![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
borys_javir) wrote2010-12-05 05:02 pm
zero TOLERANCE
Казав мені недавно В'ячеслав Стебницький, що в Европі наразі популярним є стиль писання прози щось типу імпресіонізму — коли люди описують свої повсякденні враження. То, мабуть, вплив інтернету та блоґової сфери. Уривки почуттів, вражень з часом складаються у майже повноцінні твори, з яких читач отримує не високохудожній, але зрозумілий йому продукт.
А я от їду* в холодному пост-радянському потязі і захотілося написати про справжніх друзів, про коло довіри, про недовірлицю та “озонову діру”, про награну приязнь і хронічну толерастію, яка замінила здорову толерантність. Це мабуть будуть просто думки в контексті і без, уривки думок та, можливо, навіть уривки уривків...
пост-радянщина...
Я люблю їздити потягами. Може тому, що їдеш наче вічність і встигаєш оглянути в черговий чи перший раз пів Галичини. А може і тому, що вони зазвичай дешевші від автобусів. Чи навіть тому, що можна сісти (інколи навіть лягти), витягнути ноги, не так багато народу — усе на відміну від автобусів.
В Україну приїхала група із Еспанії до своїх родичів. Бориспіль, Київ, а там на потяг до Львова. І у пасажирському потязі середнього класу по ліжках, а тим більше по землі, бігали таргани. Еспанці були шоковані. Провідниця тарганів іронічно назвала “наші друзі”. Еспанці ще довго згадували отих маленьких і незвичних їм “наших друзів”...
Ласкаво просимо до пост-радянщини! Ой, до наших поїздів/міст/суспільства...
“я не знаю, як ти, але я з тобою дружу...”
з ним ми не говоримо на філософські теми та про вищі матерії... але коли треба допомогти один одному — ми завжди на підхваті...
з ним ми зовсім різних музичних смаків, інший смак на дівчат та навіть їжу... але він проводить репетиції у мене в кімнаті і один щодо іншого - ми завжди готові допомогти...
з нею ми можемо чогось не погодити, сперечатися цілими днями... але вона мені наче рідна сестра і коли щось комусь треба помогти - ми завжди на підхваті...
вона не поділяє моїх світоглядних поглядів, але, незважаючи на це, ми доходимо згоди навіть в найбільш спірних питаннях...
ми можемо не розмовляти місяцями, але коли зустрінемося — нам завжди є про що поговорити... нас єднають яскраві спогади... вона одна з небагатьох, кого я б хотів бачити в себе на дні народження...
з ним я можу говорити на філософські теми, про дівчат і про комп'ютери... він один з небагатьох...
я міг би продовжувати цей список... їх багато... хтось тут себе впізнає, хтось ні... але майже під кінець наведу слова одної хорошої подруги, яка в часі невеличкої суперечки сказала “я не знаю, як ти, але я з тобою дружу...”
я був на вечірці... велике збіговисько знайомих... і друзів... дехто з тих, хто явно чи не явно називає мене своїм другом часом падав на “мороз”... але раптом йде коломийська дівчина, з якою я не так і знайомий... і вона дарує мені теплі дружні обійми... це було теплом для мого серця...
якщо ти друг, то це 7 діб на тиждень, 24 години на добу, 60 хвилин на годину...
так, до слова...
кілька фраз, думок які чомусь запам'яталися чи прийшли в голову...
про коло довіри: ...як я можу довіряти людині, яка не довіряє мені?..
про пам'ять: “...ну і що, що я не маю такої пам'яті?.. зато я щасливий”...
про час: ...я перепрошую за те, що можу кудись прибути невчасно — запізнитися чи зашвидко... просто для щасливих часу не існує...
про роботу: “...останнім часом у мене стосунки тільки з роботою і замість задоволення я отримую гроші...”
суцільна толерастія...
це так, під кінець цієї оповідки...
...вона бореться за права кольорових та геїв, а здорових чоловіків зневажливо називає “хлопами”... цікаво, як би вона поставилася до того, аби її дочку відтрахав негр?..
...він любить командувати у родині і йому не заперечиш, але перед начальством стелиться, наче килимок...
...вона носить на руці браслетик “проти насильства”, але що вона зробила для того, аби в державі зменшити суспільні умови, які провокують на вчинення насильних дій?..
...він по-звірячому замордував кілька сімей, а його визнали непідсудним через психічні розлади і держава буде цю скотину годувати до кінця життя... а ти б годував вбивцю своїх дітей?..
...він виступає на мітинґах за зміну корумпованої влади, за люстрацію чиновників, за свободу слова і демократію, а сам, будучи викладачем в університеті, бере хабарі і утискає студентів... кому ти будеш довіряти?..
малюнок у вагоні потяга
Народ, скуповуйте пневматичну і газову зброю... Бо прийде той час, коли виявиться, що ґралі і коси вже давно застаріли...
* на час початку написання
_ _ _
5 грудня 2010
Борис Явір Іскра
no subject
"ну добре вибач тоді,значить я не так зрозуміла :)" - добре є :)
"а ти теж негативно ставишся до українців,які там наприклад в часи другої світової іхалив Канаду,рятували своє і сім"ї життя?)" - і знову ти мене не надто добре розумієш... я не про негативні ознаки еміграції чихлю, у кожного емігранта є ті, чи інші, поважні, чи не поважні на виїзд за кордон причини..але тут інший момент: момент поводження, культури, так би мовити будучи в гостях...
і якщо їхня поведінка перетинає межу дозволеного, морального, толерантного і вихованого, то я можу лише засуджувати таких людей..
"та мені до дупи. хай буде.може хоч тоді народуваність перевищить смертність)" - ти впевнена, що хотіла б заради статистики бачити українців чи то чорними, чи то жовтими?! А не легше державну демографічну політику спрямувати, на так званий "бейбі бум", "демографічний вибух", або якщо говорити просто: звєрське і шаленне розмноженіє?)) До прикладу, багатодітні українські сім'ї, що ще півстоліття-століття тому були правилом, а не винятком, як тепер..
А тут твоя логіка працює на те, щоб будь-якою ціною збільшити коефіцієнт народжуваності, над смертністю, навіть вимішавши українців, з хрін з на ким..маєш живий приклад федеративної Росії, яка стопудоф не продержиться надто довго: народність вимішана, а вся країна поділена на АР, які рано чи пізно зажадають бути самостійними і підуть на бунт..)
"а ліпше як би та дитина жила в голоді-холоді в якомусь сиротинці? якшо хороша сім"я то чого би нє. а якшо врахувати шо зараз в кожній третій сім"ї батько чи мама п"ють, то то не ліпше батьків з нетрадиційною орієнтацією)" - я не вшарив до чого тут підераси?! їх, слава Богу, в нашій країні, не є настільки багато, щоб виступати альтернативою сиротинцям..Але якщо вже на те пішло, то тут знову ж таки провтики державної політики..
"тре поважати вибір інших людей?!!якшо він є гуманним і нешкодячим." - їхні ідеї однозначно, я такими, що шкодять суспільству..! тут виступає фактор моральності, здорового глузду..це ж ріально брєд якийсь, збочення..брр..ніколи не розумів і навряд чи зрозумію підорів..
no subject