![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
borys_javir) wrote2010-12-05 05:02 pm
zero TOLERANCE
Казав мені недавно В'ячеслав Стебницький, що в Европі наразі популярним є стиль писання прози щось типу імпресіонізму — коли люди описують свої повсякденні враження. То, мабуть, вплив інтернету та блоґової сфери. Уривки почуттів, вражень з часом складаються у майже повноцінні твори, з яких читач отримує не високохудожній, але зрозумілий йому продукт.
А я от їду* в холодному пост-радянському потязі і захотілося написати про справжніх друзів, про коло довіри, про недовірлицю та “озонову діру”, про награну приязнь і хронічну толерастію, яка замінила здорову толерантність. Це мабуть будуть просто думки в контексті і без, уривки думок та, можливо, навіть уривки уривків...
пост-радянщина...
Я люблю їздити потягами. Може тому, що їдеш наче вічність і встигаєш оглянути в черговий чи перший раз пів Галичини. А може і тому, що вони зазвичай дешевші від автобусів. Чи навіть тому, що можна сісти (інколи навіть лягти), витягнути ноги, не так багато народу — усе на відміну від автобусів.
В Україну приїхала група із Еспанії до своїх родичів. Бориспіль, Київ, а там на потяг до Львова. І у пасажирському потязі середнього класу по ліжках, а тим більше по землі, бігали таргани. Еспанці були шоковані. Провідниця тарганів іронічно назвала “наші друзі”. Еспанці ще довго згадували отих маленьких і незвичних їм “наших друзів”...
Ласкаво просимо до пост-радянщини! Ой, до наших поїздів/міст/суспільства...
“я не знаю, як ти, але я з тобою дружу...”
з ним ми не говоримо на філософські теми та про вищі матерії... але коли треба допомогти один одному — ми завжди на підхваті...
з ним ми зовсім різних музичних смаків, інший смак на дівчат та навіть їжу... але він проводить репетиції у мене в кімнаті і один щодо іншого - ми завжди готові допомогти...
з нею ми можемо чогось не погодити, сперечатися цілими днями... але вона мені наче рідна сестра і коли щось комусь треба помогти - ми завжди на підхваті...
вона не поділяє моїх світоглядних поглядів, але, незважаючи на це, ми доходимо згоди навіть в найбільш спірних питаннях...
ми можемо не розмовляти місяцями, але коли зустрінемося — нам завжди є про що поговорити... нас єднають яскраві спогади... вона одна з небагатьох, кого я б хотів бачити в себе на дні народження...
з ним я можу говорити на філософські теми, про дівчат і про комп'ютери... він один з небагатьох...
я міг би продовжувати цей список... їх багато... хтось тут себе впізнає, хтось ні... але майже під кінець наведу слова одної хорошої подруги, яка в часі невеличкої суперечки сказала “я не знаю, як ти, але я з тобою дружу...”
я був на вечірці... велике збіговисько знайомих... і друзів... дехто з тих, хто явно чи не явно називає мене своїм другом часом падав на “мороз”... але раптом йде коломийська дівчина, з якою я не так і знайомий... і вона дарує мені теплі дружні обійми... це було теплом для мого серця...
якщо ти друг, то це 7 діб на тиждень, 24 години на добу, 60 хвилин на годину...
так, до слова...
кілька фраз, думок які чомусь запам'яталися чи прийшли в голову...
про коло довіри: ...як я можу довіряти людині, яка не довіряє мені?..
про пам'ять: “...ну і що, що я не маю такої пам'яті?.. зато я щасливий”...
про час: ...я перепрошую за те, що можу кудись прибути невчасно — запізнитися чи зашвидко... просто для щасливих часу не існує...
про роботу: “...останнім часом у мене стосунки тільки з роботою і замість задоволення я отримую гроші...”
суцільна толерастія...
це так, під кінець цієї оповідки...
...вона бореться за права кольорових та геїв, а здорових чоловіків зневажливо називає “хлопами”... цікаво, як би вона поставилася до того, аби її дочку відтрахав негр?..
...він любить командувати у родині і йому не заперечиш, але перед начальством стелиться, наче килимок...
...вона носить на руці браслетик “проти насильства”, але що вона зробила для того, аби в державі зменшити суспільні умови, які провокують на вчинення насильних дій?..
...він по-звірячому замордував кілька сімей, а його визнали непідсудним через психічні розлади і держава буде цю скотину годувати до кінця життя... а ти б годував вбивцю своїх дітей?..
...він виступає на мітинґах за зміну корумпованої влади, за люстрацію чиновників, за свободу слова і демократію, а сам, будучи викладачем в університеті, бере хабарі і утискає студентів... кому ти будеш довіряти?..
малюнок у вагоні потяга
Народ, скуповуйте пневматичну і газову зброю... Бо прийде той час, коли виявиться, що ґралі і коси вже давно застаріли...
* на час початку написання
_ _ _
5 грудня 2010
Борис Явір Іскра
no subject
ти писав що недолюблюєш афроамериканців)
може то не перевірена інформація,але вони здається не люблять коли на них кажуть нігери(можу помилятися)
ааа,ну добре вибач тоді,значить я не так зрозуміла :)
а ти теж негативно ставишся до українців,які там наприклад в часи другої світової іхалив Канаду,рятували своє і сім"ї життя?)
та мені до дупи. хай буде.може хоч тоді народуваність перевищить смертність)
а ліпше як би та дитина жила в голоді-холоді в якомусь сиротинці? якшо хороша сім"я то чого би нє. а якшо врахувати шо зараз в кожній третій сім"ї батько чи мама п"ють, то то не ліпше батьків з нетрадиційною орієнтацією)
хм.я над цим задумаюся. але ше таке,якшо люди котрі недолюблють іноземців в більшій мірі ніж ти
, то простим недолюблюванням не обходиться (йдуть всякі кастєти,печатки,біти..), а гомосексуалісти,якшо вийдуть в якийсь протест,максимум голі,то на тому все скінчиться.
але з другого боку, тре поважати вибір інших людей?!!
якшо він є гуманним і нешкодячим.
no subject
комусь (можу перелічувати кому, починаючи від докрини Далласа, завершуючи масонами та іншими загадковими організаціями) вигідно, аби ми так жили... якщо на початку 20 століття в Галичині були спілки проти пияцтва і більшість корчмів були закриті, в селах починав панувати добробут, то зараз все навпаки... а починати змінювати ситуацію треба вже - заборонити рекламу шкідливих продуктів, обмежити вік продажу, вести роз'яснювальну роботу щодо відносин у сім'ї, про етику спілкування і так далі...
і зробити пропаґанду здорової сім'ї та природньої орієнтації, як це було в 3 Райху...
і проблема "інших" просто відпаде...
no subject
повністю погоджуюсь, за винятком цього "комусь (можу перелічувати кому, починаючи від докрини Далласа, завершуючи масонами та іншими загадковими організаціями) вигідно, аби ми так жили" - тут момент деградації нації, а під чиїм там впливом це все відбувається і кому це вигідно, це вже спірний момент..останнім часом, я схильний до думки, що "самі собі винні"..
no subject
ну, самі винні... але тут багато чинників грає... не все так просто... але очевидно, що якщо б ми не опустили рук у боротьбі, то не були б ні під чиїм чоботом...