borys_javir: (обернув ся)
В кінці травня - на початку червня 2016 року у мене представники одного навчального закладу взяли інтерв'ю на тематику автономії Галичини. Ми спілкувалися про умови, обставини та ймовірність. Зазначу відразу, що я наголошую на неймовірності такого - нікому автономія чи інша форма суверенітету не потрібна і навіть небажана. А за сучасної картини політичного середовища в Галичині - навіть шкідлива самим галичанам. Може, щось поміняється, але перспективи Галичині залишитися Галичиною наразі мізерні та неймовірні. Саме тому неодноразово казав і буду казати, що Галичина - приречена та проклята.



Read more... )

borys_javir: (обернув ся)


Деяке [польське] видання з Европи намалювали мапу Европи в начебто 2015 році. Звісно, не все так може статися в 2015 році, але чи не в кожній сучасній державі є територія, на якій компактно проживає етнос, доволі інший від загальної маси населення. Наприклад, каталонці, фламандці, провансальці, шотландці, шльонзаки, галісійці, галіційці...
Набираймося сміливості впевнено крокувати до нової Европи. ;)

borys_javir: (ціхо)
Кедь покидаєш Свєщенну Галичину і заїжджєєш в Україну, то первим великим містом, єке випаде на шляху буде Проскурів. Мої друзі, єкі ту жиют сказали, же в місті до мого приїзду повалили два памнітники Лєніну (що то за жид, ви читали сте у попередні статті). Ся подія ня врадувала не на жарт.далі - про «притоку буха» )
Xm_DSCF4763_1
© Борис Явір Іскра, 2014-02-23/24
не спеціально для Галичина.info

borys_javir: (ціхо)
Кедь покидаєш Свєщенну Галичину і перетинаєш віковічний кордон з Поділєм, то перше місто, єке зазвичай сє трафлєє на дорозі — Волочиск. Єк збирав им сє в дорогу, то мої друзі з Проскурова сказали, же спеціально до мого приїзду ту скинули памнітник Леніну (то був такий жид-підорас, який брав пеньонзи в капіталістів і будував ілюзію комунізму). Для мене, порєдного галичєнина, та оказія - то була сердешна радість.
читати про *бать-копать )

DSCF4731_1
© Борис Явір Іскра, 2014-02-22
не спеціально для Галичина.info


borys_javir: (капелюх)


В 1919 році між урядами ЗУНР та УНР було підписано Акт злуки, в результаті якого ЗУНР юридично втрачала частину незалежності. Як наслідок - через інтриги С.Петлюри та Ю.Пілсудського Галицька Армія була розформована і майже знищена, а Галичина потрапила під мандат Польщі. Восени 1919 року Акт злуки був розірваний Галицьким урядом в односторонньому порядку.
В 1939 році Злука відбулася фактична - в результаті пакту Молотова — Ріббентропа Радянська Армія зайняла Галичину, Волинь, Закарпаття та Буковину. Як наслідок - за перші ж роки окупації майже 1,5 млн репресованих, тобто кожен 8й-10й житель згаданих країв. Репресії продовжуються досі...

На знімку сторінки Вікіпедії: справа знизу - причина, зліва - реалізація, справа - наслідки. Може, пора денонсувати пакт Молотова — Ріббентропа?
borys_javir: (обернув ся)
ГП_Галицка ностальґія

Більшість порєдних галичєн сє вродило при других совітах. То були тоті самі, же перві, но прийшли вдруге і надовго. Галичєни пережили правдиве кріпацтво, перестройку і кілька років суцільної недостачі - товари були дешеві (славнозвісна «ковбаса по два двайцєть»), но їх мож було купити тілько за талонами і то по вистоюваню черги ще з ночи - «світле майбутнє»… Каждому порєдному галичєнинови поверхово патріотичні родичі розказували казки про козаків а гетьманів, про міфічну Україну, єка настане тогди, єк згинут вшиткі вороги, єк роса на сонци. І навчені на тих розповідьох галичєни із думков у свою щиру українскість йшли в школу, де сє виявлєло, же їхня мова - то не є правильна українска, а єкась «сільска», а вни не правильні українці, а гейби трохи полєки. Тоті протирічє єкось сє вживали у головах галичєн - єдні ставали щирішими украєнцєма, ніж правдиві, а єнші копали а копают глубше.

З того копанє у глубину і сє бере галицка ностальґія. Бо каждий порєдний галичєнин ще був застав на світі білому своїх прабабців чи прадідів, єкі памнітали кривавий прихід других совітів, братовбивчу борьбу партизанів, прихід німців, прихід первих совітів, прихід полєків, короткий спалах ЗУНР а довге урєдуванє Австрії. І каждий з предків, порімнєвши житє за всіх влад (а влади українскої теж), твердив, же за австрійскої таки жити було ліпше. І тоті старі чєси називают лагідно «за бабці Австрії», бо ніхто і ніґде за довгі столітє не пригрів був Галичину так, єк пригріла ся европейска пані, будуючи дороги від Віднє до найдальшого галицкого села, будуючи мости через Дністер і даючи людьом стілько свободи а можливостий, скілько вни не мали до того а по тім.

А є такі порєдні галичєни, єкі лізут ще глубше і ностальґуют за тими чєсами, коли в Галичині була своя держєва із великими містами (в десєтки разів більшими від руских столиць), коли галицкі кнєзі перемагали кнєзів руских, коли Галичина була колисков багатьох народів, єкі теперки говорє слов’єнскими мовами. Уєва порєдних галичєн малює образи мудрих королів минулого, єким би були раді й тепер, малює силу а міць тої давно втраченої між Карпатами а Медоборами держєви, єка б була приємним мітом чи казков для дітий, єкби не матеріальні підтвердженє ї існуванє.

Сі ностальґії чєсто доповнюют одна одну і порєдні галичєни десь у глубині душі щиро бануют за моцним бруком кнєзівско-королівско-цісарских доріг, їздєчи по постсовково-українскому розбитому асфальту, бануют за твердими стінами замків, в єких мож було сє сховати від завойовників із заходу а, тим більше, зі сходу, ходєчи містами, єкі їм не належат а підоймают іноді келихи із добротним домашнім вишнєком за здоровлє сво́є та нікому невідомого Короля нікому не потрібної країни. Порєдні галичєни чєс від чєсу сє паредивлєют старі знимки, на єких застигли на столітє їхні вусаті прадіди а добре доглєнуті прабабці і хочут повернути тоті чєси, коли потиск рук сє доповнєв піднєтьом капелюха а на вулицьох міста мож було стріти кого із блакитнов кірвов чи навіть самого цісаря, короля, кнєзя і поговорити з ним про долю рідного краю, а той би слухав поважно, єк нєньо свою дитину, і відповів би щось мудре, що б стало поживов для роздумів не в єден довгий зимовий вечір.

Галичєни ностальґуют… Мож, варто сесю ностальґію повернути в єнший бік і творити то казкове будушне, на єке заслуговує наша Свєщенна Галичина?

© Борис Явір Іскра, 2014-01-14
borys_javir: (radio)
Взяв участь в онлайн-марафоні до подій #євромайдану від сайту «7 днів - Україна».

Борис Явір Іскра, краєзнавець, поет, письменник, під час онлайн-проекту «7 Днів-Україна» «Наш Майдан» зізнався, що за останні десять днів його найбільше схвилювало революційне піднесення українців – у позитивному значенні слова. Адже коли люди піднімаються проти владних, і не тільки владних безчинств, – це є проявом громадянського суспільства.

„Люди відчули себе незахищеними, коли владні структури, передусім уряд, відмінили курс на євроінтеграцію, – зазначив Борис Явір-Іскра. – Відповідно багато з тих, котрі хотіли би вже найближчим часом бути в економічній та політичній Європі, вийшли на площі відстояти своє право або щонайменше своє бажання бути в Європі. І не дивно, що здебільшого це були студенти. Молодь багато подорожує, читає новини в інтернеті, цікавиться різними інформаційними і технічними новинками і хоче жити в більш цивілізованому, економічно розвинутішому світі”.
Події в Україні потрібно розглядати в багатоплановому аспекті, впевнений пан Борис. Зводити все до площини суто народних протестів або акцій за євроінтеграцію, буде неправильно. Впродовж останнього року, з одного боку, намітився розкол у Партії регіонів – це особливо помітно у світлі останніх подій. Адже там є промосковськи налаштовані, а й ті, що мають зиск від співпраці з Європою. Промосковьски налаштованим політикам євро інтеграція невигідна тим, що їх примусять грати за правилами, які прийняті в Європі і за якими вона вже тривалий час живе досить успішно. Люди там значно захищеніші і живуть у значно більшому достатку, ніж ми. І Україні треба до цього прагнути.

borys_javir: (обернув ся)
ГП_Король без королівства

Я маю честь сє знати із корольом, правдивим корольом з «блакитнов» кірвов у жилах, з інтеліґентним вихованьом а добров освітов. Сей король розумний, навіть хитрий а трохи дивакуватий. То нормально для королів епохи національного романтизму. І байдуже то, же зараз епоха національного нігілізму - в каждої нації свої епохи.

Сей король має сво́є Королівство. Королівство з містами а селами, будинками а полями, лісами а ріками, дорогами а бездоріжжьом, мостами а стінами, із своїми людєма. А основне - із сво́їм духом. Дух  сего Королівства древний, гейби пожовклі літописи а свіжий, єк цвіт у маю. Дух сей живий - дає сили жителям королівства а страшит го ворогів.

Лиш заввага є єдна - Королівство се не підвладне королю. Вно жиє якимісь своїм життьом, люди платє податки окупаційні владі, ліс йде на меблі для зайшлих бояр, а ріки витікают у чуже море. Урєд Королівства зараз недіяльний, бо більшість міністрів колабораціонували чи пішли у підпіллє, войско спит по схронах, ждучи мобілізаціного указу, якого нікому підписати. Лиш десь у серци Королівства хтось іноді підніме тост за невідомого му короля і з надійом сє подивит в сторону гір, єкі, єк ніхто єнший, тримают Традицію.

Но все так не буде. Ще сє збере оновлений урєд, ще буде підписано мобілізаційний указ для каждого з нас, ще будут відновлені повалені мости а в усєкий ґрад прижене вістун з новинов про відродженє Королівства... Ще смо запануємо на свої земли...
У свому Королівстві Галичина...

© Борис Явір Іскра, 2013-11-13
borys_javir: (ціхо)
певно, таким гірким сміхом, як і Борислав...

Типу передмова
Я люблю сво́ю Галичину. То аксіома, перевірена часом - настільки ї люблю, же навіть окупація УРСР не змусила ня покинути свій рідний край. І хоч у нас ситуація ліпша, ніж у наших східних братів та сестер по нещастю (вражає, коли видиш знимки зі Сходу, на яких фіґури з серпом і молотом просто перефарбовані в синьо-жовті барви - се концентрат суті сучасної України УРСР), але у домовину европейскої ментальності, яка так не хоче вмирати у галичан, часто забивают цвєки ще й деякі місцеві діячі - совковими є й так звані “націоналісти” (так лиш ся називают, но ніц не роблят для свого народу, який гордо величают “наційов” з ціллю омріяних перемог на будушних виборах), же культ одних вождів поміняли на культ інших, часто не знаючи ні історичних фактів, ні загалом ідеології, з ними пов'язаної. Є правдиві націоналісти, але їх наразі не так, на жаль нам та на радість воріженькам, які мают згинути, як роса на сонці®, і багато. Принаймні, при владі у краю.

За сотні літ ніц ся не міняє у сему світі. На Русі, яка колись давно впустила у своє лоно сім'я Азії й породила страшного мутанта з центром у Ро́сії, добре було жити котови й попови. Зіправди, так і зараз є. А ще в тої радше міфічної уже квазідержави було дві проблемі (вживаю форму двоїни, бо сі проблеми нероздільні межи собов, як дві руці одної людини) — дороги та ду́рні. Сі дві проблемі азійський монстр приніс й до нашого дому, породивши безконечне множення дурних доріг та ду́рнів. А корінне населення зіграло ролю сплячої красуні, яка все чекає із міфічного Заходу принца на білому коні™, же своїм цюлюнком має пробудити ослаблене ординсков заразов тіло. Нічого, колись нарід ся прокине з того летаргічного сну, й у наших краях сонце буде саме так світити й трава буде саме така зелена. А до тої пори ми будем брали участь в експериментальному підтвердженні теорії розбитих вікон.

читати та дивити ся далі )
borys_javir: (ціхо)
Багато хто захоплюється фільмом «V - означає "вендета"», особливо прихильники правої ідеології. Але ж, придивіться: режим, проти якого бореться головний герой фільму, є не просто тоталітарний, а ґрунтується на поняттях "нація", "віра в бога", "християнство", "соборність країни", "Англія понад усе!", прапор у них червоно-чорний (віддавна це прапор, який використовують "ультра" різних країн). І коли сьогодні частина ультра-правих (як і ультра-лівих) намагається боротися з інакомислячими (особливо інтеліґенцією), то це знак того, що може прийти час, коли настане пора повстати проти тоталітаризму, незалежно від його забарвлення і гасел, з якими він будується.
Будь-яка особиста свобода вартує більше, ніж примарне загальне благо, побудоване на домовинах волі.


_ _ _
2012-11-06
Борис Явір Іскра


borys_javir: (Default)
Протягом багатьох тисячоліть на території слов'янського світу, до якого й належить Україна, творилися різні, хоч і подібні та спадкоємні культури. Тому тисячу років витворене віками, багате змістом, але, видається, не викристалізуване формою язичництво стикнулося із в той час сильнішим ворогом — бідним за змістом, але викристалізуваним за формою та підтримуваним органами держави. З часом відбулося певне злиття, яке пішло здебільшого на шкоду першому та на користь другому.

Що ми маємо зараз?
  • Двоєвір'я — злиття християнства за формою (організація релігійного життя, назви богів, календар свят тощо) та язичництва за змістом (залишки народних звичаїв, обрядів, вірувань). На жаль, це поєднання люди наразі усвідомлюють як “християнство”, хоч таким по-суті воно не є.
  • Сильний вплив церкви (різних конфесій) на суспільство та владу: представники церков прямо (через участь в органах влади) та опосередковано (через особисті домовленості з представниками влади, через вплив на суспільство завдяки ЗМІ тощо) здійснюють контроль за суспільством та його життям. На жаль, навіть більшість людей, які виступають за секуляризацію суспільства, у потрібні моменти залишаються або байдужими, або стають на бік церкви, побоюючись утисків чи просто бажаючи бути “як всі”.
  • Законодавство, нездатне відстоювати здорові інтереси суспільства: осіб, які об'єктивно аналізують та висвітлюють вплив передусім жидівських книг (Старий та Новий Завіти тощо), діяльність жидівських об'єднань (фінансові, культурні, політичні тощо), діяльність інших спілок, які ніби й не мають певного національного обличчя, але діють на шкоду суспільству, осіб, які виступають за здоровий спосіб життя та традиційну сім'ю часто цькують, тоді як йде відкрита чи прихована підтримка деструктивних процесів (типу “одностатеві шлюби”, знищення соціальної сфери, марґіналізація суспільства тощо).
  • Та інші чинники, які є згубними для відродження Традиції.

Що, можливо, нам варто досягнути?
  • Визнання позитивних ідеалів Традиції (здорова двостатева сім'я, дбання за здоров'я населення, корисна суспільству соціальна політика, екологічно чисте довкілля тощо) на рівні держави та підтримка відповідних програм із державних фондів.
  • Побудова секуляризованого суспільства, в якому жодна релігійна організація не буде мати керівної ролі. Суспільство, звільнене від передусім кайданів церкви, перестане жити шкідливими міфами (про гріховність тіла -> зневага до себе та інших, про владу над всім на Землі -> зневага та захланність до довкілля тощо) та навчиться поважати людину не за її причетність до чогось, а за конкретні результати її діяльності.
  • Охоплення рухом відродження та продовження Традиції якомога більшої частки населення. Це дозволить впливати на політику держави від місцевого рівня і вище.

Як цього досягнути?
  • Просвітницька робота — тільки вона здатна підняти маси до потрібного рівня усвідомлення явищ, які відбувалися та відбуваються. Люди, отримавши знання, усвідомлять шкідливість тих чи інших ідеологій та будуть шукати чогось більш істинного, більш відповідного власне змісту людини як природного організму. Вони знайдуть природо-відповідне язичництво у різних його формах. Люди зможуть бути як релігійно-практикуючими, так і нерелігійними, але при тому із високим рівнем моралі, поваги до себе, інших, довкілля. Різнорівнева та багатопрофільна просвітницька робота підніме талановиті та ініціативні сили, які стануть культурною, господарською, науковою тощо елітою.
  • Об'єднання рідновірських течій, але не для зведення всіх до купи під чийсь “кулак”, а для координації руху. У таке об'єднання мають ввійти ті течії, які створені для блага загалу, а не для задоволення інтересів окремих діячів (останній чинник компрометує будь-який рух). При посиленні такого об'єднання члени різних груп, які підпадали під деструктивний вплив амбітних лідерів перейдуть туди, де буде вільніше для особистісного і колективного розвитку.
  • Створення чи активізація юридичного відділу для захисту інтересів руху та вироблення законодавчих актів, які б сприяли поширенню та підтримці ідеалів руху на офіційному рівні від первинних громад до країни загалом.
  • Розширення наукової діяльності на засадах об'єктивізму. Саме так можна заслужити авторитет у науковців та інтеліґенції, яка буде рушійною силою руху. Можливо, під час такої роботи треба буде відкинути деякі улюблені міфи і визнати помилки (приписування минулому невідповідних “фактів”, погляд на минуле із сучасних тенденцій, український шовінізм тощо), але прозорість шляху до розвитку тільки привертає нормальних людей. В той самий час, тільки науково можна буде підтвердити й інші міфи, положення руху, які наразі є лиш у вигляді гіпотез, здогадок (про тісний зв'язок між ведичною культурою, трипільською, та пізнішими, які були властиві слов'янам загалом та предкам сучасних українців зокрема).
  • Відродження Традиції. Це не тільки вивчення минулого, це передусім вивчення механізмів Традиції, отже здатність розвивати Традицію відповідно до теперішнього та майбуття. Наприклад, звичай водити козу на Новоліття зародився тоді, коли Сонце було в прецесії Овна. Механізм розвитку Традиції занепав, тому ми виконуємо неактуальні дії — водимо козу в епоху, коли Сонце в прецесії Риб. Давні жерці би модифікували звичай так, аби включити у нього все позитивне із минулої епохи та нове актуальне із тієї, яка прийшла. Підняття Традиції-“зомбі” є шкідливим для руху (так, наче суху гілку пхати у землю з надією, що проросте), тоді як відродження Традиції на основі давніх механізмів з врахуванням принципу актуальності дасть поштовх для поширення її у широкі маси.
  • Повага до принципу етнізму та територіального детермінізму — відродження рідних традицій у Галичині буде певним чином відмінним, ніж аналогічний процес на Поліссі. Це пов'язано із тим, що треба враховувати стародавні традиції місцевого населення, яке зазвичай є нащадком більш давніх племен.
  • Варто пам'ятати, що є українські рідновіри і є рідновіри в Україні — це можуть бути досить різні явища, але які зазвичай перебувають в одній площині. Якщо правильно організувати діяльність, то вектор руху цих течій може бути спільним і швидше привести до мети.


_ _ _
2011
Борис Явір Іскра

borys_javir: (Default)
сон

До мене якось подзвонили із “контори” і сказали, що на мене чекає певна місія. Я зібрався, як зазвичай одягаюся, накинув капелюха на голову і пішов.

Уже в офісі мене ввели в курс справи. Мав відправитися у минуле. Заперечив було, що мовляв, навіть незначна зміна у минулому може потягнути зміну цілого майбутнього. Відповіли, що насправді я відправляюся у паралельну реальність, у якій на території виконання місії ще панує радянський лад. Зі словами “ну добре” я пішов до транспортера...

читати далі про совєтів )
borys_javir: (На згарищі)

Сьогодні закурив... Стою у мряці і тримаю самокрутку поміж пальцями. Нині вона не перша і може, не остання. У горлі дере від незвички та міцного тютюну. Останній і перший раз курив ще за школи. Тоді тато дав спробувати, я закашлявся, а він: “відчуваєш, яка то гидота? так щоб більше її не брав до писка!”.. А сам курив, як паровоз...

Батько...


Просто я не стримався. Випросив у хлопців щипку тютюну, закрутив у шматку старої газети... І закурив...

Прийшов лист з дому, що помер батько...

Навколо війна, щодня я бачу десятки смертей... А тут... Помер батько... Помер, як написала мама, тихо і спокійно... Довго дивився у вікно - чекав мене... Він знав, що я не прийду, але він чекав... Батько...


Так і я колись буду чекати свого сина з війни. Я знаю, що так буде. То вже проклята родинна “традиція”. Мій дід воював, і тато воював. Воював за колись “національні” інтереси чергової не нашої країни десь далеко від рідного дому, воював за “мир в усьому світі”, воював за “світле майбутнє” для дітей та “безхмарне небо” для внуків. Тепер воюю я...


Дощ і мряка наче пробирають до душі. Повільно докурюю самокрутку, а в голові лунають батькові слова: “Найгірше не те, що ти береш участь у війні, а те, що війна бере участь у тобі. Найгірше не те, що війна може покінчити з тобою, а те, що ти не зможеш покінчити з нею...”.


Мама писала, що йому до останніх днів снилася війна...

А що буде снитися мені?..

Батько...

Помер...

_ _ _

14 квітня 2011

Борис Явір Іскра

borys_javir: (На згарищі)

...з четверга на п'ятницю...


...Війна наче минула... Я був у напівзруйнованому місті... Старі будинки стилю модерн світилися своїми скелетами... Дим від згарищ темними хмарами оповив небо... Було важко дихати...


Смеркалося... Останні промені сонця, яке невтомно тікало на захід, пробивалися крізь тьму диму... Я вів представницю якоїсь міжнародної місії коридором, розташованим на п'ятому поверсі будинку. З вікон було видко сусідні будівлі, одна з яких прилягала до цієї, а інша стояла окремо і була сильно поруйнована, було видко внутрішній двір.

Я, військовий офіцер, розказував про війну, про її початок, перебіг і про відновлення нормального життя після того страхіття. Представниця міжнародної місії уважно слухала, а моя іноземна мова часом бажала кращого. Її цікавило життя мирного населення, його втрати, та тема диктатури військових. Я пояснив, що влада належить війську, адже ще є трохи мародерів та підпільників різного політичного спрямування...


Ми перейшли коридором у сусідній будинок. На вулиці почулися постріли. Молодий цивільний хлопець, який проходив повз будинок, впав і зловився за ногу. Недалеко обвалився кавалок стіни. Білі клуби пороху розбавляли чорний дим...

Ми спустилися сходами, я побіг до хлопця. За рогом чулася стрілянина, яка скоро втихла. Молодий хлопчина тримався за закривавлену ногу, на його лиці виступили сльози...

Підбіг ще один військовий, я йому наказав викликати санітарів, а сам взявся зупиняти кровотечу у раненого...


Ця війна не скінчиться ніколи...

сни: "Космічна місія", "Про війну", "Про того, хто чинить шкоду", "Про жінок", "Пригоди в Тернополі", "Повернення додому", "Аґенти", "На руїнах..."


_ _ _

наснилося 25 березня 2011

Борис Явір Іскра

borys_javir: (ціхо)

...мандри, мандри, мандри...


Я завжди мріяв багато чого побачити... Побачити світ, який він є... Не тільки кращі сторони, а усі — те, чого зазвичай не показують туристам... В юності дивився “Шокуючу Азію” - цікаве кіно, яке показує Схід таким, яким він є...

про світле майбутнє у Євроспілці )

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

May 2025

M T W T F S S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26 2728293031 

Syndicate

RSS Atom

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags