borys_javir: (поет)
[personal profile] borys_javir
0929132020a_20130929203318000

То був Львів...
Підійшов я до потяга «Львів — Одеса», провідник ще був не вийшов. Зайшов я всередину, він вигнав, сказавши, що ще не оголошували посадки. Я вийшов, почав читати книгу. «Ранок магів» в метушні навколо поїзда читався не дуже. Незабаром з’явився провідник і до нього відразу підскочила якась кобіта. Але він сказав:
- Спочатку запустимо всередину мужчину. - і, глянувши в мою сторону, додав: - Підходьте, будь ласка.
Поки я згорнув книгу та надів на плече наплічник, кобіта почала дорікати:
- А чому чоловіка?
- Бо така прикмета.
- Ви вірите в прикмети?
- Ну... нічого поганого не буде, якщо вагон почнемо із мужчини.
Провідник перевіряв мої документи. А кобіта не заспокоювалася...
Я забрав свій квиток, підняв перед провідником капелюха, промовивши «дякую» і зайшов першим у вагон.
Такий випадок у мене в житті не вперше. Прикмети прикметами, але раз вони мені не раз посприяли у житті, то чому б їх не поважати, принаймні?

На пероні — купа начебто закоханих пар, які поцілунками прощаються на якийсь час розлуки, обіцяючи (деколи й без слів) чекати.
Провідник — кавказької зовнішності.
По радіо - «русскоє радіо».
Потяг — на Одєссу...
Мені — до Тернополя.
А думками — я десь між лісами бродівських околиць та скал Тустані... Дякую. Комусь — за приємний ватро-вечір, а комусь за файно проведений етно-час...

_ _ _
© Борис Явір Іскра, 2013-09-29

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

October 2017

M T W T F S S
      1
234567 8
91011121314 15
16171819202122
23242526272829
3031     

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags