borys_javir: (Default)
[personal profile] borys_javir
сон...

Сниться* мені:
...іду я швидким кроком темним лісом... навколо лиш колючі хащі, мокро, холодно... легкий сніжок розноситься поривчастим вітром... я легко вбраний і почуваюся незахищеним... таке відчуття, наче хтось за мною женеться... чути тріскіт гілля, чиєсь важке дихання і крики десь вдалині — наче в той же момент переслідують не одного мене, а десятки чи й сотні таких, як я, і когось вбивають...
...я на мить зупиняюся і...
Просинаюся у холодному поті...

Того дня були якійсь урочистості. Для невеликого святкування у будиночку бабусі та дідуся зібралася уся родина — вуйки, брат із сім'ями... Була і сестра, мама... Гомоніли про се, про те... Хтось розкоркував флящину вина, чулися жарти та сміх... Малі діти бігали хатою...
Мене попросили принести щось із комори. Я встав з-за столу, спокійно пішов. У коморі знайшов те, що треба. Розвертаюся, а... у дверях — брат із гвинтівкою...
Постріл... Другий... Третій...
Я падаю, пробую зловитися за щось, аби втриматися, але непритомнію...
Брат випускає з рук зброю і втікає...

У хаті — крик, плач... Хтось викликає органи правопорядку, лікарів... Чути сирени...

Десь на ранок — після метушні — знайшли у вітальні на столі лист брата. Корявим (від хвилювання) почерком писав, що до нього прийшли якійсь люди, погрожували вбити його та сім'ю, якщо він не виконає їхнього доручення. А доручили вбити мене. Писав брат, що гвинтівку забезпечили, купили квиток на найшвидший авіарейс далеко звідси і аби родичі не шукали навіть. Дуже просив пробачення...

* * *
Тої ночі в подібний спосіб було здійснено замах на понад 250 знайомих і незнайомих мені борців із ментальним тоталітаризмом... Ми мали необережність одного разу виступити спільним фронтом проти їхнього контролю над суспільством, проти їхньої системи... І нарвалися...
Секта вирішила вразити через найрідніших...

Більшість загинули від пострілів... Дехто, як і я, вижили... Але...
Підкуплені медпрацівники ввели отруту в кров — не одного знайшла смерть уже в лікарні...

Крізь дрімоту від обезболюючого засобу я чув, як лікар сказав моїм рідним в коридорі, що в чудесний спосіб п'ять куль, які влучили у мене, не зачепили життєво-важливих органів. Ті заспокоїлися, хтось пішов додому, а хтось залишився чергувати у лікарні в кімнаті відпочинку...
Долаючи біль, я піднявся і від'єднав трубки крапельниці... Спробував ступити кілька кроків... І...

Медсестра довго везла тіло у морг... Не впустили нікого — ні родичів, ні друзів...
У акті про смерть записали, що в пориві конвульсій від болю я витяг трубки крапельниці, намагався вийти з палати реанімації, але впав і від втрати крові помер...

* * *
Моїм батькам, коли звернулися із роз'ясненням до слідчих, ті сказали, що лист брата не може бути речовим доказом і що замах є проявом раптового божевілля (а божевільних у нашій країні не судять, хіба у психлікарню запроторять, коли зловлять)... Про змову керівників різних конфесій тої всім відомої великої секти і слухати не захотіли — мовляв, то все маячня і параноя, а у них і так є чим зайнятися. Тому справу закрито...

* * *
У суспільстві почалися хвилювання.
Засоби масової інформації ще досить довго писали різні версії, що ж сталося.
Міністр внутрішніх справ спочатку відмовлявся коментувати резонансні вбивства, а з часом пішов у відставку. Новий обіцяв у всьому розібратися, знайшов кількох божевільних сектантів-фанатиків, влаштував позірний судовий процес...
Ті, кого вважали замовниками, віднєкувалися і все звалювали на те, що це “сатана воює”.

Ішли дні, тижні, місяці... Усе забулося... Тільки біль втрати не покидав серця рідних...



* * *
...медсестра хотіла кричати, коли побачила мене не на лікарняному ліжку, але я приставив палець до губ, аби була тихо, і мовив:
- Добре заплачу, якщо виконаєш моє прохання.
Погодилася...
Ввела сильне снодійне, яке надовго уповільнює роботу серця. Я впав на кілька днів у стан, подібний до коми. Родичам видали наче б то мій понівечений труп, в якому годі й було когось впізнати. Відбувся обряд спалення...

Тільки дуже згодом найближчим людям з родини та друзів я дав знати, що живий...

* * *
У кабінеті із старовинними меблями зібралися керівники конфесій всім відомої секти. Сиділи у колі за великим столом на красивих стільцях. Хтось попивав вино.
- Ваше преосвященство, чи всі активні вільнодуми вбиті? - запитався один з них.
- Мої люди кажуть, що всі основні фіґури прибрані із шахівниці.
- Часом ніхто більше не буде піднімати шуму?
- Органи правопорядку під нашим ковпаком, ЗМІ — також. Групка марґіналів ще намагається щось вияснити, але всі сліди вже заметено...
- Дуже добре! Ми і дальше керуємо суспільством.

Раптом двері зали відчиняються. Перед наляканими “отцями” - особа у чорному із пістолетом у руці. Лунають постріли. Хтось намагається втекти, але нікому не вдається... Зміна обойми, ще одна...
На останок залишається той, хто чи не за все відповідав. Він у страху тицяє в сторону месника знак своєї прогнилої віри, намагаючись захиститися:
- Не убий! Не убий!..
- Ти сам порушив слова твоєї ж віри, твої руки давно у крові невинних людей. Ви їх засудили до смерті тільки за те, що вони скинули окови і повстали проти системи...
- Горітимеш у пеклі!
- Ні, це ти горітимеш у пеклі. Бо до раю рабів не пускають...
Постріл...

Вогонь пожирав заміську резиденцію...
Месник покидав маєток енергійною ходою і знав, що боротьба тільки починається...

_ _ _
* сон у сні

_ _ _
2011-10-29
Борис Явір Іскра
This account has disabled anonymous posting.
If you don't have an account you can create one now.
HTML doesn't work in the subject.
More info about formatting

Profile

borys_javir: (Default)
Boris Javir

May 2025

M T W T F S S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26 2728293031 

Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags