![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Над Збручем тягнеться пасмо пагорбів, які через особливість рельєфу називають горами, — Медобори. Між містами Гусятин і Сатанів археологи виявили кілька культових городищ і супутніх їм поселень – давні люди часто лаштували святилища на панівних вершинах своєї місцевості [5]. Найвідомішими з них є оповиті таємницями, здогадками, міфами й навіть сучасними фантазіями Богит і Звенигород. Неначе загубилося у їхній тіні невелике святилище на Ґовді – кручі над Збручем. А дарма. Що ж особливого є в цьому невеликому городищі, розташованому на півдорозі між Богитом і Звенигородом?
Новітня історія «відкриття» городищ над Збручем почалася 1848 року, коли недалеко від Богита на північ від села Личківці з галицького боку прикордонної річки знайшли Збручанський ідол (так званий «кумир Святовита»). Навколишні терени вперше дослідив археолог А.Кіркор у кінці 19 століття, але наймасштабніші розкопки провела експедиція 1984 року під проводом І.Русанової та Б.Тимощука. Отримані результати внесли суттєво нові дані про культуру місцевої людности, зокрема й у культовому плані. Археологи виокремили Збруча́нський ку́льтовий центр (ЗКЦ) як один із найбільших язичницьких релігійних центрів слов’ян, що розвинувся в 9-13 століттях нового літочислення [5], [6]. До цього центру також належало городище Ґовда, про яке йтиметься далі.
Мапа городищ на Збручі (зладив Б. Явір Іскра на основі даних І.Русанової та Б.Тимощука)
