![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
мова по статтю Марії Лесів «Окрім політики: Естетичне в українському рідновірстві».
нарешті до україномовного читача доходять фахові статті рідною чи зрозумілою йому мовою. хороший аналіз естетики та ролі мистецтва у рідновірстві накладається на рефлексії про долю цього наразі специфічного релігійного руху. авторка тексту повторює неодноразово мною сказані слова про те, що пора перелаштуватися із східного слов'янства на слов'янство західне, і навіть більше - пора переймати позитивний досвід західного, в тому числі германського, романського чи скандинавського сучасного язичництва:
«Адріан Івахів, канадсько-американський науковець, чиї інтереси лежать на перетині культурології і енвайронментології, висловив гіпотезу щодо майбутнього українського рідновірства. На його думку, цей рух може пройти слідами сучасних західних, зокрема англо-американських язичників, стаючи як більш модерним (тобто, більш науково поінформованим), так і постмодерним (саморефлексивним і свідомим своєї креативної природи). А. Івахів вважає, що українські рідновіри можуть сягнути цієї стадії розвитку, якщо ознайомляться з західною наукою і літературою про сучасне західне язичництво, на яку свого часу вплинули наукові праці. В цей спосіб, на думку науковця, українські рідновіри могли б швидше досягнути легітимізації своєї релігії. На даний момент вони залишаються ізольованими, оскільки спілкуються переважно зі східно- i центрально-європейськими однодумцями.»
на жаль, досі, за всі роки розвитку різних рідновірських конфесій як в діаспорі, так і в Україні, не було перекладено жодної модернової язичницької філософської книги західного, европейського, авторства. зрозуміло, що діаспора перекладів не потребувала, адже її представники вільно читають мовами ориґіналу, але на теренах України доводиться читати цікаву і потрібну літературу хіба мовами ближніх сусідів. і то добре, якщо взагалі є переклад.
особисто я маю сподівання та передчуття, що нові покоління рідновірів/язичників зроблять правильні висновки та їхня діяльність буде більш систематичною і методологічною, ніж рідновірів старшого покоління. зростанню рідновірів може сприяти і та обставина, що на відміну від більшості інших релігій на Землі, язичництво більш природовідповідне у своїй суті, а, отже, і має бути більш сприятливим до наукових знань, на яких побудовані сучасні технології, культура та стиль життя. принаймні, у розвинених суспільствах.
нарешті до україномовного читача доходять фахові статті рідною чи зрозумілою йому мовою. хороший аналіз естетики та ролі мистецтва у рідновірстві накладається на рефлексії про долю цього наразі специфічного релігійного руху. авторка тексту повторює неодноразово мною сказані слова про те, що пора перелаштуватися із східного слов'янства на слов'янство західне, і навіть більше - пора переймати позитивний досвід західного, в тому числі германського, романського чи скандинавського сучасного язичництва:
«Адріан Івахів, канадсько-американський науковець, чиї інтереси лежать на перетині культурології і енвайронментології, висловив гіпотезу щодо майбутнього українського рідновірства. На його думку, цей рух може пройти слідами сучасних західних, зокрема англо-американських язичників, стаючи як більш модерним (тобто, більш науково поінформованим), так і постмодерним (саморефлексивним і свідомим своєї креативної природи). А. Івахів вважає, що українські рідновіри можуть сягнути цієї стадії розвитку, якщо ознайомляться з західною наукою і літературою про сучасне західне язичництво, на яку свого часу вплинули наукові праці. В цей спосіб, на думку науковця, українські рідновіри могли б швидше досягнути легітимізації своєї релігії. На даний момент вони залишаються ізольованими, оскільки спілкуються переважно зі східно- i центрально-європейськими однодумцями.»
на жаль, досі, за всі роки розвитку різних рідновірських конфесій як в діаспорі, так і в Україні, не було перекладено жодної модернової язичницької філософської книги західного, европейського, авторства. зрозуміло, що діаспора перекладів не потребувала, адже її представники вільно читають мовами ориґіналу, але на теренах України доводиться читати цікаву і потрібну літературу хіба мовами ближніх сусідів. і то добре, якщо взагалі є переклад.
особисто я маю сподівання та передчуття, що нові покоління рідновірів/язичників зроблять правильні висновки та їхня діяльність буде більш систематичною і методологічною, ніж рідновірів старшого покоління. зростанню рідновірів може сприяти і та обставина, що на відміну від більшості інших релігій на Землі, язичництво більш природовідповідне у своїй суті, а, отже, і має бути більш сприятливим до наукових знань, на яких побудовані сучасні технології, культура та стиль життя. принаймні, у розвинених суспільствах.
