Boris Javir

напівсон-напіввидіння

неофіційний додаток до збірки казок

Якось пластуни зібралися на табір "Білий ґруник". Борис був комендантом, Ананас (псевдо таке) - бунчужним, а Христя - заступницею коменданта та писаркою. Вийшли перед Новим роком вони в гори і поселилися на двох полонинах: на полонні Озірна - провід, а на полонині Лаб'єска - учасники.

Провід "Ґруника" сидів у хатинці після нічної тиші і жартували. Дівочий сміх сполохував тишу... Раптом заходить Юра, друг Бориса, який з ним був в хатинці, готуючи її до табору, і каже, що він йшов лісом, підстрелив оленя і треба хлопців, аби допомогли зчинити його та притягнути на найближчу хату, з якої вже би забрав Юрів тато (Юра - мисливець, багато ходить лісами)... Борис миттю здіймається, бере кинджали та сокиру - зчиняти оленя... Юра йде на іншу полонину до учасників і не каже, нащо їх, але каже, аби з собов якесь начиння (горнєта, банячки) взяли... Хлопці стривожено збираються та сходяться всі на дорозі, на полонині Озірна, і йдуть на полонину Кирнички, коло якої підстрелений олень...

Приходять хлопці туди, а там коло свіжого м'яса оленя - ведмідь... Перед табором була відлига і він, мабуть, виліз із барлоги і, хоч тепер знов мороз і сніг, але він ще не забрався назад... А то ніч, було темно і хлопці не бачили здалека, що ведмідь там... Більшість починає тікати... А він ревить і на когось (в темряві не видко точно, на кого саме) починає бігти... Борис, бажаючи захистити друга, піднімає сокиру і накидається на ведмедя, вдаряючи в голову... Черепа він не пробиває до кінця, ведмідь в агонії чоркає лапою із гострими кігтями Борисові по грудях та животі, прориваючи одяг та шкіру... Хлопець, ще не відчуваючи болі, витягує кинджала і перерізає ведмедеві шию... Той падає та ще дриґається в конвульсіях. Юра встигає прицілитися і вистрілює звірові в голову...

Борис відходить від афективного збудження, його починає боліти рана. Хлопці поволі сходяться. Усім вже не до оленя. Борис заставляє одного з учасників набрати ведмежої крові у банячок, а сам пробиває звіру груди та витягує його серце із словами:

- Він поліг у рівній боротьбі, я маю право на його серце та силу...

У Бориса починає прогресувати больовий шок. Його відносять у ближчу хатчину на полонині Кирнички, трішки вище місця в лісі, де був олень... Він Андрія Вовка (з проводу) посилає в хатчину проводу, аби приніс ремнабір (нитки, голки) і бинт (але аби дівчата з проводу не знали що він бере і нащо). Вовк десь через годину часу прибігає. Якраз Юра приносить води - промивають з хлопцями глибокі рани зимною водою, а Борис все просить ведмежої крові - його чомусь все сильніше палить і тільки кров гамує спрагу.

- Всьо приніс? - каже тихо Борис до Вовка.

- Всьо...

- Шось тебе питали дівчата?

- Та повиділи, шо схвильований, але я нічого не сказав... Ну, сказав, шо куртка порвалася...

- Добре... Дякую...

Борис спокійно лягає на ліжко із соломою. Кровотеча трішки втишується. Він на хлопців, які нічого не роблять голосно кричить (больовий шок), трохи обзиває, бо тлумки перестрашені і не знають, що робити... Тільки Юра ще адекватно сприймає дійсність. Вовк під Борисовим керівництвом зашиває ті рани, гарно і акуратно стягуючи. Добре, що внутрішні органи не пошкоджені... Ранений свого шевця на кожному шві обзиває, бо досить болить... Юра носить воду промивати рану... Ананасу зле від виду крові і того всього, він виходить на двір, інші просто в шоці...

Коли Вовк дошиває, Борис вмивається, закутується в щось сухе і разом з Ананасом, тримаючись за його руку, повільно піднімаються по схилі на ґруник (хребет гори). Збоку ще йде хтось з хлопців. Інші були залишені помогти Юрови зчиняти оленя та ведмедя, поки теплі... Юра хтів помогчи Борисові, але той сказав, що все буде добре і ще чує силу дійти до хатчини...

Трохи сам, трохи з допомогою Ананаса Борис доходить до хатки проводу. Там перевдягається в сінях і заходить в хатинку, наче ніц не сталося...

Але дівчата бачать бліді лиця Бориса та Ананаса і питаються:

- Шо сталося?

- Та нічого, - тихо каже Борис. Ананас від того всього навіть не говорить. Дівчата помічають, що бік червоніє - трішки крові проходить крізь бинт і сорочку.

- А чого твій бік наче в крові?

- Та то пусте... - каже тихо Борис. - То я послигнувся в на замерзлому схилі і впав, подерся трохи...

Якраз приходить Вовк з Юрою, приносять м'ясо та ведмеже серце, мало говорять, лиш питаються, чи все добре. Борис угукає, і просить дати в його горнятку "того, що в банячку". Вовк приносить, але дівчатам не показує, що воно таке...

Дівчата Бориса жаліють, хочуть гріти якийсь чай. Але він п'є тільки то, що приніс Вовк і з'їдає кілька шматочків свіжого серця. Дівчата дуже здивовані. Борис просить, аби то серце вночі просмажили - аби рано він мав що їсти...

Бориса вночі трусить від гарячки, але рано йому вже краще. Так, наче від ведмежої крові та м'яса позатягувалися рани...

Ввечері, коли Борисові ще краще, він, Юра та інші хлопці розповідають таки дівчатам з проводу, що сталося... Хтось з них питає:

- А тобі не страшно було кидатися на розлюченого ведмедя?

- Я ж захищав друга... А з іншого боку, хто подолав звіра в собі, то чого йому боятися звіра ззовні?..

І тільки нічний сон про силу ведмедя, яка тепер перейшла йому, стоїть Борисови наче перед очима...

© Борис Явір Іскра
привиділося в грудні 2010

А ти певен, що подолав звіра у собі?

Казки "Білого ґруника":
* Казка перша, * Казка Новорічна, * Казка святкова, * Казка на щодень, * Казка третя, * Казка мандрівників, * Казка остання, * Пост Скриптум
Додаток:
* Видиво, * Друзі, * Мавка в зворі