Сон "Не убий!"

[borys_javir]

сон...

Сниться* мені:
...іду я швидким кроком темним лісом... навколо лиш колючі хащі, мокро, холодно... легкий сніжок розноситься поривчастим вітром... я легко вбраний і почуваюся незахищеним... таке відчуття, наче хтось за мною женеться... чути тріскіт гілля, чиєсь важке дихання і крики десь вдалині — наче в той же момент переслідують не одного мене, а десятки чи й сотні таких, як я, і когось вбивають...
...я на мить зупиняюся і...
Просинаюся у холодному поті...

Того дня були якійсь урочистості. Для невеликого святкування у будиночку бабусі та дідуся зібралася уся родина — вуйки, брат із сім'ями... Була і сестра, мама... Гомоніли про се, про те... Хтось розкоркував флящину вина, чулися жарти та сміх... Малі діти бігали хатою...
Мене попросили принести щось із комори. Я встав з-за столу, спокійно пішов. У коморі знайшов те, що треба. Розвертаюся, а... у дверях — брат із гвинтівкою...
Постріл... Другий... Третій...
Я падаю, пробую зловитися за щось, аби втриматися, але непритомнію...
Брат випускає з рук зброю і втікає...

У хаті — крик, плач... Хтось викликає органи правопорядку, лікарів... Чути сирени...

Десь на ранок — після метушні — знайшли у вітальні на столі лист брата. Корявим (від хвилювання) почерком писав, що до нього прийшли якійсь люди, погрожували вбити його та сім'ю, якщо він не виконає їхнього доручення. А доручили вбити мене. Писав брат, що гвинтівку забезпечили, купили квиток на найшвидший авіарейс далеко звідси і аби родичі не шукали навіть. Дуже просив пробачення...

* * *
Тої ночі в подібний спосіб було здійснено замах на понад 250 знайомих і незнайомих мені борців із ментальним тоталітаризмом... Ми мали необережність одного разу виступити спільним фронтом проти їхнього контролю над суспільством, проти їхньої системи... І нарвалися...
Секта вирішила вразити через найрідніших...

Більшість загинули від пострілів... Дехто, як і я, вижили... Але...
Підкуплені медпрацівники ввели отруту в кров — не одного знайшла смерть уже в лікарні...

Крізь дрімоту від обезболюючого засобу я чув, як лікар сказав моїм рідним в коридорі, що в чудесний спосіб п'ять куль, які влучили у мене, не зачепили життєво-важливих органів. Ті заспокоїлися, хтось пішов додому, а хтось залишився чергувати у лікарні в кімнаті відпочинку...
Долаючи біль, я піднявся і від'єднав трубки крапельниці... Спробував ступити кілька кроків... І...

Медсестра довго везла тіло у морг... Не впустили нікого — ні родичів, ні друзів...
У акті про смерть записали, що в пориві конвульсій від болю я витяг трубки крапельниці, намагався вийти з палати реанімації, але впав і від втрати крові помер...

* * *
Моїм батькам, коли звернулися із роз'ясненням до слідчих, ті сказали, що лист брата не може бути речовим доказом і що замах є проявом раптового божевілля (а божевільних у нашій країні не судять, хіба у психлікарню запроторять, коли зловлять)... Про змову керівників різних конфесій тої всім відомої великої секти і слухати не захотіли — мовляв, то все маячня і параноя, а у них і так є чим зайнятися. Тому справу закрито...

* * *
У суспільстві почалися хвилювання.
Засоби масової інформації ще досить довго писали різні версії, що ж сталося.
Міністр внутрішніх справ спочатку відмовлявся коментувати резонансні вбивства, а з часом пішов у відставку. Новий обіцяв у всьому розібратися, знайшов кількох божевільних сектантів-фанатиків, влаштував позірний судовий процес...
Ті, кого вважали замовниками, віднєкувалися і все звалювали на те, що це “сатана воює”.

Ішли дні, тижні, місяці... Усе забулося... Тільки біль втрати не покидав серця рідних...

* * *
...медсестра хотіла кричати, коли побачила мене не на лікарняному ліжку, але я приставив палець до губ, аби була тихо, і мовив:
- Добре заплачу, якщо виконаєш моє прохання.
Погодилася...
Ввела сильне снодійне, яке надовго уповільнює роботу серця. Я впав на кілька днів у стан, подібний до коми. Родичам видали наче б то мій понівечений труп, в якому годі й було когось впізнати. Відбувся обряд спалення...

Тільки дуже згодом найближчим людям з родини та друзів я дав знати, що живий...

* * *
У кабінеті із старовинними меблями зібралися керівники конфесій всім відомої секти. Сиділи у колі за великим столом на красивих стільцях. Хтось попивав вино.
- Ваше преосвященство, чи всі активні вільнодуми вбиті? - запитався один з них.
- Мої люди кажуть, що всі основні фіґури прибрані із шахівниці.
- Часом ніхто більше не буде піднімати шуму?
- Органи правопорядку під нашим ковпаком, ЗМІ — також. Групка марґіналів ще намагається щось вияснити, але всі сліди вже заметено...
- Дуже добре! Ми і дальше керуємо суспільством.

Раптом двері зали відчиняються. Перед наляканими “отцями” - особа у чорному із пістолетом у руці. Лунають постріли. Хтось намагається втекти, але нікому не вдається... Зміна обойми, ще одна...
На останок залишається той, хто чи не за все відповідав. Він у страху тицяє в сторону месника знак своєї прогнилої віри, намагаючись захиститися:
- Не убий! Не убий!..
- Ти сам порушив слова твоєї ж віри, твої руки давно у крові невинних людей. Ви їх засудили до смерті тільки за те, що вони скинули окови і повстали проти системи...
- Горітимеш у пеклі!
- Ні, це ти горітимеш у пеклі. Бо до раю рабів не пускають...
Постріл...

Вогонь пожирав заміську резиденцію...
Месник покидав маєток енергійною ходою і знав, що боротьба тільки починається...

_ _ _
* сон у сні

_ _ _
2011-10-29
Борис Явір Іскра