Так, трохи про світогляд

[borys_javir]

Богів та богинь у язичництві, на відміну від інших релігій та світоглядів, навіть любити чи поважати не обов'язково. Можна, але не обов'язково. Тим то язичництво й інше — воно дає людині свободу спілкування із вищими Силами. Богів й богинь зазвичай славлять, а не моляться їм, а тим більше — не поклоняються, адже божества в язичництві — друзі, родичі, помічники, але не пани чи господарі (люди їм не раби).

Язичник може і не славити богів й богинь, а співпрацювати та взаємодіяти з ними, сприймати їх як родичів чи навіть безликі сили Природи. Язичник вибирає божества для себе, а не божества вибирають його для себе. Тут і відмінність з монотеїстичними вченнями, де бог використовує людину, володіє нею. В язичництві ж людина має божество і використовує його в своїх цілях. Саме тому до одних звертаються для захисту, до інших — для допомоги в справах, ще до інших — для сприяння в особистому.

Якщо Тор не буде мене більше захищати, я відмовлюся від нього і виберу собі іншого захисника.
А, може, і не виберу ніякого!
Ісландська саґа

Філософію язичництва неможливо отак «раз і прийняти». Це чи не в будь-яку релігію можна «прийняти», «хрестити», «посвятити» навіть через примус чи відразу після народження через проведення відповідного обряду. Оскільки язичництво — це не релігія, а філософія, світогляд, то до нього можливо прийти тільки самостійно — через спосіб думки, спосіб праці, спосіб життя...

_ _ _
© Борис Явір Іскра, 2012-2013