borys_javir: (ціхо)


Для щастя і радості, для приємної несподіванки достатньо тільки трішки файної фантазії, уяви та старань. Вони завжди винагороджуються, адже щастя - це найвища нагорода. Головне - витрачений один на одного час, турбота, посмішки, добро сердець. Вони є даром, який зігріває холодними ночами та освіжає у спекотні днини...

Старанні руки вирізали кілька десятків сердець, нанесли слова, що позначають поняття, які я дарую та буду дарувати протягом життя. А хороші помічники-«аґенти» допомогли влаштувати приємну несподіванку.

| щастя | радість | спокій | повага | щирість | турбота | любов | кохання | польоти | цвітіння | тепло | дар | жар | разом | діти | сім’я | родинність | дотики | всесвіт | подихи | майбутнє | цілунки | творчість | задоволення | самореалізація | назавжди | підтримка | милість | шаленість | душевність |

Побільше б кожному з нас щастя! Звичайного, незвичайного і надзвичайного! ;)

PS: Люблю... :*
borys_javir: (ціхо)
DSCF5359_2

Візьму тя за руку - піднімемось в небо,
В наш космос безмежний, де лиш ти і я.
Його ми примножим, його розбудуєм -
В нас буде найкраща у світі сім’я.

Нам до неба - рукою подати.
Ніжно-ніжно тебе обійняти.
Міцно-міцно тебе цілувати.
Спільні крила - разом літати.

Погляди наші у диво задивлені,
Майбутнього спільного наше чудо.
Я певен, кохана, досягнемо щастя.
Все лиш найкраще у нас, мила, буде.

Нам до неба - рукою подати.
Ніжно-ніжно тебе обійняти.
Міцно-міцно тебе цілувати.
Спільні крила - разом літати.

І так ми пліч-о-пліч шляхом у майбутнє
Будем прямувати до спільних вершин.
Досягнемо щастя, досягнем й достатку -
Доля нам в поміч і в поміч часу плин...

© Борис Явір Іскра, 2014-04-24
borys_javir: (ціхо)


Твій сон намалює в уяві мене,
Мій сон тебе мені намалює,
У нім пригорну тебе я до серця.
Ніжно-ніжно, мила, поцілую...

Літо почнеться у наших обіймах,
Літо почнеться на наших вустах,
Розпалим сотні вогнів ми купальських
У наших, кохана, наших серцях...

Вогні полікують рани душевні,
І шрами минулі зникнуть навік.
Бу́ду тобі дарувати лиш щастя
Сяйво полине з-під твоїх повік.

Так дивно буває, зустріч єдина
Сенсу додасть у буденне життя.
Тобі я віддам дари свого серця,
Найкращі в світі - свої почуття.

Ми пройдем разо́м і там, де закрито,
Крізь небачених сотні́ перепон.
Знаєш кохана, ми все подолаєм,
До щастя минули вже рубікон...

© Борис Явір Іскра, 2014-04-18
borys_javir: (ціхо)
ангел

Коли дивлюся в твої оченята,
Як твій погляд торкається очей,
Я бачу чудо, невимовне чудо...
Ти - чудо днів моїх, чудо ночей...

Колись мав страх пізнати невідоме,
Творити долю і віддатись їй...
Але подався щастя пізнавати -
Тепер твоя рука в руці моїй...

Чи чуєш ти тремтіння мого серця?
Чи чуєш ти тремтіння моїх рук?
Лишень для тебе воно, мила, б’ється,
Лишень для тебе його кожен стук...

Я бачу, день світає для нас но́вий,
Нові пісні складає для нас ніч.
Зійде́мось разом ми в танку життєвім,
І погляд мій торкнеться твоїх віч.

Хоча весь час і є кратний числу шість,
Годинник відмі́ряє нам щастя.
Тебе до себе міцно ще пригорну,
Пристрасно стисну твої зап’ястя...

© Борис Явір Іскра, 2014-04-10
borys_javir: (ціхо)
0616131449b_20130616145410189

Разом з вітрами та пилком перших квітів,
Разом з любов’ю, що поміж нами являється,
Я бу́ду з тобою, палкий, наче літо...
Ми продовжуєм далі - вогонь розгоряється.

*Ім’ям твоїм, мила, я би назвав
Усі вулиці весняних міст
.
Серце тобі я подарував
Життя вже набуло новий зміст.

Я дове́ду тебе до точки кипіння,
Тво́го цукру кристали в мені розчиняються,
Наберися хоч трішки, трішки терпіння...
Ми продовжуєм далі - вогонь розгоряється.

*Ім’ям твоїм, мила, я б назвав
Усі вулиці весняних міст.
Я серце тобі подарував
Життя вже набуло новий зміст.

Прикусиш ти губки у спразі томливій,
У волозі гарячій тіла поєднаються,
Зі ти бу́деш мною щоразу щаслива...
Ми продовжуєм далі - вогонь розгоряється.

© Борис Явір Іскра, 2014-04-09
borys_javir: (ціхо)
ми

Колись давно, коли Богиня-Мати
Заплакала зі щастя рясно,
З її очей зійшла сльоза гаряча,
Немов зоря - така прекрасна.

Сльозиночку назвала цю любов’ю,
Її надво́є поділила.
Та у серця частки тих половинок
Людині кожній помістила.

Як ра́зом половинки не з’єднати,
Одної й тої самої сльози,
Вони ятритимуть серця нещасних,
Мов кислота страшної гіркоти.

Хто ж пару віднайде тій половинці,
Тій, що нуртує всередині,
Пізнає щастя, лиш Богам знайоме,
Гаряче, мов сльоза Богині.

© Борис Явір Іскра, 2014-03-29
borys_javir: (поет)
Лисичко, завжди пам’ятай:
Якщо тобі важко, погано чи сумно,
А, може, і страшно, чим змучилась ти,
Вартує відкинути сумнів усякий
І лапку свою вперед простягти.

І де б я не був, куди б не подівся,
Часи і простори зовсім не важні -
Хоч зорі інакші там можуть сіяти,
Та я свою лапку простягну тобі.

Бо смуток чи сумнів, страх, а чи втома
Поділені надвоє ураз пропадуть.
А радість і щастя будуть зростати -
Ось, лисенятко, у чому є суть.

А коли лапка, лапка підтримки
Твою тримає, найкращу в світах,
Пітьма відступає і шириться світло,
І радість засяє у твоїх очах.

© Борис Явір Іскра, 2014-01-30
borys_javir: (поет)


Знаєш, мила, ніч - лисиця,
А зірки на небі - очі.
І, коли вона сміється,
То на серці щось муркоче.

Знаєш, а вона - ще й хитра,
Й підкрадається неждано,
Часом сум чи сумнів витре,
У тих снах, що гаснуть рано.

Знаєш, місяць - то усмішка,
Що вона тобі дарує.
Щоб зігріти тя хоч трішки,
Поки сни тобі малює.

А малює ніч майстерно -
Ти ще взнаєш, як прекрасно.
Хоч гарніш на світі, певно,
Лишень твої очі ясні...

© Борис Явір Іскра, 2013-12-19
borys_javir: (ціхо)
* * *
Чи багато тому років, а чи може у наш час, в тих краях великого Лісу, де розпочата у підніжжі південних гір Ріка з’єднує свої води із народженим на півночі Потоком, жили собі хлопець та дівчина. Люди кажуть, що вона була така гарна, що ні старий, ні малий не могли їй відмовити, як щось просила. А хлопець був такий дужий та кмітливий, що ніхто з ним і позмагатися не міг.

Дівчина була із хліборобського роду, її батьки мали поля, пасіку, сади. Часто їздили торгувати на ярмарки. А хлопець був зі старовинного роду, який жив лиш з того, що давав їм великий Ліс. Кажуть, в деяких кутках того краю таке розрізнення між людьми і досі є...

Вони здавна любилися, але їхні батьки не були тому раді. Тому доводилося їм переховуватися від стороннього ока темними ночами у далеких лісах. Хлопець знав усі стежки й дівчина не боялася відправлятися з ним, куди подалі.
Їхні очі осявало світло місяця, а їхню історію знали лиш вічні зірки. І тільки всюдисущі сичі могли виказати юних закоханих, але ніхто не розумів їхньої мови.
читати дальше драматичну історію )
borys_javir: (поет)
Зимові тумани кутають місто
І губиться світло в тужливій імлі,
Та я подарую гарячу усмішку,
Щоб весело було на серці тобі.

Морози та холод щипають за щоки,
Та й бешкетують нечемні вітри.
Я подарую від серця усмішку,
Щоб посміхалася весело ти.

Хоч морок і мряка панують на дворі,
А вечір зимовий іде в небуття.
Щоб твоя усмішка сіяла, мов зорі,
Свою усмішку віддам тобі я.



© Борис Явір Іскра, 2013-12-06
borys_javir: (поет)
Колись, у древні ті часи,
В легендах навіть призабуті,
Коли жили казкові звірі,
А також монстри люті-люті,

Коли земля пливла на Черепасі
У космосі без краю і початку,
Коли реальними були казки
І ле́гкими усі загадки,

Тоді ще Місяць юнаком був,
Топтав стежки, топтав дороги,
Та час від часу все ж вертався
До дому рідного порогу.
читати далі історію небесної любові )
borys_javir: (поет)


Раз ходив паризьким бруком,
Де стоїть залізна вежа,
Де з верхів’їв Нотр-Даму
Голуби за світом стежать.

А як сонце заходило
За далекий океан,
Сів над Сеною на лавці.
Раптом якись старий пан

Підсів також. І привітався.
- Бонжур, місьє! - мені сказав.
І ураз на мить здалося,
Наче я його впізнав.
читати дальше )
borys_javir: (поет)
Я тобі розкажу казку,
Ти її уважно слухай.
Настрож для неї, лиско,
Рудуваті гарні вуха...

Як жили іще дракони
(То було давним-прадавно)
Закохався принц в принцесу.
Не на жарти, славно-явно.

А вона його не хтіла,
Бо з країв він був далеких.
То ж здобути її серце
Завдання́ було не з легких.

І приносив він їй квіти,
І балади їй писав,
Що поштовими птахами
Їй до замку відправляв.
читати казку дальше )

Мрія

6 Nov 2013 09:54 pm
borys_javir: (поет)
В древнім місті, може Львові
Де є замки й дзиґарі
Жив собі простий хлопчина.
Просинався до зорі,

Щоб піти раніш на працю,
Заробити копійчину,
Аби мати трохи хліба
І купити одежину.

Жив на стриху він високо,
Та й одне лише віконце
У кімнаті. Завжди темно,
Рідко коли промінь сонця.
читати віршовану казку далі )
borys_javir: (поет)
Що є краще снів, лисичко?
Певно, тільки майбуття,
Повне радості і щастя,
Повне вільного життя.

Повне подиху свободи,
Таке чисте, наче небо.
То нехай воно хоч трішки
В милих снах прийде до тебе.

Нехай гріє душу в мріях,
Мов з лимоном теплий чай,
І солодку дасть надію,
Лиш засни, вже засинай...

Що є краще снів, лисичко?
Здійснені в майбутнім мрії.
Ну а поки спи солодко.
Теплий чай тебе най гріє...

© Борис Явір Іскра, 2013-10-27
borys_javir: (molfar)
на основі скандинавських міфів та реальних подій

Давно то було... Ще як із засніжених вершин Асґарду чорні вóрони Одіна споглядали на світ, як біловолоса Фрея із льодових кристалів носила осяйне намисто, а хитрий Локі викладував рунами доріжки долі...
От тоді і починається наша історія...

Середземськi Вогнi
Стародавні рукописи відкривають таємницю...
Ніщо не сховається перед нею...
SVohni_fb
ПередісторіяПівденне королівствоІгри ЛокіРаґнарок • Країна Юності •
словник імен

Раґнарок

Середзем'я... Безкінечні ліси, величні ріки, високі гірські хребти... Край людей...
Колись тут панував мир і спокій, злагода і добробут. Молоко з медом лилися у горлянки, які не знали спраги, сміливі мисливці із неполоханих хащів приносили щедру здобич. Рибалки ходили човнами далеко в море і поверталися обтяжені уловом. На золотистих полях колосилися хліби. І було так добре, що охоронці часом й засинали на мурах міст, не знаючи тривоги...
Але щастя таке тимчасове... Пітьма не дрімає...
Раґнарок )
borys_javir: (molfar)
на основі скандинавських міфів та реальних подій

Давно то було... Ще як із засніжених вершин Асґарду чорні вóрони Одіна споглядали на світ, як біловолоса Фрея із льодових кристалів носила осяйне намисто, а хитрий Локі викладував рунами доріжки долі...
От тоді і починається наша історія...

Середземськi Вогнi
Стародавні рукописи відкривають таємницю...
Ніщо не сховається перед нею...
SVohni_fb
ПередісторіяПівденне королівствоІгри ЛокіРаґнарок • Країна Юності •
словник імен

Iгри Локi
В лісах дрімучих Середзем'я,
В суворих війнах, боротьбі
Ми здобували честь і славу,
Прекрасний Асґарде, тобі!..

Передісторія
Після успішної боротьби ґномів та веттів проти тролів, у Середзем'ї запанував мир та спокій. Народи Мідґарду жили собі добре у своїх королівствах та відбудовували рідний край. Нова весна приходила у їхні домівки. Але...
Ігри Локі )
borys_javir: (molfar)
IMG_0609131311_20130609131813734
Малий Ходачків

Я не релігійна людина. Але я вірю.
Храмом для мене є мо́я сім’я, мо́я родина, мій садок, моя пасіка... Уся Природа та усе рідне - то мій Храм...

© Borys Javir, 2013-06-09

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

July 2017

M T W T F S S
      12
3456 78 9
1011121314 1516
171819 202122 23
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags