Розстріляне відродження

Ostap Dzondza:
з Голодомором шо важливо: Голодомор був у 1932-33, а тзв «Розстріляне Відродження» порозстрілювали в 1937-38. Тобто всі ці роки (1931, 1932, 1933, 1934, 1935, 1936) усі ці дєятєлі ’червоного ренесансу’ собі спокійно жили і писали писанину в ґазети-журнали, діставали від режиму гроші, путьовкі в Крим, дачі і квартири в будинках типу РоЛіт і всякі інші ніштяки для пролєтаріїв умствінного труда, нормально харчувалися і спали в теплі й затишку, спостерігаючи за тим як помирає їхня країна.
Вони не могли того всього не бачити, не знати. Вони бачили перший голодомор у 1918-му, бачили воєнний комунізм, бачили як Сталін починав закручувати гайки від 1927-го, вони не могли не розуміти, шо їх вагончік пакатілса пад уклончік, але були настільки наглими, пихатими, байдужими і просто тупими, шо не спромоглися навіть назбирати пару сотень баксів на взятку совєцкому погранцю на Збручі і порятувати принаймні свою шкуру.
Можна зрозуміти ше десь тих хто там родився, на континентальній (або як тоді казали ’Великій’) Україні, але Курбас? Родина Крушельницьких? Інші «іміґранти з Галичини»? Ці люди народилися й виросли в Габзбурзькій Австрії та республіканській Польщі, мали нормальні паспорти з безвізом для всього ґлобуса і всі громадянські, цивільні й бізнесові права. Чого їм бракувало питається в Самборі та Коломиї? Для чого було зриватися і їхати в Страну Совєтов?
.
з коментарів
Ostap Dzondza:
Галицькі митці та літератори, які не продали душу дияволу і не поїхали до людоєдів на роботу:
Богдан-Ігор Антонич, Вадим Лесич, Улас Самчук, Володимир Ласовський, Богдан Романенчук, Антін Малюца, Роман Завадович, Володимир Масляк, Степан Масляк, Степан Луцук.
У 2RP видавалося більше книжок, ґазет і журналів українською ніж в УРСР тоді, потім, більше ніж в Україні сьогодні.
...
За оптимістичними прогнозами, до 1954р. українців мало не стати?
Після 45 років аґресивної асиміляції на Ziemiach Odzyskanych лемки в PL зара знач взагалі не повинні були би існувати. Натомість, у Краківському університеті викладають лемківську, лемківською можна здати матуру + фестивалі, товариства, ґазети, ватри, радіостанції ітд ітп. То від сили 1% населення, після 45 років неґації.
.
Boris Javir:
мої дідо і бабця розказували, що за Польщі не любили русинів/українців. але попри те, мій прадід по дідові спокійно мав маєток на польському хуторі і добре жив з сусідами, а прадід і прабабця по бабці були причетні до заснування школи у селі, були керівниками Просвіти. і це - за Польщі! і бабциному братові вивчитися в Тарнопільській гімназії та на вчителя у Рогатині ніхто не завадив.
а от за "єдінай страни", себто СеРуСеру, нащадком якого є суча-сна Україна, мого прадіда вбили, маєтки в роботящих родичів забрали, зробили всіх українцями, а в школі, заснованій родичами, почали вчити, як то добре сє жиє за Сталіна... тому будь-яке виправдання СеРуСеРу та тим, хто його підтримав, вважаю провокацією на рівні злочину.