В Тернополі поет презентував вірші про любов у Facebook | 20minut.ua

[borys_javir]

Про моє представлення вийшла стаття на 20minut.ua.

В Тернополі поет презентував вірші
про любов у Facebook

- Соціальні мережі - інструмент, - каже на презентації власної поетичної збірки "Шепіт місяцю" Борис Явір-Іскра. -У залежності від мети тих, хто його використовує, можна отримати позитив, а можна мати і негатив.

На презентацію книги, яка відбулася 25 жовтня, прийшли кількадесят молодих людей. Це вже одинадцята збірка віршів, яку Борис Іскра представив у Тернополі. Деякі з його віршів присвячені розповсюдженим соціальним мережам і стосункам між молодими людьми, які розвиваються у мережі.

- Мої вірші переважно спрямовані на тих, хто встиг відчути, що таке кохання і його нюанси, - каже поет. - Лише ці люди можуть адекватно оцінити мою творчість. Віки минають, культури змінюються, а кохання лишається тим же. Отак однаково запалює серця людей.

Поет розповідає, що творчість спрямована переважно на молодь, але й тим, хто вже не є молодим, також варто ознайомитись зі збіркою, аби пригадати себе в тому віці. У деяких віршах автор згадує "всесвітню мережу" та використовує такі терміни, які застосовує переважно молоде покоління.

- Я вважаю, що це не завадить старшій аудиторії зрозуміти мої вірші. Знаю людей, які і в 80 років користуються Інтернетом, - каже автор - Однак, звичайно, мої вірші ближчі для юного читача, бо я дуже часто використовую сучасні слова для висловлення своїх думок.

Особливого задуму, зі слів поета, книжка не має. У ній представлені твори, які створювались впродовж багатьох років. Всі вони - різнопланові.

- Це певний концентрат почуттів зібраний в творах, віршах, оповіданнях, - каже Борис. - Головна ідея збірки - людські любовні стосунки. Я їх подаю в різних ситуаціях, через призму різних подій.

Окрім Тернополя, збірку також презентували у Козовій та у Львові.

Вірш Бориса Іскри:

Давай, зіграємо в любов?

давай, зіграємо в любов?

без обіцянок і пробачень,

без ревнощів, дзвінків вночі…

а може, ні?

а може так, щоб кожен бачив,

який вогонь горить в душі?..

а може так, щоб кожен видів

ті поцілунки, статуси, признання?

ті подарунки, залицяння?

а може так, щоб всім було заздрісно,

що в гру цю граєм ми, а не вони?..

а може так, мов в фільмі, звісно,

без моєї і твоєї вини?..

а може ні?

бо гру від дійсності не зможем відрізнити…

і так, загравшися, серця розбити

одне одному…

то як?

зіграємо в любов?

а може, ні?

а може, так?

Антон КРАСНОБАЄВ 0-96-182-27-27