borys_javir: (капелюх)


на майдані (не слов’янське навіть слово) Нєзавісімасті бідна кобіта махає вінком, стоячи на фалічному слупі. так горі вибралася, а така бідака.

повністю російськомовне місто. то так, якби хто питав. але цього разу мені траплялися виключно доброзичливі люди — саме російськомовна дівчина направила на добрий шлях у метрі і саме російськомовні партнери в ділі дали мені гарні пропозиції співпраці (я їздив на поліграфічну виставку). україномовні партнери в ділі — і то всі чи то з Галичини, чи Волині, тому це окрема тема. неприємними виявилися суржикомовні люди. зіправди трохи покручі. а з україномовних людей були дві студентки в метрі, і то з виду якійсь не карєнниє кієвлянкі, і ще друг, який також не вписується у той кієфській загал.

на багатьох станціях метра є недвозначна рекляма з набору персоналу в еліт-клюб, на якій зображена розпутна дівиця. хто б мав сумнів, чим там займаються танцівниці, офіціантки і так далі, маючи такі костюми, які у пристойних містах хіба в магазинах інтимних товарів мож купити. і то не завжди. :D

на одній станції метра є металічні зображення совітських часів, які показують, скільки добра совітська влада принесла українцям. окремо виділю стелу, на якій здибалися гейби українці та западенці, а над ними майорить бандера (стяг) зі святим ликом Ілліча. лик Ілліча декомунізували — намалювали вуса та козацьку чуприну. тепер у Кієфі є козак Ілліч, який благословляє Схід і Захід бути в єдінай странє. мі-мі-мі, справді.

ніколи не приховував, же Кієф мені не подобається. там багато приємних знайомих, друзів, трохи родичів, але саме місто — як вінегрет. ну, добрі люди Києва, тримайтеся і поширюйте добро. :)

на знимці: бідна бабця змушена торгувати квітами під написом "торгівля заборонена" в той час, коли порох торгує Україною; дівчина-бідака, стоячи на слупі, махає комусь навпроти; стела з декомунізованим ликом Ілліча та ідеєю #єдіная_страна; я на виставці; пошарпаний український стяг та російськомовна вивіска - як мимовільні символи столиці УРСР; я і Золоті ворота.

borys_javir: (Default)
Сколе, єке сє загубило...
Борис ЯВІР



Десь в далеких горах, де колись жили славні галли-бойї, а потім — слов’єнізовані бойки, є містечко Сколе. Недалеко від него колись галицкі вої воювали проти орд хана Батия (перевал Тухольскі ворота). Воювали героїчно, то не фест ефективно — Батий таки пішов далі, в Европу... А років з майже триста п’єтдесєть до того в тих місцьох в Европу пройшли угри. Через Сколе лежит дорога в Европу, єка чомусь відкрита наразі лиш ордам зі сходу, но не місним жительом...

Єк приїхав им в Сколе, то було хмарно. Відав, від того було в місті малолюдно. Біля будинку культури на головнів вулиці, єка йде без всьо місто, мені поліцаї розповіли, єк пройти до «Гуцулки» (то такий комплекс, недалеко в горах). Будинок культури виглідає страхітливо, хоч і не є пошарпаним чи запустілим.
Read more... )


P.S. Ну, зрозуміли сте...

серпень-вересень 2014
не спеціально для Галичина.info
borys_javir: (ціхо)
Є майже в серци Свєщенної Галичини таке доволі значне містечко — Миколаїв. Перва згадка про него сє стосує 1570 року, но археологічні знахідки дают певність, же люди тут жили давніше. Правда, таке вражінє, же давніше тут сє жило як не ліпше, то більш по-ґаздівски.
DSCF5071_1
попереду - Миколаїв, а позаду - славнозвісний цементний завод
читати дальше про Миколаїв )
borys_javir: (ціхо)
Кедь покидаєш Свєщенну Галичину і заїжджєєш в Україну, то первим великим містом, єке випаде на шляху буде Проскурів. Мої друзі, єкі ту жиют сказали, же в місті до мого приїзду повалили два памнітники Лєніну (що то за жид, ви читали сте у попередні статті). Ся подія ня врадувала не на жарт.далі - про «притоку буха» )
Xm_DSCF4763_1
© Борис Явір Іскра, 2014-02-23/24
не спеціально для Галичина.info

borys_javir: (ціхо)
Кедь покидаєш Свєщенну Галичину і перетинаєш віковічний кордон з Поділєм, то перше місто, єке зазвичай сє трафлєє на дорозі — Волочиск. Єк збирав им сє в дорогу, то мої друзі з Проскурова сказали, же спеціально до мого приїзду ту скинули памнітник Леніну (то був такий жид-підорас, який брав пеньонзи в капіталістів і будував ілюзію комунізму). Для мене, порєдного галичєнина, та оказія - то була сердешна радість.
читати про *бать-копать )

DSCF4731_1
© Борис Явір Іскра, 2014-02-22
не спеціально для Галичина.info


borys_javir: (ціхо)
певно, таким гірким сміхом, як і Борислав...

Типу передмова
Я люблю сво́ю Галичину. То аксіома, перевірена часом - настільки ї люблю, же навіть окупація УРСР не змусила ня покинути свій рідний край. І хоч у нас ситуація ліпша, ніж у наших східних братів та сестер по нещастю (вражає, коли видиш знимки зі Сходу, на яких фіґури з серпом і молотом просто перефарбовані в синьо-жовті барви - се концентрат суті сучасної України УРСР), але у домовину европейскої ментальності, яка так не хоче вмирати у галичан, часто забивают цвєки ще й деякі місцеві діячі - совковими є й так звані “націоналісти” (так лиш ся називают, но ніц не роблят для свого народу, який гордо величают “наційов” з ціллю омріяних перемог на будушних виборах), же культ одних вождів поміняли на культ інших, часто не знаючи ні історичних фактів, ні загалом ідеології, з ними пов'язаної. Є правдиві націоналісти, але їх наразі не так, на жаль нам та на радість воріженькам, які мают згинути, як роса на сонці®, і багато. Принаймні, при владі у краю.

За сотні літ ніц ся не міняє у сему світі. На Русі, яка колись давно впустила у своє лоно сім'я Азії й породила страшного мутанта з центром у Ро́сії, добре було жити котови й попови. Зіправди, так і зараз є. А ще в тої радше міфічної уже квазідержави було дві проблемі (вживаю форму двоїни, бо сі проблеми нероздільні межи собов, як дві руці одної людини) — дороги та ду́рні. Сі дві проблемі азійський монстр приніс й до нашого дому, породивши безконечне множення дурних доріг та ду́рнів. А корінне населення зіграло ролю сплячої красуні, яка все чекає із міфічного Заходу принца на білому коні™, же своїм цюлюнком має пробудити ослаблене ординсков заразов тіло. Нічого, колись нарід ся прокине з того летаргічного сну, й у наших краях сонце буде саме так світити й трава буде саме така зелена. А до тої пори ми будем брали участь в експериментальному підтвердженні теорії розбитих вікон.

читати та дивити ся далі )
borys_javir: (ціхо)
короткі замітки про...

Потяги
Я люблю їздити потягами. Може тому, що їдеш наче вічність і встигаєш оглянути в черговий чи перший раз пів Галичини. А може і тому, що проїзд у потягу зазвичай дешевший від проїзду в автобусі. Чи навіть тому, що можна у вагоні сісти (інколи навіть лягти), витягнути ноги і поспати.
Також у потягах часто не так і багато народу — усе на відміну від інших видів громадського транспорту.
відчути совок )
borys_javir: (ціхо)
Якось я потрапив у місто Борислав. Яка причина мого приїзду туди - це тема окремої розмови. Сьогодні ж поговоримо про славетне місто та мої враження від нього.

Борислав у знимках та враженнях... )

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

September 2017

M T W T F S S
    123
4567 8 910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags