Галицько-волинсько-чеські мовні паралелі 16 століття

Галицько-волинсько-чеські мовні паралелі 16 століття
© Юрій Повала, Борис Явір

Працюючи над деяким проектом, все більше виявляємо приналежність галицької мови до чесько-словацької групи слов’янських мов. Наприклад, на таке вказують особливості текстів Клірика Острозького.

Клірик Острозький (рр. нар. і см. невід.) — анонімний русинський письменник — полеміст, один із діячів Острозького літературно-освітнього гуртка. Написав дві відповіді на послання уніатського церковного діяча й полеміста І. Потія до князя К. Острозького (опубліковані в Острозі, перша — 1598 р., друга — 1599 р.). Цей псевдонім досі не розкритий.



В Полеміці Клірика Острозького, 16 ст, яка писана місцевим (галицько-волинським?) стандартом церковнослов’янської мови тих часів Юрій Повала помітив цікаві слова, які дуже виділяються з контексту того стандарту:

слово з Полеміки (галицьке?) — сучасне українське — сучасне чеське
rychlý /рихлий — швидкий — rychlý
trvaty / трвати — тривати — trvat
opatrný / опатрний — боязкий — opatrný
přes / през — через — přes
ovoci — овочі
proroci — пророки
škaradý / шкарадий — негарний — škaredý
vedle / ведле — стосовно — podle / vedle
papež / папеж — папа римський — papež
mydlo / мидло — мило — mýdlo
tma / тма — темрява — tma
vspomenuty / вспоменути — згадати — vspomenout
vespol / веспол — разом — spolu
ku (як препозиція k-ku) — до
proto / прото — тому — proto
žrodlo / жродло — джерело
vím (já, vídaty) - знаю
patriarši — патріархи — patriarši
horší - гірший
chuť / хуть — смак — chuť
panstvo / панство - держава — stát
sedm / седм — сім — sedm
tedy / теди — тоді — tedy
spojeně / споєнє — зєднання — spojení
kvoli / кволі — через — kvůli
вєзенє — в'язниця — vězení

За словами Бориса Явора, частина тих слів і досі побутує в Галичині, вживається населенням у говорінці. Наприклад, до відносно часто вживаних належать през, шкарадий, вспімнути, к [тобі]. Як зазначив Юрий, що найцікавіше, всі зазначені лексичні елементи присутні і в чесько-словацькій мовній групі. Також форма vím вказує на розвиток дієслівних форм на -am, -ím, -em як в чесько-словацькій групі, русинів панонських і навіть підкарпатських. Збіг?

Більшість лінґвістів би ті слова скинули на полонізацію, але слова то не польські (хіба, можливо, жродло). Тобто, навіть такий короткий перелік випадкових слів із місцевого джерела 16 століття вказує на тісні зв’язки мови мови галичан та південних волинян із мовами чесько-словацької групи, що не дивно, беручи до уваги етногенез слов’ян (саме землі півночі Карпат були заселені славинами), входження Галичини та частини Волині до Великоморавської держави, а також Великої Хорватії (детальніше є у раніших публікаціях Бориса Явора).
Наявні археологічні знахідки вказують (зокрема це підтвердив і археолог О. Корчинський), що єдиний культурний простір, який в 9-11 століттях був від Лужиці на заході до Збруча та Середнього Подністров’я на сході почасти зберігався і до 14-15 століть. Мовні ж джерела відсувають часові рамки спільності ближче до сучасності...

Пора відроджувати занедбану галицьку мову...