Трунок

[borys_javir]

В часи, коли навколо чи не все виявляється фарсом, я готую собі чай. Один з моїх легендарних чаїв на польових та лісових травах, про які одні згадують із приємною посмішкою, а інші - навіть із трепетом.

Для інших я можу приготувати чай, який солодкий і без цукру. Який п’янить без алкоголю. Який додає сили без кофеїну. Який лікує без сучасних лікарських препаратів. Але у часи фарсу я готую зовсім інший, спеціальний, чай - для себе.

Я готую отруту - збираю полин, трав’янисту бузину та деякі трави, які не варто називати. Варю їх доти, поки вода, здається, не гусне. А тоді це вариво, цей зелений на колір трунок, випиваю до дна. Без цукру. Без меду.
Цей чай, здається, проясняє свідомість і протвережує після періодів омани. Він знімає біль та смуток, але, так само, і будь-яку радість…
Всі, хто хоч ложку такого варива пробували, не могли і її випити - через гіркоту. А хто хоч приблизно знає, які трави входять у суміш, бояться пити через отруйність. Але я знаю добре - коли та зелена отрута входить у мою гарячу червону кров, мені стає легше…

Будьмо!

© Борис Явір Іскра, 2014-02-04