Boris Javir (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
borys_javir) wrote2013-11-18 10:30 am
borys_javir) wrote2013-11-18 10:30 am
Я тобі розкажу казку...
Я тобі розкажу казку,
Ти її уважно слухай.
Настрож для неї, лиско,
Рудуваті гарні вуха...
Як жили іще дракони
(То було давним-прадавно)
Закохався принц в принцесу.
Не на жарти, славно-явно.
А вона його не хтіла,
Бо з країв він був далеких.
То ж здобути її серце
Завдання́ було не з легких.
І приносив він їй квіти,
І балади їй писав,
Що поштовими птахами
Їй до замку відправляв.
Квіти сохли, а балади
Були зразу, мов забуті.
Принц журився. Впав у відчай.
Як принцесу ту здобути?
В королівствах тих зненацька
Лихоліття враз настали -
Прилетіли з гір дракони
І країни руйнували.
Гинули нещасні люди,
Крик і плач довкола чулись.
Все горіло і палало,
Дими чорні затягнулись...
В одній з битв принцеси батько
Сво́ю голову зложив.
Не було біді просвітку.
Люд ще більше затужив.
На підмогу королівству
Принц-сусід війська примчав.
Він за дня, а часом й ночі
В поле битви виступав.
Жив в палаці, де й принцеса.
Вони виділись щодня.
Вже й не смів ніц говорити
Їй про свої почуття.
Гинули воя́ки в битвах...
А дракони - відступали.
Вже здавалось, прийде скоро
Перемоги час і слави.
Та якогось дня і справді
Враз пожежі припинились.
Крізь дими ще чорно-сірі
Сонця промені пробились.
Але радість та змінилась
На печаль, смуток й тривогу:
З опуще́ними стяга́ми
Військо вертало́сь з дороги.
Як прийшли в столичний замок,
Всі дізнались, справа в чому -
Принца раненого в груди
Несли на щиті срібно́му.
А принцеса раптом в сльози
І до принца припадає.
Хто ж то знав, що горда пані
Почуття у грудях має?
Та й бере його за руку,
У своїй стискає ніжно.
Принц зітхає, мов в останнє.
І блідий вже, білосніжний...
Ми ж у казці? Пам’ятаєш?
Та й кінцівка в нас щаслива:
З оченят-зірниць принцеси
Здоровильні сльози лили...
Чи то може серця чари,
А чи дар принцеса мала -
Невідомо. Принц одужав.
Та й весілля відгуляли.
Об’єднали королівства,
Діток бавили багато...
Їм читали казки на ніч,
Щоб приємно було спати.
От і ти засни у нічку,
Закрий світлі оченята.
І най сни будуть приємні,
Поки день не прийде в хату...
© Борис Явір Іскра, 2013-11-17/18
Ти її уважно слухай.
Настрож для неї, лиско,
Рудуваті гарні вуха...
Як жили іще дракони
(То було давним-прадавно)
Закохався принц в принцесу.
Не на жарти, славно-явно.
А вона його не хтіла,
Бо з країв він був далеких.
То ж здобути її серце
Завдання́ було не з легких.
І приносив він їй квіти,
І балади їй писав,
Що поштовими птахами
Їй до замку відправляв.
Квіти сохли, а балади
Були зразу, мов забуті.
Принц журився. Впав у відчай.
Як принцесу ту здобути?
В королівствах тих зненацька
Лихоліття враз настали -
Прилетіли з гір дракони
І країни руйнували.
Гинули нещасні люди,
Крик і плач довкола чулись.
Все горіло і палало,
Дими чорні затягнулись...
В одній з битв принцеси батько
Сво́ю голову зложив.
Не було біді просвітку.
Люд ще більше затужив.
На підмогу королівству
Принц-сусід війська примчав.
Він за дня, а часом й ночі
В поле битви виступав.
Жив в палаці, де й принцеса.
Вони виділись щодня.
Вже й не смів ніц говорити
Їй про свої почуття.
Гинули воя́ки в битвах...
А дракони - відступали.
Вже здавалось, прийде скоро
Перемоги час і слави.
Та якогось дня і справді
Враз пожежі припинились.
Крізь дими ще чорно-сірі
Сонця промені пробились.
Але радість та змінилась
На печаль, смуток й тривогу:
З опуще́ними стяга́ми
Військо вертало́сь з дороги.
Як прийшли в столичний замок,
Всі дізнались, справа в чому -
Принца раненого в груди
Несли на щиті срібно́му.
А принцеса раптом в сльози
І до принца припадає.
Хто ж то знав, що горда пані
Почуття у грудях має?
Та й бере його за руку,
У своїй стискає ніжно.
Принц зітхає, мов в останнє.
І блідий вже, білосніжний...
Ми ж у казці? Пам’ятаєш?
Та й кінцівка в нас щаслива:
З оченят-зірниць принцеси
Здоровильні сльози лили...
Чи то може серця чари,
А чи дар принцеса мала -
Невідомо. Принц одужав.
Та й весілля відгуляли.
Об’єднали королівства,
Діток бавили багато...
Їм читали казки на ніч,
Щоб приємно було спати.
От і ти засни у нічку,
Закрий світлі оченята.
І най сни будуть приємні,
Поки день не прийде в хату...
© Борис Явір Іскра, 2013-11-17/18