![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
СОН «НАСТУПНА ПАНІ ЯВІР?»
1 Feb 2022 11:37 amСОН «НАСТУПНА ПАНІ ЯВІР?»
Борис ЯВІР. Сон: 29 I 2022. Деталізація 01 ІІ 2022.
Якраз вночі,
коли Венера переходила зі зворотнього руху в рух прямий,
наснився мені сон дивний...
Настала тепла пора року. Заквітли луги. Після кількох років кризи, обмежень у подорожах, таки настали ліпші часи — знову можна було вільно мандрувати, проводити різні масові заходи. До людей верталася бадьорість.
Якось я розмовляв з приятелями і вони запросили мене на фестиваль, пов’язаний з традиційною культурою, але в новітній, сучасній подачі — їм здалося, що мені таке може сподобатися. Відтак, я з дітьми подалися у подорож.
Ми любимо подорожувати — відколи виховую їх сам, привчаю до доріг та пригод, ознайомлюю з іншими краями.
До містечка, коло якого проводили фестиваль, ми доїхали без зайвих трудностей, зупинилися у гостинці неподалік місця проведення. Мої приятелі були поміж організаторів, тож мали нас зустріти вже там, безпосередньо на місці.
Зранку було пасмурно, навіть падав дощик. Але дуже дрібненький. До обіду дощик втих, а вітер трохи підсушив дороги, стежки, листя та трави. Хіба невеликі калабані де-не-де нагадували про дощ. І хмари, які ще нависали над містечком.
Ми поїли у гостинці, взулися так, аби не було шкода замочити взуття та рушили на терен проведення фестивалю — від гостинця вела стежка через луг, місток і далі полем до лісу, на узліссі якого все і відбувалося. Я просив дітей, аби вони не сходили зі стежки, бо трави ще трохи мокрі. Але хто мене буде слухати, якщо навколо стільки всього цікавого? :)
Через річку вів дерев’яний підвісний міст, на якому ми похиталися, поки Аріана не сказала “годі”. Відтак, подалися на захід. Яромир побіг вперед, Арця за ним, а я вже мусив здоганяти.
На терені фестивального містечка ми побачили різні атракціони, ігрову площу, різноманітні майстерки та сцену для співів і площу для танців коло неї.
Грала музика...
Мене з дітьми ще при вході помітили мої приятелі, махнули руками, мовляв “ходіть до нас”. Коли ми підійшли, я побачив кількох незнайомих мені людей — інших членів гурту організаторів. Серед них дуже виділялася одна молодиця — мала незвично світле волосся із темно-русими вкрапленнями, яке було заплетене у тонкі коси, а ті були зібрані в хвостик, її вишиванка була з дуже тонкої тканини, настільки тонкої, що, здавалося, що вона просвітлюється. Пікантності додавало те, що, здається, вона була без нагрудної білизни...
Мене представили всім, всіх представили мені. І повели показувати, що де є цікавого. Ми розмовляли про те, як ми доїхали, чи ситі (можна було спробувати страв з польової кухні), чи я б міг взяти участь у якійсь майстерці...
Я заледве міг відірвати погляд від тої дівчини, а вона — від мене.
Спочатку мої малята нудилися — розмови дорослих не найбільш цікаве, що може бути на заході. Але, коли ми дійшли до ігрової площі, я їх відпустив погратися. Пізніше ми брали участь у майстерках, іграх, конкурсах - навіть виграли пару іграшок.
Вечоріло...
Перший фестивальний день завершувався. Багато людей поїхали додому. Багато пар подалися в напрямку річки. Залишилися хіба ті учасники заходу, які ночували у наметах, або ж зупинилися у містечку через річку.
Небо розхмарилося. Червонясті промені Сонця впали на ліс та узлісся.
Мої малята бавилися на ігровій площі. Я сидів на лавці-гойдалці та пантрував за ними, любувався осяяним Сонцем лісом та берегом ріки. Раптом до мене підійшла ота незвична молодиця. Ми розговорилися про захід - що сподобалося, що можна було б покращити. Вечірнє Сонце наче наливало її щоки рум’янцем. Вона все розповідала про плани та бачення наступних заходів і постійно поправляла своє волосся... Як раптом вмовкла. Я зачаровано дивився на неї. А вона за хвилю сказала:
- Мені про тебе багато розповідали...
І пильно глянула на мене. А я зачаровано дивився на неї:
- Ти дуже красива...
Молодиця підійшла, сіла мені на коліна, прижавшись до мене тісно і ... поцілувала.
Поцілунок затягнувся, поки аж стало повітря.
Я притиснув її ще міцніше.
Наше дихання ставало все глибшим...
Вона глянула на мене вологим поглядом:
- Ти ж цього хотів, правда?
- З першої миті, коли тебе повидів...
Ми злилися в поцілунку знову...
Борис ЯВІР. Сон: 29 I 2022. Деталізація 01 ІІ 2022.
Якраз вночі,
коли Венера переходила зі зворотнього руху в рух прямий,
наснився мені сон дивний...
Настала тепла пора року. Заквітли луги. Після кількох років кризи, обмежень у подорожах, таки настали ліпші часи — знову можна було вільно мандрувати, проводити різні масові заходи. До людей верталася бадьорість.
Якось я розмовляв з приятелями і вони запросили мене на фестиваль, пов’язаний з традиційною культурою, але в новітній, сучасній подачі — їм здалося, що мені таке може сподобатися. Відтак, я з дітьми подалися у подорож.
Ми любимо подорожувати — відколи виховую їх сам, привчаю до доріг та пригод, ознайомлюю з іншими краями.
До містечка, коло якого проводили фестиваль, ми доїхали без зайвих трудностей, зупинилися у гостинці неподалік місця проведення. Мої приятелі були поміж організаторів, тож мали нас зустріти вже там, безпосередньо на місці.
Зранку було пасмурно, навіть падав дощик. Але дуже дрібненький. До обіду дощик втих, а вітер трохи підсушив дороги, стежки, листя та трави. Хіба невеликі калабані де-не-де нагадували про дощ. І хмари, які ще нависали над містечком.
Ми поїли у гостинці, взулися так, аби не було шкода замочити взуття та рушили на терен проведення фестивалю — від гостинця вела стежка через луг, місток і далі полем до лісу, на узліссі якого все і відбувалося. Я просив дітей, аби вони не сходили зі стежки, бо трави ще трохи мокрі. Але хто мене буде слухати, якщо навколо стільки всього цікавого? :)
Через річку вів дерев’яний підвісний міст, на якому ми похиталися, поки Аріана не сказала “годі”. Відтак, подалися на захід. Яромир побіг вперед, Арця за ним, а я вже мусив здоганяти.
На терені фестивального містечка ми побачили різні атракціони, ігрову площу, різноманітні майстерки та сцену для співів і площу для танців коло неї.
Грала музика...
Мене з дітьми ще при вході помітили мої приятелі, махнули руками, мовляв “ходіть до нас”. Коли ми підійшли, я побачив кількох незнайомих мені людей — інших членів гурту організаторів. Серед них дуже виділялася одна молодиця — мала незвично світле волосся із темно-русими вкрапленнями, яке було заплетене у тонкі коси, а ті були зібрані в хвостик, її вишиванка була з дуже тонкої тканини, настільки тонкої, що, здавалося, що вона просвітлюється. Пікантності додавало те, що, здається, вона була без нагрудної білизни...
Мене представили всім, всіх представили мені. І повели показувати, що де є цікавого. Ми розмовляли про те, як ми доїхали, чи ситі (можна було спробувати страв з польової кухні), чи я б міг взяти участь у якійсь майстерці...
Я заледве міг відірвати погляд від тої дівчини, а вона — від мене.
Спочатку мої малята нудилися — розмови дорослих не найбільш цікаве, що може бути на заході. Але, коли ми дійшли до ігрової площі, я їх відпустив погратися. Пізніше ми брали участь у майстерках, іграх, конкурсах - навіть виграли пару іграшок.
Вечоріло...
Перший фестивальний день завершувався. Багато людей поїхали додому. Багато пар подалися в напрямку річки. Залишилися хіба ті учасники заходу, які ночували у наметах, або ж зупинилися у містечку через річку.
Небо розхмарилося. Червонясті промені Сонця впали на ліс та узлісся.
Мої малята бавилися на ігровій площі. Я сидів на лавці-гойдалці та пантрував за ними, любувався осяяним Сонцем лісом та берегом ріки. Раптом до мене підійшла ота незвична молодиця. Ми розговорилися про захід - що сподобалося, що можна було б покращити. Вечірнє Сонце наче наливало її щоки рум’янцем. Вона все розповідала про плани та бачення наступних заходів і постійно поправляла своє волосся... Як раптом вмовкла. Я зачаровано дивився на неї. А вона за хвилю сказала:
- Мені про тебе багато розповідали...
І пильно глянула на мене. А я зачаровано дивився на неї:
- Ти дуже красива...
Молодиця підійшла, сіла мені на коліна, прижавшись до мене тісно і ... поцілувала.
Поцілунок затягнувся, поки аж стало повітря.
Я притиснув її ще міцніше.
Наше дихання ставало все глибшим...
Вона глянула на мене вологим поглядом:
- Ти ж цього хотів, правда?
- З першої миті, коли тебе повидів...
Ми злилися в поцілунку знову...
