Інтерв'ю про автономію Галичини
25 Aug 2016 12:09 pm
( Read more... )
Сьогодні закурив... Стою у мряці і тримаю самокрутку поміж пальцями. Нині вона не перша і може, не остання. У горлі дере від незвички та міцного тютюну. Останній і перший раз курив ще за школи. Тоді тато дав спробувати, я закашлявся, а він: “відчуваєш, яка то гидота? так щоб більше її не брав до писка!”.. А сам курив, як паровоз...
Батько...
Просто я не стримався. Випросив у хлопців щипку тютюну, закрутив у шматку старої газети... І закурив...
Прийшов лист з дому, що помер батько...
Навколо війна, щодня я бачу десятки смертей... А тут... Помер батько... Помер, як написала мама, тихо і спокійно... Довго дивився у вікно - чекав мене... Він знав, що я не прийду, але він чекав... Батько...
Так і я колись буду чекати свого сина з війни. Я знаю, що так буде. То вже проклята родинна “традиція”. Мій дід воював, і тато воював. Воював за колись “національні” інтереси чергової не нашої країни десь далеко від рідного дому, воював за “мир в усьому світі”, воював за “світле майбутнє” для дітей та “безхмарне небо” для внуків. Тепер воюю я...
Дощ і мряка наче пробирають до душі. Повільно докурюю самокрутку, а в голові лунають батькові слова: “Найгірше не те, що ти береш участь у війні, а те, що війна бере участь у тобі. Найгірше не те, що війна може покінчити з тобою, а те, що ти не зможеш покінчити з нею...”.
Мама писала, що йому до останніх днів снилася війна...
А що буде снитися мені?..
Батько...
Помер...
_ _ _
14 квітня 2011
Борис Явір Іскра
...з четверга на п'ятницю...
...Війна наче минула... Я був у напівзруйнованому місті... Старі будинки стилю модерн світилися своїми скелетами... Дим від згарищ темними хмарами оповив небо... Було важко дихати...
Смеркалося... Останні промені сонця, яке невтомно тікало на захід, пробивалися крізь тьму диму... Я вів представницю якоїсь міжнародної місії коридором, розташованим на п'ятому поверсі будинку. З вікон було видко сусідні будівлі, одна з яких прилягала до цієї, а інша стояла окремо і була сильно поруйнована, було видко внутрішній двір.
Я, військовий офіцер, розказував про війну, про її початок, перебіг і про відновлення нормального життя після того страхіття. Представниця міжнародної місії уважно слухала, а моя іноземна мова часом бажала кращого. Її цікавило життя мирного населення, його втрати, та тема диктатури військових. Я пояснив, що влада належить війську, адже ще є трохи мародерів та підпільників різного політичного спрямування...
Ми перейшли коридором у сусідній будинок. На вулиці почулися постріли. Молодий цивільний хлопець, який проходив повз будинок, впав і зловився за ногу. Недалеко обвалився кавалок стіни. Білі клуби пороху розбавляли чорний дим...
Ми спустилися сходами, я побіг до хлопця. За рогом чулася стрілянина, яка скоро втихла. Молодий хлопчина тримався за закривавлену ногу, на його лиці виступили сльози...
Підбіг ще один військовий, я йому наказав викликати санітарів, а сам взявся зупиняти кровотечу у раненого...
Ця війна не скінчиться ніколи...
сни: "Космічна місія", "Про війну", "Про того, хто чинить шкоду", "Про жінок", "Пригоди в Тернополі", "Повернення додому", "Аґенти", "На руїнах..."_ _ _
наснилося 25 березня 2011
Борис Явір Іскра
...мандри, мандри, мандри...
Я завжди мріяв багато чого побачити... Побачити світ, який він є... Не тільки кращі сторони, а усі — те, чого зазвичай не показують туристам... В юності дивився “Шокуючу Азію” - цікаве кіно, яке показує Схід таким, яким він є...
( про світле майбутнє у Євроспілці )