![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
СОН «СЕЛЬОВИЙ ПОТІК»
1 Feb 2021 07:12 pmСОН «СЕЛЬОВИЙ ПОТІК»
Борис ЯВІР. Сон: 25-26 I 2021. Деталізація 31 І 2021.
Знимки: photographer @wlodko, digital processing @borisjavir
Ми з побратимами сиділи у корчмі, пили смо неміцне пиво, нарікали на мокру зиму. А вона і направду була паскудна — довго не було доброго морозу, падав то сніг, то дощ, дороги не промерзали, не було добре їхати ні возом, ні саньми. У лісах було багато вовків та лисів, яких гнали з гір ведмеді, які ще не встигли заснути. Дрібні хижаки забігали часом в село, крали птицю. А через мокру погоду і на полювання важко було йти, бо по лісах побільшало мочарів. Паскудна зима.
А ми якраз вернули з розвідки. Ми не були дружинниками, ми були найманцями. Самі родом хто звідки, працювали на князя, виконували всякі “діла” за злато. Хтось з нас вже був встиг тут осісти, оженити сьи, хтось - ні.
- Славчин брат Миросько, - тягнув Драг, молодший за мене побратим, - казав, же видів в лісі за зрубом великого оленя. Би сьи здало піти, може вполюємо.
- Він би пішов з нами? - спитав Драга Радомисл.
Раптом хтось різко відкрив двері корчми і ззовні всередину затягнуло їдкого сирого повітря. Там стояв княжий дружинник Тур. Я глянув на побратимів, а Ярик, найстарший за віком у нашій ватазі (але не за станом), кивнув до мене:
- Закладаю сьи, же він за тобов.
Братове сьи засміяли — князь за мнов завжди посилав Тура.
- Якщо він за мнов, то сей клопіт і на ваші голови, - іронічно мовив я.
- Ми з тобов, пане, хоч куди, - відказав Гнівомир, наймолодший з нас.
( Read more... )
Борис ЯВІР. Сон: 25-26 I 2021. Деталізація 31 І 2021.
Знимки: photographer @wlodko, digital processing @borisjavir
Ми з побратимами сиділи у корчмі, пили смо неміцне пиво, нарікали на мокру зиму. А вона і направду була паскудна — довго не було доброго морозу, падав то сніг, то дощ, дороги не промерзали, не було добре їхати ні возом, ні саньми. У лісах було багато вовків та лисів, яких гнали з гір ведмеді, які ще не встигли заснути. Дрібні хижаки забігали часом в село, крали птицю. А через мокру погоду і на полювання важко було йти, бо по лісах побільшало мочарів. Паскудна зима.
А ми якраз вернули з розвідки. Ми не були дружинниками, ми були найманцями. Самі родом хто звідки, працювали на князя, виконували всякі “діла” за злато. Хтось з нас вже був встиг тут осісти, оженити сьи, хтось - ні.
- Славчин брат Миросько, - тягнув Драг, молодший за мене побратим, - казав, же видів в лісі за зрубом великого оленя. Би сьи здало піти, може вполюємо.
- Він би пішов з нами? - спитав Драга Радомисл.
Раптом хтось різко відкрив двері корчми і ззовні всередину затягнуло їдкого сирого повітря. Там стояв княжий дружинник Тур. Я глянув на побратимів, а Ярик, найстарший за віком у нашій ватазі (але не за станом), кивнув до мене:
- Закладаю сьи, же він за тобов.
Братове сьи засміяли — князь за мнов завжди посилав Тура.
- Якщо він за мнов, то сей клопіт і на ваші голови, - іронічно мовив я.
- Ми з тобов, пане, хоч куди, - відказав Гнівомир, наймолодший з нас.
( Read more... )
