Boris Javir

так в житті буває, що багато працюєш і за стінами офісу-майстерні не видиш нічого. тоді і спів пташок, і легкий вітерець, що несе запах поля чи лісу, і теплий дощ, і навіть жарке Сонце здаються чудом. і дуже добре, що є товариші, з якими можна розділити радість мандрів.

були і дощ, і Сонце, і вітер, і важка дорога. загалом близько 60 км роверової їзди трасою та польовими дорогами і понад 5 км пішки лісом. давнє святилища на Бабиній горі трішки привідкрило свої секрети. море вражень, невеликий відпочинок для душі та кілька скарбів. звісно, враження та відпочинок - найцінніші.
( Read more... )

рідне небо.
хмарно.
і хоч уже весна, але ще може піти навіть сніг...

нічого, дочекаю сє ще часу, коли почую по радіо, же "над всьов Галичинов безхмарне небо"...

...Ходи туди, де ясні зорі,
Де світлий місяць уночі,
Де засинають навіть гори,
Де тихо шепчуть щось сичі...

© Boris Javir, уривок повісті "Середньовічна легенда...", 2003 р.

захід Сонця та схід Місяця у селі Малий Ходачків, Галичина. перша зірка, що з'явилася на небі - Венера.

неділя, мандри. після важкого робочого тижня вибрався у подорож. попереду були прекрасні краєвиди піль та лісів, гарбузи, коні, старі хутори, стародавні будинки, частина з яких розвалюється... як інший світ: на вікнах досі старі фіранки, чи й без них, подекуди і дідухи стоять, календарі за 1983 рік, льохи з 1932 року, а хати... хто його знає, коли будовані. та відомо точно, що от-от розваляться... та чи буде нове кращим від старого?

а ви бачили те небо? захід сонця? місяць уночі?
( Read more... )