Священник & язичник: що святкувати – Іонна Хрестителя чи Купала? Битва думок - 20 хвилин te.20minut.ua

Борис Явір – язичник і провів короткий історичний екскурс у історію святкування Купала в Західній Україні та поділився своїми думками щодо значущості свята зараз. Також пан Явір розповів, як проводить Купала сам і чи залучає до святкувань своїх дітей.

Священник Олексій Філюк висловив позицію церкви до язичницького свята Купала. Та думку щодо проведення святкувань у цей день за церковними традиціями.

Християнство бореться з народними святами

Борис Явір, язичник:

– Якщо говорити про Західну Україну, то особливих відмінностей від загальнослов’янських святкувань тут немає. Це наслідок того, що на момент приходу християнства, язичництво в наших краях зберігало єдність і спільні риси з язичницькою обрядовістю інших слов’янських країн. Те ж саме стосується і святкування Купала: збирання зілля з дівчатами, плетіння вінків, хлопці ставили опудало Морени, запалювали вогнище, стрибали через нього.

Чому святкували саме влітку? Ця пора була найкращою для продовження роду і саме літо було своєрідним апогеєм святкувань на тематику родючості.

Хоча з народними святами християнство боролося та бореться й досі, панівною релігією воно було не одразу. Більшість людей на слов’янських територіях в давнину були язичниками. Політична значущість будь-якої релігії також мала місце. Православ’я було вигіднішим, тому його почали започатковувати. Та навіть після цього люди продовжували молитися своїм давнім богам. Зрештою, язичницькі звичаї відображали певну систему. І язичників та їх звичаї переслідували, був період їх занепаду, але нове покоління відроджувало традиції.

Зрештою, навіть у формі звичайної розваги, звичай стрибання через вогнище був частиною соціалізації молодого покоління. Люди розважалися, знайомилися між собою, хтось закріплював свою любов стрибанням через вогнище, бо вогонь, як вважалося, має містичну функцію. Звичаї були не тільки релігійним дійством, але й соціальним. Християнство, як релігія, не може ці звичаї зруйнувати. А от причиною певного занепаду є зміна умов проживання: нові умови життя, знайомства та праця через інтернет. Зараз обрядам надають розважального значення. Але я розумію, що спосіб святкування залежить від способу існування суспільства.

Народні звичаї є цікавими, яскравими та потрібними. Так ми ідентифікуємо себе, як певний народ. Ми ходимо, розважаємося та збагачуємося.

Як відзначаю Купала я? Коли був молодшим, то брав участь у святкуванні разом з місцевою тернопільською громадою, або ж із зацікавленими людьми. Хотів би, щоб діти побачили подібне святкування, але їм ще замало років. На Купала якраз припадають дощі, тому змоги дітей взяти з собою не мав.

Хочу, щоб мої діти були дотичні до продовження слов’янської культури з місцевими особливостями, але, з іншого боку, я не перевантажую їх знаннями про стародавні божества.

Чи багато в Тернополі прихильників язичництва? Знаю одну таку громаду, офіційно зареєстровану і кілька неформальних угрупувань. Серед людей, яких знаю, понад сотня – язичники.

Повна версія te.20minut.ua.

Передранкова астрономічна краса: Венера, Місяць та Альдебаран близько один до одного на нічному небі. 

мав нагоду та честь побувати на загальнопольському зїзді рідновірів - Ogólnopolski Zjazd Rodzimowierczy . зустріч була організована на Чарчому хуторі - Czarci Chutor, що не дуже далеко від Варшави, тривала 3 дні. щовечора були концерти для загалу, в суботу та неділю зранку - віча, на яких керівники громад та ініціативних груп обговорювали проблеми та перспективи розвитку рідновірських спільнот у Польщі, а протягом днів - літературні читання, лекції та неформальне спілкування. їжа готувалася на відкритому вогнищі у величезному казанку.

Здавна, спостерігаючи за Сонцем, люди почали його особливі положення відзначати святами. Так виникло Різдво на зимове сонцестояння (Сонце "народжується"), Ярилів день на весняне рівнодення (Яре, весняне Сонце - весна колись називалася "яр"), Купалії на літнє сонцестояння (є версії, що цей день називався Великоднем, бо найбільший, велик день), на осіннє рівнодення вшановували Сонце "старіюче". У давнину люди вважали, що "як на небі, так і на землі", тому старалися події неба відтворювати під час тих чи інших святкувань. Звідси, наприклад, і звичай палити вогнища на різноманітні свята, пов'язані з рухом Сонця. Роблячи за аналогією, люди символічно долучаються до космічного дійства, вірячи, що колесо року не буде крутитися, а цикли природи змінювати один одного, якщо магічними ритуалами не допомагати цьому процесу.

Сонце досягає піку своє активності і настає найдовший день і найкоротша ніч у році. Після літнього сонцестояння, або сонцевороту, як його здавна називали в народі, дні починають ставати коротшими, тому здавна день літнього сонцестояння вважали часом, сповненим особливою магією. День літнього сонцестояння логічно продовжує радісні святкування збільшення тепла та сонячних днів, які починаються ще на майські свята.


знимка із святкування. Стоунгендж, Англія. 2017. National Geographic.

В період літнього сонцестояння слов'яни відзначають одне з найбільших свят у році - Купалії. Донедавна вважалося, що найдавнішими згадками про святкування є запис за 1262 рік в Іпатіївському списку Літопису Руського та тексти із Густинського літопису 16 століття. Але найдревніша назва свята зафіксована поміж стінописів Софійського собору в Новгороді і датується кінцем 11 - початком 12 віку. Записана вона як "коупалиѧ", а в пізніших пам'ятках трапляється як Купалие чи Купалье.

Назву виводять як від праслов’янського слова *kǫpati, що означало купання та ритуальне омовіння, але є версії, що пов’язують назву із словом “купа”, вказуючи на святкування у великому товаристві. Також відомі назви як Сонцекрес (деякі області України), Купала, Колосок, Крес (давньорус. Кресъ), Ярилин день (Ярославська й Тверська області Росії; хоча з Ярилом пов’язане весняне рівнодення), Купалле (білорус.), Saulės (Литва) — День Сонця. Поляки, лемки та словаки називають свято Собітка, що, ймовірно, походить з семантичного ланцюжка: собітка (собутка) — соботка — со-бытие — тобто событно — “разом”, “укупі”, “купно”.

Дослідники досі сперечаються, чи було у слов'ян божество з іменем "Купало", адже вперше його ідола згадано у пізньому джерелі 17 століття християнського авторства, що може вказувати на помилку переписувача внаслідок незнання релігії слов'ян. Тому цілком логічною та вірогідною відповіддю на запитання, якого ж бога чи богиню вшановували предки та варто вшановувати сучасним нащадкам, є Сонце - обожнене, персоніфіковане небесне світило, від якого залежить перебіг життя на Землі. Підтвердження цьому є не тільки звичаї самого свята, а й найдавніші назви, пов’язані із Сонцем у мовах, більш древніх, ніж слов’янські.

В цю магічну найкоротшу ніч на берегах рік розпалюють ватри, влаштовують веселощі з іграми, танцями, любощами, частуванням - братчинами. Як і тому сотні років, що було зафіксовано у Густинському літописі: «звечора збирається молодь обох статей, плетуть собі вінки із всякого зілля чи кореня, і запалюють вогонь, і ставлять збоку зелену вітку, і взявшися за руки, ходять навколо вогню, співаючи своїх пісень, а потім скачуть через вогонь...» (вільний переклад).




святкові вогні. wolvin

Вогонь супроводжує день літнього сонцестояння всюди. Це і величезні багаття, і, звісно, стрибки через багаття. Дівчата і юнаки стрибають поодинці або парами. Цей магічний обряд мав забезпечувати здоров'я і благополуччя. Вважається, що парно стрибати варто у тому випадку, коли хочеш з тою людиною провести свою будучність. Закохані, які стрибають через багаття, магічно "запечатують" свій майбутній шлюб, творячи магію щасливої долі. Стрибками через багаття також лікували безпліддя, позбувалися злих чар тощо.




стрибки через вогонь. wolvin

Хлопці котять з гір палаючі колеса - символ річного руху Сонця, адже після цього свята день починає зменшуватися. Колеса опиняються у воді, символізуючи передусім наступний низхідний рух небесного світила.






запалення колеса та його спускання у воду. wolvin

Дівчата пускають вінки у воду. Часто хлопці намагаються зловити вінки дівчат. Пари заздалегідь домовляються про те, яким буде вінок. Кожна дівчина плете його так, щоб можна було впізнати: вплітають яскраву свічку або велику квітку. Якщо юнаку вдається зловити вінок коханої, діставшись до нього вплав чи на човні, це вважається доброю прикметою для їх подальшої спільної долі.


















плетіння вінків та спускання у воду. wolvin

Під час святкування також можливі обряди викрадення і спалення опудала Морени (на майські свята викрадають майське древко). Дівчата мають обороняти фігуру, тоді як юнаки намагаються її викрасти і кинути у ватру. Символіка цього дійства двояка: це і поєднання “холодної” зимової жіночої сутності Морени із “гарячою” літньою чоловічою сутністю літнього Сонця, так і передача факту перемоги літа над зимою.

В слов'янських краях молодь йде вночі шукати цвіт папороті. І хоч ця рослина не цвіте, її міфічний цвіт став символом небувалого дару, володар якого може знайти будь-які скарби, розуміє мову рослин та тварин.

Хлопці й дівчата паруються. Чи не в усіх значеннях того слова. Купалії, як і майські свята — час задоволення душі та тіла. Недарма літописці згадують про розтління жінок та дівчат — буяє природа, буяють і люди.

На світанку збирали росу. Вважали, що промені найпалкішого Сонця по-особливому заряджають краплини води на травах і вона стає цілющою.

Традиційні святкування досі в різній мірі зберігаються у багатьох народів, особливо індоєвропейських: Ліго у латвійців, Літа у галлів (весілля Богині і Бога, які поєднуються заради руху природи), Вардавар у вірменів, а також - у чехів, німців, австрійців, сербів, болгар, поляків, англійців, білорусів, росіян та інших. Найбільшого розмаху свято набуло в Іспанії, де 19–24 червня проводиться фестиваль, та в Бразилії — «Феста Юніна» 13-29 червня. У Великій Британії в день літнього сонцестояння відбувається фестиваль Ґластонбері, а сучасні англійські язичники збираються у Стоунхенджі, щоб вітати сонце.






знимки із святкування. Стоунгендж, Англія. 2017. Independent. BBC.

Деякі звичаї Купалій перегукуються із обрядовістю інших свят (наприклад, Морену чи символічну людську постать спалюють на однойменному святі взимку чи на межі зими і весни, залежно від краю, на майські свята, на Купаліях; "колесо року" носять на майські свята та Купалії, опісля його спалюючи; шлюбуються на майські свята та на Купалії), що вже віддавна породило припущення, що в минулому частина цих свят була одним святом, яке розділилося чи перенеслося у часі внаслідок різноманітних обставин (прецесія Сонця, кліматичні зміни, вплив інших релігій).

З святом вас! Будьте благословенні!


святкування. Тернопіль, Галичина. 2015. Boris Javir

Джерела: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7.

можливо, колись десь поміж цього краєвиду, буде мій скромний дім. і сад коло нього. і невелика водойма.
можливо, колись.
а поки - колосят ся ячмені.

11 VI 2017, Малий Ходачків, Галичина

так в житті буває, що багато працюєш і за стінами офісу-майстерні не видиш нічого. тоді і спів пташок, і легкий вітерець, що несе запах поля чи лісу, і теплий дощ, і навіть жарке Сонце здаються чудом. і дуже добре, що є товариші, з якими можна розділити радість мандрів.

були і дощ, і Сонце, і вітер, і важка дорога. загалом близько 60 км роверової їзди трасою та польовими дорогами і понад 5 км пішки лісом. давнє святилища на Бабиній горі трішки привідкрило свої секрети. море вражень, невеликий відпочинок для душі та кілька скарбів. звісно, враження та відпочинок - найцінніші.
( Read more... )

В останні дні літа можна поспостерігати прекрасне явище, коли в деяку геометричну фігуру складаються чи не найяскравіші в південній частині нічного неба “зірки”. Міщани ходять променадом коло міського ставу і не помічають. А жаль...



Сатурн - шоста за віддаленістю від Сонця та друга за розмірами планета нашої зоряної системи, має систему кілець та понад 60 супутників, найбільший з яких перевищує за розмірами Меркурій і на ньому наявна атмосфера. Планета присвячена богові Сатурнові, що опікується рільництвом. В його честь англи назвали день тижня суботу - saturday, а в Римі проводилися Сатурналії, які передували Різдву (в слов'ян той період називається Корочун, а зі старого спадку, пов'язаного з тим святом, є водіння плуга на Різдво).
На знимці - верхня світла плямка з трьох найяскравіших крапок на нічному небі.

Марс - четверта за віддаленістю від Сонця та сьома за розмірами планета. Має два супутники. Досі тривають дискусії про існування життя на Марсі, зокрема й розумного. Спочатку бог Марс, в честь якого названо планету, був в Римі богом рослинності та дикої природи, але відтак був переусвідомлений як бог війни. Вважається батьком Ромула та Рема — засновників Риму. В честь Марса названий місяць марець — березень.
На знимці — середня світло-червона плямка з трьох найяскравіших крапок на нічному небі.

А нижня світла плямка з трьох найяскравіших на нічному небі — зірка Антарес, названа в честь суперника Марса за уявленнями еллінів. Зірка є червоним надґіґантом і подвійною зорею. Пов’язана з чаклунськими практиками італійців, єгиптян та інших народів. Найяскравіша у сузір’ї Скорпіона.

З погляду астрології, таке розташування Сатурна, Марса та Антареса вказує на можливі затримки у ділах та підвищену агресивність. В цей період варто проявляти розважливість, спокій та налаштовуватися на добро.

PS: знимки роблені на мобільний телефон, Boris Javir

В найближчу до 1 серпня повню відзначали літній максимум сили Землі - свято Спожини, жіночого Прояву Богів Законів розвитку Сущого.

Спожина відповідає за плоди всього, що зародилось і розвинулось.
В країнах Європи збереглись описи "Богині всякого плоду, і плодючості, і врожаю, на свято якої благословляли свіжозібране збіжжя, квіти, фрукти й овочі...".

На честь "Златої Пані", "Красопані" прикрашались стрічками й квітами снопи, кошики й вози з врожаєм, котрі урочисто й весело, з піснями й танцями провозились і проносились через поселення. Люди святкували обжинки.

Спожина згадується у чеському джерелі Mater Verborum та у джерелах, написаних на території Східної Русі в 13-15 століттях. Саме слов’янське слово «спожина», ймовірно, йде від поняття «пожинати», що цілком логічно між собою в’яжеться.

- - -
В 2016 році вшановування Спожини припадає на 20 липня (повня).