Сніг у літі | Сон
3 Apr 2016 06:19 pmСон «Сніг у літі»
Борис ЯВІР, 2016-04-03, сон
Очима дитини
Ми жили у великому місті. Можливо, місто тільки для мене було великим, бо я знав у ньому тільки наш будинок (жовтуватий кількаповерховий з внутрішнім двориком), двір у ньому та кілька сусідніх будинків на вулиці - ми з батьками ходили у склеп у домі навпроти, чи на стихійний ринок на площі неподалік. Я був настільки малим, що мене ніколи самого нікуди не пускали. Щонеділі ми з мамов ходили на площу, частина якої була зайнята ятками з садовинов на городинов, а більшість площі - оточена кількома рядами плодових та неплодових дерев. Ми з іншими дітьми під наглядом мамів грали ся, мами щось говорили про нас. Часом там з’являв ся і тато. Він, як і інші чоловіки, приходив на площу рідко. Часом вони грали у карти, шахи чи просто розмовляли. Іноді кидали погляди на нас, дітей, частіше - на своїх жінок, наших мам.
Я не знаю, де точно працював мій тато. Деколи він йшов з самого ранку і приходив пізно вночі, часом більшість дня був вдома. Мав золоті руки, бо чи не всі меблі вдома зробив сам. Тато мав невеличку майстерню у підвалі, де усамітнював ся із своїми різаками, пилками, ножами та купую дерева, з якої поставали нові речі. Мені тоді то все було так цікаво, а тато, який з незграбного кавалка дерева робив чергового стільця до спіжарні чи іграшку для мене - здавав ся справжнім чарівником. Через сей талант його запрошували полагодити меблі наші сусіди і мамі не дуже подобалося, коли це робили молодші за неї сусідки.
Моя мама була чи не постійно вдома. Ми гарно проводили час. Але їй не дуже подобалося, коли я намагав ся їй помагати по господарству, а мені не виходило і я міг побити миску чи горнятко. Вона проводила трохи часу з сусідками у внутрішньому дворику, розмовляючи про різне. Я не розумів, чому мама так приязно спілкує ся з тими, про кого не дуже приємно відгукує ся, коли вони просять тата щось їм полагодити.
Вона нас з татом дуже любила і хотіла ще дітей. Здає ся, вони вирішували це питання тоді, коли я засинав чи вони думали, що я засинав.
Мама все частіше дратувала ся через різне. Я не розумів, через що саме, але я був сварений чи не через кожну дурницю.
І справді, коли засклили дах та зробили додаткові двері, у внутрішньому стало тепліше. А тоді його частину перетворили на чудовий сад, висадивши багато квітів та великих вазонів. Так було дивно і наче у казці - надворі дощі та осінь, а у нас - зацвили абрикоси. І листя зелене. Ніхто б не повірив...
Якось, коли я був у дворі, залунали сирени і через пару хвилин стало чути шум літаків. Вони скидали бомби на місто. Уламки вибуху зруйнували частину даху нашого літа. Пішов сніг і повіяло холодом. Мама кликала мене до себе, а я стояв під відкритим дахом і ловив сніжинки. Я розумів, що нашому літу прийшов кінець, але не міг зрушити з місця, будучи зачудованим снігом в літі. У нашому літі. Літі мого тата...