borys_javir: (ціхо)
Є майже в серци Свєщенної Галичини таке доволі значне містечко — Миколаїв. Перва згадка про него сє стосує 1570 року, но археологічні знахідки дают певність, же люди тут жили давніше. Правда, таке вражінє, же давніше тут сє жило як не ліпше, то більш по-ґаздівски.
DSCF5071_1
попереду - Миколаїв, а позаду - славнозвісний цементний завод
читати дальше про Миколаїв )
borys_javir: (ціхо)
Кедь покидаєш Свєщенну Галичину і перетинаєш віковічний кордон з Поділєм, то перше місто, єке зазвичай сє трафлєє на дорозі — Волочиск. Єк збирав им сє в дорогу, то мої друзі з Проскурова сказали, же спеціально до мого приїзду ту скинули памнітник Леніну (то був такий жид-підорас, який брав пеньонзи в капіталістів і будував ілюзію комунізму). Для мене, порєдного галичєнина, та оказія - то була сердешна радість.
читати про *бать-копать )

DSCF4731_1
© Борис Явір Іскра, 2014-02-22
не спеціально для Галичина.info


borys_javir: (поет)
0929132020a_20130929203318000

То був Львів...
Підійшов я до потяга «Львів — Одеса», провідник ще був не вийшов. Зайшов я всередину, він вигнав, сказавши, що ще не оголошували посадки. Я вийшов, почав читати книгу. «Ранок магів» в метушні навколо поїзда читався не дуже. Незабаром з’явився провідник і до нього відразу підскочила якась кобіта. Але він сказав:
- Спочатку запустимо всередину мужчину. - і, глянувши в мою сторону, додав: - Підходьте, будь ласка.
Поки я згорнув книгу та надів на плече наплічник, кобіта почала дорікати:
- А чому чоловіка?
- Бо така прикмета.
- Ви вірите в прикмети?
- Ну... нічого поганого не буде, якщо вагон почнемо із мужчини.
Провідник перевіряв мої документи. А кобіта не заспокоювалася...
Я забрав свій квиток, підняв перед провідником капелюха, промовивши «дякую» і зайшов першим у вагон.
Такий випадок у мене в житті не вперше. Прикмети прикметами, але раз вони мені не раз посприяли у житті, то чому б їх не поважати, принаймні?

На пероні — купа начебто закоханих пар, які поцілунками прощаються на якийсь час розлуки, обіцяючи (деколи й без слів) чекати.
Провідник — кавказької зовнішності.
По радіо - «русскоє радіо».
Потяг — на Одєссу...
Мені — до Тернополя.
А думками — я десь між лісами бродівських околиць та скал Тустані... Дякую. Комусь — за приємний ватро-вечір, а комусь за файно проведений етно-час...

_ _ _
© Борис Явір Іскра, 2013-09-29
borys_javir: (molfar)
на основі скандинавських міфів та реальних подій

Давно то було... Ще як із засніжених вершин Асґарду чорні вóрони Одіна споглядали на світ, як біловолоса Фрея із льодових кристалів носила осяйне намисто, а хитрий Локі викладував рунами доріжки долі...
От тоді і починається наша історія...

Середземськi Вогнi
Стародавні рукописи відкривають таємницю...
Ніщо не сховається перед нею...
SVohni_fb
ПередісторіяПівденне королівствоІгри ЛокіРаґнарок • Країна Юності •
словник імен

Раґнарок

Середзем'я... Безкінечні ліси, величні ріки, високі гірські хребти... Край людей...
Колись тут панував мир і спокій, злагода і добробут. Молоко з медом лилися у горлянки, які не знали спраги, сміливі мисливці із неполоханих хащів приносили щедру здобич. Рибалки ходили човнами далеко в море і поверталися обтяжені уловом. На золотистих полях колосилися хліби. І було так добре, що охоронці часом й засинали на мурах міст, не знаючи тривоги...
Але щастя таке тимчасове... Пітьма не дрімає...
Раґнарок )
borys_javir: (molfar)
на основі скандинавських міфів та реальних подій

Давно то було... Ще як із засніжених вершин Асґарду чорні вóрони Одіна споглядали на світ, як біловолоса Фрея із льодових кристалів носила осяйне намисто, а хитрий Локі викладував рунами доріжки долі...
От тоді і починається наша історія...

Середземськi Вогнi
Стародавні рукописи відкривають таємницю...
Ніщо не сховається перед нею...
SVohni_fb
ПередісторіяПівденне королівствоІгри ЛокіРаґнарок • Країна Юності •
словник імен

Iгри Локi
В лісах дрімучих Середзем'я,
В суворих війнах, боротьбі
Ми здобували честь і славу,
Прекрасний Асґарде, тобі!..

Передісторія
Після успішної боротьби ґномів та веттів проти тролів, у Середзем'ї запанував мир та спокій. Народи Мідґарду жили собі добре у своїх королівствах та відбудовували рідний край. Нова весна приходила у їхні домівки. Але...
Ігри Локі )
borys_javir: (molfar)
на основі скандинавських міфів та реальних подій

Давно то було... Ще як із засніжених вершин Асґарду чорні вóрони Одіна споглядали на світ, як біловолоса Фрея із льодових кристалів носила осяйне намисто, а хитрий Локі викладував рунами доріжки долі...
От тоді і починається наша історія...

Середземськi Вогнi
Стародавні рукописи відкривають таємницю...
Ніщо не сховається перед нею...
SVohni_fb
ПередісторіяПівденне королівствоІгри ЛокіРаґнарок • Країна Юності •
словник імен

Південне королівство

Середзем'я... Безкінечні ліси, величні ріки, високі гірські хребти... Край людей, які споконвіку тут жили і трудилися...
Колись панував мир і спокій, злагода і добробут. Молоко з медом лилися у горлянки, які не знали спраги, сміливі мисливці із неполоханих хащів приносили щедру здобич. Рибалки ходили човнами далеко в море і поверталися обтяжені уловом. На золотистих полях колосилися хліби. І було так добре, що охоронці часом й засинали на мурах міст, не знаючи тривоги...
А тепер Мідґард має прийняти й нових поселенців — ґномів та веттів, які за підтримку Фьорадері були покарані вигнанням із Альфгейму.
-> Південне королівство )
borys_javir: (molfar)
на основі скандинавських міфів та реальних подій

Давно то було... Ще як із засніжених вершин Асґарду чорні вóрони Одіна споглядали на світ, як біловолоса Фрея із льодових кристалів носила осяйне намисто, а хитрий Локі викладував рунами доріжки долі...
От тоді і починається наша історія...

Середземськi Вогнi
Стародавні рукописи відкривають таємницю...
Ніщо не сховається перед нею...
SVohni_fb
ПередісторіяПівденне королівствоІгри ЛокіРаґнарок • Країна Юності •
словник імен

Передісторія

Альфгейм... Країна ельфів... Духів лісу, гір і рік, духів вітру і дощу, грому та блискавки, дня і ночі... Повелителів драконів... Ще з прадавніх часів ці ельфи ділилися на світлих та темних. Світлі літали разом з вітрами, населяли ліси, ріки і хмари, були ельфами дня і сонячного світла. А темні ж жили у горах, були ельфами ночі і місячного світла... З кожного ельфійського роду по одному принцу чи принцесі було в ельфійській раді, в Старому місті (Ольденґарді).Передісторія )
borys_javir: (molfar)
на основі скандинавських міфів та реальних подій

Давно то було... Ще як із засніжених вершин Асґарду чорні вóрони Одіна споглядали на світ, як біловолоса Фрея із льодових кристалів носила осяйне намисто, а хитрий Локі викладував рунами доріжки долі...
От тоді і починається наша історія...

Середземськi Вогнi
Стародавні рукописи відкривають таємницю...
Ніщо не сховається перед нею...
SVohni_fb
ПередісторіяПівденне королівствоІгри ЛокіРаґнарок • Країна Юності •
словник імен
словник імен )
borys_javir: (ціхо)
ЧОРНА ГОРА НАД ЛЬВОВОМ
городище енеоліту та святилище слов’ян
- вгору?
- тільки вгору!


Коли я був малий, то чув від бабці дуже багато різноманітних оповідок про рідний край. Як виростав, то сі історії стали основов глибшого зацікавлення минулим Батьківщини. Звісно, пізнання старовини зруйнувало одні міфи в моїй голові, але й під го впливом виникли цілком наукові теорії.
Мо́є особливе зацікавлення минулим слов’ян привело до того, же теперки мені цікаво ще й минуле предків моїх предків — минуле галлів, германців, тракійців та інших, які свого часу зробили вагомий культурний та генетичний внесок у розвій рідного мені етносу. Щоразу нитки минулого ведут ня в ще більшу глубину, яка приваблює, наче кирниця мудрости, прохолодов та свіжістьов знань.

Пишучи про городище-святилище на Богиті й можливий зв’язок тамтешнього дольмена із культуров лійчастого посуду, натрапив на згадки про інші місця, де є поселення сеї археологічної культури в Галичині. Серед таких є Малі Грибовичі, над якими наче брова нависла Чорна гора. Як ся подивити на ню з супутника й включити уяву, то мож помітити, же гора витягнута із заходу на схід, мов яка гадина (змія) з головов на заході та хвостом на сході. Навіть, якщо то не є штучним насипом, то руки людини так чи інакше ся приклали до кряжу — чи не по всьому го периметру йде щонайменше два рівні терас. До речі, на північно-західних землях слов'ян відомий курган епохи бронзи, довжина якого становит 115 метрів, а висота пагорба — 65 метрів, і то є підтвердженням того, же давні люди були спроміжні на ґрандіозні споруди, які потребували складних на той час рішень та довготривалих фізичних робіт.

mapa_1m
загальний вид із супутника на городище та кряж
читати далі про городище на Чорній горі )
borys_javir: (ціхо)

Сучасне неоязичництво ... є свідомим вибором більш справжнього, більш гармонійного, більш потужнішого майбуття - вибором, який накидає на майбуття, для нового творення, те вічне, з якого ми всі походимо.

Ален де Бенуа


Виклики сучасності

Багато води у рідних ріках витекло з тих часів, коли переважна кількість давніх европейців мали свої Традиції. Чому европейців? Бо давня Европа розвивалася, хоч в різноманітності, але в певному спільному ключі. Ще від часів перших форм двоєвір'я (коли у різних формах змішалося місяцепоклонництво та сонцепоклонництво) до пізніх форм полівір'я (саме так я б назвав різні стани — від суміші до системи — віри та релігії предків, у яких разом існували елементи як астральної релігії, пантеїзму, анімізму, так і пізнього політеїзму із вираженою персоніфікацією божеств) загалом панували спільні чи подібні тенденції та концепції, які визначали основні риси таких різних, але і однакових світоглядних систем.

Процес відродження язичництва у Европі та світі ставить перед людьми, які вибирають цю філософію певні питання до вирішення. Ці питання торкаються глибин свідомого та несвідомого, а їхнє вирішення, яке так чи інакше є усвідомленим чи неусвідомленим вибором, визначає поведінку особистостей у їхній взаємодії із світом навколо. Власне поняття єдиності чи єдності є одними із визначальних у житті людей.

Зараз, коли у слов'янському світі відбувається становлення та розвиток язичницького (радше, неоязичницького) руху у різних формах, коли люди повертаються до своїх природних джерел, актуальними є знання про основні парадиґми старого, але водночас і постійно теперішнього, світу. Наші предки, давні европейці, свого часу досягли високого рівня філософської думки, розвинувши світоглядні концепції про божественне. І ці концепції були досить відмінними від концепцій Сходу, які з середини першого тисячоліття нової ери поширилися і в Европі.

читати дальше )

borys_javir: (ціхо)
короткі замітки про...

Потяги
Я люблю їздити потягами. Може тому, що їдеш наче вічність і встигаєш оглянути в черговий чи перший раз пів Галичини. А може і тому, що проїзд у потягу зазвичай дешевший від проїзду в автобусі. Чи навіть тому, що можна у вагоні сісти (інколи навіть лягти), витягнути ноги і поспати.
Також у потягах часто не так і багато народу — усе на відміну від інших видів громадського транспорту.
відчути совок )
borys_javir: (ціхо)
І наснило ся, що їду у потязі, а коло мене Вона - моя незнайомка. Русяве довге злегка кучеряве волосся спадало на її плечі. Вона якось по-особливому ніжно дивила ся на мене своїми сірувато-синіми очима. Щось говорила. Чітка мова - от, що мені подобало ся. Худорляве лице було трішки втомлене дорогов, але приємне.
Доволі міцно стискала мою руку, наче нагадуючи, що нікому мене не віддасть.
Якийсь дивний спокій опановував мою душу в її присутності...
Але се був тільки сон...
Надто реалістичний, аби бути правдов... Як і всі мої сни...

_ _ _
2012-09-05
Борис Явір Іскра
borys_javir: (Default)
Коли на примху лідера якогось
Яснійше сонце "змінює" свій рух...

Вже видів світ таких провідників,
Які на сонце право заявляли,
А всіх, хто заперечити хотів,
Дурнями гордливо називали.

Вже видів світ таких провідників,
Що вели у безодню люд нещасний,
Освітлюючи шлях лиш світлом сірників,
Брешучи, що то є сонце ясне.

Вже видів світ таких провідників...
Видів, але нічого не навчився,
Якщо опісля безлічі віків
За ними знову в тьму повівся...


2012-05-05
Борис Явір Іскра
"Праведник"
borys_javir: (На згарищі)

війна між европейцями є завше війнов громадянськов...

На фронтах панувало затишшя. Довгі дощі початку весни мочили зорану стрільнами землю. Ходили чутки, що скоро ся війна завершит ся. Усі жили надійов на то, хоч і не знали, що робити потім...

Сотник ходив бліндажами, курив як паровоз й інколи через бінокль заглядав на місто, коло якого ми ся розташували. Він родом був з Рóсії, наші гуцули називали го “руським”, а він лиш витягав з рота цигарку і говорив “всі ми руські”. На то наш поручник, щирий галичанин, іронічно кривив ся й бурчав “Русь вашу”, за зразком російського “мать вашу”... Вони ся не сварили поміж собов, бо сотник у політику не пхав ся, а поручник не був з патрійотів-радикалів.


Одного ранку я повидів якесь зворушення коло штабу. Майже відразу радіотехнік перевів звук на загальний динамік. При перших словах я аж сів — війна ся скінчила. Хтось кидав у гору каску, хтось стріляв із зброї. Дівчата плакали. Я ж ліг на траву і дивив ся на небо — відтеперки мирне небо...


Незабаром сотник нас зібрав і сказав, що наказу покидати позицій не було, лиш відмінено військовий стан. Наразі ся готує план демобілізації і святкова дефіляда у столиці. Львів, зранений сев війнов як ніґде інакше, мав приймити нашу параду. До вечора четарі переймали команду і мали готувати вояків до виїзду до серця Галичини.

Почало ся загальне прання і пуцування — до вимаршу усе має блистіти під ґлянц!


Ввечері я зайшов у сотенну їдальню, де слухали по радіо вітання із завершенням війни. Якраз втрафив на слова нашого ґенерала:

Через багато років, коли ми будемо старими “колишніми комбатантами”, коли станемо ветеранами і, можливо, будемо отримувати державну пенсію, нас будут вітати із “Великов перемогов”, але нині я скажу вам таке — то не перемога, а тим більше й не велика, бо не може бути перемоги у війні, яка мала громадянський, братовбивчий характер... Не може бути перемоги у війні, яка залишає більше запитань, ніж відповідей... Не може бути перемоги у війні, результат якої є причинов для нової... І дарма, що ми провели новий, більш справедливий кордон — насправді кордон проходит не полями і річками, не горами і долинами, а через серця кожного з нас...

- його голос звучав серйозно і проникливо. -

Не буду вітати навіть із завершенням війни, бо війна триває до смерти остатнього вояка... Я вітаю вас, дорогі мої побратими, дорогі друзі і подруги, товариші і товаришки по зброї, окопах та щему серця, із новов можливістьов побути з рідними, побути із братами і сестрами, батьками та матерями, чоловіками і дружинами, дітьми... Скористайте сим часом як належит ся!.. А якщо війна забрала все, то почніт нове життя — як після довгої зими навіть на згарищах розцвітают квіти... Після мороку ночі розпочинає ся новий день, після зими приходит весна... І саме нам, друзі, на спорожнілих згарищах ростити нові квіти життя! До праці!..”

Хтось заплакав... У всіх з'явила ся замріяна усмішка — подумки вже будували нове життя чи відбудовували старе...

Голос генерала був по-бойовому завзятим. З надійов на перемогу. Велику перемогу. Перемогу життя над смертев...


_ _ _

2012-05-07

Борис Явір Іскра

На згарищі”

borys_javir: (Default)
Протягом багатьох тисячоліть на території слов'янського світу, до якого й належить Україна, творилися різні, хоч і подібні та спадкоємні культури. Тому тисячу років витворене віками, багате змістом, але, видається, не викристалізуване формою язичництво стикнулося із в той час сильнішим ворогом — бідним за змістом, але викристалізуваним за формою та підтримуваним органами держави. З часом відбулося певне злиття, яке пішло здебільшого на шкоду першому та на користь другому.

Що ми маємо зараз?
  • Двоєвір'я — злиття християнства за формою (організація релігійного життя, назви богів, календар свят тощо) та язичництва за змістом (залишки народних звичаїв, обрядів, вірувань). На жаль, це поєднання люди наразі усвідомлюють як “християнство”, хоч таким по-суті воно не є.
  • Сильний вплив церкви (різних конфесій) на суспільство та владу: представники церков прямо (через участь в органах влади) та опосередковано (через особисті домовленості з представниками влади, через вплив на суспільство завдяки ЗМІ тощо) здійснюють контроль за суспільством та його життям. На жаль, навіть більшість людей, які виступають за секуляризацію суспільства, у потрібні моменти залишаються або байдужими, або стають на бік церкви, побоюючись утисків чи просто бажаючи бути “як всі”.
  • Законодавство, нездатне відстоювати здорові інтереси суспільства: осіб, які об'єктивно аналізують та висвітлюють вплив передусім жидівських книг (Старий та Новий Завіти тощо), діяльність жидівських об'єднань (фінансові, культурні, політичні тощо), діяльність інших спілок, які ніби й не мають певного національного обличчя, але діють на шкоду суспільству, осіб, які виступають за здоровий спосіб життя та традиційну сім'ю часто цькують, тоді як йде відкрита чи прихована підтримка деструктивних процесів (типу “одностатеві шлюби”, знищення соціальної сфери, марґіналізація суспільства тощо).
  • Та інші чинники, які є згубними для відродження Традиції.

Що, можливо, нам варто досягнути?
  • Визнання позитивних ідеалів Традиції (здорова двостатева сім'я, дбання за здоров'я населення, корисна суспільству соціальна політика, екологічно чисте довкілля тощо) на рівні держави та підтримка відповідних програм із державних фондів.
  • Побудова секуляризованого суспільства, в якому жодна релігійна організація не буде мати керівної ролі. Суспільство, звільнене від передусім кайданів церкви, перестане жити шкідливими міфами (про гріховність тіла -> зневага до себе та інших, про владу над всім на Землі -> зневага та захланність до довкілля тощо) та навчиться поважати людину не за її причетність до чогось, а за конкретні результати її діяльності.
  • Охоплення рухом відродження та продовження Традиції якомога більшої частки населення. Це дозволить впливати на політику держави від місцевого рівня і вище.

Як цього досягнути?
  • Просвітницька робота — тільки вона здатна підняти маси до потрібного рівня усвідомлення явищ, які відбувалися та відбуваються. Люди, отримавши знання, усвідомлять шкідливість тих чи інших ідеологій та будуть шукати чогось більш істинного, більш відповідного власне змісту людини як природного організму. Вони знайдуть природо-відповідне язичництво у різних його формах. Люди зможуть бути як релігійно-практикуючими, так і нерелігійними, але при тому із високим рівнем моралі, поваги до себе, інших, довкілля. Різнорівнева та багатопрофільна просвітницька робота підніме талановиті та ініціативні сили, які стануть культурною, господарською, науковою тощо елітою.
  • Об'єднання рідновірських течій, але не для зведення всіх до купи під чийсь “кулак”, а для координації руху. У таке об'єднання мають ввійти ті течії, які створені для блага загалу, а не для задоволення інтересів окремих діячів (останній чинник компрометує будь-який рух). При посиленні такого об'єднання члени різних груп, які підпадали під деструктивний вплив амбітних лідерів перейдуть туди, де буде вільніше для особистісного і колективного розвитку.
  • Створення чи активізація юридичного відділу для захисту інтересів руху та вироблення законодавчих актів, які б сприяли поширенню та підтримці ідеалів руху на офіційному рівні від первинних громад до країни загалом.
  • Розширення наукової діяльності на засадах об'єктивізму. Саме так можна заслужити авторитет у науковців та інтеліґенції, яка буде рушійною силою руху. Можливо, під час такої роботи треба буде відкинути деякі улюблені міфи і визнати помилки (приписування минулому невідповідних “фактів”, погляд на минуле із сучасних тенденцій, український шовінізм тощо), але прозорість шляху до розвитку тільки привертає нормальних людей. В той самий час, тільки науково можна буде підтвердити й інші міфи, положення руху, які наразі є лиш у вигляді гіпотез, здогадок (про тісний зв'язок між ведичною культурою, трипільською, та пізнішими, які були властиві слов'янам загалом та предкам сучасних українців зокрема).
  • Відродження Традиції. Це не тільки вивчення минулого, це передусім вивчення механізмів Традиції, отже здатність розвивати Традицію відповідно до теперішнього та майбуття. Наприклад, звичай водити козу на Новоліття зародився тоді, коли Сонце було в прецесії Овна. Механізм розвитку Традиції занепав, тому ми виконуємо неактуальні дії — водимо козу в епоху, коли Сонце в прецесії Риб. Давні жерці би модифікували звичай так, аби включити у нього все позитивне із минулої епохи та нове актуальне із тієї, яка прийшла. Підняття Традиції-“зомбі” є шкідливим для руху (так, наче суху гілку пхати у землю з надією, що проросте), тоді як відродження Традиції на основі давніх механізмів з врахуванням принципу актуальності дасть поштовх для поширення її у широкі маси.
  • Повага до принципу етнізму та територіального детермінізму — відродження рідних традицій у Галичині буде певним чином відмінним, ніж аналогічний процес на Поліссі. Це пов'язано із тим, що треба враховувати стародавні традиції місцевого населення, яке зазвичай є нащадком більш давніх племен.
  • Варто пам'ятати, що є українські рідновіри і є рідновіри в Україні — це можуть бути досить різні явища, але які зазвичай перебувають в одній площині. Якщо правильно організувати діяльність, то вектор руху цих течій може бути спільним і швидше привести до мети.


_ _ _
2011
Борис Явір Іскра

borys_javir: (Default)
* люблю їздити поїздами...
* без імен...


Четвер...
Електричка на Львів несла мене вперід до друзів та справ. А якийсь потяг зі Львова ніс Її у протилежному керунку - на Тернопіль. Різні вектори - це доля?
Ну, ми ще зустрінемо ся...

+100501 )
borys_javir: (ціхо)
Якось я потрапив у місто Борислав. Яка причина мого приїзду туди - це тема окремої розмови. Сьогодні ж поговоримо про славетне місто та мої враження від нього.

Борислав у знимках та враженнях... )
borys_javir: (Default)
Про одну із причин, чому я люблю Львів, я вже писав. Але це місто має ще багато особливостей...

Сьогодні рано я покинув Буськ і улюбленим транспортом прибув до столиці Галичини. Владнавши деякі справи, відправився до кафе "Меделін". Чарівна Оля зготувала мені чудового чаю. Потім мав приємну розмову із Святком, власником забігайлівки. Попрощавшись із друзями, відправився до двірця...

Проходячи коло пам'ятника Леопольду фон Захер-Мазоху, звернув увагу на осіб, які зацікавлено обступили увіковічненого письменника. І раптом повз мене проходить парочка, хлопець дівчині каже:
- Це - Леопольд Мазох, засновник мазохізму...
Ага, ось воно як! Варто тільки описати якесь явище, як для темних мас стаєш його засновником...

Ця кумедна ситуація ще більше покращила мій настрій...
Люблю Львів...
А особливо його львівок...


у Львові...

_ _ _
2012-03-17
Борис Явір Іскра
Львів
borys_javir: (Default)
Ех, який же чарівний весняний ліс. Він якраз просинається від зимового сну. Перші теплі промені ласкаво пестять ще холодну землю. Але таке враження, що пройде якась мить, і усе вибухне новим цвітом. Розпустяться бруньки свіжою зеленню. Воскресне нове життя...
Просинається ліс...

А гори ще сплять... Стоять засніжені у тиші. Підставляють свої боки до ясного сонця, аби погрітися... І тілько ліс, здається, неквапливо просинається...


_ _ _
2012-03-10
Борис Явір Іскра
borys_javir: (Default)
У поїзді...
Зайшов я у потяг Тернопіль-Ходорів. Пройшовся вагоном у пошуках місця, де сісти. Не було доволі зручного для мене. Пішов у наступний вагон. Там вільних місць було багато, але було так зимно, що я вирішив повернутися у попередній, де було суттєво тепліше. Ледве заходжу, як якийсь хлопака по-дружньому легко копає мене у ногу і каже "здоров". Я, звісно, привітався. І тут він починає згадувати, що ми знайомі, що зустрілися тому 5-6 чи навіть 8-10 років на "співучці", де я у компанії друзів та знайомих грав на гітарі (це при тому, що я на "співучці" не тусувався, на гітарі не граю), починає називати якихось спільних знайомих (яких я не пригадую чи не знаю взагалі)...
Обличчя того хлопця було мені знайомим, тому я не заперечував, що ми могли знати один одного, але те, що він плутав обставини, за яких ми познайомилися - то це точно...
Зав'язалася розмова, в ході якої він пропонує мені спочатку чай, а потім горівку. Ні того, ні того мені не хотілося, а він зрозумів моє "ні", пояснивши це словами "ти і тоді був проти горівки". Від горівки і його тато відмовився, а чай пив... Чай з термоса, теплий...
А Ігор (так звати хлопця) далі згадував обставини, за яких ми могли познайомитися. Згадав за свою колишню Катьку, яку начебто я міг знати, бо був, ймовірно, в її "тусовці". Потім "виявилося", що я вчився в центрі (насправді, на Новому світі) і мав би знати якихось Бекгема (то не відомий футболіст, я вулична кличка якогось хлопця) та Марушу (також кличка хлопця). Їх я також не знав. Але Ігор не вгавався і продовжував шукати у пам'яті події та людей, які нас єднають ...
З часом прийшов Славко, чоловік пенсійного віку, якого знав Ігор. Хлопака взявся розказувати йому про свою господарку. А її у Ігора є доста - купа свиней, курей, кілька кіз, котів, псів і сила-силенна голубів. Правда, жінки він ще не має, бо з Катькою, яка пиячила і всі гроші тринькала на випивку, розійшовся і нової "половинки" ще не знайшов...
А я з його татом поговорив про політику і релігію та про всяке різне... За той час я пригадав, де бачився з Ігором - на "помаранчевій революції"... Я тоді стояв постійно на площі, був старшим над частиною наметового містечка, от і приходили люди різні поговорити, зігрітися до бочки з вогнем...
От і зупинка, на якій виходили Ігор з татом. Прощання. Може, ще зустрінемося...
Може...
І нехай ведуться у них воли і корови... Та й жінка роботяща най знайдеться, бо Ігор, хоч і простакуватий, та в господарці тяму має...

Ходорів...
Потяг їхав до Ходорва, але заїхав чомусь трохи дальше. Став кілька кілометрів за станцією. Провідниця назвала машиніста кількома "теплими" словами і, мабуть, з просоння, вказала мені та ще одному чоловікові невірний керунок до двірця (ми сперва не знали, що він невірний).
Я йшов досить скоро, пройшовся трішки штрикою по свіжому повітрі, але місяць поміг мені зорієнтуватися у сторонах світу і я зрозумів, що йду не туди - не на Ходорів, а на Львів. Змінивши керунок ходьби на протилежний, досить швидко прибув на ходорівський двірець...
За прогульку тільки радий, адже люблю ходити свіжими, навіть морозними ночами, коли повня чи загалом світло. У такі моменти сніг у лісі виблискує сріблом, навколо місяця утворюється веселковий ореол, а дерева кидають довгі чорні тіні. Краса неймовірна...

Борислав...
Ну, тут все почалося з того, що дорогу мені перейшла чорна кітка...


повня у Ходорові

_ _ _
2012-03-09
Борис Явір Іскра

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

May 2025

M T W T F S S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26 2728293031 

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags