Будь-яка кодифікація є смертю для говірок, бо не лишає місця для варіяцій.

Приклад: кодифікація чотирьох "русинських" мов Закарпаття, однієї "русинської" мови Угорщини, однієї Словаччини й однієї в Воєводині, вони відстоять від рідних говірок не менше, ніж українська літературна.

І як назва їхня штучна, бо ми не кажемо "селянинський", "мусульманинський", "татаринський", так і вони самі штучні.