borys_javir: (Default)


Я ніколи тебе не забуду. Я буду ходити короткими вулицями старого міста, де нічне світло ламається об мури замку, де вечірня волога обнімає темно-синю бруківку, де ранковий туман краде усі тіні, і буду згадувати тебе. Таку повну обіцянок та сподівань, таку повну надій та задумів, таку мінливу, як всі жінки разом. Я буду згадувати також твій обман та легковажність. Але я не міг чекати від тебе більшого, адже ти - весна. Приходиш після зими, грієш легким поцілунком, сповненим насолоди та очікування більшого, і йдеш...
Я буду чекати тебе знову. Можливо, наступного разу твій поцілунок буде чимісь більшим, ніж легковажність...
Весна...
 
знимка: 16 IV 2017
с. Шманьківці
borys_javir: (поет)


Я ніколи тебе не забуду. Я буду ходити короткими вулицями старого міста, де нічне світло ламається об мури замку, де вечірня волога обнімає темно-синю бруківку, де ранковий туман краде усі тіні, і буду згадувати тебе. Таку повну обіцянок та сподівань, таку повну надій та задумів, таку мінливу, як всі жінки разом. Я буду згадувати також твій обман та легковажність. Але я не міг чекати від тебе більшого, адже ти - весна. Приходиш після зими, грієш легким поцілунком, сповненим насолоди та очікування більшого, і йдеш...
Я буду чекати тебе знову. Можливо, наступного разу твій поцілунок буде чимісь більшим, ніж легковажність...
Весна...








borys_javir: (ціхо)


Для щастя і радості, для приємної несподіванки достатньо тільки трішки файної фантазії, уяви та старань. Вони завжди винагороджуються, адже щастя - це найвища нагорода. Головне - витрачений один на одного час, турбота, посмішки, добро сердець. Вони є даром, який зігріває холодними ночами та освіжає у спекотні днини...

Старанні руки вирізали кілька десятків сердець, нанесли слова, що позначають поняття, які я дарую та буду дарувати протягом життя. А хороші помічники-«аґенти» допомогли влаштувати приємну несподіванку.

| щастя | радість | спокій | повага | щирість | турбота | любов | кохання | польоти | цвітіння | тепло | дар | жар | разом | діти | сім’я | родинність | дотики | всесвіт | подихи | майбутнє | цілунки | творчість | задоволення | самореалізація | назавжди | підтримка | милість | шаленість | душевність |

Побільше б кожному з нас щастя! Звичайного, незвичайного і надзвичайного! ;)

PS: Люблю... :*
borys_javir: (ціхо)
DSCF5359_2

Візьму тя за руку - піднімемось в небо,
В наш космос безмежний, де лиш ти і я.
Його ми примножим, його розбудуєм -
В нас буде найкраща у світі сім’я.

Нам до неба - рукою подати.
Ніжно-ніжно тебе обійняти.
Міцно-міцно тебе цілувати.
Спільні крила - разом літати.

Погляди наші у диво задивлені,
Майбутнього спільного наше чудо.
Я певен, кохана, досягнемо щастя.
Все лиш найкраще у нас, мила, буде.

Нам до неба - рукою подати.
Ніжно-ніжно тебе обійняти.
Міцно-міцно тебе цілувати.
Спільні крила - разом літати.

І так ми пліч-о-пліч шляхом у майбутнє
Будем прямувати до спільних вершин.
Досягнемо щастя, досягнем й достатку -
Доля нам в поміч і в поміч часу плин...

© Борис Явір Іскра, 2014-04-24
borys_javir: (ціхо)


Твій сон намалює в уяві мене,
Мій сон тебе мені намалює,
У нім пригорну тебе я до серця.
Ніжно-ніжно, мила, поцілую...

Літо почнеться у наших обіймах,
Літо почнеться на наших вустах,
Розпалим сотні вогнів ми купальських
У наших, кохана, наших серцях...

Вогні полікують рани душевні,
І шрами минулі зникнуть навік.
Бу́ду тобі дарувати лиш щастя
Сяйво полине з-під твоїх повік.

Так дивно буває, зустріч єдина
Сенсу додасть у буденне життя.
Тобі я віддам дари свого серця,
Найкращі в світі - свої почуття.

Ми пройдем разо́м і там, де закрито,
Крізь небачених сотні́ перепон.
Знаєш кохана, ми все подолаєм,
До щастя минули вже рубікон...

© Борис Явір Іскра, 2014-04-18
borys_javir: (ціхо)


І кожен раз, неначе вперше,
І кожна вічність, наче мить,
І кожна мить, неначе вічність -
Солодким хмелем час п’янить.

*Ми подолаєм кілометри
Одне одному назустріч...
І ми пройдемо кілометри,
Ідучи разом, пліч-о-пліч...

Дивлюся в очі, наче вперше,
Мов вперше чую голос твій,
Щомить закохуюсь - мов вперше,
І наче перше, повен мрій...

*Ми подолаєм кілометри
Одне одному назустріч...
І ми пройдемо кілометри,
Ідучи разом, пліч-о-пліч...

Тя обіймаю, наче вперше,
І наче вперше кожен цьом,
Беру за руку тя, мов вперше,
Аби іти вперед разом...

© Борис Явір Іскра, 2014-04-12/14
borys_javir: (ціхо)
ангел

Як весь світ вже порине в тумани,
І простелит ся ковдров пітьма,
Будеш мойов богиньов світанку,
Що до раня мене обійма.

Як навколо спалахнут вулкани,
Сивий попіл покриє міста,
Будеш мойов богиньов світанку,
Що цілує мене у вуста.

Як трощитимут все урагани,
Вибухатиме грім в небесах,
Будеш мойов богиньов світанку,
Що запалит любов у очах.

Як богів знову скинут титани,
І наступит в світах Раґнарок,
Будеш мойов богиньов світанку,
Ми разом помчимось до зірок.

© Борис Явір Іскра, 2014-03-29
borys_javir: (ціхо)


Як хтива ніч вуаль свою надіне,
Ми перетнем заборонені межі,
Мораль із законом залишим в спокої, -
Я буду гасити твої пожежі!..

В цю ніч не заснемо знов до світанку -
Мільйони зірок за нами же ж стежать,
Гріхам надамо нового відтінку, -
Я буду гасити твої пожежі!..

Відкриєм ми тайну древню науку,
Якої не вчать і в жоднім коледжі,
Злимося в єдність в солодкім цілунку, -
Я буду гасити твої пожежі!..

Горітимем разом, наче багаття -
Вимірам іншим тепер ми належим,
Ніч ця солодка - і дар, і прокляття, -
Я буду гасити твої пожежі!..

© Борис Явір Іскра, 2014-03-15
borys_javir: (ціхо)


Темна ніч кутає сіре місто...
Горять вогнями світлі ліхтарі...
Небо - затягнулося у хмари
Й нема ні місяця, ні зорі....

Годинник розбудить твою тишу...
П’янкий цілунок - наче мить вночі...
Ти не втямишся, як скоро ранок...
Спочинеш мило на моєму плечі...

Твого волосся дивнії хвилі
Сплелися з потом та зітханням...
Знаєш, подарую тобі казку...
Солодку казку... Казку до світання...

© Борис Явір Іскра, 2014-02-23
borys_javir: (ціхо)
Нині я попав під дощ. Літній. Зіправди літній - він був теплий і ніжний, немов поцілунки любаски на світанку.
І хоч надворі - весна...

Кожен такий дощ мені нагадує початок серпня 2009 року, коли на Театральній площі в Тернополі нас застала тепла злива. Чи не всі люди враз сховалися по магазинчиках чи установах, а ми зупинилися в центрі вмить спорожнілої площі і... як в найромантичніших, найказковіших фільмах про неземне фантастичне кохання, злилися в поцілунку...
Ох і пам’ять ця вибадлива - я забув імена своїх вчителів у школі та університеті, але пам’ятаю квіти на твоїй сукєнці, я забув мільйони дат з історії, але пам’ятаю блиск твоїх очей, я забув столиці країн світу, які колись так знав, але пам’ятаю смак твоїх губ...

ми

Минулого не повернеш.
Та й не треба.
Але я б знову отак в літню теплу зливу злився в поцілунку.
Нехай і не з тобою...

_ _ _
© Борис Явір Іскра
borys_javir: (ціхо)
певно, таким гірким сміхом, як і Борислав...

Типу передмова
Я люблю сво́ю Галичину. То аксіома, перевірена часом - настільки ї люблю, же навіть окупація УРСР не змусила ня покинути свій рідний край. І хоч у нас ситуація ліпша, ніж у наших східних братів та сестер по нещастю (вражає, коли видиш знимки зі Сходу, на яких фіґури з серпом і молотом просто перефарбовані в синьо-жовті барви - се концентрат суті сучасної України УРСР), але у домовину европейскої ментальності, яка так не хоче вмирати у галичан, часто забивают цвєки ще й деякі місцеві діячі - совковими є й так звані “націоналісти” (так лиш ся називают, но ніц не роблят для свого народу, який гордо величают “наційов” з ціллю омріяних перемог на будушних виборах), же культ одних вождів поміняли на культ інших, часто не знаючи ні історичних фактів, ні загалом ідеології, з ними пов'язаної. Є правдиві націоналісти, але їх наразі не так, на жаль нам та на радість воріженькам, які мают згинути, як роса на сонці®, і багато. Принаймні, при владі у краю.

За сотні літ ніц ся не міняє у сему світі. На Русі, яка колись давно впустила у своє лоно сім'я Азії й породила страшного мутанта з центром у Ро́сії, добре було жити котови й попови. Зіправди, так і зараз є. А ще в тої радше міфічної уже квазідержави було дві проблемі (вживаю форму двоїни, бо сі проблеми нероздільні межи собов, як дві руці одної людини) — дороги та ду́рні. Сі дві проблемі азійський монстр приніс й до нашого дому, породивши безконечне множення дурних доріг та ду́рнів. А корінне населення зіграло ролю сплячої красуні, яка все чекає із міфічного Заходу принца на білому коні™, же своїм цюлюнком має пробудити ослаблене ординсков заразов тіло. Нічого, колись нарід ся прокине з того летаргічного сну, й у наших краях сонце буде саме так світити й трава буде саме така зелена. А до тої пори ми будем брали участь в експериментальному підтвердженні теорії розбитих вікон.

читати та дивити ся далі )
borys_javir: (radio)
В кінці 2011 року я дав інтерв'ю на радіопередачі "Поспілкуймося".
Автор програми - Наталя Бліхар.



borys_javir: (Default)
сон зимової ночі...

...ми ідемо вулицею у мене в селі... надворі погода, як на початку зими 2012 року - легкий морозець, якого майже не відчувається, снігу нема...
ми розмовляємо... по-дружньому, як зазвичай...
доходимо до лавки... раптом:
- Іскра, ти мені дуже подобаєшся, - кажеш ти...
- Ти мені також... - кажу я...
...ти легенько штовхаєш мене на лавку, я сідаю... ти сідаєш мені на стегна і ми зливаємося у пристрасному поцілунку...

я просинаюся...
усе це настільки реалістично - село, погода, пориви вітерця... і основне - твої очі й наш поцілунок... настільки реалістично, що важко усвідомити, що це не насправді...
схвильований...
через деякий час кладу голову на подушку і поволі засинаю знову...


ми у мене вдома... ходять хатою мої рідні, щось говорять...
ми намагаємося усамітнитися... з часом вдається...
приходить ніч... ми її зустрічаємо в обіймах та у розмовах-мріях...

я проснувся коло п'ятої ранку і довго не міг заснути...
де реальність?
невже є якась інша, де ми разом?
бо в цій реальності щось не так... щось надто складно чи надто просто, щось так заплутано...


_ _ _
2012-01-07
Борис Явір Іскра
borys_javir: (Default)
сон

До мене якось подзвонили із “контори” і сказали, що на мене чекає певна місія. Я зібрався, як зазвичай одягаюся, накинув капелюха на голову і пішов.

Уже в офісі мене ввели в курс справи. Мав відправитися у минуле. Заперечив було, що мовляв, навіть незначна зміна у минулому може потягнути зміну цілого майбутнього. Відповіли, що насправді я відправляюся у паралельну реальність, у якій на території виконання місії ще панує радянський лад. Зі словами “ну добре” я пішов до транспортера...

читати далі про совєтів )
borys_javir: (Default)
Карпатська ніч. Зірки горять.
Стоять ялинки в снігу білім.
І ловлю я блиск твоїх віч
У погляді такім несмілім...

Сія ліхтар. Язик вогню
Лоскоче темряву в кімнаті.
Тебе вбіймаю я за стан
І ми удвох не хочем спати...

Тріщить вогонь. Легкий туман
Зникає в місячному сяйві.
Лиш ти і я. Ніжненький цьом.
Слова давно, мабуть, вже зайві...

2010-01-05
Борис Явір Іскра
"Проліски"
borys_javir: (Default)
На моєму ліжку після тебе - рейвах,
А як день без тебе - я зовсім на нервах,
І як не подзвониш, голос не почую -
За тобов скучаю, за тобов сумую...

Зранку моє ліжко - таке побурене,
Значить була, мила, вчора ти у мене,
Як все, недоїли пачку ми "Палітри",
І забули на ніч виключити світло...

Знаю, прийдеш знову пазлики складати,
Буду тебе, любко, в личко цілувати.
Чашка недопита лишиться із чаєм,
Бо коли ми разом - про все забуваєм...

2010-03-28
Борис Явір Іскра
"У Твоєму промінні..."
borys_javir: (Default)
Весняний вечір. Місяць. Парк.
Шепоче вітер у дерев у скронях.
Ховаєш ти свої ніжненькі руки
Від холоду в моїх долонях.

Пульсує тихо зимний став.
Стримлять тополі в небо сіре.
А ми злилися в поцілунку...
Тремтячі сутінки нас полонили...

2010-03-28
Борис Явір Іскра
"У Твоєму промінні..."
borys_javir: (Default)
Ах, зоряниста нічка, нічка,
І я цілую твої вічка,
І я цілую твої губи,
П'янкі, солодкі, аж до згуби!..

Гойда волосся легко вітер,
І пахнеш ти, як пахнуть квіти,
І я цілую твій нектар -
Магічна ти і повна чар!..

І місяць в небі виступає,
Тебе я ніжно обіймаю,
Із губ твоїх збираю мід...
Солодкий в пам'яті, ох, слід!..

06.06.2009
Борис Явір Іскра
"У Твоєму промінні..."
borys_javir: (Default)
Я повернусь дощем - теплим, як у літі,
Я повернусь світанком, посмішкою квітів,
Я повернусь вогнем - і тебе зігрію,
Повернусь до тебе - інакше не смію...

Повернуся вітром - ніжним бризом моря,
Місяцем повернусь - братом світлих зорів,
Повернуся сонцем, зранку поцілую,
Повернусь до тебе - лиш тебе любую...

Повернуся блиском в твоїх оченятах,
Повернусь маленьким милим кошенятком,
Повернуся річки хлюскотом чарівним,
Повернусь до тебе, моїх мрій царівно!..

03.04.2009
Борис Явір Іскра
"Замріяний у Сонце Ясне..."

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

September 2017

M T W T F S S
    123
4567 8 910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags