...

 

Подивлюся в твої очі,

Що наберуть здивування,

Коли я тобі признаюсь

У таємному коханні...

Я неначе уявляю

Оченята ці прекрасні,

Що мов небо, вони в тебе,

Добрі, милі, ніжні, ясні...

 

Сьогодні я знов думав про нас... Ні, нема ніяких нас... Просто я і просто ти... Але я думав про нас...

То була прекрасна мрія... Яскрава, світла, ніжна... Як любовний роман — з інтриґою та щасливим кінцем... Але...

Але finita la comedia...

 

 

Одна подруга якось сказала, що все більше розчаровується в хлопцях. Деякі знайомі хлопці не поважають дівчат... Але ж не всі люди однакові... Мабуть, вона і ті знайомі неадекватно сприймають людей...

 

Я думав про нас, будучи на ліжку, дивлячись фільм, засинаючи і просинаючись, їдучи в автобусі чи потязі, обнімаючи тебе... Обнімаючи тебе...

Ох, цей запах твого волосся!.. Я чомусь його мимовільно запам'ятав... Але...

Але finita la comedia...

 

 

Я був свідком того, як група дівчат обговорювали між собою свої стосунки з хлопцями. Кожна була така геройка, чи не кожна хвалилася, як крутила/морочила голови... А через деякий час кожна особисто жалілася, що не має пари, що надто багато самотніх вечорів у її житті...

 

Ти мені снилася... Я дуже не хотів просинатися, адже сни були такі реалістичні... Ми були разом...

Але які там ми?.. Окремо я і окремо ти... Бо...

Бо finita la comedia...

 

 

Люди перестали цінувати один одного. Мабуть, то проста економіка — чим більше штук, тим менша вартість кожної. А нас поза шість мільярдів і чисельність збільшується... А цінність кожного?..

 

Але я далі думаю про тебе...

 

_ _ _

 

листопад 2010

Борис Явір Іскра