Магічна ніч...

...давай, помовчимо... най замість нас говорять руни...

Цей білий-білий цвіт,

І рун магічний світ,

І місяць срібний, і зірки,

І тільки я, і тільки Ти...

Руни

або замість вступу...

Руни — то такий таємничий магічний алфавіт. Прийшов, очевидно, від кельтських друїдів та розвинувся у германських й скандинавських народів. Саме слова “руна” позначає “таємниця”. Застосування рун не обмежується ворожінням та передбаченням. Суттєвою є і їх здатність впливати на долі людей, а також їхні охоронні властивості. Руни вишивають на одязі, прив'язують на шию немовлятам. Руни використовуються і в заклинаннях...

Магія ночі...

Ми сиділи під заквітчаною у білий цвіт яблунею, залитою срібним сяйвом місяця. Зірки моргали з неба. Сакральний спокій час від часу порушували хіба що якійсь пташки у лісі. Лиш ми і неймовірна краса ночі...

Твоє хвилясте золотаве волосся покривалося місяцевим інеєм, а очі блискотіли у передчутті таємниці. Сьогодні для тебе це вперше...

Повна зосередженості запихаєш руку у мішечок і витягуєш руну... Трактуємо разом... І я розумію, що відповідь на одне питання породжує ще одне... Наступна руна наче ставить крапки над “і”...

Ці руни, розпочаті на молодику, завершені на старому місяці та активовані в ніч на наступний молодик, пройшли усі етапи “народження”... Золотисно-чорні... Ясенові... Магічні...

А ти сидиш із таким зачудованим виразом лиця, наче щойно побувала у чарівному місці й відкрила магічну книгу. Так, наче у сяйві сторінок комусь невідомою (але тільки не тобі й мені) мовою ти вичитала найбільшу у світі таїну...

Зійшлося!.. Руни описали ситуацію саме так, як є в житті. Ти отримала цінні поради... Але найголовніше те, що сьогодні ти долучилася до тисячолітньої традиції рунічного мистецтва. Сьогодні ти перейшла межу, після якої тобі відкрився, може і нелегкий, але захопливий світ давніх казок, світ магії і чар... Ти ступила перший крок... А мені було приємно повести у цей світ тебе...

Здається, й не зчулися, як пройшло кілька годин і сиві тумани почали кутати небо...

Ігри рун

А в день ми пішли у ліс і під розлогим грабом грали у “ігри рун”...

Ти із свого мішечка, а я із свого витягували маленькі, наче пазурчик, різьблені патички із магічними написами і трактували, намагаючись знайти зв'язок між ними...

То було навчання, але поради рун завжди треба мати на увазі...

Даґаз

або замість післямови...

Ми ідемо мостом над проваллям. І цей міст горить. Він не може горіти швидше, не може повільніше. Він просто горить...

Але нам треба йти обачно і тільки вперед. Бо позаду - лише спалений міст, назад не повернешся, у нас є тільки майбуття. Настає день, минає ніч. Маємо навчитися бачити та відчувати шлях, незалежно від пори доби, аби й навіть ідучи у повній темряві, іти правильним шляхом...

І пам'ятати, що найтемніша ніч саме перед світанком... А день настане, незважаючи на все...

_ _ _

15-16 травня 2011

Борис Явір Іскра