийми,
Не вагайся, ах ні!
То ж на тебе вже жде
Власть на нелічені дні!.."

І замовкла в ту ж мить,
Все чекала, що я
Візьму в неї цей дар,
Що манить, як зоря.

Але ні, я не взяв.
Вгору очі підвів,
І відкинув цей дар,
Та й таке відповів:

"Нащо світ цей мені,
Все багатство, і власть?
То ж бо дар твій оцей
Зовсім щастя не дасть.

Нащо вічність мені,
Лиш мені, одному?
Вік прожить в самоті?
Я того не збагну.

Не потрібен мені,
О, підступна, цей дар!
В щасті б вік свій прожить,
І не важно, чи цар.

В щасті б вік свій прожить,
І горіти, мов грань,
І кипіти в огні
Від любовних бажань.

Бо ніщо є той біль,
Що від зрад і розлук,
Бо любов все здола,
Міліони всіх мук.

Бо любов лиш одна -
То є сила, і власть,
Від тривог усіх лік,
Лиш вона щастя дасть.

То ж бо краще життя
В парі з тою прожити,
Хто на світ цей єдина
Буде вірно любити..."

Тихо слухала це
Дивна гостя моя,
А в руках, наче дим,
Все зникала зоря.

А як згасла зовсім,
Так сказала мені:
"Без любові в житті
Беззмістовні всі дні.

Світ пустий. Це ти знав.
Ні багатство, ні власть
Не замінить любов,
Справді щастя не дасть.

То ж у серці своїм
Ти любов бережи,
Як коштовний алмаз
Ти її стережи.

Той вогонь двох сердець -
То є ключ від небес,
То найбільший є дар,
То є чудо з чудес..."

І вона відійшла...
Так скінчилася ніч.
А у моїх очах
Сяє блиск твоїх віч,

І твій посміх ясний...
Чи це сон? Може, ні...
Тільки серце "стук-стук"
У любовнім огні...
2010-02-18/19, коло опівночі

Борис Явір Іскра
збірки "З весною в серці...", "У Твоєму промінні..."
borys_javir: (Default)
Будь моя у цю ніч...
Крізь спогади наші полинем
За маленький цей відрізок часу...
То ж завжди були ми разом...

І хоч плили роки ці невпинно,
Любов твоя була все зі мною,
І сміхом сьогодні, сльозою учора,
Усі страхи ти мої поборола...

Так багато історій,
Так багато скарбів,
Так багато життів
Наших розбилося...
Та ми разом зробили,
Та ми разом прожили
Я тебе цінував,
Так судилося...

Але в серці своєму
Я іншим ніколи не був...
Життя моє наповняєш ти знову і знов...
Наче мрія ця наша любов...

Візьми мою руку,
Най ніщо не стане між нами.
Ми разом прагнули бути, знай, завжди...
Лиш ти і я... Назавжди...

І в моїх очах...
Твоє лице завжди переді мною...
Наші душі тепер, наче ціле...
І це лише початок...
2010-02-01

Борис Явір Іскра
переспів Blackmore's Night "Be Mine Tonight"
збірка "У Твоєму промінні..."


Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

July 2017

M T W T F S S
      12
3456 78 9
1011121314 1516
171819 202122 23
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags