Груднева повня Місяця

... Ніч. Місячне сяйво ледве продирається в хащі. Зарості терену обкутали своїми гілками дорогу. Крізь них не прорватися. Десь протяжно виє вовк – викликає дух місяця, викликає дух ночі. Сплячі дерева приховують за собою велику небезпеку – в їх тіні сховалися хижаки. Виходять на полювання дивні тварюки – демони ночі. А, може, то так тільки здається? Може, то ніякі не демони, може, то так сьогодні місяць бавиться своїми променями, що нам страшно? Срібні листочки на холодному вітрі навіть не ворушаться. Тихо. Тільки часом вовки дадуть про себе знати, часом капля роси гучно впаде на тверду землю. А так – тихо... Оце і найнебезпечніше – тиша...

© Boris Javir, уривок повісті "Середньовічна легенда...", 2003 р.

вид на повню Місяця та дими міських котелень. Тарнополь, Галичина.