Малинове варення

Одного разу я вирішив заварити варення. Назбирав малини з різних міст держави, та й поставив на невеликий вогонь. Що вийшло? Пальона хатка, речі, які пропадають в «Нарнії» і з часом знаходяться, ранок, протягом якого все, що може розлитися, то розливається, полуниця, яка росте при дорозі і просто теплий чай з лимоном - щодня... Купа ігор та мандрівок, стрілянина з гвинтівки, заговорена сокира і тріски, які летять по снігу. Це все на фоні зорянистих ночей та сонячних днів у найчарівніших горах краю.
Бажання, які збуваються, мрії, які втілюються у життя. Було солодко і тепло. Дякую, малинове варення!..

Вже догорає ночі згадка

Поглянь, навколо - сині гори,
Та й туман - неначе море,
А твої очі - мов би зорі
У цім безмежному просторі.

Ти піднімаєш вгору носик,
Гортає вітер твої коси,
Летіти вгору серце просить,
Водночас в небі і тут досі.

Вже догорає ночі згадка.
В моїх очах - горить загадка.
В твоїх очах - горить відгадка,
Й хитринка у повіки складках.

Несміла усмішка крадеться
Личком, що уже сміється,
І сон чарівний вже спішиться,
Лиш ти засни, щоб подивиться.



© Борис Явір Іскра, 2014-01-03