колективна Україна

колективна Україна (я не про край, в якому я живу, чи живуть читачі, чи не про умовну Батьківщину, Матірщину, Дідівщину, а про державне утворення, ребрендинг УРСР, в якому приходиться жити) - це не вимите після сніданку особисте начиння, це не застелене особисте ліжко та не прибрана особиста оселя чи місце праці. колективна Україна - це типовий стан комунальних (громадських) споруд.

наприклад, колективна Україна - це ця дорога, тротуар якої вперше за 30 років (!) поремонтували. аж не вірилося. пару днів не вірилося, що таки ремонтують. але сумніви пройшли, а на зміну їм прийшли очікування ліпшого - що, ремонтуючи тротуари та дорогу, подумають і про такі важливі та практичні речі, як водовідводи для дощової води. враховуючи, що розрахунки із зміни клімату та звичайні спостереження показують, що щороку кількість опадів росте, навантаження на стоки та колектори збільшується, а тривале покриття дороги водою псує дорожнє покриття, логічно було припустити, що між дорогою та тротуаром зроблять неглибокі, але таки дієві канавки / фоси / кювети, як то роблять в умовній Європі. навіть вода з дощів, які лили останній тиждень, збираючись у рівчики між тротуаром та основною частиною дороги, не затоплюючи при цьому дорогу, ніби підказувала, що ці рівчики просто треба правильно облаштувати. але ні, в колективній Україні таке неможливе. і нині рано, після кількох днів дощів, рівчики між тротуаром та дорогою, досить сильно замулені, закладають асфальтом, рівень якого навіть вищий за рівень дороги. тобто, вода, замість того, аби збиратися у фосах, буде розливатися по дорозі, розмивати покриття, оббризкувати пішоходів. а за 1-2 зими покладений на багно асфальт розмиє водою...